Держави потрібно зміцнювати. І вони можуть черпати силу друг у друга, діючи спільно в рамках загальних інститутів, заснованих на загальних правилах і цінностях. Ці інститути повинні відбивати реальності нашого часу, включаючи розподіл сили. І вони повинні служити ареною для співробітництва держав з недержавними суб'єктами, включаючи глобальні компанії. У багатьох випадках вони повинні доповнюватися менш формальними мережами з питань політики, що можуть швидше реагувати на мінливу глобальний порядок денний.
Величезна нерівність у розподілі багатств у сьогоднішньому світі, жалюгідні умови, у яких проживає більш мільярда чоловік, поширеність ендемічних конфліктів у деяких регіонах і швидке погіршення природного середовища — усі ці фактори у своїй сукупності роблять нинішню модель розвитку хитливої, якщо тільки за спільною згодою не будуть прийняті заходи для виправлення цього положення".
У даному контексті природно розпалюються особливо затяті суперечки з приводу реформування однієї з ведучих світових організацій – ООН. У найбільш простому виді можна сказати, що проблеми даного суб'єкта світової політики полягають у тім, що структура, функції і роль організації не повною мірою відповідають потребам і реаліям сучасності, і зайва бюрократизація лише заважає успішному фукционированию даного органа.
Тим більше після серйозних і хворобливих іспитів балканською й іракською кризами тема зміцнення авторитету ООН і її реформи з метою більш успішного функціонування стає центральної у всій роботі останніх сесій Генеральної Асамблеї. Необхідно "перешикувати Організацію Об'єднаних Націй так, щоб вона могла внести реальні і відчутні зміни в життя людей у новому сторіччі".
Основним фактором інституціональної слабості Організації Об'єднаних Націй представляється та обставина, що за минулі піввіку в деяких її структурах стали виявлятися тенденції до роздробленості, дублюванню і твердості, в одних областях структури стали неефективними, в інші — зайвими. "Холодна війна" і обумовлена нею блокова політика вкрай ускладнили, а в ряді випадків унеможливили перетворення в життя статутних концепцій багатьох функцій Організації, особливо в області підтримки світу і безпеки. Фактично вони вплинули на роботу всієї Організації Об'єднаних Націй — від визначення пріоритетності програм до організаційних аспектів і керування кадрами.
Однак при проведенні реформування необхідно забезпечити збереження за ООН ролі організації, що є центром зосередження зусиль світового співтовариства за рішенням найбільш гострих проблем сучасності.
Кофі Анан у совем супровідному листі від 14 липня 1997 року пише, що "організацію потрібно багато в чому перешикувати, для того щоб краще виконувати задачі, що ставить перед нею міжнародне співтовариство. Здійснення цих перетворень дозволить також домогтися істотного підвищення ефективності в адміністративній області й у такий спосіб одержати економію в багатьох, хоча і не обов'язково в усіх, областях. Засобу, зекономлені в результаті такого підвищення ефективності, у свою чергу, повинні піти на рішення першочергових задач Організації — на зменшення убогості і поліпшення перспектив країн, що розвиваються,".
Можна сказати, що первісна ініціатива про необхідність реформ виходила від Америки, у якої виникли проблеми по виплаті боргів ООН у контексті її бюрократизації. Також США домагалися скорочення своєї 25-процентної частки в регулярному бюджеті ООН до 20 проц.
Треба сказати, що в результаті значної по своєму обсязі і зростаючій заборгованості по виплатах Організація Об'єднаних Націй періодично зіштовхується з фінансовими кризами. Незважаючи на те, що держави-члени несуть юридичне зобов'язання виплачувати свої нараховані внески цілком, вчасно і без попередніх умов, і багато хто з них починають активні зусилля з метою виконання цього зобов'язання, таке положення як і раніше зберігається. Це приводить до виснаження фінансових резервів Організації, а також змушує Генерального секретаря запозичати засобу з рахунків операцій по підтримці світу з метою задоволення потреб регулярного бюджету.
План реформування Оргаизации Об'єднаних Націй з'явився через рік після першої заяви Сполучених Штатів про те, що вони скористаються правом вето при перевиборах тодішнього генерального секретаря Бутроса Бутроса-Гали для того, щоб у січні 1997 року генеральним секретарем стала інша людина, у більшому ступені здатний реформувати ООН.
