Для цього треба створювати такі ситуації, які б актуалізували ті глибинні резерви душі, які розмірене буденне жипя вимагає лише зрідка. Дитину потрібно спонукати до таких вчинків, завдяки яким вона приходить у стан піднесення, захоплення, величності. Переживання величної краси вчинку - це і його духовностворювальна сила. Треба виховувати ставлення довчинку як до сенсу свого жипя. Осявання через переживання надпочупів може бути властивим і людиніегоїстові, прагматикові, і тоді вона поводитиметься благородно.
Ефективність виховного процесу значною мірою залежить від так званих контрольованих чинників, тобто системи наукових положень, які визначають сутність
конкретної виховної методики. Звичайно, що у вихованні діють і чинники, які мають ситуативний характер, і чинники, які завчасно врахувати досить складно. Останні не повинні нейтралізувати організований вплив вихователя - це основна вимога, з якою він мусить рахуватися.
Запропоновані нами виховні інваріанти й повинні зробити виховання більш прогнозованим, а отже, й більш розвивально ефективним.
(Педагогіка і психологія. - 1993. - _ 3. - С. 5-14)
Пропонована освітянам Концепція виховання школярів cndореназ ініціативи lвaно-Франківського обласного управління освіти.
Розробку її проекту здійснили: директор науково-методичного центру " Українська етнопедагогіка і народознавство"АПН України і Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, кандидат педагогічних наук, професор Роман Скульський та провідний спеціаліст цього центру,завідувач кафедри українознавства Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, доктор педагогічних наук, професор, академік АПНУкраїни Мирослав Стельмахович.
Публікація проекту концепції має на меті ознайомлення освітян краю та інших зацікавлених осіб з її змістом, наступною організацією широкого обговорення педагогічною громадськістюрегіону, доведення до належного рівня якості з тим, щоб у перспективі, опираючись на неї, можна було розробляти,ефективні педагогічні технології та застосовувати їх у практичній освітньо-виховній діяльності.
Пропонований проект Концепції українського національного виховання учнівзагальноосвітньої школи складається з таких
розділів: .
1. Вихідні теоретико-методологічні засади та умови виховання школярів.
2. Мета і головні напрями виховання учнівської молоді.
З. Принципи організації виховної роботи в загальноосвітній школі та шляхи їх реалізації.
4. Особливості реалізації пріоритетних напрямів національного виховання учнів у школах Прикарпаття.
Об'єктивна потреба врахування у вихованні регіональних особливостей зумовлена тим, що, крім спільного для всієї Української держави, кожен її регіон має свої специфічні особливості розвитку. Вони стосуються природи, економіки, господарської діяльності, освіти, культури, мистецтва, говірки, звичаїв, традицій, фольклору в усіх його жанрах тощо. Осьдеякі з них.
І. Прикарпаття охоплює значну частину гірської місцевості з багатою та різноманітною природою. Його жителі гостріше, ніж в інших регіонах, усвідомлюють значущість природних багатств лісів для задоволення потреб людини. Споконвіку люди тут свято оберігали природу, paцioнальнo використовували її багатства, вміли цінувати їх. Діти та підлітки змалечку залучаються до посильної праці. Вони збирають гриби, суниці, чорниці, малину, ожину тощо. Краще, ніж діти інших регіонів, знають про небезпеки, які приховують у собі гори, ліси, стрімкі ріки, провалля. Вони ближчі до гірської природи, вміють спілкуватися з нею. І в цьому - один із специфічних природних чинників, який конче необхідно враховувати у вихованні школярів.
2. Прикарпаття було і надалі залишається одним із регіонів, що характеризується могутнім трудовим потенціалом. Його повне використання на місцях практично неможливо, бо місцеве господарство потребує досить обмеженої частки наявних трудових ресурсів. Тому при карпатці навчилися цінувати місце праці, знаходити його не тільки поза межами регіону, але й України.
Свідченням цього є вахтово-бригадні трудові загони, що працюють на нафтових і газових підприємствах Сибіру, ланки та бригади. які сезонно працюють на збиранні врожаю у східних та південних областях України. будівепьні бригади тощо. У силу цих обставин на Прикарпатті добре збереглися трудові традиції
3. На Прикарпатті, передовсім у сільській місцевості, людиспілкуються виключно українською мовою. Мовна культура Прикарпатців зберегла свою самобутність, У цьому запорука плідної діяльності, спрямованї! на виховання в УЧНІВ високої національної свідомості, почуття українського патріотизму громадського обов`язку.
