Рис. 2 Роза вітрів
1.3 Рельєф
В цілому Рівненщина характеризується рівнинною поверхнею основу сучасного рельєфу утворюють моноклінальні структури Волино-Подільської плити та її північної окраїни – Поліської плити. Безпосередню участь у формуванні поверхні Волинського Полісся беруть карбонатні відклади туринського ярусу верхньої крейди.
Основне місце в сучасному рельєфі займають долинні форми, створенні річковими системами крупних приток Прип’ять – Стир та Горині. По долинах цих річок чітко простежуються широкі заболочені заплави, супіщано-суглинисті перші надзаплавні тераси та фрагменти вкритих лесовими комплексами других надзаплавних терас.
Підприємство знаходиться на території Рівненського району і лежить на Волино-Подільській плиті. Однією з характерних ознак Волино-Подільської плити можна вважати чіткий багатоповерховий характер її будови: на урвистих східцях кристалічного фундаменту послідовно залягають моноклінальні пласти осадових і вулканічних утворень пізнього протерозою, раннього і середнього палеозою та мезозою. Верхній поверх Волинської плити складають кайнозойські утворення (палеоген, неоген), які майже суцільно перекриваються нашаруванням четвертинного періоду.
Серед четвертинних утворень є алювіальні утворення, що складають заплави річок. Нерозчленовані еолово-делювіальні утворення представлені породами лесового комплексу вкривають майже всю частину району, перериваючись лише вузькими смугами річкових долин, глибоких ярів і балок.
Найбільшу потужність лесовий покрив має на південному заході області (15–20 м), на ділянках, прилеглих до долини р. Стир, звідки його потужність поступово зменшується.
1.4 Ґрунтовий покрив
Підприємство ВАТ «Рівнеазот» розташована у агрокліматичній підзоні достатнього зволоження ґрунту та у вологій помірно-теплій агрокліматичній зоні.
Найпоширенішими для даної території є такі ґрунти: чорноземи типові, мало гумусові (84% площі району); ясно-сірі, лісові та темно-сірі; опідзолені та чорноземи опідзолені; в долинах річок за зниженням рельєфу поширені дернові і лучні. В північній частині району спостерігається болотні ґрунти.
Опідзолені ґрунти сформувались переважно на лесовидних породах. У формуванні ґрунтів цього типу проявився вплив двох основних ґрунтоутворюючих процесів – підзолистого і чорноземного.
Лучні ґрунти зустрічаються в заплавах, днищах балок. Формуються переважно під трав’янистою рослинністю на алювіальних та делювіальних відкладах в умовах надмірного тимчасового зволоження.
Аналіз водно-фізичних та фізико-хімічних властивостей ґрунтового покриву показує, що переважна більшість ґрунтів може досить ефективно використовуватись у сільськогосподарському виробництві лише за умови штучного поліпшення, тобто вимагає застосування науково обґрунтованої системи гідротехнічних і хімічних меліорацій.
1.5 Характеристика основних водних об’єктів
До основних водних об’єктів належить р. Горинь.
Річка Горинь є найбільшою великою річкою в Рівненській області. Вона належить до басейну р. Прип’ять та є її правою притокою. Річка Горинь бере початок за межами області, на Волино-Подільському плато з джерел поблизу с. Волиця у Тернопільській області. У середній та нижній течії в р. Горинь уливається значна кількість невеликих приток, а також велика правобережна притока – р. Случ.
Довжина р. Горинь 659 км, площа басейну водозбору – 27700 км2. Загальне падіння річки – 218 м., середній похил водної поверхні – 0,33%.
Русло р. Горинь помірно звивисте. Дно по більшості піщане, на перекатах інколи покрито галькою, у верхів’ї річки на окремих дільницях – кам’янисте.
Живлення річки визначається як мішане: переважно снігодощове з помітним вкладом ґрунтових вод. На долю талих снігових вод припадає 55–65% річного стоку.
У річному ході рівнів води на річці простежуються певна закономірність: інтенсивне підняття рівнів навесні (під час повені) змінюється помітним їх зниженням влітку та взимку (межень), причому рівні зимової межені майже завжди встановлюються вище, ніж влітку. Меженний хід рівнів переривається короткочасними підняттями під час літніх та осінніх дощових паводків.
Початок весняного підняття рівнів води в р. Горинь здебільшого припадає на першу декаду березня, в окремі роки – на кінець лютого.
Швидкість підняття рівнів залежить від наявності снігозапасів і «дружності» весни. Повеневі рівні припадають на кінець березня – початок квітня, причому в окремі роки спостерігається протягом повені два (часом три) «піки» рівнів.
В середньому інтенсивність підняття рівнів в роки з високою повінню коливається в межах 10–50 см на добу, при низьких повенях – 5–20 см на добу. Загальна тривалість високих рівнів повені на Горині сягає 80 днів.
Паводкові підняття рівня води пов’язують з інтенсивними дощами, часто – зливами, які переважно випадають у другій половині літа та восени.
