Перевчені вади не є підставою для переходу до нижчих форм універсального акцизу — податку з продажу чи податку з обігу. На користь ПДВ свідчить хоча б факт його стрімкого поширення у світі. Тридцять років тому тільки Франція та Фінляндія мали у своєму арсеналі податкової політики ПДВ. На сьогодні ж серед 24 країн — учасниць ОЕСР лише Австралія та США ще не запровадили в себе ПДВ й користуються іншими варіантами податків на споживання. З цьою випливає, що необхідно вдосконалювати механізм оподаткування ПДВ і виправити вади його функціонування, більшість із яких зумовлена особливостями перехідного періоду.
Бюджет зазнавав відчутних втрат внаслідок дії нульової ставки ПДВ для операцій з продажу вугілля, транспортування і продажу електроенергії, продажу імпортованого газу. Що більше, пільги з ПДВ зумовлювали нерівномірний розподіл податкового навантаження між суб'єктами економічної діяльності, стимулюючи енергоємні підприємства.
Відмова від нульової ставки ПДВ на операції з продажу енергоносіїв матиме такі позитивні наслідки:
• доходи бюджету зростуть. Ризиком для збільшення доходів є недотримання угод: у такому разі нагромаджуватиметься заборгованість споживачів перед постачальниками енергоносіїв, а постачальників — перед бюджетом;
• буде створено рівні умови діяльності і для великих підприємств, що споживають найбільшу кількість енергоносіїв, і для малих та середніх підприємств, де виробництво є менш енергомістким;
• обсяг імпорту газу скорочуватиметься. У довгостроковій перспективі підприємства переорієнтують виробництво, аби зменшити його енергомісткість.
З іншого боку, після скасування нульової, ставки ПДВ на продаж енергоносіїв підвищаться ціни на електроенергію і газ, а отже, зростатимуть видатки на житлові субсидії і соціальний захист. Аби контролювати рівень видатків бюджету, належить забезпечити адресність соціальних виплат.
У 2000 році позабюджетні кошги бюджетних установ і оріанізаши, а також надходження до Фонду соціальною страхування внесено до спеціальною фонду Державного бюджеіу України. Ця обставина сприятиме прозорості утворення доходів і фінансування видатків бюджетною сектору.
Для розширення дохідних джерел бюджету починаючи з 1996 р. введено ширший перелік підакцизних товарів, запроваджено платне ліцензування виробництва й реалізації лікеро-горілчаних виробів, вин і тютюнових виробів, уточнено ставки плати за землю, скасовано окремі податкові пільги. Розглядаючи дохідну частину бюджету останніх двох років, можна сказати, що вона формувалася, як і досі, за рахунок надходжень податків — податку на прибуток підприємств, ПДВ, акцизного збору, прибуткового податку з громадян. Ці надходження становлять 45—46 % загального обсягу доходів бюджету. Крім того, за рахунок надходження відрахувань до фондів, які включені до держбюджету, до нього надходять 26—27 % загального обсягу доходів.
Отже, аналіз структури дохідної частини бюджету за 1998—1998 рр. свідчить про те, що основна маса надходжень до бюджету здійснюється у формі непрямих податків і відрахувань у фонди; частка прямих податків залишається низькою, хоч саме прямі податки залежать від розміру одержуваного доходу юридичних і фізичних осіб та від ефективності господарювання. Для зміни цієї тенденції необхідне регулювання податкової системи в напрямку перш за все збільшення питомої ваги прямих податків і зменшення непрямих, як це має місце в країнах із розвиненою ринковою економікою. Одним із джерел наповнення бюджетів може стати введення імпортного мита на цілий ряд товарів широкого вжитку, що може давати щорічно до мільярда доларів США. Крім того, доцільно спрямовувати в дохід бюджету дивіденди по акціях акціонерних товариств.
ВИСНОВКИ
Податкова політика - це політика держави у сфері оподаткування, яка передбачає маніпулювання податками для досягнення певних цілей - збільшення обсягу виробництва та зайнятості або зниження рівня інфляції. Податкова політика передбачає встановлення і зміну податкової системи (визначення видів податків, а також ролі кожного з них у формуванні доходів деожавного бюджету); визначення податкових ставок, їх диференціацію; надання податкових пільг; визначення механізму обчислення і зарахування податків до бюджету.
