Смекни!
smekni.com

Проблеми адекватного перекладу українською та російською мовами неологізмів (стр. 4 из 13)

Фмд Фмп Фмд Фмп

калькування описовий еквівалент

Іншими словами, описовий переклад полягає в передачі значення англійського слова за допомогою більш менш розповсюдженого пояснення. Цей засіб можна застосовувати як для пояснення значення у словнику, так і при перекладі неологізмів у конкретному тексті.

Описовий переклад здійснюється різноманітними засобами. По-перше, це пояснювальний засіб, оскільки в еквіваленті ніби пояснюються суттєві елементи значення перекладного слова. Пояснювальний переклад знаходиться ближче до тлумачення слова, але він усе ж таки залишається перекладом.

Утім навіть при оптимальному підборі пояснювального еквівалента для нього характерні такі недоліки, як багатослівність та деяка факультативність еквівалента в МП.

По-друге, прийом описового перекладу може здійснюватися підставним засобом. Підставний переклад – прийом передачі неологізму, при якому в якості його еквівалента використовується вже існуюче в МП слово (або словосполучення), яке не є в ній неологізмом, але має достатню спільність значень з вихідним словом. В ідеальному випадку тут може бути досягнута семантична конгруентність, тобто збіг денотативних значень (при неминучому розходженні у деяких конототивних значеннях).

Збіг обсягів значень – відносно рідкий випадок. Набагато частіше при підстановці відбувається семантична трансформація, тобто слово МД передається словом МП, значення якого відрізняється своїм обсягом або змістом. Така трансформація може бути або концентричною, або усунутою. У першому випадку відбувається звуження та розширення значення при заміні слова МД на МП-еквівалент. У другому – неповний збіг значень корелюючої пари слів за змістом.

Еквіваленти з усунутим значенням серед підставних еквівалентів зустрічаються досить часто, і це природньо, оскільки прийом підстановки використовується саме тоді, коли у зіставлених мовах немає конгруентних між собою пар лексичних еквівалентів. Наприклад, exchangerate – ‘курс обміну’ (дослівно – ‘рівень обміну’).

неологізм переклад мова

Розділ ІІІ. Проблеми адекватності перекладу неологізмів сфери економіки, комп`ютерних технологій та Інтернет

Говорячи про проблеми адекватності перекладу, перш за все, слід визначитимету та об`єкт перекладу. Мета перекладу1 – як найближче познайомити читача або слухача, не вододіючого іноземною мовою, з певним текстом або змістом усного мовлення.

Я.І. Рецкер надав перекладу таке визначення: “Переклад – це точне відтворення оригіналу засобами іншої мови зі збереженням єдності змісту та стиля. Цим переклад відрізняється від переказу, в якому можна передавати зміст іншомовного оригіналу, опускаючи другорядні деталі та недотримуючись стиля оригіналу. Єдність змісту та стиля відтворюється в перекладі на іншій мовній основі та вже тому буде новою єдністю, яка властива тільки мові перекладу”2.

Об`єктом перекладу виступає конкретній мовний твір(текст оригіналу), на основі якого створюється інший мовний твір на іншій мові(текст перекладу). При перекладі необхідно зрозуміти значення вихідного тексту та виразити те саме значення, а точніше систему значень, засобами іншої мови. При цьому семантичні втрати неминучі. Необхідно зробити так, щоб ці втрати були мінімальними, тобто забезпечити максимальний рівень еквівалентності вихідного тексту та тексту перекладу.

Тож тепер ми можемо визначити поняття адекватного перекладу. Адекватний переклад – це переклад, який забезпечує прагматичні задачі перекладацького акту на максимально можливому для досягнення цієї мети рівні еквівалентності, не дозволяючи порушення норм та узусу МП, дотримуючись жанрово-стилистичних вимог до текстів даного типу та конвенційній нормі перекладу. У вільному вживанні адекватний переклад – це вірний переклад.

У теорії та практиці перекладу оперують такими вихідними поняттями, як еквівалентність, адекватність та тотожність. У широкому плані еквівалентність розуміють як щось рівноцінне, рівнозначне чомусь, адекватність – як щось достатньо рівне, а тотожність – як дещо повністю співпадаюче, схоже з чимось. Менша категоричність поняття еквівалентності надало йому переваг та більшої вживаності у сучасному перекладознавстві[2]. Хоча, звичайно, поняття адекватності, тотожності, повноцінності та навіть аналогічності залишаються в одному семантичному полі, що і термін еквівалентність, а іноді і дублюють одне одного.

Тобто говорячи про адекватність, ми маємо на увазі еквівалентність та тотожність перекладу відносно оригіналу, бо межі між ними майже не існує. З огляду на те, що поняття еквівалентності набуло найбільшої поширеності, ми докладніше розглянемо саме його, як рівне поняттю адекватності.

