3.3. Банкiвська гарантiя як спосiб цивiльно-правової забезпеченності кредитних договорiв
Законодавство України i банкiвська практика, окрiм вищезгаданих способiв забезпечення по кредитним зобов'язанням, знає й iншi способи забезпечення виконання кредитних зобов'язань. "Вказати мiсце того чи iншого способу забезпечення виконання кредитних договорiв -- це значить вказати тi функцiї, якi виконує вiдповiдний спосiб, а значить визначити випадки, в яких застосування даного способу є найбiльш ефективним i корисним для кредитора.
З цiєю метою всi способи забезпечення зобов'язань зазвичай дiляться на двi групи:
- перша вiдрiзняється функцiєю стимулювання боржника до належного виконання зобов'язання (кредитного договора) - неустойка, завдаток;
- друга (застава, поручителсьво, банкiвська гарантiя) окрiм стимулюючої функцiїнадають кредитору додаткову гарантiю.
Поряд з самим надiйним способом забезпечення по кредитним зобов'язанням як поручительство можна видiлити банкiвську гарантiю.
ГАРАНТІЯ відрізняється від поручительства тим, що гарантійна відповідальність є додатковою, а не є солідарною. Тобто вимоги до гаранта можуть бути заявлені якщо боржник не спроможний погасити борг.
Гарантія обов`язково повинна мати форму письмового договору між гарантом і банком боржника і містити слідуюче:
-предмет договору;
-межі відповідальності гаранта;
-реквізити сторін;
-права і обов`язки сторін;
-відповідальність сторін;
-особливі умови (відповідальність гаранта у випадку несвоєчасного виконання гарантійного зобов`язання і інш.);
-порядок розгляду спорів;
-строк дії договору;
Дія гарантійного договору припиняється:
а) з припиненням забезпеченого ним зобов`язання;
б) якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зобов`язання не пред`явить позову до гаранта.
У випадках, коли поручитель (гарант) добровільно не виконує зобов`язання погасити кредит, установа банку стягує борг в порядку, передбаченому договором або в претензійно-позовому порядку.
Претензія та позов до поручителя повинні бути заявлені в межах трьохмісячного строку позової давності.
У випадку, коли цей строк буде пропущено, банк втрачає право звернення до суду з вимогою примусового стягнення гарантованої суми з поручителя (гаранта).
"Багато банкiв, зiткнувшись з проблемами оцiнки застави, визначення його лiквiдностi, реалiзацiї закладеного майна, використовують банкiвськi гарантiї для як спосiб забезпечення виконання кредитних зобов'язань. В ст. 1154 ЦК України вказано, що банк або iнша кредитна установа (гарант) дають на вимогу iншої особи (принципала) письмове зобов'язання сплатити кредитору принципала (бенефiциару) у вiдповiдностi з умовами наданими гарантами зобов'язання грошову суму при пред'явленнi бенефiциаром письмової вимоги про її сплату. У вiдношеннях, пов'язаних з наданням банкiвської гарантiї приймають участь три суб'єкта:
1) гарант -- особа, що дає письмове зобов'язання сплатити борг (банк або страхова органiзацiя)
2) принципал -- особа, на прохання якої даєть гарантiя;
3) бенефiциар -- кредитор принципала -- уповноважена сторона за основним зобов'язанням.
Специфiкою банкiвської гарантiї вiдповiдно до ст. 1132 ЦК України є та осбставина, що гарантiйне зобов'язання у вiдношеннях мiж гарантом та бенефiцiаром не залежить вiд того основного зобов'язання, пiд забезпечення якого воно видавалося. Це виражається в наступному:
- банкiвська гарантiя не припиняється з припиненням основного зобов'язання i не змiнюється з його змiною;
- воне не є гнедiйсною при недiйсностi основного зобов'язання;
- гарант не має право посилатися при пред'явленнi йому вимог бенефiцiаром вимог на заперечення, якi пов'язанi з забезпеченим зобов'язанням; вiн має право вiдмовити у виплатi лише при порушеннi умов самої гарантiї;
- зобов'язання гаранта не залежить вiд будь-яких вимог або заперечень принципала, основаних на його вiдношеннях з гарантом або бенефiциаром.
Банкiвськi гарантiї класифiкуються за рiзними принципами. Найбiльш розповсюдженими в банкiвськiй практицi є:
- тендерна гарантiя (гарантiя пропозицiї) -- зобов'язання гаранта, що видане ним на прохання учасника торгiв, за яким гарант у разi невиконання принципалом своїх обов'язкiв, що витiкають iз надання пропозицiї, виконати платiж бенефiциару в межах вказаної суми грошей. Розмiр таких гарантiй зазвичай складає 10 % вiд суми зобов'язання.
- гарантiя повернення платежу -- зобов'язання банка, надане на прохання поставщика товарiв та послуг, за яким гарант зобов'язується у випадку невиконання принципалом зобов'язань покрити вiдповiдно до контракта мiж принципалом та бенефiциаром суму бенефiциару.
Гарантiя може також забезпечувати повернення боргу по кредитному договору як фiзичним, так i юридичним особам. Банки зазвичай видаюь гарантiю виконання по наданню вимоги лише пiд зустрiчну гарантiю вiд збиткiв з боку принципала.
Вiдповiдно до ст.1123 ЦК України вимога принципала повинна бути надана гаранту до закiнчення визначеного в гарантiї строку, на який вона видана. Цей момент є iстотним. Гарант при настаннi цього моменту автоматично анулює гарантiю, так як у вiдповiдностi зi ст.1124 ЦК України зобов'язання гаранта перед бенефiциаром, за гарантiєю припиняється закiнченням визначеного в гарантiї строку, на який вона видана.
