Еколого-економічні інструменти природоохоронної діяльності на ВАТ "АЗОТ" (стр. 6 из 15)

де:

А – безрозмірний коефіцієнт, який залежить від температурної стратифікації атмосфери. Його значення для території України становить:

для території, яка розташована північніше 52˚ пн. широти – 160;

для території, яка розташована між 52˚ і 50 пн. широти – 180;

південніше 50˚ пн. широти А= 200;

для територій, які лежать за межами України, коефіцієнт А приймається за подібними кліматичними умовами, які визначають інтенсивність турбулентного обміну атмосфери.

М – маса (потужність) шкідливої речовини, яка викидається в атмосферу, за одиницю часу в г/с або т/рік.

F – безрозмірний коефіцієнт, який враховує швидкість осідання шкідливих речовин з атмосферного повітря. Його значення приймається, для газоподібних речовин та дрібно дисперсних аерозолів, швидкість яких практично дорівнює нулю, як 1. Для аерозолів при ступені очистки не менше 90% F = 2; якщо ступінь очистки коливається від 75% до 90%, то F= 2.5; якщо ступінь очистки менше 75% та при відсутності очистки F= 3.

n – коефіцієнти, які враховують умови викиду газоповітряної суміші з джерела викиду, безрозмірні, знаходяться розрахунковим шляхом в залежності від параметрів f, Vm, fe, Vm'.

η – безрозмірний коефіцієнт, який враховує вплив рельєфу місцевості на значення максимальної приземної концентрації. У випадку слабо пересічної місцевості з перепадом висот, які не перевищують 50 м/км, η=1.

Н – висота джерела викиду над рівнем земної поверхні в метрах. У випадку наземних джерел в розрахунках приймається Н= 2 м.

V1 – витрата газоповітряної суміші, яка приймається за формулою:

V1 = π·D² ω0, м³/с (2)

де D – діаметр устя джерела викиду, м;

ω0 – швидкість викиду газоповітряної суміші

з джерела викиду, м/с.

ΔТ – різниця температур газоповітряної суміші та навколишнього природного середовища. За температуру навколишнього природного середовища приймається середня температура о 13-й годині найбільш жаркого місяця року за СНиП 2.01.01–82 [10]. За температуру газоповітряної суміші приймається температура згідно технологічного процесу.

Коефіцієнти f, Vm, fe, Vm' розраховуються за формулами:

f=1000·

; (3)

Vm= 0.65·

; (4)

fe= 800·(Vm')²; (5)

Vm'= 1,3·

. (6)

Коефіцієнт m визначається в залежності від значення параметра f:

якщо f < 100, то

m =

, (7)

якщо f < 100, то

m =

. (8)

Коефіцієнт n визначається в залежності від значення параметра Vm:

якщо Vm ≥2, то

n = 1,

якщо 2 > Vm ≥ 0.5, то

n = 0.523 · Vm² – 2.13·Vm +3.13, (9)

якщо Vm > 0.5, то

n = 4.4 · Vm (10)

У випадку, якщо f ≥ 100 або ΔТ ≈ 0 (холодні викиди):

m =

(11)

Якщо f ≥ 100, ΔТ ≈ 0 та Vm ≥ 0.5, то розрахунок максимальних приземних концентрацій ведеться за формулою:

, (12)

К =

; (13)

У випадку, якщо f < 100, та Vm < 0.5 або f ≥ 100, Vm' > 0.5, то

, (14)

де n' = 2.86·m при f < 100, Vm < 0.5;

n' = 0.9 при f ≥ 100, Vm' > 0.5.

Врахування впливу рельєфу місцевості при розрахунках максимальних приземних концентрацій

При визначенні коефіцієнта η проводиться аналіз картографічного матеріалу щодо рельєфу місцевості в радіусі не менше як 2 км від джерела викиду, або до 50 висот найбільш високого із джерел.

Якщо в околицях даного джерела викиду можна виділити окремі ізольовані перепони, такі як пагорби, улоговини, тощо, то η розраховується за формулою:

η = 1+φ1· (ηm – 1), (15)

ηm визначається в залежності від безрозмірних величин n1 та n2.

n1 визначається до десятих, а n2 – до цілих.

(16)

де

– висота (глибина) перепони;

– півширина перепони.

Значення φ1 визначається в залежності від співвідношення

за графіками. [3. ст. 29]

Оскільки в радіусі 50Н від джерела викиду перепад висот місцевості не перевищує 50 м на 1 км, то коефіцієнт η приймаємо рівним 1.

У випадку, коли викид здійснюється із джерела з прямокутним устям, у формулі (1) для визначення витрати газоповітряної суміші використовується інший алгоритм розрахунку.

Швидкість газоповітряної суміші:

, (17)

де L – довжина устя

b – ширина устя

Діаметр устя для прямокутного джерела:

, (18)

Об’єм газоповітряної суміші:

, (19)

Значення небезпечної швидкості вітру (

, м/с) на рівні флюгера (10 м над поверхнею землі), при якій досягається значення максимальної приземної концентрації у випадку, якщо f < 100, визначається:

= 0,5 при ≤ 0,5; (20)

= при 0,5 < ≤ 2; (21)

= · (1+0,12· ) при >2. (22)

Якщо f ≥ 100, ΔТ ≈ 0, то значення небезпечної швидкості вітру, при якій досягається значення максимальної приземної концентрації шкідливих речовин, визначається за формулами:

= 0,5 при ≤ 0,5; (23)

= при 0,5 < ≤ 2; (24)

= 1,2· при >2. (25)

У нашому розрахунковому випадку для більшості забруднюючих речовин небезпечна швидкість вітру, згідно формули (24), буде рівною

– тобто становитиме 4,03 м/с.

3.2 Визначення приземних концентрацій на певних віддалях від джерела викиду

Під час викиду газоподібної суміші із джерела відбувається процес розсіювання забруднюючих речовин, що входять до її складу, навколо цього джерела викиду. Це призводить до динамічної зміни приземних концентрацій з віддаленням від джерела.

При нормальних умовах – чим вище джерело викиду, тим менша концентрація домішок в приземному шарі атмосфери і тим на більшу віддаль будуть розсіюватись домішки.

Відстань Xm на якій при несприятливих метеорологічних умовах досягається значення См визначається за формулою:

, (26)

при f < 100 значення d розраховується як:

d = 2,48·(1 + 0,28·

) при ≤ 0,5; (27)

d = 4.95·

·(1 + 0,28· ) при 0,5 < ≤ 2; (28)

d = 7·

·(1 + 0,28· ) при >2. (29)

при f ≥ 100, ΔТ ≈ 0 значення d визначається за наступними формулами:

d= 5.7 при

≤ 0,5; (30)

d = 11.4·

при 0,5 < ≤ 2; (31)

d = 16·

при >2. (32)

Радіус Х від джерела викиду, по якому розраховується приземна концентрація при розсіюванні, визначається розрахунковими кроками, що залежать від шкідливості підприємства. Для підприємств І-го класу шкідливості 1000 м., для II-го – 500 м., III-го – 300 м., IV – 100 м., V – 50 м.