Смекни!
smekni.com

Територіально-виробничі комплекси України (стр. 1 из 9)

ВСТУП

Із середини 50-х років чітко намітилися регіональні проблеми, пов’язані з великомасштабним залученням у господарський оборот великих джерел ресурсів з метою створення нових баз нафтової, газової, електроенергетичної й іншої галузей промисловості загальнодержавного значення. Як з’ясувалося, традиційні форми галузевого і територіального планування і керування не можуть забезпечити високу ефективність рішення подібних проблем. Були необхідні нові форми організації продуктивних сил. Однієї з таких форм є програмно-цільові ТВК. Відзначимо особливості проблем, що визначають необхідність формування ТВК:

кінцева мета рішення проблеми має чітке кількісне вираження, обумовлена в часі й у просторі;

масштабність і гостра необхідність інтенсивного рішення проблеми вимагають цільового централізованого виділення значної кількості різноманітних ресурсів;

часовий обрій досягнення мети й основних етапів рішення проблеми може не збігатися з прийнятою системою розроблювальних середньо- і довгострокових народногосподарських планів;

регіон рішення проблеми не відповідає офіційно функціонуючій системі одиниць адміністративно-територіального розподілу країни;

необхідність оперативного рішення складних міжвідомчих питань;

права територіальних і галузевих органів недостатні для керування процесом рішення такого типу і рангу проблем;

необхідність організації програмного планування і керування.

Важливими елементами формування і функціонування територіальних галузевих, міжгалузевих, інтегральних комплексів є економіко-екологічні і демографічні. Вони сприяють у рамках ТВК кращому забезпеченню комплексної переробки сировини, використанню природних, трудових і матеріальних ресурсів, ефективній організації суспільного виробництва, створенню системи поселень із необхідними умовами праці і життя людей.

У господарському комплексі України можна виділити 57 ТВК, які сформувалися або перебувають на стадії формування, та понад 300 різних промислових центрів, що безпосередньо не належать до територіального складу вищих за таксономічним рангом структурних елементів, оскільки переважна більшість цих структурних елементів має невеликі розміри.

В Україні, де високе господарське освоєння території, зокрема Донбасу та Придніпров'я, а також густонаселених великих міст інших районів, слід удосконалювати ТВК внаслідок оптимізації їх галузевої структури, технічного переобладнання підприємств, раціоналізації внутрішніх і міжгалузевих транспортно-економічних зв'язків, посилення дії інтенсивних факторів. Це основний шлях розв'язання проблеми вдосконалення територіальної організації продуктивних силі джерело економії суспільної праці в Україні.

Отже, як показує світовий досвід, в Україні потрібні нові методи вирішення регіональних питань економічного розвитку, насамперед більш глибоке вивчення загальноекономічної теорії розвитку ринкової економіки, оскільки вона є основою регіонального стратегічного планування.

В курсовій роботі розглядаються наукові основи формування і розвитку ТВК розкриті закономірності розвитку і територіальної організації ТВК, основні підходи до класифікації і типології комплексів, методичні основи аналізу функціонально-галузевої і територіальної структури виробничо-територіальних систем. Окремі розділи присвячені науково-методичним основам промислового районування, комплексному аналізу промислових вузлів і районів, агропромисловій інтеграції та агропромисловим комплексам. Важлива роль відводить ся дослідженню питань економічної ефективності розвитку територіально-виробничих комплексів, зокрема оцінці факторів та показників ефективності, а також методології прогнозування, планування і управління розвитком ТВК.

Курсова робота призначена для вироблення, розвитку й закріплення навичок з самостійної розробки заданої теми. У першу чергу метою курсової роботи з теми ТВК як одна із форм ефективного розмішення виробництва є підбір, поглиблене вивчання, систематизація й узагальнення статистичних і інших матеріалів з розробки матеріалу на тему ТВК як одна із форм ефективного розмішення виробництва, їхній аналіз й закріплення навичок у здатності робити правильні висновки з логічно-послідовним викладом і наочно-графічним відображенням сутності освітлюваної теми.

Виходячи з цього, основними цілями курсової роботи на тему ТВК як одна із форм ефективного розмішення виробництва є :

- закріплення знань із питань про закономірності й принципи розміщення ТВК по території країни, визначення проблем та шляхів підвищення ефективночті розвитку ТВК;

- розвиток уміння самостійно працювати над літературними, картографічними, статистичними матеріалами;

- вироблення навичок підбору й систематизації конкретного матеріалу з теми ТВК, уміння правильно його аналізувати, робити по ньому узагальнення висновки й пропозиції;

- поглиблення навичок з самостійного логічно-послідовного викладу економіко-географічного матеріалу й правильного його оформлення, а також творчої обробці статистичних даних з наочним їхнім відображенням у вигляді таблиць, графіків і діаграм.

