Смекни!
smekni.com

Партії партійні системи країн світу (стр. 9 из 12)

По-друге, партійна система вкрай роздрібнена. І справа тут навіть не в тому, що право на представництво в конгресі мають 18 партії, а в тому, що вісім із них оцінюються - по індексі фрагментаціі Лааксо й Таагеперы - як значні, тобто ті що мають значну політичну вагу. І це при тому, що жодна з них не має в парламенті більш 20% місць! У результаті парламентська більшість може бути утворено лише шляхом коаліції по меньшій мірі трьох партії, що достатньо ризиковано, якщо взяти до уваги низький рівень внутріпартійної дисципліни. А оскільки прийняття конституційних поправок потребує більшості в 3/5 голосів, парламентська коаліція повинна складатися принаймні з чотнрьох партії. Ця характерна для Бразилії роздробленість партії обумовлена не стільки чинною виборчою системою, скільки надто ліберальним законодавством про партії - у тій частині, що стосується процедури їхнього створення. Як випливає з таблиці 3, фрагментація відбувається не відразу після виборів (тобто не є слідством ізбиркового процесу), а значно пізніше. Що ж стосується системи пропорціонального представництва, те її вплив складається в тому, що вона припускає, щоб подібна фрагментація зберігалася й воспроизводилася.

Можна було б заперечити на це, що бразильське товариство дуже неоднорідно й різноманітно по складі й по цьому потребуває в такій партійній системі, що дозволяла б уявити усе це різноманіття на політичній арені. Дійсно, бразильське товариство достатньо різнорідно в соціальному, расовому, релігійному й регіональному відношеннях. Справа, проте, у тому, що існуюча система партії не відбиває цих розходжень. Наприклад, у даний час у конгресі подані щонайменше три партії правої і правоцентристської орієнтації - ПФЛ, ППБ й ПТБ. Проте жодна з них не пов'язана з якийсь специфічною суспільною, регіональною або релігійною групою. Те ж саме можна сказати й про їхніх опонентів. Три партії займають левоцентристские позиции — ПДТ, ПСБ и ПСДБ, а еще три принадлежат к откровенно левьім — ПТ, ПКБ й ППС. И это не считая ПМДБ, чья внутренняя неоднородность позволяет относить ее как к первой, так й ко второй группе партии. И поскольку все они не отражают реальной дифференциации в обществе, их представительские функции восьма размнты. Одни й те же социальньїе интересы, таким образом, могут выражаться через членов различных партии, обьединяющихся в разного рода парламентские группы, которые зачастую действуют более зффективно, чем партии. Наиболее типичным примером может служить аграрная фракция. Согласно сообщениям печати, она насчитьівает свыше 130 депутатов й ЗО сенаторов. В таблице 4 отражена партийная принадлежность членов зтой фракции: 12 партии, представленньїх в палате депутатов, й 6 — в сенате. 19% из них принадлежат к левоцентристским партиям, еще 19 — к ПМДБ й 62% — к партиям правой й правоцентристской ориентации. Когда зта группа выступает в защиту своих интересов, ей трудно противостоять. Так, например, произошло в апреле 1995 г., когда аграрной фракции удалось преодолеть неблагоприятное для нее президентское вето.

В-третьих, партийная система хрупка. Она й не может быть прочной, поскольку находится в постоянном брожении й, как говорилось выше, характеризуется высокой степенью фрагментации. Тем не менее она все же функционирует (доказывая зто, обычно подчеркивают, что конгресе не отказывает исполнительной власти в поддержке ее важнейших законопроекте в), из чего следует, что не стабильность и раздробленность — не синонимы институционализированной партийной системы. Независимо от того, что вкладывается в понятие институционализации, или, если следовать более точной терминологии Сартори, структурной консолидации партийной системы, ее существование предполагает известную стабильность, протяженность во времени. Для того чтобы "структурно консолидироваться", система должна сохраняться в первоначально установленных рамках. Партийная система заключает в себе одновременно идеи разделения й объединениях. Невозможно говорить о системо партий, когда часть подменяет собой целое, но точно так же нельзя говорить о партиях, когда степень их раздробленности столь высока, что они перестают существовать как обьединения. Иначе говоря, речь идет о фрагментации не только системи, но й ее составньїх частей — партий.

Все зти особенности бразильской партийной системи приводят к тому, что партий как институты перестают играть центральную роль в процессе политических переговоров. Их лидерам все труднее руководить действиями своих соратников в конгрессе й добиваться, чтобы они голосовали в соответствии с позиией партий. Зто наглядно проявилось на различных стадиях обсуждения проекта конституционной реформы.

