Смекни!
smekni.com

Правовий статус інформації (стр. 18 из 31)

Право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції може бути обмежено рішенням суду за наявності підстав, передбачених ст. 6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. За забезпеченням законності цих обмежень здійснюється прокурорський нагляд . Законодавство зобов'язує операторів, провайдерів телекомунікацій вживати відповідно до законодавства технічних та організаційних заходів із захисту поштових відправлень, телекомунікаційних мереж, засобів телекомунікацій, інформації з обмеженим доступом про організацію телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами

Стан здоров'я особи також включено до переліку, персональних даних, які підлягають захистуМеханізми правового захисту такої інформації встановлено ст. 286 Цивільного кодексу України основами законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Чинним законодавством заборонено вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення цієї інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших джерел.

Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків. Проте саму особу зобов'язують під час медичного обстеження, що проводиться перед даванням крові повідомити відповідну посадову особу установи чи закладу охорони здоров'я відомі їй дані про перенесені та наявні в неї захворювання, а також про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть сприяти зараженню донора інфекційними хворобами, які передаються через кров, і за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено. Зазначена інформація засвідчується особистими підписами особи, яка виявила бажання здати кров або її компоненти, та посадової особи установи чи закладу охорони здоров'я і становить лікарську таємницю . Захисту підлягають також дані про реципієнтів донорських органів, а також про осіб, які заявили про свою згоду або незгоду стати донорами у разі смерті. Такі дані віднесені чинним законодавством до лікарської таємниці.

Офіційним тлумаченням окремих статей закону України "Про інформацію" до основних персональних даних віднесено майновий стан особи.

Не підлягає також розголошенню конфіденційна інформація щодо діяльності та фінансового стану страхувальника — клієнта страховика, яка стала Відомою йому під час взаємовідносин з клієнтом чи з третіми особами при провадженні діяльності у сферістрахування, розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Таку інформацію законом визнано таємницею страхування і вона надається страховиком лише на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації, за рішенням суду чи на запит органів досудового слідства у разі порушення кримінальної справи щодо клієнта страхувальника.

Таємність інформації про майновий стан особи та факти розпорядження нею своїм майном захищені також інститутом таємниці вчинення нотаріальних дій. Так ст. 8 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси, інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, та особи, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, зобов'язані додержувати таємниці цих дій у зв'язку із чим довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються тільки громадянам та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

Закон допускає видачу довідок про вчинювані нотаріальні дії на письмову вимогу компетентних державних органів у зв'язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що знаходяться у їх провадженні чи у зв'язку ізнеобхідністю визначення правильності стягнення державного мита та цілей оподаткування.

До інформації персонального характеру захистом якої уповноважені займатися державні органи відносять і дані щодо всиновлення. Так відповідно до ст. 228 Сімейного кодексу України особи, яким у зв'язку з виконанням службових обов'язків доступна інформація щодо усиновлення (перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошук ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляд справи про усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо), зобов'язані не розголошувати її, зокрема і тоді, коли усиновлення для самої дитини не є таємним. Відомості про усиновлення видаються судом лише за згодою усиновлювача, крім випадків, коли такі відомості потрібні правоохоронним органам, суду у зв'язку з цивільною чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні. За розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя) передбачена кримінальна відповідальність . Задля забезпечення таємниці усиновлення ст. ст. 10, 265-4 ЦПК України дозволено закритий судовий розгляд цивільних справ за мотивованою ухвалою суду.

2. Правова охорона персональних даних

В Україні продовжується нормотворча робота у сфері правового регулювання конфіденційної інформації про особу. Так підготовлено проект Закону України про захист персональних даних, який прийнятий Верховною Радою України у другому читанні.

Початок розробки проекту базового (рамкового) Закону України "Про захист персональних даних" було покладено у 1996 р.Практична необхідність розробки закону обґрунтовується наступним:

стан нормативно-правової бази України не в повній мірі забезпечує захист прав людини у сфері персональних даних. Нормативна база має слабку кореляцію з вимогами статей 3, 23, 31, 32, 34 Конституції України та міжнародних стандартів;

діючі у цей час більш як 20 законів України, пов'язані зі збором, використанням і передачею інформації про фізичних осіб, не мають однозначного визначення персональних даних.

Перша версія законопроекту була підготовлена у 1998 році. На той час законопроект 4 рази розглядався у міністерствах і комітетах: Мінекономіки України, Мінфіні України, Мін'юсті України, в МВС України, СБ України, Державній податковій адміністрації України, у Раді національної безпеки і оборони України, Уповноваженим ВР України з прав людини. Було враховано понад 160 зауважень і пропозицій.

На кінець 1999 р. законопроект погодили всі міністерства та відомства і 27 грудня 1999 р. він був направлений до Кабінету Міністрів України.

У червні 2002 року авторами законопроекту був здійснений переклад з англійської на українську мову Конвенції №108 Ради Європи "Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних" та Додаткового протоколу до зазначеної Конвенції щодо органів нагляду та транскордонних потоків від 08.11.2001 р., які були затверджені МЗС України як офіційні переклади (лист МЗС України від 02.07.2002 р. № 72/15-077-1412).

У травні 2003 року законопроект розглянутий у першому читанні та прийнятий за основу (Постанова Верховної Ради України від 15.05.2003 р. №784-Г7). У березні 2006 року законопроект розглянутий у другому читанні і прийнятий 16.03.2006 р. в цілому.1


3. Перспективи розвитку чинного законодавства України щодо правового регулювання захисту інформації з обмеженим доступом про особу

Передбачається, що Закон України "Про захист персональних даних" набере чинності з 1 січня 2007 року. Він,регулюватиме відносини, пов'язані з обробкою персональних даних.

Дія цього Закону не поширюватиметься на діяльність зі створення баз персональних даних фізичною особою виключно для особистих чи побутових потреб.

У цьому Законі терміни матимуть такі значення: база персональних даних - іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних;

власник персональних даних — фізична особа, яка має право власності на персональні дані про себе;

володілець персональних даних - фізична та/або юридична особа, якій власником персональних даних надано право на обробку цих даних;

ідентифікація персональних даних — встановлення тотожності певної фізичної особи відомостям про неї, які визначають її особистість;

обробка персональних даних (обробка) — будь-яка дія або сукупність дій, здійснених в інформаційній (автоматизованій) системі та/або в картотеках персональних даних, які пов'язані із збиранням (придбанням), реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знищенням відомостей про фізичну особу;

персональні дані — окремі відомості про фізичну особу чи сукупність таких відомостей, що ідентифіковані або можуть бути ідентифіковані;

право власності на персональні дані — встановлене законом право фізичної особи на володіння, користування, розпорядження відомостями про себе, а також право забороняти іншим суб'єктам їх використання, крім випадків, встановлених законом.

Суб'єктами відносин, пов'язаних із персональними даними, є:

- власник персональних даних;

- володілець персональних даних;

- користувач персональних даних;

- уповноважений орган з питань захисту персональних даних.

За договором або дорученням власник персональних даних зможе надати право розпоряджатися цими даними іншій фізичній або юридичній особі - розпоряднику персональних даних.