Зміст соціально-педагогічної профілактики: взаємодія у формуванні знань, умінь, установок та мотивів свідомого вибору просоціальних моделей поведінки; підготовка та розповсюдження превентивної інформації через друковану продукцію, засоби масової інформації, спілкування на рівні міжособистісних стосунків, інші форми соціально-педагогічної роботи; створення на базі Центру превентивного виховання умов для виявлення і підтримки соціальних ініціатив.
Превентивна допомога і корекuія - вид психолого-педагогічної та медико-соціальної діяльності, що полягає у допомозі окремим категоріям групам ризику (зменшення шкоди, допомога з метою самодопомоги тоoj). Це передбачає психолого-педагогічний та соціально-терапевтичний впливна особистість з тим, щоб вона сама навчилась допомагати собі, розв`язуючи багаточисельні проблеми, що провокують на деструктивну поведінку. На цьому рівні є доцільними:
реалізація програм превентивного виховання з «групами ризику» із залученням державних, громадських, конфесійних організацій, волонтерів;
патронажна робота з «групами ризику», не.повнолітніми із дисфункціональних сімей по усуненню соціально-психологічних передумов деструктивної поведінки;
організація різноманітних форм превентивної освіти за місцем проживання, проведення дозвілля, у зонах відпочинку.
Адаптаuія. реабілітаuія та ресоціалізаuія полягає в реконструкції соціокультурного оточення для різних категорій дітей і молоді, допомозі в спілкуванні, працевлаштуванні та навчанні з метою відновлення втрачених соціальних зв'язків або адаптації в соціальній життєдіяльності. Необхіднимизаходами такої роботи є: .
науково-методичне забезпечення превентивної соціально-терапе
тичної роботи у створених притулках та інших спеціалізованих закладах.
співпраця і науково-методична підтримка роботи центрів соціальноїадаптації, анонімних наркологічних кабінетів, діагностично-консультативних центрів, служб «Телефонів довіри», інших закладів, до функцій якихвходить вирішення проблем негативної поведінки дітей і молоді;
науково-методичне сприяння організації і розвитку терапевтичних
співтовариств взаємопідтримки неповнолітніх;
адаптація і впровадження в систему превентивної роботи вітчизняного і світового досвіду соціальної адаптації та реабілітації.
Принципи побудови системи превентивного виховання:
- принцип комплексності забезпечує реалізацію концепції превентивного виховання у поєднанні з діяльністю інших суб'єктів профілактичноїроботи;
- принцип системності пердбачає узгодженість, послідовність і взаємозв'язок усіх рівнів профілактичної діяльності та погодження відомчихпрограм з програмами інших. суб'єктів цієї діяльності зі стратегічних питань;
- принцип науковості забезпечує науковість аналізу ситуааій, доцільність вибору форм, методів, прийомів реалізації програм фахівцями відповідних галузей знань; .
- принцип інтегрованості передбачає зближення і поглиблення взаємодії вітчизняних і зарубіжних превентивних програм;
- принцип мобільності дає можливість оперативно модифікувати завдання, форми і методи превентивного виховання залежно від умов і змінювати сфери впливу;
- принцип наступності означає розгортання превентивних програм з використанням набутого досвіду;
- принцип конкретності зумовлює включення до превентивних програм чітко сформульованих заходів, строків виконання, визначення відповідальних за їх реалізацію;
- принцип реалістичності передбачає соціальний зміст превентивного виховання, який полягає в оптимізації форм і методів, спрямованих на розвиток адаптаційних якостей цільових груп.
- принцип етичності забезпечує моральні основи превентивної діяльності, відображає її гуманний характер, опору на позитивний потенціал особистості, збереження конфіденційності, поваги та інших дійових умов взаємодії з цільовими групами превентивного виховання .
Створениня в Україні пропонованої оптимальної структурної системи превентивного виховання сприятиме: - активізації діяльності українських науковців, спеціалістів, консультантів, практичних працівників у дослідженні і вирішенні проблем превентивного виховання; - залученню освітніх, медичних, соціальних та правоохоронних закладів до вирішення проблем попередження правопорушень і злочинності, координації зусиль суб'єктів превентивної діяльності; - посиленню тенденції до зниження вживання наркотиків, алкоголю, тютюну, ВІЛ-інфікованості, формуванню у молодого покоління здорового способу життя;
- зміні установок і моделей поведінки неповнолітніх груп ризику;
- соціально-психологічній адаптації неповнолітніх, які мають життєвіпроблеми;
- збільшенню кількості волонтерів та осіб, які пройшли реабілітацію,
для здійснення превентивної роботи.