- загальну поширеність;
- мотивацію;
- соціальну спрямованість;
- суспільну небезпеку;
- соціально-територіальну, соціально-групову, соціально-галузеву поширеність;
3) внутрішні характеристики:
- організованість;
- активність;
- стійкість.
Ігнорування цих рис робить неефективними будь-які рішучі заходи,
сприяє росту злочинності, підвищенню її суспільної небезпеки. У таких випадках злочинність розпочинає наступально та цілеспрямовано впливати на процеси, що відбуваються у суспільстві.
Таким чином боротьба з цим найбільш суспільно небезпечним явищем повинна включати оздоровлення суспільства у цілому з одночасним впливом на саму злочинність.
Тема № 2.
Заняття 2.
І. Завдання вивчення злочинності.
Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності по боротьбі зі злочинністю – вихідний, необхідний її елемент. Потрібно знати, що таке злочинність, щоб краще усвідомлювати, з чим конкретно необхідно буде вести боротьбу.
Відповідно загальними завданнями аналізу злочинності в кримінології є виявлення її закономірностей з тим, щоб перейти до аналізу закономірностей її причин та умов, визначити закономірності її схильності до різних впливів та відповідно правильно побудувати боротьбу зі злочинністю в конкретних умовах місця (держави, регіону, населеного пункту, т.д.) та часу.
При кримінологічному вивченні злочинності виявляються
1) ступінь її загальної поширеності та суспільної небезпеки в конкретних умовах місця та часу, з метою оцінки її стану і тенденцій, визначення напрямків боротьби зі злочинністю;
2) соціальні характеристики злочинності, які вказують на особливості її зародження та функціонування (мотивація, соціальна спрямованість, т.д.), з метою розробки конкретних попереджувальних заходів;
3) власні, внутрішні характеристики злочинності (стійкість, т.п.) з метою удосконалення правоохоронної діяльності та заходів попередження рецидиву злочинів, посилення організованого характеру злочинності.
Аналіз злочинності повинен бути підпорядкований виявленню її реальних якісних та кількісних характеристик в їх діалектичному зв’язку.
Зміст якості включає:
- по-перше, визначеність явища, що виражається в межах просторово-часових властивостях злочинності;
- по-друге, зміст якої включає і певну систему злочинності, що характеризується різними її елементами, структурою, їх стійкістю та мінливістю, т.п.
Кількість – це просторово-часова властивість явища (величина у просторі, тривалість існування, темпи приросту і т.д.).
У процесі аналізу враховуються ті закономірності злочинності та її зміни, які вже виявлені кримінологами і описані в літературі. Це дозволяє точніше оцінювати особливості злочинності в конкретних умовах, своєчасно виявляти нові тенденції та специфічні співвідношення різних її структурних елементів.
Пізнання та оцінка вивчення злочинності.
Вивчення, аналіз злочинності являє собою єдність пізнання та оцінки.
У процесі пізнання дослідник отримує фактичні дані про злочинність, її своєрідну фотографію. Правда, мова йде про специфічне фото, яке відображене в системі показників (загальна кількість злочинів, число виявлених злочинців і т.п.).
Оцінка означає співвідношення нових даних з попередніми знаннями, уявленнями, гіпотезами. Тут суттєвими є мета аналізу злочинності і, відповідно, мета оцінки.
На підставі оцінки, таким чином, робляться висновки про правильність попередніх уявлень, вносяться корективи в плани заходів попередження злочинності.
Взагалі пізнання та оцінку можна розмежовувати хіба що тільки в абстракції. На практиці вони діалектично взаємопов’язані. Не можна давати оцінку злочинності без попереднього вивчення її “фотографії”, тобто без її пізнання, і практично неможливо її пізнання без висунення гіпотез та постановки конкретних завдань.
Зміст оцінки злочинності (кримінологічної, криміналістичної, публіцистичної і т.п.) включає мету пізнання, його спрямованість, визначає межі вивчення. У той же час сама оцінка залежить від результатів пізнання на попередніх етапах, його повноти і всебічності.
Злочинність аналізується одночасно з її наслідками. При цьому, беруться до уваги такі найбільш явні із них:
число потерпілих від злочину;
розмір матеріальних збитків, включаючи так звану втрачену вигоду;
соціальна запущеність певної частини населення;
кримінальна ураженість різних сфер життєдіяльності;
ступінь кримінального впливу на державні інститути;
зниження активності населення у протиборстві зі злочинністю.
Кінцевою метою аналізу злочинності є удосконалення боротьби з нею на
грунті виділення основних її напрямків, чіткого формування мети тих чи інших акцій, співставлення програм їх забезпечення, удосконалення профілактичної та правоохоронної діяльності. Відповідно і вивчення злочинності у цьому випадку носить багатоаспектний характер.