За допомогою певної податкової політики можна регулювати такі соціально-економічні процеси, як обсяг виробництва, зайнятість, інвестиції, розвиток науки і техніки, структурні зміни, ціни, зовнішньоекономічні зв’язки, рівень життя населення, рівень споживання певних товарів тощо. Для того, щоб стимулююча податкова політика сприяла суттєвому зростанню попиту підприємств на інвестиційні товари і на цій основі-розширенню їх виробництва, вона має поєднуватися з:
- комплексом заходів, в тому числі податкових, які забезпечили б активізацію інвестиційної діяльності;
- активізацією приватизаційних процесів, а також чітким визначенням і гарантуванням прав власності;
- демонополізацією економіки, яка змусить підприємства реагувати на зростання сукупного попиту не підвищенням цін, розширенням виробництва;
- стабілізацією інфляційних процесів, що посилить привабливість інвестицій;
- політичною і правовою стабілізвцією, що сприятиме посиленню впевненості інвесторів.
При написанні даної роботи було проаналізовано діяльність ЧМДПІ та виявлено, що більшість правопорушень податкового законодавства припадає на податок на додану вартість та податок на прибуток, при чому більше правопорушень у підприємств, які перебувають у колективній формі власності. Вказані податки складають найбільшу частину надходжень до податкової адміністрації.
Взагалі діяльність ЧМДПІ в порівнянні з аналогічним періодом минулого року покращилась , про що свідчить розмір донарахованих сум по суб’єктах підприємницької діяльності та по підприємствах, збільшення загальної суми надходжень внаслідок збільшення перевірок. В 1999 році ДПІ згідно звіту про виконання кошторису використовувала бюджетні кошти ефективніше, ніж в 1998 : фактичне виконання видатків було на 70,1 тис.грн. (26,6%) менше затверджених бюджетних асигнувань. Зменшення відбулось за рахунок зниження витрат на оплату праці та, відповідно, нарахувань на заробітну плату.
В даній роботі за допомогою економетричних, стохастичних та екстраполяційних моделей було спрогнозовано надходження непрямих податків до бюджету. Так, збільшення податкових платежів на 7,3 тис.грн. призведе до щоквартального збільшення загальної суми податкових надходжень на 133,83 тис.грн. По даних передбачення на кінець 2001 року обсяг ПДВ при інших незмінних умовах збільшиться до 1275 тис.грн. Відповідно, загальна сума податків збільшиться до рівня 7840 тис.грн.
Оскільки основна функція податкової інспекції – забезпечення надходження до бюджету податків та інших платежів, основна проблема, яку потрібно вирішити на сучасному етапі – оптимізація податкової системи, зокрема, непрямих податків.
Для цього в третій частині роботи були розроблені пропозиції щодо удосконалення нарахування непрямих податків.
Длятого, щобПДВ, якодинзнепрямихподатків, ставуніверсальнимфінансовимінструментомринковоїекономіки, якаформуєтьсявУкраїні, слідудосконалитимеханізмоподаткування, ліквідуватихиби, закладенівзаконіпроПДВ, оскількивінневідповідаєзагальносвітовимстандартаміневраховуєспецифічнихумовпереходуУкраїнидоринковихвідносин.
Пропонується змінити методику нарахування даного податку з тим, щоб ліквідувати багаторазове оподаткування ПДВ самого ж податку, нарахованого на попередніх етапах руху товару до покупця. Тобто ПДВ має нараховуватися на вартість товару, що реалізується, без ПДВ за мінусом ПДВ, сплаченого на попередніх етапах руху товару .
Деякими економістами пропонується навіть припинити стягнення податку на прибуток та податку на додану вартість підприємств, а також п’яти цільових податків та зборів. Замість цього передбачається ввести єдиний податок з продажу, що дасть можливість залучити до бюджету країни 10 млрд.гривень додаткових надходжень.
На нашу точку зору, це недоцільно з таких причин :
1. Така пропозиція приведе до дисбалансу бюджетної системи;
2. В силу невідпрацьованості законодавчих актів може викликати недонадходження коштів.