Смекни!
smekni.com

Податкова політика держави 2 (стр. 5 из 15)

Не підлягають оплаті акцизного збору :

- реалізація підакцизних товарів на експррт і за іноземну валюту;

- реалізація легкових автомобілів, які мають спеціальне призначення для інвалідів, оплата вартості яких провадиться органами соціального забезпечення;

- реалізація спеціальних легкових автомобілів, які мають спеціальне призначення для установ та організацій (швидка медична допомога, міліція та інші), перелік яких провадиться і визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік підакцизних товарів постійно змінюється, що потребує чіткого визначення подакцизних товарів і ставок акцизного збору відповідно до однорідних за ціною товарів у твердих сумах і у відсотках від вартості, тобто підакцизні товари повинні мати подвійну систему оподаткування;

- нормативну у твердих сумах;

- визначену у відсотках чи коефіцієнтах відповідно до вартості товару (наприклад, легкової машини).

Сума акцизного збору на товари, які ввозяться на терторію України розраховується за формулою, де :

В - митна вартість,

З - митні збори,

М - мито,

А - ставка акцизного збору,

а) по товарам, які не підлягають обкладанню митом: (В+З)*А\100,

б) по товарам, які підлягають обкладанню митом: (В+З+М)*А/100

Акцизний збір обчислюється у твердих ставках в ЕКЮ з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів (продукції) або за ставками у відсотках до обороту з реалізації (передачі) товарів (продукції), а для імпортованих товрів - до оборотів, які визначаються виходячи з митної (закупівельної) вартості з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів ввізного (імпортного) мита та акцизного збору.

Як і ПДВ, акцизний збір, мито теж відноситься до непрямих податків. Платниками цього податку є юридичні та фізичні особи, що переміщують через митний кордон України транспортні засоби, товари, спадщину та інші предмети, а також за перебування цих предметів під митним контролем. Мито сплачується до або під час подання вантажної митної декларації (проведення митних процедур).

Обкладання митом товарів та інших предметів, які пересуваються через митну територію України, відбувається відповідно до Закону України "Про єдиний митний тариф"

Єдиний митний тариф - це систематизовані зведення ставок мита, якими обкладаються товари та інші предмети, які ввозяться на митну територію України або вивозяться за межи цієй території.

Мито,яке с митницею - це податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митницю України.

На окремі товари та інші предмети може устанавлюватися сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більше чотирьох місяців з момента їх встановлення.

В окремих випадках при ввозі на митну територію України та вивоз за межи цієй території товарів незалежно вінших видів мита може застосовуватись :

- спеціальне мито;

- антидемпінгове мито ;

- компенсаційне мито.

Для встановлення фактів, які дають підставу для використання спеціального, антидемпінгового та компенсаційного мита, провадиться розслідування.

Нарахування мита на товари та інші предмети, які підлягають митному обложенню, провадиться на підставі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлежить сплаті за них на момент перетину мтного кордону України.

Мито нараховується митним органом України відповідно до ставок Єдиного митого тарифу України, діючих на день представлення митної декларації, та сплачується як в національній валюті України, так і віноземній валюті, яку Національний банк України.

Для вивізного (спортного) мита ставки встановлен в відсотках до митної вартості, наприклад, цукор і сіль - 30%, цемент, пиво, вино - 10% тощо.

Від обкладення вивізним митом звільняють товари (роботи, послуги), які вивозяться в межах отриманих суб`єктом експортних квот, а також товари, виготовлені повністю з попередньо імпортованої давальницької сировини.

Ставки мита постійно змінюються відповідно до постанов КМУ.

1.3 Інформаційно – правове забезпечення надходження до бюджету непрямих податків

Щодо непрямих податків, то стосовно ПДВ та акцизного збору прийнято багато законодавчих актів, а в останній період внесено чимало змін до них. Особливо законодавство про ПДВ характеризується надто великою рухливістю та мінливістю. З часу прийняття першого Закону України «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991 р. видано ще чотири законодавчі акти, якими вносили зміни та доповнення до Закону. Піз­ніше став діяти Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. «Про податок на добавлену вартість», до яко­го 13 разів вносилися зміни та доповнення.

Сьогодні податок на додану вартість в Україні регулю­ється Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року. Згідно з цим Законом всі підпри­ємства незалежно від форми власності сплачують податок на додану вартість у загальновстановленому порядку. За­кон суттєво відрізняється від Декрету, який діяв до нього.

