17. Конституційні права людини і громадянина. Особисті права та свободи - це права в сфері особистого життя та безпеки. Вони стосуються індивідуального , приватного життя людини. Конституція закріплює наступні права і свободи людини:2)право на життя (27)2)повага до гідності (28)3)право на свободу та особисту недоторканість (19) 4)право на недоторканість житла (30) 5)право на секретну переписку, телефонні переговори, телеграфну та іншу кореспонденцію (31)6)право на невтручання в приватне життя (32) 7)право на свободу пересування, вільний вибір місця мешкання, вільно покидати Україну (33) 8)право на свободу думки та слова, вільне вираження своїх поглядів та переконань (34) 9)право вільно збирати, зберігати, використовувати та розповсюджувати інформацію усно, письмово або іншим способом (34) 10)право спрямовувати індивідуальні або колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади.місцевого самоврядування, посадових та службових осіб цих органів (36) Політичні права і свободи - це такі права і свободи, котрі громадяни реалізують в політичній сфері суспільного життя. 1)Право на свободу об'єднань в політичні партії та громадські організації , участь у професійних союзах(36) 2)Право брати участь в управлінні державними справами, всеукраїнському та місцевому референдумах, вільно обирати та бути вибоаними до органів державної алади та місцевого самоврядування (38) 3)Право збиратися без зброї та проводити збори, мітинги, демонстрації (39) 4)Економічні права - це такі права, які люди реалізують в економічній сфері суспільного життя. 5)Право володіти, користуватися та розпоряджатися приватною власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності (41) 6)Право користуватися відповідно до закону об'єктами права державної та комунальної власності (41) 7)Право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (42) 8)Соціальні права - це такі права, реалізація яких пов'язана з задоволенням найважливіших людських соціальних потреб. 9)Право на труд (43) 10)Право на страйк (44) 11)Право на відпочинок (45) 12)Право на житло (47) 13)Право на достатній життєвий рівень (48) 14)Право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (49) 15)Право на соціальний захист для громадян України, що включає право на забезпечення в випадку повної , часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття за обставин, що він них не залежать, а також старості та інших випадках, передбачених законом. Культурні права та свободи - це права та свободи людини у сфері культури 1)Право на освіту (53) 2)Свобода літературної, художньої, наукової та технічної творчості (54) 3)Право на результати своєї інтелектуальної творчої діяльності.
18. Конституційні обов'язки людини і громадянина. Конституція встановлює наступні обов'язки:1)Пильно дотримуватися Конституції України та законів України, не порушувати права та свободи, честь та гідність інших людей (68). 2)Не завдавати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдану їм шкоду. 3)Платити податки, збори в порядку та розмірах, передбачених законом (67) 4)Батьки зобов'язані утримувати дітей до їхнього повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків (58) 5)Громадяни України також зобов'язані захищати Батьківщину, незалежність та територіальну цілісність України, поважати її державні символи (65) 6)Нести військову службу відповідно до закону (65) 7)Подавати до податкової інспекції за місцем мешкання декларацію про своє майнове становище та прибутки за рік, що спливає (67)
19. Поняття і види референдумів в Україні. Референдум - одна з форм здійснення повновладдя українського народу,с посіб прийняття громадянами України всенародним голосуванням законівУкраїни та інших рішень з найбільш важливих питань державного життя. Референдум - пряма або безпосередня демократія. Проведення референдумів регламентується законом України "Про всенародне голосування" від 27 грудня 1990 року, законом України "Про вибори народних депутатів" та іншими. Референдуми поділяються на: 1)Обов*язковий - передбачає таке рішення, яке після його проведення набуває юридичної сили, вступає і дію негайно і діє на території всієї країни. 2) Консультативний - вияв громадської думки, яка враховується органами влади й управління у разі прийняття закону чи іншого важливого рішення.Окремі проекти приймаються лише шляхом референдуму. На референдум може буде винесене будь-яке питання, яке має особливо важливе значення, якщо його ставлять уповноважені на те компетентні органи.Рішення, прийняте шляхом референдуму, є остаточним, має обов*язкову силу на всій території країни і може бути скасоване тільки шляхом референдуму.
20. Виборча система України. Виборча система - неодмінний елемент будь-якої демократії, яка не може існувати без повноважного представництва, яке забезпечує реальну участь населення в управлінні справами суспільства і держави.Вона є найважливішою формою прямої демократії головна функція якої формування повноважного народного представництва.Характер виборчої системи безпосередньо зумовлює основні характеристики представницької системи. Українська виборча система відповідає проблемам становлення української державності, але потребує радикальних змін і оновлення. Виборча система - сукупність юридичних, організаційних та інших засобів формування представницьких органів державної влади та здійснення громадянами своїх виборчих прав. Інститут виборчої системи знайшов свій законодавчий вираз у Конституції України, законах про вибори до Рад народних депутатів різних ланок, про порядок відкликання депутатів народних рад. Будується на таких конституційних принципах, як загальне, рівне і пряме виборче право при таємному голомуванні, висунення кандидатів громадськими організаціями, трудовими колективами, зборами військовослужбовців; вільне і всебічне обговорення якостей кандидата в депутати; передвиборна агітація; проведення виборів на кошти держави; забезпечення виборів по округах виборчими комісіями; накази виборців; відповідальність за порушення законодавства про вибори тощо. Розрізняють кілька різновидів виборчої системи: мажоритарна (система більшості),пропоріційна система представництва політичних партій та змішана.
