Смекни!
smekni.com

ОБЛІК ЕЛЕМЕНТУ ЗАТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ (стр. 1 из 5)

ОБЛІК ФОРМУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЗАТРАТ ЗАГАЛЬНЇ ВІДОМОСТІ

Згідно з основними положеннями про облік витрат. будь-яке господарство повинне забезпечити роздільний, облік своїх затрат по таких елементах: матеріальні за­трати, затрати на оплату праці, відрахування, аморти­зація основних засобів, інші затрати.

Облік матеріальних затрат. Матеріальні затрати на виробництво для більшості господарств е найбільш суттєвими, їх питома вага в затратах становить у серед­ньому 75-80%, а у деяких галузях, наприклад харчовій, — більш 90 %.

Відправним моментом побудови бухгалтерського обліку матеріальних затрат е їх класифікація та оцінка. Класифікація передбачає розробку номенклатур, а оцінка — визначення облікової ціни для поточного обліку та порядку визначення фактичної собівартості Без попереднього вирішення цих питань раціональна по­будова обліку матеріальних затрат виробництва прак­тично неможлива, особливо в умовах застосування ЕОМ та АРМ бухгалтера.

Класифікація та розробка номенклатур повинна бу­ти проведена в двох напрямках: економічному та технічному. Вибір методу оцінки залежить від різних умов, у яких працює те чи інше господарство.

На основі класифікації та оцінки формується номен­клатура—цінник.

У виробничих процесах для обліку матеріальних за­трат вихідним е їх відношення до майбутнього продукту праці: одні утворюють субстанцію майбутнього продукту праці, другі використовуються як допоміжні для надан­ня якості, кольору, підтримки робочого стану обладнан­ня тощо. Разом з тим, незалежно від ролі матеріалів в виробничому процесі побудова їх бухгалтерського обліку у процесі виробництва як елементу затрат має багато спільного.

У першу чергу визначаються кількісні та якісні ха­рактеристики, на підставі яких за ціновою ознакою виз­начають вартісні Разом з тим слід мати на увазі таку особливість окремих видів матеріалів, що в процесі ви­робництва їх характеристики уточнюються в залеж­ності від їх відношення до прямих або непрямих затрат. Характеристики деяких матеріалів на певній стадії облікового процесу, особливо кількісні, зникають, а вартісні потрапляють до загальної суми окремих видів затрат за ознакою виду витрат. Наприклад, використані матеріали для потреб утримання машин та устаткуван­ня включаються в комплексні затрати за аналогічною назвою, тобто кінцевий результат виробництва вклю­чається в загальні суми цього елементу собівартості і як артеріальний елемент не залишається в собівартості

Основу побудови матеріалів становить Їх кількісно-якісна характеристика, тому обов'язковим є показник кількості та якості в первинних документах' момент передачі (запуску їх у виробничий процес). Без цих характеристик втрачає сенс будь-який первинний та по­точний облік процесу виробництва.

При обліку виробництва за нормативним методом (стандарт-костінг) відокремленому документуванню підлягають зміни та відхилення затрат. Тому у кожному випадку в документі мають бути такі дані: затрати у межах норм, затрати внаслідок зміни норм та затрати внаслідок відхилення від норм (від початку затрачання матеріалів аж до виходу продукту).

Важливим моментом побудови матеріальних затрат на виробництво є визначення поняття "затрата". Справа у тому, що в економічній літературі під дим терміном розуміють різні виробничі процеси. А це не дозволяє пра­вильно формувати побудову обліку затрат на виробництво.

Перш за все слід розрізнити поняття "затрати зі складу" та "затрати у виробництві". Затрати зі складу — це передача зі складу у виробничий процес. Це може означати передачу до комор виробництва, складів, робо­чих місць тощо, але може також означати й безпосе­редній запуск матеріалів у виробничий процес» тобто сам процес затрат. Таким чином "передача зі складу" — це не затрати на виробництво.

Разом з тим затрати на виробництво не обов'язково є затратами на кінцевий продукт виробництва, тобто на випуск продукції, оскільки у виробничому процесі для обліку виникають такі об'єкти, як незавершене вироб­ництво, відходи виробництва, побічна продукція, брак у виробничому процесі та інші

Розмежування вищенаведених понять наперед виз­начає необхідність документального оформлення всіх цих різнобіжноетей для вірного визначення та розра­хунку фактичної собівартості продукту. Особливе зна­чення ці моменти мають при нормативному обліку, за­стосуванні ЕОМ тощо.

Видача (відпуск) зі складу в виробничий процес: у цех тощо. Це може бути і звичайним переміщенням ма­теріалів у просторі.

Документальне оформлення видачі зі складу (тобто передачі) у виробництво залежить від особливостей і ха­рактеру технології організації виробництва та варіанту їх побудови. Разом з тим у всіх випадках процес доку­ментування повинен бути таким, щоб забезпечити вияв-лення відхилень від норм (кошторису, квот тощо) по хо­ду технологічного процесу за зміну і як мінімум за добу або за самий короткий технологічний цикл.

