Смекни!
smekni.com

Кредитні договори (стр. 13 из 15)

В п. 14.6 ст. 48 КК України передбаченi наступнi заходи забезпечення позову:

- накладання арешту на майно або грошовi кошти вiдповiдача;

- заборона здiйснювати вiдповiдачевi певнi дiї;

- заборона другим особам чинити дiї, що стосуються предмету суперечки;

- призупинення реалiзацiї майна у випадку подання позову про звiльнення його вiд арешту.

Справа повинна бути розглянута i вирiшена в строк, що не пеервищує двух мiсяцiв з дня постулення позовної заяви до арбiтражного суду.

Разом з цим слiд вiдмiтити, що ефективнiсть такого способу захисту невелика. Це пов'язано з навантаженiстю коштiв, що часто призводить до того, що до моменту розгляду справи в судi, у боржника вже, як правило на рахунку немає коштiв, або пiдприємство не працює, але при цьому юридично не лiквiдовано. Але при цьому iнших шляхiв повернення кредиту немає.

"Важливим моментом у механiзмi захисту прав органiзацiй i громадян є виконання рiшення арбiтражних судiв, судiв загальної юрисдикцiї та третейських судiв по цивiльно-правових суперечках, в тому числi i по суперечках за участi банкiв (а саме по кредитних договорах).

В ст. 45 КК України сказано, що судовi акти, що набули законної сили виконуються всiма державними органами, органiзацiями, посадовими особами i громадянами на ериторiї України".

Примусове виконання судового акта виконується судами на виконаннi виконавчих листiв, виданих арбiтражним судом, судом загальної юрисдикцiї.

Практика показала, що прийняття чiтких унiфiкованих правил в галузвi виконавчого виробництва вкрай необхiдно. Найбiльш злободенним в Українi "Про виконавче виробництво" лишається питання участi судових виконавцiв в оцiнюваннi реалiзацiї майна тощо. Строк виконавчого провадження обмежений двома мiсяцями.1

Пiдкiнець вiдмiчу, що в багатьох випадках питання, пов'язанi з регулюванням цивiльно-правових вiдносин в галузi банкiвського кредитування в тому числi вказанi вище залишаються актуальними i сьогоднi i значить вимагають детального розгляду спецiалiстами рiзного профiлю.

Кредитний договiр є головним правовим документом, що регулює кредитнi вiдношення пiдприємтсва i банка, захищає економiчнi iнтереси сторiн i визначає їх права, обов'язки, мiру матерiальної вiдповiдальностi за порушення його основних умов.

Укладання кредитних договорiв вiдбувається у декiлька етапiв.

1.Формування змiсту кредитного договору клiєнтом-позичальником (вид кредита, сума, строк, забезпечення тощо).

2.Розглядання банком наданого клiєнтом проекту кредитного договору в складаннi заключення про можливiсть наданян кредиту взагалi i про умови його надання (при позитивному вирiшеннi питання). На цьому етапi банк визначає:

а)кредитоздатнiсть потенцiйних позичальникiв, тобто можливiсть їх своєчасно повернути позику. Перевiрка кредитоздатностi є переддiєю укладання кредитної угоди. Банк в процесi цiєї роботи реалiзує надане йому ринковими умовами господарювання право на вибiр суб'єкта кредитної угоди, вiдповiдно до своїх економiчних iнтересiв.

б) свої можливостi надати кредит суб'їктам господарювання в потрiбних їм сумах виходячи з наявних кредитних ресурсiв, можливостi їх збiльшення за рахунок своєї депозитної та процентної полiтики, залучення мiжбанкiвських кредитiв, рефiнансування Нацбанку України тощо.

3. Сумiсна коректировка кредитного договора клiєнтом i банком до жосягнення взаємовигiдного варiанту i надання його на розгляд юристам.

4.Пiдписання кредитного договору обома сторонами, тобто надання йому сили юридичного документа.

За пiдписанням кредитної угоди iде надання суб'єкту господарювання кредиту у встановленi термiни i в об'ємi, передбаченому в договорi, а потiм контроль банка за виконанням умов кредитного договору, але головним чином за вчасним поверненням наданого кредиту.1

Позичальники -- юридичнi особи, що не виконують своїх зобов'язань по своєчасному поверненню банкiвських позик, можуть бути визнанi в порядку, встановленому Законом України "Про банкрутство", неплатiжоспроможними банкрутами.

Але, в залежностi вiд стану боржника банк-кредитор має право клопотати перед арбiтражним судом або про призначення зовнiшнього керування майном боржника, або його санкцiї, про застосування до боржника лiквiдацiйних процедур. Також iснує можливiсть притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi позичальникiв, якi ухиляються вiд повернення кредиту. Так, наприклад, ст. 899 ЦК України говорить про вiдповiдальнiсть за незхаконне отримання кредиту шляхом надання банку свiдомо фальшивих докумнетiв, а в ст. 912 встановлено межу вiдповiдальностi жля юридичних осiб, починаючи з суми рiвної 1500 мiнiмальних зрплаот, а для фiзичних осбi -- 500.

