Як і попередньому випадку, звернемо увагу на походження обох виразів. Спочатку розглянемо вислів "asmadasahatter", який вперше з’явився на сторінках Blackwood'sEdinburghMagazineу 1829 році. Вважають, що причиною ‘MadHatter'sdisease’, якою хворіли капелюшники, були пари ртуті, адже в ХІХ ст. ртуть все ще використовували для виготовлення капелюхів. Токсичні пари ртуті вражали нервову систему капелюшників: спричиняли появу галюцинацій, тремтіння і, як результат, божевілля [47].
Використовуючи фразу "asmadasamarchhare" Л. Керроллочевидно опирається на загальновідомий факт - зайці поводяться особливо збуджено в період спарювання, тобто в березні. Але він не єдиний письменник, який широко використовує цей вираз. Даний вислів використовується в англійській мові ще з ХVIст. - він вперше офіційно укорінився завдяки Джону Хейвуду, який включив його до своєї колекції "AdialogueconteinyngthenomberineffectofalltheprouerbesintheEnglishetongue" [47].
Alice: And how do you know that you’re mad?
Cheshire Cat: To begin with, a dog is not mad. You grant that?
Alice: I suppose so.
Cheshire Cat: Well then, you see a dog growls when it’s angry, and wags its tail when it’s pleased. Now I growl when I’m pleased, and wag my tail when I’m angry. Therefore I’m mad.
Alice: I call it purring, not growling.
Cheshire Cat: Call it what you like [20, c.104].
Реактивні репліки Чеширського Кота, який в своїх висловлюваннях неодноразово звертається до недоведених фактів, ілюструють порушення максими якості. Причому, одночасно з максимою якості ним нехтується максима релевантності, що яскраво проявляється саме в перших репліках персонажів: "Alice: Andhowdoyouknowthatyou’remad?
Cheshire Cat: To begin with, a dog is not mad. You grant that?"Розмова набуває характеру силогізму, про що свідчать псевдологічні міркування Кота і його, на перший погляд, недоречні порівняння себе з собакою. Проте на глибшому рівні дана суперечність має сенс, тому робимо висновок, що внаслідок порушення максим якості та релевантності вибудовується ситуація нонсенсу.
March Hare: Have some wine.
Alice: I don’t see any wine.
March Hare: There isn’t any.
Alice: Then it wasn’t very civil of you to offer it.
March Hare: It wasn’t very civil of you to sit down without being invited.
Alice: I didn’t know it was your table, it’s laid for a great many more than three.
Hatter: Your hair needs cutting.
Alice: You should learn not to make personal remarks [20, c.107].
Пропонуючи Алісі скуштувати вина і знаючи заздалегідь, що його немає, Березневий Заєць порушує максиму якості, свідомо роблячи неправдивий внесок до розмови. Його реакція на зауваження дівчини про те, що така поведінка некультурна, - недоречна і тому порушує принцип релевантності. Наступним порушення максими релевантності в цьому ж прикладі є втручання в діалог Капелюшника з абсолютно зайвою ремаркою, що стосується зачіски Аліси. Таким чином, він грубо порушує принцип співробітництва.
Послідовне ігнорування максим якості та релевантності призводить до комічного ефекту та ситуації нонсенсу.
Hatter: Have you guessed the riddle yet?
Alice: No, I give it up, what’s the answer?
Hatter: I haven’t the slightest idea.
March Hare: Nor I[20, c.111].
Капелюшник та Березневий Заєць порушують максиму релевантності, оскільки виявилося, що загадавши Алісі загадку, вони не мають ні найменшого уявлення про вірну відгадку. Це суперечить загально прийнятій логіці - той, хто загадує загадку, повинен знати відповідь, тому їх реактивні репліки визнаємо невідповідними. Вважаємо, що дане порушення максими релевантності призводить до утворення ситуації нонсенсу.
Dormouse: They were learning to draw and they drew all manner of things - everything that begins with an M.
Alice: Why with an M?
March Hare: Why not [20, c.115]?
Комічний ефект спричинено порушенням максими релевантності - у відповідь на питання Аліси доречно було б пояснити їй, чому сестри малювали все, що починається на літеру М, але Березневий Заєць порушує цю вимогу, відповідаючи питанням на питання, і виникає ситуація нонсенсу.
Duchess: When I’m a Duchess, I won’t have any pepper in my kitchen at all. Soup does very well without. Maybe it’s always pepper that makes people hot-tempered, and vinegar that makes them sour - and chamomile that makes them bitter - and - and barley-sugar and such things that make children sweet-tempered. I only wish people knew that; then they wouldn’t be so stingy about it, you know…You’re thinking about something, my dear, and that makes you forget to talk. I can tell you just now what the moral of that is, but I shall remember it in a bit.
Alice: Perhaps it hasn’t one [20, c.133].
В своєму монолозі Герцогиня ігнорує наступні максими: максиму якості (розмовляє про те, на що не має адекватних доказів - "Maybe…"), максиму кількості (її мовлення надзвичайно багатослівне) та максиму способу (її висловлюванню бракує стислості та послідовності). Останнє речення її репліки містить логічну помилку (Герцогиня стверджує, що готова повідомити основну мораль своєї сентенції просто зараз, але потім заперечує сама собі, кажучи що не може її згадати) - порушення постулату якості. Вважаємо, що порушення Герцогинею низки принципів мовного співробітництва призводить до утворення нонсенсу.
Alice: The game’s going on rather better now.
Duchess: ‘Tis so, and the moral of this is - oh, ‘tis love, ‘tis love, that makes the world go round!
Alice: Somebody said that it’s done by everybody minding their own business!
