Хороше освітлення діє тонізуючі, створює гарний настрій, покращує протікання основних процесів нервової вищої діяльності.
Поліпшення освітленості сприяє поліпшенню працездатності навіть в тих випадках, коли процес праці практично не залежить від зорового сприйняття.
Виробниче освітлення буває:
Природним: обумовлено прямими сонячними променями і розсіяним світлом небозводу. Міняється залежно від географічної широти, часу доби, ступеня хмарності, прозорості атмосфери. По пристрою розрізняють: бічне, верхнє, комбіноване.
Штучним: створюється штучними джерелами світла (лампа розжарювання і т. д.). Застосовується за відсутності або недоліку природного. За призначенням буває: робочим, аварійним, евакуаційним, охоронним, черговим. По пристрою буває: місцевим, загальним, комбінованим. Влаштовувати одне місцеве освітлення не можна.
Раціональне штучне освітлення повинне забезпечувати нормальні умови для роботи при допустимій витраті засобів, матеріалів і електроенергії.
При недостатності природного освітлення використовується суміщене (комбіноване) освітлення. Останнє є освітленням, при якому в світлий час доби використовується одночасно природне і штучне світло.
Наступній чинник, що впливає на фізичний стан людини є неправильне використання електричного струму, який приводити до електротравм.
До електротравм в процесі здійснення функціональних обов’язків можна віднести:
– поверхневі ушкодження, тобто ушкодження шкіри та інших м’яких тканин, зв’язок та кісток;
– пошкодження очей, запалення зовнішніх оболонок очей;
– летальні наслідки від дії електричного струму (припинення роботи серця, зупинка дихання та електричний шок).
Пріблізно 75% випадків ураження людей струмом супроводжується виникненням місцевих електротравм. За видами травм ці випадки розподіляються таким чином,% :
– електричні опіки – 40%;
– електричні знаки – 7%;
– механічні пошкодження – 0,5%;
– електрофтальмія – 1,5%;
– змішання травми – 23%.
5.2. Зменшення дії небезпечних та шкідливих факторів на працівників
Згідно з розглянутими чинниками, які впливають на здоров’я та роботу людини, працюючою за комп’ютером, необхідно впровадити ряд заходів щодо зменшення впливу та небезпечності даних факторів.
Розглянутий чинник – це робота за комп’ютером . До вимог щодо організації робочого місця користувача ЕОМ можна віднести наступне:
Робочі місця з відеотерміналами та персональними ЕОМ розміщуються на відстані не менше 1 м від стін зі світловими прорізами; відстань між бічними поверхнями відеотерміналів має бути не меншою за 1,2 м; відстань між тильною поверхнею одного відеотермінала та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5 м; прохід між рядами робочихмісцьмаєбути не меншим 1м.
Конструкція робочого місця користувача відеотерміналу (при роботі сидячи) має забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими ергономічними характеристиками: ступні ніг – на підлозі або на підставі для нін; стегна – в горизонтальній площині; передпліччя – вертикально; лікті – під кутом 70-90º до вертикальної площини; зап’ястя зігнуті під кутом не більше 20º відносно горизонтальної площини, нахил голови – 15-20º відносно вертикальної площини.
Висота робочої поверхні столу для відеотерміналу має бути в межах 680-800 мм, а ширина – забезпечувати можливість виконання операцій в зоні досяжності моторного поля.
Рекомендовані розміри столу: висота – 725 мм, ширина – 600-1400 мм, глибина – 800-1000 мм. Робочий стіл для ніг висотою не менше 600 мм, шириною не менше 500 мм, глибиною на рівні колін не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги – не менше 650 мм.
Робоче сидіння (стілець, крісло) користувача відеотерміналу та персональної ЕОМ повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку та стаціонарні або знімні підлокітники. У конструкцію сидіння можуть бути введені додаткові елементи, що не є обов’язковими: підголівник та підставка для ніг. Робоче сидіння користувача відеотерміналу та персональної ЕОМ повинно бути підйомно-поворотним, таким, що регулюється за висотою, кутом нахилу сидіння та спинки, за відстанню спинки до переднього краю сидіння, висотою підлокітників. Ширина та глибина сидіння повинні бути не меншим за 400 мм. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400-500 мм, а кут нахилу поверхні – від 15º вперед до 5º назад. Поверхня сидіння має бути плоскою, передній край – заокругленим.
Висота спинки сидіння має становити 300±20 мм, ширина – не менше 380 мм, радіус кривизни в горизонтальній площині – 400 мм. Кут нахилу спинки повинен регулюватися в межах 0-30º відносно вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння повинна регулюватися у межах 260-400 мм.
Для зниження статичного напруження м’язів рук необхідно застосовувати стаціонарні або знімні підлокітники довжиною не менше 250 мм, шириною – 50-70 мм, що регулюються по висоті над сидінням у межах 230±30 мм та по відстані між підлокітниками в межах 350-500 мм.
