Курсова робота на тему:
«Екологія України. Проблеми. Географія. Шляхи рішення.
Введення
I. Екологічні проблеми України
1. Загальні відомості про природні умови
2. Головні причини й джерела розвитку екологічної кризи
3. Екологічний стан окремих регіонів
Екологічні проблеми найбільших рік, Чорного й Азовського морів
Донецко-придніпровський регіон
Українське ПоліссяУкраїнські Карпати
4. Наслідку природних і антропогенних екологічних катастроф..26
5. Наслідку Чорнобильської катастрофи
II. Шляхи рішення екологічних проблем
Висновок
Список використаної літератури
Додатка.
Рис.1. Забруднення атмосферного повітря в містах
Рис.2. Забруднення поверхневих вод стічними водами
Рис.3. Антропогенне навантаження на земельний фонд
Рис.4. Захворюваність населення
Рис.5. Смертність населення
«Ми одержали в спадщину неимоверно
прекрасний і багатий сад, але лихо наша
у тім, що ми погані садівники,
що не засвоїли найпростіших правил
садівництва. Недбало ставлячись до цього саду,
ми робимо це з добросердим самовдоволенням
неповнолітнього ідіота,
який ріже на шматки ножицями
картину Рембранта.»
Джеральд Даррел
Смутно, правда? А у відношенні до нашого будинку, до території України, де живемо ми й наше близькі, таке висловлення особливо близько. Можна вирішувати самі різні проблеми, можна будувати грандіозні плани, але загрозливий факт залишається фактом - навколишнє середовище Землі, материка, території, на якій ми з вами проживаємо перебуває на грані здійснення необоротних і на жаль негативних змін умов існування. Людина, що сам спочатку пристосовувалася до умов життя на планеті, поступово змусив її підбудовуватися під нього. Але платить за такі вільності дуже високу ціну - ціну свого здоров'я й життя. Багато з людей не знають і не хочуть знати реальну картину що відбувається, не бажаючи розставатися з ілюзією своєї винятковості, перекладаючи відповідальність на кого завгодно - на правительство, на сусіда, на Бога зрештою. Я написала цю курсову роботу, що носить оглядовий характер, тому що хочу звернути ще раз увага оточуючих мене людей на екологічний стан навколишнього середовища. Але знаєте, коли я збирала матеріал і обробляла його... я очікувала, що все буде погано. Але щоб настільки! У цей невеликий обсяг на вийшло вмістити й половину тієї інформації, що я хотіла б представити, але навіть і ці відносно застарілі дані - кінець 1993 року однаково залишають важкі враження. Дивитеся самі:
ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ
1. Загальні відомості про природні умови.
Україна - одна з найбільших країн Європи по кількості населення, площі, ресурсного потенціалу. І вона одна з найбільш неблагополучних в екологічному відношенні в Європі. До цього привів високий рівень концентрації промисловості й сільськогосподарських комплексів, екологічно необґрунтована, хижацька, споживча діяльність урядових структур колишнього СРСР і УРСР, і розуміє найбільша у світі техногенна катастрофа - аварія на Чорнобильської АЕС.
Територія України охоплює три фізико-географічні зони з п'ятьма провінціями ( у лісостеповій зоні) і трьома подзонами ( у степовій зоні), а також гірські райони Карпат і Криму. У порівнянні з іншими природними ландшафтами колишнього СРСР, ландшафти України найбільше страждають від наслідків людської діяльності. В 1991 році парламент України оголосив територію всього держави зоною екологічного нещастя, у наступні роки відзначене загострення екологічних проблем практично у всіх районах держави. Тому рішення екологічних проблем в Україні - одне з найбільш головних, актуальних практичних завдань.
Україна займає досить вигідне географічне положення - південний захід Восточно - Європейської рівнини, українські Карпати й Кримські гори. Частина шельфу Чорного й Азовського морів. Близько 95% території України - рівнина, близько 5% займають гірські системи Карпат і Криму. Середня абсолютна висота рівнинної частини - 170 метрів, найвища крапка - гора Говерла (2051м).
Клімат України помірно^-континентальний, вузька смужка території південного Криму перебуває в субтропічному поясі. На території України переважає північно-західний перенос повітряних мас, за рік над Україною проходить близько 45 циклонів і 35 антициклонів. Кількість опадів змінюється від 1200-1500 мм у рік у Карпатах до 300 мм у рік у південній частині степової зони ( Причорномор'я й Приазов'я). У лісостеповій зоні опадів випадає 550-760 мм у рік .
У липні температура повітря +25 – 29 є З, іноді досягає вище 30 є З, у січні-лютому в середньому температура повітря –20 – 25 є З, може досягати й значення – 30 є С. Річна сумарна кількість сонячної радіації міняється з 96 до 125 ккал/див.2
Річкова мережа України ( усього налічується близько 73 тис. рік) досить густа й розгалужена ( 0,25 км/км2). Ріки переважно належать басейну Чорного, Азовського марей, частково Балтійського. Найбільша ріка – Дніпро – третя, після Дунаю й Волги) по величині в Європі. Середній стік Дніпра становить 53,5 км3. також серед великих рік України - Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець, і також припливи Дніпра - Прип'ять, Десна, Сула, Псел, Ворскла.