Duchess: Ah, well it means much the same thing, and the moral of that is - ‘Take care of the sense, and the sounds will take care of themselves [20, c.134].
Герцогиня кожне своє абсурдне висловлювання закінчує словами "andthe moral of this is", - тут проявляється тонка гра з підтекстом, яка виражається в нелогічній, на перший погляд, послідовності слів. В цьому прикладі, Аліса і Герцогиня послідовно порушують максиму релевантності, оскільки друга репліка Аліси містить іронію, а реактивні репліки Герцогині недоречні. Отже, послідовні порушення максими релевантності призводять до ситуації нонсенсу.
Duchess: Idaresayyou’rewonderingwhyIdon’tputmyarmroundyourwaist. The reason is that I’m doubtful about the temper of your flamingo. Shall I try the experiment?
Alice: He might bite.
Duchess: Very true, flamingoes and mustard both bite. And the moral of that is - ‘Birds of feather flock together’ [20, c.134].
Знову спостерігаємо порушення максими релевантності. Ігнорування цього постулату призводить до гри слів, побудованій на багатозначності дієслова "tobite":
1. кусати;
2. пекти, щипати[39].
Прислів’я "Birdsoffeatherflocktogether" означає "Рибак рибака бачить здалека". При всій незаперечності першого і другого твердження, вони абсолютно не пов’язані один з одним, тому можемо припустити, що маємо справу з черговим порушенням максими релевантності, яке спричиняє утворення ситуації нонсенсу.
Duchess: Thinking again?
Alice: I’ve a right to think.
Duchess: Just about as much right, as pigs have to fly; and the …[20, c.135].
Герцогиня порушує максиму релевантності, схоже на те, що в останній фразі є натяк на відомий вираз "whenpigsfly" = never[44], тобто таким чином вона прагне сказати Алісі, що думати в країні Чудес вона не має права. Таким чином, чергове авторське переосмислення усталеного виразу спричиняє порушення максими релевантності, і як результат - утворення ситуації нонсенсу.
Mock Turtle: Oh, as to the whiting, they - you’ve seen them, of course?
Alice: Yes, I’ve often seen them at dinn…
Mock Turtle: I don’t know where Dinn may be, but if you’ve seen them so often, of course you know what they are like.
Alice: I believe so. They have their tails in their mouths; and they’re all over crumbs.
Mock Turtle: You’re wrong about the crumbs; crumbs would all wash off in the sea. But they have their tails in their mouths; and the reason is. Tell her about the reason.
Gryphon: The reason is, that they would go with the lobsters to the dance. So they had to fall a long way. So they got thrown out to sea. So they had to fall a long way. So they got their tails in their mouths. So they couldn’t get them out again. That’s all [20, c.147].
На початку розмови ситуація непорозуміння виникає через те, що Аліса, яка в своєму житті бачила мерланів тільки поданих до столу, не хоче ображати Черепаху і зупиняється на слові "dinner", а Черепаха сприймає вимовлене нею "dinn" як власну назву місця, де живе риба. Це приклад порушення максими способу. Продовжуючи діалог, Аліса розповідає про зовнішній вигляд мерланів, які, за її словами, посипані крихтами і тримають хвости у роті (таким чином вони подаються до столу). Грифон заперечує їй, посилаючись на те, що мерлани тримають хвости у роті, тому що вони повинні танцювати кадриль з омарами. Грифон порушує максиму релевантності. Очевидно, що порушення постулату способу призводить до гри слів, а постулату релевантності - до утворення нонсенсу.
Gryphon: Come, let’s hear some of your adventures.
Alice: I could tell you my adventures beginning from this morning, but it’s no use going back to yesterday, because I was a different person
then[20, c.149].
Ситуація нонсенсу виникає внаслідок порушення Алісою максими способу і релевантності. На прохання розповісти про свої пригоди, дівчина повинна або почати розповідь, або відмовити і пояснити причину. Насправді бачимо, що її реактивній репліці явно не вистачає стислості і, крім того, її сентенція недоречна.
Наступними розглянемо приклади, які стосуються судового засідання, на якому присутні всі зазначені вище персонажі казки. Так, звернемо увагу на появу в залі суду першого свідка - Капелюшника.
He came in with a teacup in one hand, and a piece of bread-and-butter in the other.
Hatter: I beg pardon, your majesty, for bringing this in: but I hadn’t quite finished my tea when I was sent for.
King: You ought to have finished. When did you begin?
Hatter: Fourteen of March, I think it was.
March Hare: Fifteen.
Dormouse: Sixteen.
King: Write that down (to the jury) [20, c.159].
Король порушує максиму релевантності, оскільки його запитання направлені не на отримання достовірних свідчень від Капелюшника, а на дрібниці, які ніяк не стосуються справи, тому його ремарки можуть сміливо бути інтерпретовані як невідповідні. Крім того, у даному випадку порушення максими релевантності призводить до гумористичного ефекту - виникає ситуація нонсенсу.
King: Take off your hat.
Hatter: It isn’t mine.
King: Stolen!
Hatter: I keep them to sell. I’ve none of my own. I’m a hatter [20, c.160].
Репліки обох персонажів порушують принцип кооперації, в першій реактивній репліці Капелюшник не виконує наказу Короля, натомість коментуючи другорядний елемент його висловлювання, і порушує максиму релевантності.Далі Король робить безпідставний висновок: якщо капелюх йому не належить, то він крадений. Звідси випливає, що порушення максим кількості і релевантності призводять до утворення ситуації нонсенсу. Крім того, в останній репліці Капелюшника спостерігаємо алюзію на відоме прислів’я "The shoemaker's son always goes barefoot", тобто це природно для Капелюшника - не мати власного капелюха [1, c.287].