21. Верховна Рада України та її повноваження. У відповідності до статті 75 Конституції Верховна Рада є єдиним органом законодавчої влади України. Вона правомочна розглядати і вирішувати будь-яке питання, що не входить згідно з Конституцією до компетенції органів державної виконавчої чи судової влади, а також не є таким, що вирішується виключно всеукраїнським референдумом. У своєму соціальному призначенні, функціях та структурі ВР втілює представницькі засади повновладдя українського народу, яке реалізується як у формі представницької, так і безпосередньої демократії. Представницький характер ВР знаходить свій вираз у порядку утворення (ВР обирається виборцями шляхом безпосереднього голосування на основі принципів виборчої системи); у визначенні конкретних строків повноважень ВР, після закінчення яких призначаються нові вибори, формується новий представницький орган; у можливості реального контролю за роботою ВР з боку виборців, що забезпечується систематичними звітами народних депутатів перед виборцями, які в разі потреби можуть їх відкликати; відкритий (гласний) характер роботи парламенту. Повноваження ВР реалізуються в найрізноманітніших сферах дежавного, народногосподарського та соціально-культурного будівництва. Головними функціями Верховної Ради є:1) законодавча;2) установча (державотворча, організаційна);3) функція парламентського контролю.
22. Правовий статус народного депутата України. Статус народного депутата - правове положення депутата, окреслене системою правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов*язані з депутатською діяльністю. Ці норми містяться в конституційному законодавстві, регламентах представницьких органів, спеціальних законах та інших правових актах. Своєрідна можель правового статусу народного депутата втілена перш за все в законі України від 17 листопада 1992 року "Про статус народного депутата України". Серцевиною статусу є ряд принципових положень, які визначають його сутність та соціальне призначення: поєднання діяльності народного депутата з виконанням виробничих і службових обов*язків, імперативність депутатського мандата, недопустимість використання народним депутатом свого статусу на шкоду інтересам держави, суспільства громадян; обов*язок депутата брати безпосередню участь у роботі ради; гарантії депутатської діяльності.
23. Президент України та його повноваження. В Україні пост Президента було введено через рік після прийняття Декларації про державний суверенітет і майже незабаром після схвалення Верховною Радою Концепції нової Конституції України. За Законом “Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції Української РСР” від 5-го липня 1991 р., яким тогочасна Конституція була доповнена главою 12 “Президент Української РСР”, Президента було визнано найвищою посадовою особою української держави і главою виконавчої влади.Статус Президента, йього повноваження та місце, яке він посідає в політичній системі держави, визначається передусім конституційними нормами. Введення конституційного інституту Президенства було пов‘язане з необхідністю зміцнення системи центральних органів влади, забезпечення їх цілеспрямованої діяльності в складний період набуття Україною незалежності. Перший Президент незалежної України був обраний всенародно 1 грудня 1991 р. одночасно із проведенням всенародного Референдуму, що підтвердив Постанову Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. про проголошення України незалежною суверенною державою.За роки з часу впровадження в Україні поста Президента його правовий статус змінювався. Спочатку Президент України був визначений, як найвища посадова особа Української держави і глава виконавчої влади. Пізнішими змінами до Конституції України Президент визначався за статусом як глава держави та глава виконавчої влади. Цей статус було підтверджено Конституційним договором 1995 р. За чинною Конституцією:“Президент є главою держави і виступає від її імені”. Визначення Президента виключно як глави держави обумовлює надання йому певних повноважень по відношенню до інших органів, що входять до всіх гілок державної влади. Конституцією передбачено виконання Президентом більше тридцяти важливих функцій. Наприклад, як гарант дотримання Конституції Президент може скасовувати акти Кабінету Міністрів та Ради міністрів Автономної Республіки Крим. У зазначених Конституцією випадках (якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися) Президент припиняє повноваження Верховної Ради України. В свою чергу Верховна Рада має право на усунення Президента з посади в порядку процедури імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину.Як глава держави Президент має постійно інформувати широку громадськість, депутатів про основні напрямки політики держави, про чергові завдання які поступають на шляху її розвитку. Саме в цьому плані Конституція встановлює , що Президент “звертається з посланням до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України”.