Поверхня сидіння, спинки та підлокітників має бути напівм’якою, з неслизьким, ненаелектризовуючим, повітрянепроникним покриттям та забезпечувати можливість чищення від бруду.
Екран відеотермінала та клавіатури мають розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, але не ближче 600 мм, з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків та символів.
Відстань від екрана до ока працівника повинна складати:
При розмірі екрану по діагоналі 35/38 см (14”/15”)--------- 600-700 мм
43 см (17”) -----------------700-800 мм
48 см (19”) ---------------- 800-900 мм
53 см (21”) ---------------- 900-1000 мм
Клавіатуру слід розміщувати на поверхні столу або на спеціальній, регульованій за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані 100-300 мм від екрану, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5-15º.
Робоче місце з відеотерміналом слід оснащувати тримачем для документів, що легко переміщується.
Розміщення принтера або іншого пристрою введення-виведення інформації на робочому місці має забезпечувати добру видимість екрану відеотермінала, зручність ручного керування пристроєм введення-виведення інформації в зоні досяжності моторного поля: по висоті 900-1300 мм, по глибині 400-500 мм.
Режим праці та відпочинку тих, хто працює з ЕОМ, визначається в залежності від виконуваної роботи відповідно до Сан Пін 3.3.2-007-98.
Залучення жінок до робіт у нічний час є неприпустимим, за винятком випадів, обумовлених статтею 175 Кодексу законів про працю України.
Отже процес державотворення в оновленії Україні тісно пов'язаний з розвитком суспільства в напрямку інтеграції матеріального виробництва та економічного і духовного життя. Завдання, пов’язані з впровадженням найновіших досягнень науки і техніки в усі сфери народного господарства, вдосконалення форм управління виробництвом, підвищення продуктивності праці, тощо можуть бути вирішені сьогодні лише на основі застосування засобів обчислювальної техніки.
Захист від випромінювання
Захист від дії іонізуючих випромінювань. Розроблені основні санітарні правила роботи з радіоактивними речовинами і іншими джерелами іонізуючих випромінювань, де містяться вимоги і норми радіаційної безпеки стосовно конкретних видів робіт, вироблюваних при дії іонізуючих випромінювань.
При захисті від зовнішнього опромінювання, що виникає при роботі із закритими джерелами випромінювання, основні зусилля повинні бути направлені на попередження пері опромінювання персоналу шляхом збільшення відстані між оператором і джерелом, скорочення тривалості роботи в поле випромінювання, екранування джерела випромінювання.
Закритими називаються джерела іонізуючого випромінювань, пристрій яких виключає попадання радіоактивних речовин в навколишнє середовище.
Захист від внутрішнього випромінювання вимагає виключення безпосереднього контакту з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді і запобігання попаданню їх в повітря робочої зони.
Під внутрішнім опромінюванням розуміють дію на організм іонізуючих випромінювань радіоактивних речовин, що знаходяться усередині організму.
Всі роботи з відкритими джерелами підрозділяються на три класи. Встановлені основними санітарними правилами класи робіт залежно від групи радіаційної небезпеки радіонукліда і фактичної його активності на робочому місці.
При роботі з радіоактивними речовинами велике значення мають засоби індивідуального захисту, правила особистої гігієни і організація дозиметричного контролю.
Результати всіх видів радіаційного контролю повинні реєструватися і зберігатися протягом 30 років.
Залежно від діапазону частот в основу гігієнічного нормування електромагнітних випромінювань покладені різні принципи. Критерієм безпеки для людини, що знаходиться в електричному полі промислової частоти, прийнята напруженість цього поля.
Для постійного магнітного поля гранично-допустимим рівнем на робочому місці є напруженість, яка не повинна перевищувати 8 ка/м.
Одним з найбільш ефективних і часто вживаних методів захисту від низькочастотних і радіо випромінювань є екранування. Для екранів використовуються, головним чином, матеріали з великою електричною провідністю.
Як засоби індивідуального захисту застосовуються спецодяг, виготовлений з металізованої тканини у вигляді комбінезонів, халатів, фартухів, курток з капюшонами і вмонтованими в них захисними окулярами.
Захист від дії лазерного випромінювання. Під лазерною безпекою розуміється сукупність технічних, санітарно-гігієнічних і організаційних заходів, що забезпечують безпечні умови праці персоналу при використанні лазерів.
Вживання тих або інших заходів лазерної безпеки залежить, перш за все, від класу лазера.
Всі лазери повинні бути маркіровані знаком лазерної небезпеки. Розміщення лазерів вирішується тільки в спеціально обладнаних приміщеннях. Розміщувати устаткування потрібно достатньо вільно.