Виходячи з цього, важливо забезпечити цілеспрямованість аналітичної діяльності, правильно визначити її завдання, сформулювати вихідні гіпотези, бажано не одну, задати цьому аналізу певний програмний характер і зберігати готовність до отримання нових, нерідко неочікуваних, непрограмованих даних.
2. Джерела інформації про злочинність та її показники.
В процесі вивчення злочинності важливе значення має правильний відбір джерел інформації та показників злочинності.
Джерелами інформації про злочинність є:
1) матеріали судової статистики;
2) статистичні звіти МВС, прокуратури та інших правоохоронних
органів, у тому числі про зареєстрованих злочинів та виявлених
злочинців у розрізі всіх статей Кримінального кодексу;
3) статистичні картки первинного обліку, у т.ч. дані, що відображають
відомості про злочин, про особу, яка його вчинила, про підсудного;
4) показники соціально-економічної, соціально-демографічної та іншої
статистики (чисельність населення, вік і т.д.);
5) дані про інші правопорушення (прояви пияцтва, наркоманії, тощо);
6) матеріали узагальнення кримінальних справ, заяв, матеріалів, заяв про
злочини (так званий у науці виборочний метод пізнання);
7) результати вивчення суспільної психології, правової свідомості,
суспільної думки про злочинність і боротьбу з нею;
8) дані опитувань засуджених, осіб із контрольної групи, представників
різних соціальних груп населення;
9) результати спостережень кримінологів;
10) результати проведення експерементів.
Облік злочинності грунтується на реєстрації конкретних її проявів:
1) фактів вчинення злочинів;
2) осіб, які їх вчиняли;
3) жертв злочинів;
4) сум матеріальних збитків від злочинних діянь;
Проте сучасна статистика ці дані відображає вкрай неповно.
Перший показник джерел інформації про злочинність – кількість злочинів
– в принципі не може бути повністю відображений в статистиці, хоча б вже тому, що чимало злочинів вчиняються в умовах неочевидності, багато злочинців розробляють спеціальні заходи по маскуванню слідів злочинів, не всі потерпілі повідомляють про посягання на них.
З врахуванням цього доцільно аналізувати у взаємозв’язку щонайменше два статистичних показники:
1) кількість розглянутих органами внутрішніх справ і прокуратури заяв
та повідомлень про злочини;
2) число зареєстрованих ними злочинів.
Другий показник – кількість осіб, які вчинили злочини.
У статистиці відображається тільки кількість встановлених злочинців,
вина яких доведена;
а саме:
- осіб, які згідно з чинним законодавством звільняються від
кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав (адміністративна відповідальність, передача матеріалів на розгляд громадськості, товариського суду, тощо);
- осіб, справи щодо яких направлені в суди.
Друга категорія включає як засуджених, так і виправданих, а також осіб,
Справи щодо яких судом закриті або направлені на додаткове розслідування.
Третій показник – число потерпілих. Ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.
Четвертий показник – матеріальні збитки. Ці дані не співпадають з сумами матеріальних збитків, які визначаються судом по закінченні справи, так як у суді не завжди вдається довести підсудному суму збитків, які він реально спричинив через брак доходів, неповному та однобічність розслідування.
3. Коефіцієнти злочинності та її структура.
В науці та у практичній діяльності виділяють такі показники злочинності як: стан, структури динаміки.
При вивченні злочинності поряд з абсолютними даними використовуються відносні: коефіцієнти, питома вага чи частка.
В процесі аналізу поширеності злочинів встановлюються:
а) рівень злочинності – абсолютне число зареєстрованих злочинів і виявлених злочинців;
б) інтенсивність злочинності, що виражена в коефіцієнтах.
Коефіцієнти визначаються шляхом співставлення відомостей про злочинність з кількістю населення.
Якщо співставляються дані про кількість зареєстрованих злочинців, коефіцієнт визначається як КФ (коефіцієнт по особах), якщо показники про число засуджених – Кз.
Саме по коефіцієнтах здійснюється порівняння рівня злочинності в різних державах, регіонах держави, тощо.
Наприклад, співставлення абсолютних даних про зареєстровані злочини в Україні і в Росії ще ні про що не говорить, тому що в останній чисельність населення у тричі більша. Але коефіцієнт злочинності знімає ці відмінності.
Формула розрахунку коефіцієнта злочинності.
Кз = Кількість(кф) злочинів х 10 000/чисельність населення.
Розрахунок можна робити на І тис. Населення, 100 тис. і т.д.
Коефіцієнт злочинності може розраховуватись або на все деліктоздатне (в Україні – з 16 років, а по окремих злочинах – з 14).