Протягом перших семи місяців перебування на своїй посаді новий генеральний секретар Кофі Анан об'їздив безліч столиць, де зустрічався з керівниками держав-членів ООН, і зондував ґрунт усередині апарата організації на предмет підготовки пакета перетворень. Вже в березні 1997 року він оголосив про проведення першого комплексу адміністративних реформ, спрямованих на удосконалювання Секретаріату, програм і фондів ООН, він міг зробити це і без схвалення Генеральної Асамблеї.
На 52-й Генеральної Асамблеї ООН Генеральний секретар представив учасникам план реформування довіреної йому організації, викладений у доповіді за назвою "Відновлення Організації Об'єднаних Націй: програма реформ", котру він назвав "тихою революцією" в ООН, покликаної привести зрештою до створення "конкретної, споєної, гнучкої і рентабельної" всесвітньої організації.
У 95-сторінковій доповіді містилися пропозиції, що може затвердити тільки Генеральна Асамблея. Вони, у першу чергу, стосуються шляхів посилення стратегічного характеру діяльності ООН як на короткострокову, так і на далеку перспективу.
Наприклад, він пропонувалося Генеральній Асамблеї заснувати посаду заступника генерального секретаря, упорядкувати робочу програму Комісії з прав людини, об'єднати і змінити структуру допоміжних органів Економічної і соціальної ради, розробити більш надійні і передбачувані процедури швидкого розгортання сил ООН по підтримці світу, а також переглянути роль регіональних комісій організації. Генеральній Асамблеї пропонується проаналізувати також і діяльність Комісії з роззброювання для того, щоб упорядкувати її роботу і привести у відповідність із сучасними вимогами.
Питання фінансування в програмі реформування займав не останнє місце. У 1997 році тільки 75 з 185 держав-членів ООН цілком заплатили свої внески за 1997 рік, у зв'язку з чим ООН постійно знаходиться на грані банкрутства. Одне з пропозицій генерального секретаря полягало в тому, щоб на основі добровільних внесків створити "кредитний фонд" в один мільярд доларів і з цих засобів оплачувати витрати ООН. Анан також запропонував асамблеї перейти до процесу "цільового складання бюджетів". Застосовуючи цей підхід, вона повинна буде конкретизувати результати, досягнення яких вона очікує від ООН у рамках конкретного бюджету. За результати буде відповідати Секретаріат, і по них будуть судити про ефективність його діяльності. У той же час асамблея повинна буде дати більш широкі повноваження генеральному секретарю у виборі способів підвищення ефективності результатів.
Крім того, асамблеї було запропоновано перенацілити свою роботу на проблеми, що мають найвищий пріоритет, скоротити тривалість її сесії, установити конкретні терміни реалізації програм, а також подумати над створенням комісії з вивчення необхідності зміни всієї системи ООН, у тому числі і спеціалізованих установах (ЮНІСЕФ, Фонду ООН по народонаселенню і Програми розвитку ООН).
Програма реформ повинна торкнуться практично кожного департаменту і кожного виду діяльності ООН — "від підвищення темпів розгортання сил по підтримці світу до боротьби зі злочинністю, наркобізнесом і тероризмом".
По даному питанню міри і рекомендації стосуються в першу чергу створення нової структури керівництва і керування, що дозволить Генеральному секретарю більш ефективно виконувати свою керівну роль і забезпечувати необхідну для Організації підзвітність. Це, за словами Анана, може бути досягнуте шляхом (нижче приведені витримки з документа 52-й Генеральної Асамблеї):
· установи посади першого заступника Генерального секретаря;
· створення Групи старших керівників;
· подальшого розвитку і зміцнення виконавчих комітетів секторальних груп, заснованих Генеральним секретарем у січні 1997 року і всі департаменти, що включають у свій склад, фонди і програми Організації Об'єднаних Націй;
· делегування процесу прийняття рішень на страновой рівень і об'єднання представництв Організації Об'єднаних Націй "під одним прапором";
· створення Групи стратегічного планування.
Забезпечення платоспроможності можливо шляхом створення Оборотного кредитного фонду з капіталом до 1 млрд. дол. США, финансируемого за рахунок добровільних чи внесків за допомогою інших засобів, що можуть бути запропоновані державами-членами, поки не знайдене довгострокове рішення фінансових проблем Організації.
Було запропоноване об'єднання дванадцяти структур і підрозділів Секретаріату в п'ять і пропонувалося злиття п'яти міжурядових органів у два.