Застосування цих статей ЦК Ускладнено встановленням складног складу злочину -- користий умисел неплатника, злостний характер ухилення. Спiвробiтникам кредитних пiдроздiлiв слiд звернути увагу, що питання, пов'язанi з неповерненням кредитiв, находяться в компетенцiї не арбiтражних, а кримiнальних судiв, а також, що вищезгаданi статтi ЦК України розповсюджуються

Висновки

Розглядаючи таку цікаву і складну тему у банківській діяльності як кредитні відносини, у дипломній роботі я намагався вивчити і проаналізувати теоретичні і практичні аспекти цього виду відносин з юридичної точки зору.

Керуючись у своїй роботі нормативними та інструктивними матеріалами, я прагнув якнайповніше виявити різні тенденції цого явища.

У своїй роботі я не претендую на вичерпність, позаяк така тема є дуже багатогранна, зачіпає багато аспектів банківської діяльності, які тут не були розглянуті. Але я старався висвітлити якнайповніше цю глибоку тему, аналізуючи і порівнюючи різні правові думки і практичну діяльність кредитних установ, насамперед банків.Дослiдження, проведене в процесi пiдготовки матерiалiв для дипломної роботи, дозволило в певнiй мiрi розробитит окремi аспекти складного комплексу питань, пов'язаних з вивченням процедури банкiвського кредитування (з моменту подання заявки на отримання кредиту до повернення кредитних коштiв). Особливий акцент зроблено на правовий аналiз кредитних договорiв.

В дипломнiй роботi я намагався зiбрати матерiал, який може мати певний iнтерес для юристiв банкiв та iнших кредитних установ, а також для їх клiєтiв -- юридичних та фiзичних осiб. З цiєю метою мною були використанi науковi працi юристiв в сферi фiнансiв, нормативнi документи i коментарiї до них, а також аналiтичнi данi, отриманi в ходi практичної дiяльностi.

Серед отриманих висновкiв можна видiлити наступнi основнi:

- в сучасних умовах розвиток ринкової економiки, така функцiя банкiв як кредитування, тобто виконання ними активних оперцiй по розташуванню гроових коштiв, набуває вагомого значення.

- правове забезпечення при оформленнi кредитних справ є гарантом повернення кредиту. В зв'язку з цим мiсце юридичної службив банках розглядається як одне з вагомих, поряд з iншими;

- кредитний договiр мiстить в собi спiввiдношення диспозитивних iмперативних норм правового характеру.

Ця обставина вказує на те, що при укладаннi кредитних договорiв сторони повиннi чiтко визначити свої права i обов'язки, якi необхiдно виконувати, не виходячи з межi закону;

- в кредитному договорi, оформленому в письмовому видi, вказанi конкретнi суб'єкти (кредитор i позичальник);

- коштовний характер кредитного жоговора забезпечує отримання банками прибутку (тобто нарахування вiдсоткiв), укладання кредитного договора неможливо без таких компонентiв як строк уплати кредита (строковiсть), забезпеченстi вредита (застава, доручення, гарантiя тощо);

- найбiльш складна проблема в сучаснiй кредитно-фiнансовiй системi України -- проблема неповернення кредитiв. В зв'язку з цим, завдання впорядкування нормативної бази в законодавствi держави (складання банкiвського кодексу) стало наiбльш гострим.

В зв'язку з вищесказаним слiд вiдмiтити необхiднiсть посилення цивiльно-правової та кримiнальної вiдповiдальностi в галузi кредитних вiдносин.

Оскільки банки України, та і взагалі кредитні установи, працюють у сфері ризику, то тут важко планувати і прогнозувати конкретно на певні періоди. Треба враховувати дію зовнішніх факторів, які впливають об’єктивно на банківську діяльність. Але банки працюють у сфері керованого ризику. Тому, я вважаю, що саме за допомогою чіткого законодавства та нормативних актів, на які покладена функція врегульовувати певні кредитні відносини можна якщо не нівелювати, то хоча б зменшити до мінімуму непередбачувані і небажані ризикові ситуації.

Також для українських банків зараз актуально забезпечити ринкову дисципліну. Саме дотримання її має бути обов’зкове всіма суб’єктами ринку. Нажаль наша тепрішня законодавча база, що стосується банківської сфери, має більше фіскальний, ніж стимулюючий характер. Це не спонукає банки до розширення своєї діяльності, вбиває в корені всі нові починання та ідеї. Тому важливо звернути увагу насамперед на потреби банків, на те, як ефективно забезпечити їхню діяльність, щоб добре працювало народне господарство. Адже банки - «кровоносні судини» економічного організму. Життєздатність і процвітання економіки не може бути без добре налагодженої банківської системи.