Таблиця З СКЛАД ПАЛАТИ ДЕПУТАТІВ ОСТАННЬОГО СОЗИВУ

Політичні партії Число місць
Лютий 1995 г. Вересень 1995 г. Вересень 1996 г
ПМДБ 107 102 97
ПФЛ 89 94 100
ПСДБ 62 75 84
ППР/ППБ 52 48 91
ПТ 49 49 50
ПП 36 36 *
ПДТ 34 26 25
ПТБ 31 30 25
ПСБ 15 13 12
ПЛ 13 11 8
ПКБ 10 10 10
ПМН 4 3 2
ПСД 3 5 3
пек 3 1 1
ппс 2 2 2
ПРН 1
пв 1 1 1,
ПРП 1 1 ——
псл 1 2
Незалежні 5
Усього 513 513 513

Таблиця 4

Склад АГРАРНОЇ ФРАКЦІЇ (в %)

Партіі Палата депутатів Сенат
Праві і правоцентристські
ППР 12 9 11,8
ПФЛ 22,7 35,6
ПП 11 4^ 1 ,Т 2,9
ПТБ 9,8'! 0-і,б 5,9
ПСК 0,8Л йй,о -
ПСД 0,8
Центристськая
ПМДБ 18,9 24,5
Лівоцентристські
ПСДБ 3,8 17,6
ПДТ 13,6 -
ПСБ 0,8 -
ПМН 0,8
Усього депутатів 132,0 34,0

Політичні партії ФРН

У сучасної Німеччині глибоко пустила корені ідея правової і соціальної демократичної держави, що виходить із пріоритету прав і свобод окремої людини стосовно держави і товариства. У якості її носіїв виступають партії центристської орієнтації: ХДС/ХСС (Християнсько-демократична спілка (Християнсько-соціальна спілка). СВДП (Вільно-демократична партія), СДПГ (Соціал-демократична партія Німеччини). Дуже показова широка підтримка цих партій із боку населення: у період із 1949 р. по 90-е роки на виборах у бундестаг вони набирали в цілому 90% голосів.

З XIX по кінець XX в. Німеччина проробила зигзагоподібний шлях від півабсолютистського режиму до демократичного ладу. Вона повинна була перебороти пережитки авторитарної й антиліберальної ідеології і міцно засвоїти демократичні і гуманістичні цінності. Важливу роль у формуванні політичної культури зіграли партії ХДС/ХСС, СДПГ і СвДП. Завдяки їхнім зусиллям у Німеччині встановлена ліберально-демократична модель держави у формі парламентської республіки, основними відмітними чортами якої є: пріоритет прав і свобод окремої людини, верховенство закону, поділ влади, право участі народу в процесі прийняття політичних рішень, тверді соціальні гарантії для кожної людини і т.д.

На відміну від партії веймарскої епохи, що займали позицію непримиренного ідеологічного протистояння (соціалізм - капіталізм, конфессіоналізм - атеїзм, лібералізм - консерватизм і т.д.), сучасні парламентські партії ринуться до більш зваженого політику на основі консенсусу. Хоча вони базуються на загальних традиціях гуманізму. Просвітництва, класичної німецької філософії і на ідеях класичного лібералізму і рівною мірою визнають основні принципи вільно-демократичного ладу, проте мають різноманітні концептуальні підходи до держави. Між ними існують розбіжності щодо задач держави, масштабу його втручання в економіку, його ролі в соціальній сфері, ступеня демократизму і т.д.

Ці розходження обумовлені різним соціальним складом, історичними й ідейно-політичними традиціями, програмно-ідеологічними установками.

Якщо ХДС. ХСС і СвДП - партії з яскраво вираженим пропідприємницьким уклоном. хоча ХДС" і ХСС на відміну від СвДП у якості "народних" партій змушені більше загострювати увагу на соціальних аспектах, те СДПГ - партія, що виражає головним чином інтереси людей найоманої праці.

ХДС пов'язаний з історичними традиціями політичного католицизму другої половини XIX - першої третини XX в.. але при утворенні партії в перші повоєнні роки в її війшли не тільки представники центру, але і колишні консерватори, протестантські ліберали, функціонери з християнських і гирш-дункерских профспілок. ХДС став не просто консервативно-християнської, а ліберально-консервативною партією з християнсько-соціальним ухилом (у ХСС консервативна спрямованість більш сильно виражена).

СДПГ іде коренями в робоче прямування минулого сторіччя, вона на противагу комуністичним партіям прихильна соціал-реформістської ідеології. Партія відмовилася від догматичних постулатів марксизму, від ідеологічної зашореності, для неї характерний прагматизм.