На території України близько 3000 більших і малих озер, які займають 0,3% території держави. Найбільш і найглибшим є озеро Телемеханіка на північно-заході України.
Режим більшості рік у наш час сильно змінений господарською діяльністю людини ( водозабори для зрошення, промислових потреб і питного водопостачання, будівництво каналів, водоймищ, веслувань, ставків), що переважає більшість малих водотоків взагалі перестали існувати.
З погляду геологічної будови територія України розташована в межах південно-східного краю докембрийской Східно-європейської платформи й частини Герцинской платформи. Гірські масиви Карпат і Криму належать альпійській геосинкліналі. Основними геоструктурными елементами є: Український щит ( складений древніми докембрийскими кристалічними породами, в основному гранітами, гнейсами, лабрадоритами й гранитоидами), розташований у центральній частині України простираючись від Клесева-Овруча на півночі уздовж Правого Берега Дніпра до Азовського моря, довжиною приблизно близько 1000 км, загальною площею близько 180 тис. кілометрів; Приднепровско-Донецька западина ( Практично все лівобережжя. Складена 5-6 кілометровою товщею осадових порід, у межах Донбасу - 10-12 кілометрів); Волынско-Подільська плита ( з товщею порід 5-6 км); Предкарпатский передній прогин, складчастість Карпат, Закарпатська западина, Причорноморська западина ( 2-х кілометрова товща осадових порід) і складчастий Крим. У геологічній структурі України Державним кадастром зареєстроване близько 5,5 тис. родовищ корисних копалин. В Україні є райони підвищеної сейсмічної активності: Карпатська зона, південний захід і південний Крим (інтенсивність землетрусів - до 7 балів по 12-ти бальній шкалі).
У межах України виділяють ряд географічних ландшафтів: лесоболотные й лісостепові ландшафти Полісся, Волыно-Подільської височини й придніпровської рівнини; ландшафти Північних степів, схилів Волыно-Подільської й Среднерусской височини; ландшафти Південних степів ( Причорноморська низовина й Приазов'я); лесолуговые гірські ландшафти Криму й Карпат.
Геохімічні й екологічні умови ландшафтів України під потужним впливом техногенної діяльності істотно змінилися за останні десятиліття.
Родючі ґрунти України - найважливіший ресурсний потенціал. Найбільш родючими є ґрунти зі змістом гумусу від 3 до 7 % і товщиною гумусового шару близько 1 метра ( їх в Україні близько 10% території).
І водні, і ґрунтові ресурси України в результаті забруднення й багаторічного неправильного, нераціонального використання перебувають у критичному стані, а в багатьох районах - у катастрофічному, з погляду еколога.
Процеси ґрунтоутворення й розвитку рослинного покриву в Україні відповідають загальній географічній зональності. Для Полісся характерна наявність дерено-підзолистих ґрунтів на піщано-глинистих породах, для лісостепу - оподзоленные ґрунту з потужними чорноземами ( гумусові обрії мають потужність до 1,2-1,5 метрів), для Північних степів - чорноземи з гумусовим обрієм 80-90 див, сформовані на волого-суглинних породах; для Південних степів - каштанові ґрунти й чорноземи, значно засолені в приморській зоні.
Земельний фонд України становить 60,4 млн. га. Ступінь господарського освоєння території дуже висока - 90-95%. При цьому сільськогосподарське освоєння земель перевищує 70% , а розораність становить 56%.
Загальні втрати сільськогосподарських угідь через використання їх у сфері промислової діяльності, будівництва, урбанізації, становлять більше 2 млн. га за останні 30 років.
Україна багата мінеральною сировиною - різними корисними копалинами. У першу чергу - це величезні запаси гранітів, які є чудовим лицювальним і будівельним матеріалом, а також різних вапняків, будівельного піску. Серед горючих корисних копалин - кам'яне й буре вугілля, газ, у меншому ступені нафта.
Граніти зосереджені в межах українського щита ( Житомирської, Вінницької, Кіровоградської, Дніпропетровська області ), піски й вапняки - на Полісся й Поділля.
Відкладення кам'яного вугілля зосереджені в Донецьком і Львівсько-Волинськім басейнах, а також Дніпровському буроугольном басейні. Родовища нафти й газу сконцентровані в трьох нафтогазоносних областях - Західно-Української (Прикарпатська зона - Борислав, Доліна, Дрогобич), Східно-Української ( Прилуцко-Шебелинскя зона), Південно-Української ( північно-західний шельф Чорного моря) перспективні ресурси нафти оцінюються майже в 125 мільйонів тонн, а її видобуток на сучасному рівні становить близько 5 мільйонів тонн у рік, запаси природного газу - більше 410 мільярдів метрів кубічних. Серед списку корисних копалин, якими володіє Україна, також горючі сланці ( близько 2 мільярди тонн - Верхньодніпровськ) і торф ( 3,5 мільярди тонн - Полісся)