Гарант повинен отримати повiдомлення бенефiциара про сплату грошової суми та попередити принципала -- ст. 1124 ЦК України. У випадку, якщо гарант вiдмовляє бенефiциару, вiн повинен про це його повiдомитиi мотивувати причини вiдмови. Крiм того, на вiдмiну вiд доручення, гарант несе вiдповiдальнiсть тiльки в тому об'ємi, який вказаний у банкiвськiй гарантiї -- ст.1123 ЦК України.
Припинення зобов'язання гаранта перед бенефiциаром здiйснюється в наступних випадках вказаних в ст. 1146 ЦК України:
- уплата бенефiциару суми, на яку видана гарантiя;
- закiнчення визначеного в гарантiї строку;
- вiдмовлення бенефiциара вiд своїх прав по гарантiї i повернення її гаранту;
- вiдмовлення бенефiциара вiд своїх прав шляхом письмової заяви про звiльнення гаранта вiд обов'язкiв;
Гарант має право вимагати вiд принципала повернення сум, сплачених бенефiциару, якщо це право було закрiплене угодою гаранта з принципалом. В практичнiй дiяльностi, яка стосується кредитних правовiдносин, використання банкiвських гарантiй в якостi забезпечення по кредитах використовується вкрай рiдко.
Пiд кiнець даного роздiлу необхiдно вiдмiтити, що в сучасному цивiльному законодавствi в значнiй мiрi вiдрегульованi питання, якi стосуються забезпечення по кредитних зобов'язаннях. Разом з тим, на практицi виникає велика кiлькiсть непередбачених обставин. Саме питання розв'язання суперечних моментiв в галузi банкiвського кредитування, в тому числi i в судовому порядку буде розглянуто мною далi.
РОЗДIЛ 4. Розгляд судових спорiв при участi суб'єктiв кредитних вiдносин.
4.1. Судові спори і їх розв’язання
Розгляд даного питання обумовлений тiєю обставиною, що правовi вiдносини з'являються, дiють i припиняються не тiльки лише пiд впливом норм права, але з цiлої низки iнших обставин. Такими обтавинами власне є розумiння i застосування норм права. Практика вирiшення суперечностей судами -- це той матерiал, в якому найбiльш наглядно вiдображаються результати всiх трьох названих процесiв. Окрiм того, саме суд є останньою iнстанцiєю, яка розглядає питання про права i обов'язки певних осiб, i єдиною, яка узагальнює прийнятi рiшення.1
Питання, пов'язанi з розгляданням спорiв по конкретним зобов'язанням вiдносяться як до компетенцiї судiв загальної юрисдикцiї (за участю фiзичних осiб) i арбiтражних судiв (за участю органiзацiй). Як правило, суть судових розглядань пов'язана з вимогами кредитора сплати суми кредита позичальником, а також втрачених прибуткiв i понесених ним збиткiв. При цьому сторони в позовному порядку мають право висунути свої зауваження i вимоги.
Можливiсть звернення до арбiтражного суду, як i до суду загальної юрисдикцiї обумовлена цiлою низкою умов:
- надання позову та порушення справи
- пiдгтовка справи до судового розгляду (гл. 15 КК України)
- судовий розгляд та винесення рiшення
"Суб'єктами судових спорiв є юридичнi особи (в тому числi банки), громадяни-пiдприємцi, фiзичнi особи".
Недотримання таких умов, як пiдвiдомчiсть, прцесуальна правоздатнiсть, означає, що спiр не пiдлягає розгляданню в арбiтражному судi i тягне за собою вiдмовлення вiд прийняття позову (ст. 46 КК України).
Вимоги про дотримання претензiйног порядку вiдмiнено.
Важливим є умова дотримання вимог до форми та складу позовнї заяви, якi встановленi в ст. 48 КК України. Стосовно спорiв, що витiкають з кредитного договору слiд враховувати наступне:
- позовна заява повинна мiстити точний розрахунок заборгованої суми, яка повинна мiстити основний борг погашеного кредиту, проценти за користування кредитом, штрафнi санкцiї за невиконання умов договору;
- про надання позову до декiлькох вiдповiдаючих, позовнi вимоги повиннi бути персонiфiкованi як по сумi так i за характером (з вказанням виду вiдповiдальностi);
Право пiдпису позовної заяви належить як керiвнику органiзацiї так i представнику юридичної особи (за довiренiстю) .1
Подання позовної заяви оподатковується державним митом (ст. 47КК України). Розмiр мита визначений в законi Україи "Про державне мито". Також в цьому законi визначене коло осiб, звiльнених вiд сплати держмита.
При дотриманнi необхiдних умов суддя зобов'язаний прийняти позовну заяву i порушити справу по цiй заявi.
Кожна окрема справа має свою специфiку. Загальне правило полягає в тому, що сторни повиннi надати докази своєї правоти.2 Практично завжди суддя пропонує представнику банка по справах по кредитних договорах надати оригiнали кредитного договора, договора застави (доручення тощо), розрахунок суми позову з вказанням процентної ставки за перiод користування кредитом, а вiдповiдачу -- надати докази погашення кредиту (принцип змагальностi). Часто по кредитних договорах виникають суперечки, пов'язанi iз забезпеченням позову. Забезпечення позову допускається на будь-якiй стадiї арбiтражного процесу . Мета забезпечення позову -- вжиття заходiв, якi попереджують можливiсть невиконання судового позову. При цьому суд має право вимагати у позивача гарантiй покриття можливих для вiдповiдача збиткiв.