4. У Прикарпатському краї добре збереглися та успішно розвиваються художні народні ремесла і промисли, що є важливим елементом української народної педагогіки, громадської і род-иннопобутової культури, трудової та художньої діяльності, які доцільно використати в естетично-трудовому вихованні дітей.
5. На Прикарпатті, як в інших регіонах Галичини, добре збереглися :народно-побутові та релігійні традиції. І в ньому запорука духовно-морального виховання учнів.
Незважаючи на те, щоукраїнська національна школа офіційно визнана світською установою, освітяни краю здійснюють пошуки регіональних шляхів використання українських народних чеснот і норм християнської моралі в ролі дієвого чинника формування духовності школярів, забезпечення духовної єдності, наступності й спадкоємності поколінь минулих, сучасних і майбутніх
6. Прикарпаття - це край туризму, у тому числі іноземного, Завдяки цьому відкриваються більші можливості для ділового спілкування з гостями, обміну досвідом, організації раціональної діяльності у будь-яких сферах суспільного життя, а також у вихованні.
7. Прикарпаття у значній його чaстині географічно розміщене по сусідству з країнами Східної Європії. щоє вагомим чинником європезації України, її входження в асоціацію європейських держав.
8. Прикарпаття багате славетними людьми, своєю історією,висвітленою на сторінках десятитомного видання, підготовленогопрофесором ВГрабовецьким. У peгіоні є чимало пам яток історії,краєзнавчих, літературно-мистецьких музеїв, які варто використати у навчанні та вихованні школярів.
9. Прикарпатський край славиться тим, що багато вихідців знього складають значну частин національної діаспори.
10. Прикарпаття відзначається багатим і різнобарвним народним мистецтвом, розмаїттям. етнічних груп українців бойків, гуцулів, лемків, покутян), -що є важливим для розвитку творчих здібностей учнів.
11. Прикарпаття - край з розгалуженою мережею лікувальнихі курортно-профілактичних установ. Тут лікуються, і відпочивають люди не тільки з різних регіонів України, але й з близькогоі далекого зарубіжжя.
Завдяки цьому створюються сприятливі умови для взаємного обміну культурними цінностями різних етнічних груп, національностей і національних меншин.
I. Вихідні теоретиko-методологічні засади та умови
українського національного виховання школярів
Розробляючи систему виховання учнів у школах Прикарпаття, ми виходимо з того, щопроцес становлення особистості та її розвитку зумовлюється багатьма чинниками (об'єктивними та суб' єктивними, внутрішніми та зовнішніми, систематичними та епізодичними, цілеспрямованими та випадковими).
І провідну роль у підготовці дітей та молоді до життя
відіграє українське національне виховання його необхідність заповіли нам у зверненнях до нащадків видатні будівничі самостійної Української держави В. Великий, Я. Мудрий, В. Мономах, Я. Осмомисл, Д. Галицький, І. Мазепа, П. Орлик, Б.Хмельницький, наші національні генії
Т. Шевченко. Леся Українка, І. Франко, М. Грушевський,
знамениті філософи-мудреці Ф. Прокопович, П. Юркевич, Г. Сковорода, С. Гогоцький, О. Потебня визначні. вітчизняні педагоги К.Ушинський, С. Русова, Г. Ващенко, В. Сухомлинський.
За основу нашої наукової концепції беремо саму природу виховного процесу в його етнічному, національному й регіональному вираженні, дитину як окрему оригінальну й неповторну цінність.
Найбільш природним й оптимально вираженим для дитини є виховання рідною (материнською) мовою в атмосфері культури рідного народу й етнографічної групи, тобто виховання національне. Саме воно найдужче пасує як родині, так і національній школі.
Українською національною називаємо ту систему виховання, яка історично склалася на нapoднoму грунті України й своїми цілями, змістом засобами підпорядкованa самобутній природі українця.
Українська традиційна родина - то перший осередок виховання українського патріотизму, національної свідомості, демократизму й людяності місце пришеплення дітям навичок культурної повсдінки, пошани до рідної мови
Місцевої говірки, рідного краю, місцевих звичаїв і традицій, духовно-моральної підготовки молоді до подружнього життя.