У різних виробництвах застосовують різні види та форми документів для оформлення передачі або відпуску, матеріалів зі складу на виробництво: накладні, забірні картки, забірні листи, лімітно-забірні листи, ви­моги тощо. Якщо видача зі складу співпадає з моментом передачі (запуску) у виробничий процес, то складають один документ.

В окремих галузях виробництва передачу матеріалів у виробничий процес оформляють у виробничому звіті: по бригадах, ділянках, цехах тощо. У цих звітах е такі по­казники, як залишок на початок роботи зміни (або до­би), надходження за зміну (добу), передачу у техно­логічний процес (тобто фактичні витрати), різні списан­ня сировини та залишок на кінець зміни (доби).

Крім того, ці звіти містять показники про кількість та якість випущеної продукції.

При нормативному обліку виробництва в звітах пока­зують також відхилення від норм (квот, кошторису то­що) та зміни норм. Усі відхилення повинні мати письмові пояснення.

В усіх виробництвах, за винятком дослідних експери­ментальних, затрати регламентуються рецептурою, нор­мативними картами та іншими документами. В окремих випадках дозволено робити заміну одних матеріалів іншими. Такий факт повинен бути оформлений спеціальним документом на заміну.

Між вхідною кількістю (масою) переданих у виробни­чий процес матеріально-речових елементів затрат та вихідною кількістю готової продукції при додержанні певних технологічних параметрів виробничого процесу в органічних виробництвах (хімічної, харчової промисло­вості тощо) встановлені нормативні пропорційні залеж­ності. Вони характеризують норму виходу готового про­дукту. На таку норму виходу впливають перш за все заміни. Крім того, у процесі виробництва можуть бути виявлені різні відхилення: наприклад, різні зменшення у порівнянні з нормою, незаплановані відходи, незапланований

брак, зменшення передбаченого планом (нормою) браку тощо.

У окремих виробництвах під впливом біохімічних процесів можуть змінюватися кількісні або якісні пара­метри переданих у виробничий процес матеріалів. Задо­кументувати ці зміни, за винятком грубих технологічних порушень, неможливо. Ці відхилення обумовлені темпе­ратурно-режимними характеристиками і частіше є не­значними, але їх теж потрібно визначати методом техніко-економічного розрахунку. Такі розрахунки роб­ляться на підставі матеріальних балансів (баланс сухих речовин, баланс крохмалю тощо).

Усі матеріально-речові елементи, які на кінець зміни не перетворені у готовий продукт і знаходяться на різних операціях технологічного процесу, становлять не­завершене виробництво.

Усі первинні документи або інші носії облікової інформації про передані у виробничий процес матеріали повинні мати характеристики:

про направлення затрат: центри первинного форму­вання елементів затрат (продукт, структурний підрозділ, вид затрат);

про характер відношення до норм: у межах норм, зміна норми, або відхилення від норми.

На підставі цих документів складають у залежності від наявності технічних засобів відомості, журнали-ор­дери, машинограми про формування затрат. Це дає змо­гу далі здійснити облік на другому етапі: розподіл та перерозподіл затрат.

ОБЛІК РУХУ МАТЕРІАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЗАТРАТ У ПРОЦЕСІ ВИРОБНИЦТВА

Головне завдання обліку виробничого процесу — виз­начення кількості нового продукту та його собівартості.

Не дивлячись на те, що у більшості виробниицтва відпуск матеріалів у виробництво здійснюється за лімітами, це ще не означає, що контроль за їх викори­станням забезпечено. При передачі матеріалів у вироб­ничий процес можна встановити, чи відповідають їх кількість


та якість нормам (квот, кошторису тощо), але визначити, як використані матеріали у виробничому процесі, цього недостатньо. Тому слід встановити облік руху матеріалів, і перш за все основних, які утворюють основу (субстанцію) майбутнього продукту.

Але облік матеріалів по ходу технологічного процесу і за даними тільки кількості е

Рис. 1. Організаційна модель розробки номенклатури відхилень від норм

недостатнім. Потрібні також вартісні параметри. Тобто потрібно знати, як фор­мується собівартість. Але не тільки у цілому, а й на ок­ремих операціях, технологічних фазах, переділах, у ме­жах бригади, цеху тощо.

Для побудови обліку руху матеріалів у процесі вироб­ництва створюють модель організації. Для формалізації моделі відповідні технологічні та організаційні особливості конкретного виробництва розкладають на три аспекти — облік елементів затрат, облік трансформації елементів затрат у статті витрат та облік статей затрат по кожному організаційному осередку, бригаді, цеху То­що. При нормативному обліку має місце ще і поділ на три види: у межах норм, зміни норм та відхилення від норм.