Набуття громадянства за територіальних змін може відбуватися у порядку:
• оптації, тобто добровільного вибору особою громадянства шляхом подання індивідуальної заяви, коли оптант буде жити на території держави, якій передається територія його проживання. Якщо оптант бажає зберегти громадянство держави, що передає територію, то він має бути переселений в державу свого громадянства в установлені договором строки зі збереженням своїх майнових прав і компенсацією за залишену нерухомість. Так, оптація проводилася за договором між КНР та Індонезією 1955 р., між СРСР та Чехословаччиною з приводу Закарпатської України, у державах, які утворилися після розпаду СРСР, тощо;
• трансферту, тобто автоматичної зміни громадянства, коли разом із переходом території автоматично змінюється громадянство її населення незалежно від згоди або незгоди останнього. Наприклад, фактично трансферт було здійснено при об'єднанні ФРН та НДР.[54;ст.108 – 109]
Сучасне розуміння громадянства як конституційно-правових відносин між державою та особою як рівноправними суб'єктами цих відносин означає, що громадянство може припинятися з підстав, визначених конституцією та законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Конституції України громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про громадянство України» підставами припинення громадянства України є:
1) вихід з громадянства України;
2) втрата громадянства України;
3) припинення громадянства України за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Вихід з громадянства — це припинення громадянства за ініціативою особи.
У законодавстві зарубіжних країн застосовуються терміни «вихід з громадянства» та «відмова від громадянства». Відмінність між ними полягає у тому, що вихід з громадянства відбувається за згодою держави, а відмова — це припинення громадянства за ініціативою особи без необхідності надання державою відповідного дозволу.[54;ст.115]
Вихід з громадянства України — це головна підстава його припинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про громадянство України» громадянин України, який відповідно до чинного законодавства України є таким, що постійно проживає за кордоном, може вийти з громадянства України за його клопотанням. Закон також визначає порядок припинення громадянства дітей.
Обмеженнями виходу з громадянства України є такі:
1) вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України. Так, Європейська конвенція про громадянство передбачає, що держава повинна дозволяти вихід з громадянства за умови, що в результаті цього особа не стане апатридом (особою без громадянства). Тому більшість європейських держав не дозволяє вихід з громадянства, якщо це призведе до апатризму особи;
2) вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні притягнуто як обвинувачену в кримінальній справі або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав чинності і підлягає виконанню.
У законодавстві деяких країн (Болгарія, Грузія, Росія, Румунія, Словенія, Хорватія) встановлено обмеження для виходу з громадянства у зв'язку з невиконанням особою фінансових зобов'язань перед фізичними та юридичними особами, перед державою. Така норма існувала і в Законі України «Про громадянство України» в редакції 1997 р., однак у зв'язку із зловживаннями цією нормою з боку третіх осіб дане обмеження не включене до чинної редакції Закону.
Більшість країн поступово відмовляється від заборони виходу з громадянства у зв'язку з не проходженням особою військової служби, хоча поки що це обмеження міститься у законодавстві Росії, Франції, Грузії.
Вихід дітей віком від 14 до 18 років з громадянства України може відбуватися лише за їхньою згодою.
Датою припинення громадянства України у випадку виходу із громадянства є дата видання відповідного Указу Президента України.
Підставами для втрати громадянства України є:
1) добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.
Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.
Не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства такі випадки:
а) одночасне набуття дитиною за народженням громадянства України та громадянства іншої держави чи держав;
б) набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів унаслідок усиновлення її іноземцями;
в) автоматичне набуття громадянином України іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;
г) автоматичне набуття громадянином України, який досяг
повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави, якщо такий громадянин України не отримав документ, що підтверджує наявність
у нього громадянства іншої держави;
2) набуття особою громадянства України через прийняття
внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей
або фальшивих документів.
Цю підставу для втрати громадянства передбачає у своєму законодавстві більшість західноєвропейських держав, але у багатьох державах можливість втрати громадянства за цією підставою обмежена в часі з моменту його набуття (Латвія, Росія — 5 років, Іспанія — 15 років);[12;ст.115 – 117]
3) добровільний вступ на військову службу іншої держави, яка відповідно до законодавства цієї держави не є загальним військовим обов'язком чи альтернативною (невійськовою) службою.
У деяких західноєвропейських країнах (Австрія, Греція, Іспанія, Італія, Фінляндія, Франція) у випадку виникнення зазначеної підстави особа може бути позбавлена громадянства.[54;ст. 122 – 123]
Положення пунктів 1, 3 не застосовуються, якщо внаслідок цього громадянин України стане особою без громадянства.
Органами, які виступають з ініціативою припинення громадянства України через втрату, є: органи внутрішніх справ, дипломатичні представництва чи консульські установи України (п. 87 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 р. № 215 (у редакції Указу Президента України від 27.06.2006 р. № 588/2006).
Датою припинення громадянства України у випадку його втрати є дата видання відповідного указу Президента України.
Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов’язки громадянина України.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про громадянство України» рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується , якщо особа набула громадянство України за територіальним походженням або через поновлення шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь – якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Державними органами, які беруть участь у вирішенні питань громадянства в Україні, є:
1) Президент України;
2) Комісія при Президентові України з питань громадянства, яка діє на підставі положення про комісію при Президентові України з питань громадянства, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 р. (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 р. №588/2006).
Комісія є допоміжним органом при Президентові України. Комісія утворюється у складі Голови, заступника Голови. відповідального секретаря та інших членів Комісії. Персональний склад Комісії затверджується Президентом України. До складу Комісії входять не більше 13 осіб.
Організаційною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться у міру потреби, але не рідше одного разу на два місяці. Рішення комісії ухвалюється шляхом голосування. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів Комісії. Ураз рівного розподілу голосів глос головуючого на засіданні є вирішальним.
Комісія ухвалює рішення про внесення пропозиції Президентові України щодо задоволення заяв про прийняття до громадянства України, про вихід із громадянства України, подань про втрату громадянства України, документів про припинення громадянства України з підстав, передбачених міжнародними договорами України, або про відсутність підстав для внесення пропозицій главі держави про задоволення таких заяв. У разі прийняття Комісією рішення про відсутність підстав для задоволення Президентом України таких заяв Комісія повертає відповідні документи до Міністерства внутрішніх справ України чи Міністерства закордонних справ України разом із копією прийнятого рішення;
3) Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи. Вони здійснюють повноваження, закріплені Законом України «Про громадянство України», стосовно осіб, які проживають на території України. Відповідно до Указу Президента України «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» від 27.03.2001 р. виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства покладено на Міністерство внутрішніх справ України, у складі якого діє Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб. Порядок діяльності Департаменту визначається Положенням, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2002 р. № 844. Департамент має систему управлінь, відділів, відділень, що діють у складі територіальних органів та підрозділів МВС на рівні міст, районів, областей, м. Києва та м. Севастополя, Автономної Республіки Крим;