Так, Закон визначає, що податок на додану вартість стано­вить 20 відсотків від бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт, послуг), тобто до бази оподаткування, а не включається до їхньої ціни, як було встановлено Де­кретом.

Із введенням у дію Закону втратили чинність всі пільги, встановлені іншими законодавчими актами. Наприклад, Законами України «Про внесення змін і доповнень до де­яких законодавчих актів України з питань пільгового опо­даткування підприємств і організацій, всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян, які постраждали вна­слідок Чорнобильської катастрофи» від 10.07.1996 р., «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» від 1.07.1993 р., «Про внесення змін і доповнень до декретів Кабінету Міністрів України про податок на до­бавлену вартість» від 19.11.1993 р. від оподаткування звіль­нялися:

— реалізація сільськогосподарської продукції в раху­нок держконтракту та держзамовлення;

— товари, що імпортувалися всеукраїнськими та між­народними об'єднаннями громадян, які постраждали вна­слідок Чорнобильської катастрофи;

— вартість робіт з будівництва об'єктів соціальної сфе­ри і житла, а також будівельно-монтажних робіт із спорудження об'єктів виробничого призначення сільськогоспо­дарських підприємств;

— роботи з благоустрою (озеленення, зовнішнє освітлення, експлуатація міських доріг) та ін.

Законом України «Про податок на додану вартість» та­ких пільг не передбачено.

Втратили пільги також деякі підприємства, що займа­ються специфічною діяльністю. Зокрема, підприємство з виготовлення пам'ятників з мармурового кришива та при­родного каменя до прийняття Закону вважалось таким, що надає ритуальні послуги. Після введення в дію Закону підприємство вже не може користуватись пільгою на пода­ток на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає плат­ників податку, об'єкти, базу та ставки оподаткування, пе­релік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпор­тних операцій, поняття податкової накладної, порядок об­ліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Декрет Кабінету Міністрів «Про єдиний митний тариф» із останніми змінами та доповненнями від 16.03.2000 року зазначає, що до 1 січня 2008 року ввізне мито не справляється при ввезенні товарів (включаючи машинокомплекти) на митну територію України, які використовуються для будівництва і виробничої діяльності підприємств по виробництву автомобілів і запасних частин до них з інвестицією (у тому числі іноземною) виключно в грошовій формі, що становить суму, еквівалентну не менше 150 мільйонам доларів США за офіційним валютним курсом Національного банку України на день внесення такої інвестиції до їх статутного фонду, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку. Порядок і обсяги ввезення цих товарів (включаючи машинокомплекти) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Вказується також, що тимчасово, до 1 січня 2009 року, ввізне мито не справляється при ввезенні на митну територію України товарів, які використовуються для виробництва космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів і наземних сегментів космічних систем), якщо такі товари не виготовляються на території України. Перелік цих товарів, крім підакцизних, з визначенням кодів згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів, а також порядок і обсяги їх ввезення визначаються Кабінетом Міністрів України. У разі нецільового використання зазначених товарів платник податку зобов'язаний сплатити ввізне мито у встановленому законодавством порядку.

27 березня 2000 року був прийнятий Наказ Державної митної служби України “Про Порядок нарахування митних зборів, мита, податку на додану вартість та акцизного збору при митному формленні товарів, транспортних засобів та запасних частин до них, які переміщуються через митний кордон України і належать громадянам”.

Цей Порядок установлює єдині норми та правила, що діють при переміщенні через митний кордон України предметів, товарів,транспортних засобів та запасних частин до них, які належать громадянам.

Товари, транспортні засоби та запасні частини до них, що переміщуються через митний кордон України і належать громадянам, підлягають обкладанню митними зборами, митом, ПДВ та акцизним збором.

Митне оформлення товарів у повному обсязі та їх пропуск через митний кордон України здійснюються лише після сплати митних зборів, мита, ПДВ та акцизного збору.

Товари, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України громадянами, які прямують рейсами залізничного та авіаційного транспорту, що здійснюються відповідно до встановленого розкладу руху на підставі міждержавних (міжвідомчих) угод про транспортне сполучення, або пересилаються в МПВ вартістю понад 200 євро (у тому числі для підакцизних), або одиничний неподільний предмет вартістю понад 300 євро (крім підакцизних) обкладаються митними зборами, митом за повними ставками Єдиного митного тарифу України, ПДВ та в установлених випадках акцизним збором з тієї частини митної вартості предметів, товарів, що перевищує суму, еквівалентну 200 євро.