29. Загальна характеристика цивільного права і цивільного законодавства. Цивільне законодавство України - це система законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють цивільні правовідносини. Основні принципи цивільно-правового регулювання визначаються Конституцією України, зокрема, Конституція визначає основні форми власності, закріплює права громадян на приватну власність, встановлює основні принципи правового регулювання відносин власності тощо. Розвиток цих принципів знаходить своє відображення в законах України. Серед законів України, що регулюють цивільно-правові відносини, чільне місце посідає Цивільний кодекс - кодифікований законодавчий акт цивільного законодавства, прийнятий 18 липня 1963 року. В цілому він побудований за загальноприйнятою схемою подібних законодавчих актів і свого часу був достатньо прогресивним. Одначе сьогоднішнім вимогам він вже не відповідає, тому з урахуванням вимог Конституції України підготований проект нового Цивільного Кодексу, який повинен повніше задовільняти потреби суспільства. До його затвердження відповідальність норм цивільного законодавства потребам розвитку ринкової економіки забезпечується посередництвом прийняття спеціальних законів по окремих інститутах цивільного права. Зокрема, це Закони “про власність”, “про господарчі товариства”, “про заставу”, “про аренду держмайна”, “про авторське право”, “про служебні права”, “про цінні папери”, “про фондову біржу” тощо. Багато цивільно-правових норм міститься також в Указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів, положеннях та інших нормативно-правових актах міністерств та відомств України.
30. Поняття цивільної правоздатності і дієздатності громадян. Правоздатність - це здатність мати громадянські права та обов'язки, які визнаються однаковою мірою всіма фізичними особами незалежно від жодних обставин. Правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження і припиняється зі смертю. Тим часом наявність у фізичної особи тільки цивільної правоздатності не є достатньою для визнання її повноцінним суб'єктом цивільного права. Для цього також необхідна громадянська дієздатність, під якою розуміють здатність своїми діями набувати громадянських прав та створювати для себе громадянські обов'язки.
31. Кодекс законів про працю України. Затверджений 10 жовтня 1971 року, КЗПП зазнав змін та доповнень після набуття Україною незалежності. Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників. Кодекс визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.
32. Робочий час та його види. Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51). На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин. При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51). Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
33. Трудова дисципліна. Працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу. Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
34. Поняття і види часу відпочинку. Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи. На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації. При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години. Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день. Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами до щорічних відпусток не включаються.
35. Види дисциплінарних стягнень. Дисциплінарна відповідальність настає внаслідок дисциплінарних проступків. Дисциплінарні санкції:1)Зауваження2)Догана3)Сувора догана 4)тимчасове переведення на менш високооплачувану посаду. 5)переведення на нижчу посаду. 6)звільнення з роботи. Здійснюється дисциплінарна відповідальність через посадових осіб, що посідають дисциплінарну владу. Розрізняють три види дисциплінарної відповідальності:1)відповідно до правил внутрішньотрудового розпорядку. 2)в порядку підлеглості 3)відповідно до дисциплінарного статуту та відомств, що діють в міністерствах та відомствах.