Задачою курсової роботи є творча робота з економічною літературою, підбор, обробка й аналіз конкретних матеріалів, розвиток уміння чітко і послідовно висловлювати свої думки по теоретичних проблемах, пов’язуючи їх із практикою.

Курсова робота закріплює й поглиблює знання з регіональної економії, дозволяє розібратися в складних ситуаціях, розглядаючи їх в історичному аспекті, даючи оцінку точок зору різних учених-економістів, шкіл і напрямів.


1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА СОЦІАЛЬНО ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТЕРИТОРІАЛЬНО-ВИРОБНИЧИХ КОМПЛЕКСІВ

1.1 Сутність та закономірності формування ТВК України

Виробничий комплекс, як складова частина національної економіки, являє собою цілісну сукупність підприємств виробничого спрямування, поєднаних між собою елементами виробничої інфраструктури та організаційною системою управління господарством. При цьому сама національна економіка може розглядатися як система, сформована учасниками економічного циклу суспільного виробництва, які виробляють товари й послуги, а також приймають участь в їх обміні, розподілу й споживанні в межах країни. Інтегральним показником оцінки економічного розвитку національної економіки є показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який характеризує рівень розвитку продуктивних сил країни, особливості його структури, ефективність функціонування окремих галузей, рівень участі країни у світових інтеграційних процесах. В регіональному вимірі інтегральним показником економічного розвитку є виробництво валової доданої вартості (ВДВ). Виробничий комплекс країни є основною ланкою економіки, яка виробляє товари, а виробнича інфраструктура надає значну, а в окремих регіонах - переважну частку послуг

Формування територіально-виробничих комплексів — це складний і тривалий процес, що відбувається на основі закономірностей географічного поділу праці. Будь-який ТВК характеризується єдністю, виробничою цілісністю і відносною самостійністю функціонування. Як цілісна система, ТВК виступає складовою частиною, або підсистемою, народного господарства країни (державного комплексу), ланкою географічного поділу і інтеграції праці. Вся різноманітність ТВК значною мірою складається в результаті соціально-економічного процесу, який носить назву географічного, або територіального, поділу праці.Основні структурні елементи ТВК наведені у додатку А.

Виробничі комплекси виділяються за організаційно-економічними та виробничо-технологічними ознаками. Інституціональна структура справляє помітний вплив на ефективність функціонування виробничого комплексу.

Виробничий комплекс характеризується структурою виробництва — співвідношенням між його галузями, яке виражає господарські пропорції та стан суспільного поділу праці. Структура виробництва визначається як натуральними, так і вартісними показниками (валовий внутрішній продукт, валова додана вартість, чисельність зайнятих, вартість основного капіталу). Вона характеризується галузевими, територіальними, відтворювальними пропорціями, а також пропорціями міжрегіонального товарообміну. Основою для виділення виробничих комплексів є сукупність галузевих пропорцій суспільного виробництва. При цьому галузь господарства являє собою цілісну сукупність організацій та підприємств, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі суспільного поділу праці. Територіальна структура виробництва відображає виробничі пропорції у певних галузях виробництва між різними територіями країни

Виробничий комплекс є складовою сфери виробництва товарів і послуг, включаючи в себе види виробничої діяльності, які створюють матеріальні товарні блага (промисловість та сільське господарство), а також виробничу інфраструктуру (наука і наукове обслуговування, будівництво із супутніми галузями, матеріально-технічне постачання, складське господарство, заготівлі, транспорт і зв'язок по обслуговуванню матеріального виробництва).

За галузевою ознакою виробничий комплекс структурно поділяється на:

промисловість;

аграрно-промисловий комплекс;

виробничу інфраструктуру.

Провідною ланкою виробничого комплексу є промисловість – найважливіша галузь виробництва, яка включає підприємства, що здійснюють видобування й заготівлю природної сировини, виробництво засобів виробництва й предметів споживання. Промисловість є основною трудо поглинаючою галуззю товарного виробництва. Її розвитку загалом зобов'язаний розвиток інших галузей господарства. За характером виробництва і предметів праці промисловість, у свою чергу, поділяється на видобувні й обробні галузі. Видобувна промисловість об'єднує галузі, зайняті видобуванням сировини з компонентів природних ресурсів. Обробна промисловість, як сукупність галузей промисловості, підприємства котрих обробляють і переробляють сировину й матеріали, включає в себе більшість виробництв, які створюють товари, готові для споживання. Видобувна промисловість іноді називається сировинною. Структура промисловості України може бути представлена в генералізованому вигляді чотирма великими міжгалузевими комплексами — паливно-енергетичним, металургійним, машинобудівним та хімічним.