Стік р. Горинь формується під впливом комплексу найрізноманітніших природних і господарських факторів – клімату, геологічної будови, геоморфологічних та гідрогеологічних умов, гідротехнічних меліорацій.
Стік води протягом року нерівномірний. Найбільш багатоводною річка буває весною. Нерівномірність стоку визначається як зональними факторами, так і азональними: характером ґрунтів та рослинного покриву, геоморфологічною будовою басейну, гідрологічними умовами. [3. 9]
1.6 Характеристика рослинного світу
Рівненська область за своїм рослинним покривом належить до Східноєвропейської провінції Європейської широколистяно-лісової зони. У рослинному покриві переважають ліси (більше 30% площі), 10% займають луки та 7–8% – болота. При цьому слід зауважити, що заболоченість дуже нерівномірна і варіює від 40% на півночі до 2–3% на півдні. Луки, як правило, зосереджені в заплавах річок. Більшість боліт низинні, менш поширені переходові та верхові.
Луки 10–15% наявні в долинах р. Горинь, Стиру. Луки заплави р. Горинь представлені формаціями справжніх лук (костриці лучної, тонконога лучного, пирію повзучого), рідше – болотистих лук (з формацією очеретянки, мітлиці повзучої, тонконога болотного). Нечисленні болота пов’язані виключно з долинами невеликих річок та струмків. Всі болота евтрофні, переважно осоково-гіпнові та вільхові. Багато боліт вироблено чи осушено. Під лісами в Рівненському районі зайнято 25,6 тис. га.
Основні породи: сосна (54% лісовкритої площі), дуб (27%), береза, вільха. Серед рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України на території району виявлено 10 угруповань:
Водні угруповання:
1. Формація латаття білого.
2. Формація латаття сніжно-білого.
3. Формація глечиків жовтих, та інші.
На території підприємства є невеликі ділянки із озелененням, що представлені трав’яним покривом. На трасі Городок-Метків біля підприємства з лівої сторони зростають невеликі посадка яблуні та сливи.
1.7 Характеристика тваринного світу
За зоогеографічним положенням територія Рівненщини лежить у межах Західно-Волинського зоогеографічного району Поліського округубореально-лісової зоогеографічної зони.
Зооценози оброблювальних земель сформувались на трансформованих господарською діяльністю ділянках природи. Серед плазунів зустрічаються ящірка прудка та звичайний вуж. Амфібії представлені ропухами, трав’яною жабою. Широко представлена орнітофауна, у складі якої найбільшу щільність мають перепел, горлиця, одуд, галка, шпак, польовий жайворонок. Серед ссавців у зооценозі оброблювальних земель поширені як шкідливі (хом’яки полівки, миші) так і корисні види, що знищують комах-шкідників (білозубка, кріт, рукокрилі).
Рівненська область за своїм рослинним покривом належить до Східноєвропейської провінції Європейської широколистяно-лісової зони. У рослинному покриві переважають ліси (більше 30% площі), 10% займають луки та 7–8% – болота. При цьому слід зауважити, що заболоченість дуже нерівномірна і варіює від 40% на півночі до 2–3% на півдні. Луки, як правило, зосереджені в заплавах річок. Більшість боліт низинні, менш поширені переходові та верхові.
Луки 10–15% наявні в долинах р. Горинь, Стиру. Луки заплави р. Горинь представлені формаціями справжніх лук (костриці лучної, тонконога лучного, пирію повзучого), рідше – болотистих лук (з формацією очеретянки, мітлиці повзучої, тонконога болотного).
Нечисленні болота пов’язані виключно з долинами невеликих річок та струмків. Всі болота евтрофні, переважно осоково-гіпнові та вільхові. Багато боліт вироблено чи осушено.
Під лісами в Рівненському районі зайнято 25,6 тис. га.
Основні породи: сосна (54% лісовкритої площі), дуб (27%), береза, вільха.
Серед рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України на території району виявлено 10 угруповань:
Водні угруповання:
1. Формація латаття білого.
2. Формація латаття сніжно-білого.
3. Формація глечиків жовтих, та інші.
На території підприємства є невеликі ділянки із озелененням, що представлені трав’яним покривом. На трасі Городок-Метків біля підприємства з лівої сторони зростають невеликі посадка яблуні та сливи.
1.8 Територія з особливим статусом охорони
Згідно з «Основними напрямками державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» одним із довгострокових пріоритетів охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів в України є збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, розвиток природно-заповідної справи. До територій з особливим статусом охорони можна віднести природно-заповідні території та об’єкти.
Природно-заповідні території та об’єкти – це найбільш збережені типові, унікальні та рідкісні природні ділянки та об’єкти, а також спеціально створені об’єкти колекційно-паркового типу. Основним завданням природно-заповідних територій та об’єктів є збереження неповторних мальовничих ландшафтів, охорона і відтворення рідкісних популяцій тварин, рослин та інших компонентів природи.