З еквівалентністю перекладу, так само як і з адекватністю, відносно оригіналу відбувається щось подібне до діагнозу лікарів у довідці загального характеру. Лікарі пишуть “Практично здоровий”, тобто пацієнт працездатний, хоча теоретично в нього ціла купа хвороб. Так само і з перекладацькою еквівалентністю. Можна наперед стверджувати, що будь-який переклад не буде абсолютно ідентичним канонічному тексту або одиниці оригіналу. Еквівалентність перекладу відносно оригіналу – це завжди поняття відносне. Але і рівень відносності різниться. Ступінь наближення до оригіналу залежить від багатьох факторів: від майстерності перекладача, від особливостей мов та культур, часу написання оригіналу та перекладу, характеру текстів, що перекладаються тощо.

На мій погляд, еквівалентність у теорії перекладу слід розуміти, як збереження відносної рівноцінності змістовної, значеннєвої, семантичної, стилістичної та функціонально-комунікативної інформації, що вміщують оригінал та переклад. Слід зазначити, що еквівалентність оригіналу та перекладу – це перш за все спільність розуміння інформації, що міститься у тексті, включаючи й ту, що впливає не тільки на розум, але і на почуття реципіента. Ми не випадково згадали інформацію, що містить текст, а не одна окрема одиниця, тому що неологізми, які ми використовуємо та перекладаємо, зустрічаються у певному оточенні, тобто у тексті та контексті, яке безпосередньо впливає на значеннєві відтінки неологізму, а значить і на його перекладний еквівалент. Тобто говорячи про еквівалентність та адекватність перекладу неологізму, ми також говоримо про еквівалентність та адекватність тексту, в якому він був ужитий.

Відомо, що переклад матеріалізується у двох формах, усній та письмовій. Рівень еквівалентності та адекватності усного та письмового перекладних текстів значно різниться. Спочатку розглянемо сферу усного перекладу[3], який, зазвичай, поділяється на послідовний (абзацно-фразовий включно) та синхронний. Найбільш складним для досягнення еквівалентності є синхронний переклад. Сама сутність цього виду перекладу не дозволяє досягти високого рівня еквівалентності. Адже під час синхронного перекладу перекладна мова народжується майже одночасно з прийняттям усного повідомлення на мові оригіналу. Саме часовий фактор впливає на зниження рівня еквівалентності. Синхроніст запізнюється у передачі значення порівняно з мовою оригіналу, виникає так звана “синфазність”, тобто фазовий зсув. З іншого боку, перекладач зобов`язаний закінчити переклад у той самий часовий відрізок, що і оратор. При перекладі неологізмів, вживаних в оригіналі, задача ускладнюється тим, що навіть професійний перекладач може не знати значення того чи іншого неологізму, тож він може припустити значення неологізму або зовсім його опустити. Що, звичайно, є також важливим чинником, який впливає на рівень еквівалентності. Неминучість фазового зсуву та часового обмежника примушує перекладача шукати можливості для лінійних (горизонтальних) синтаксичних трансформацій, для словесного ущільнення інформації, що передається, та скорочення семантичної надмірності, якщо вона є у повідомленні оратора. Під синтаксичними трансформаціями ми розуміємо, наприклад, використання слова замість фразеологізму або дієслівного звороту, слова, що вже існує у мові перекладу, але має вужче чи ширше значення, замість неологізму. Усе це дозволяє отримати необхідний резерв часу для перекладу.

Ще один тип усного перекладу – це послідовний, який виконується пофразно або поабзацно. Однак у всіх цих видів усного перекладу зберігається подібна до власне синхронного перекладу неповнота еквівалентності.

Щодо еквівалентності письмового перекладу, то слід, перш за все, пам`ятати, що на відміну від усного письмовий переклад робиться при постійному зверненні до оригінала. Якщо перекладач не дуже обмежений у часі, він може використовувати допоміжні засоби: різноманітні словники, довідники, енциклопедії тощо. Тобто він обов`язково з`ясує значення неологізму та вживатиме всі можливі засоби для збереження значеннєвого навантаження при перекладі. Його обмежує тільки зобов`язаність перекласти іншомовний текст з найбільшою інформаційною точністю. Письмовий переклад перелічених видів текстів вимагає високого рівня еквівалентності, точності, іноді, навіть, буквалізму, вірної передачі значень мовних одиниць, бо зазвичай це важливі документи чи публічні заяви тощо.

Отже еквівалентність чи адекватність перекладу неологізмів – це поняття відносні та теоретичні, а, насправді, все залежить від перекладача, його майстерності, обізнаності у сфері, в якій він працює, його сумління.

Розділ ІV. Практика перекладу неологізмів сфери економіки

ІV.1 Практика перекладу неологізмів сфери економіки

В даному розділі розглянуті можливі варіанти передачі неологізмів сфери економіки англійської мови засобами української та російської мови. У більшості випадків при перекладі використовується прийом транскрипції, але іноді неологізм потребує ще додатково описового перекладу, а саме пояснювального засобу. Неологізм потребує пояснювального перекладу тоді, коли зустрічається поза сферою свого частого вживання. Наприклад, коли економічний термін застосовують у публіцистичних текстах, газетах, журналах, читачі яких можливо не знайомі зі спеціальною термінологією економіки. Прийоми калькування та транслітерації також широко застосовуються у перекладацькій практиці. Розглянемо наступні приклади: