Особливості фразеологізмів

Проблема визначення фразеологічної одиниці, її основні ознаки, критерії виділення різних типів та семантична структура. Типи перекладацьких відповідників. Семантичний аналіз та переклад фразеологізму з компонентом на позначення частини тіла "рука".

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

І. ТЕОРЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ФРАЗЕОЛОГІЇЇ

1.1 Проблема визначення фразеологічної одиниці

1.2 Основні ознаки ФО

1.3 Критерії виділення ФО різних типів

1.4 Проблема класифікації ФО

1.5 Семантична структура ФО

1.6 Типи перекладацьких відповідників

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І

РОЗДІЛ ІІ.

2.1 Семантичний аналіз ФО з компонентом на позначення частини тіла „рука”

2.2 Особливості ФО з компонентом на позначення частини тіла „рука” в українській та англійській мовах

2.3 Особливості перекладу ФО на на позначення частини тіла „рука”

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

Перелік використаних словників


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:

Фразеологічні єдності (ФЄ)

Фразеологічна одиниця (ФО)

Фразеологічні зрощення (ФЗ)

Фразеологічні сполучення (ФС)

Фразеологічні вирази (ФВ)


ВСТУП

В останні десятиліття інтенсивно розвивається теорія фразеології та фразеографії, виходить у світ велика кількість оригінальних фразеологічних праць як у нашій країні, так і за кордоном.

Однак, незважаючи на опублікування ряду важливих праць, досі ще недостатньо вивчені проблеми семантики та структури у фразеології, багато питань залишається поза увагою мовознавців, особливо питання, що стосуються перекладу ФО з однієї мови на іншу.

Тема дослідження є однією із найактуальніших і найцікавіших. Дипломна робота присвячена аналізу структурно-семантичних особливостей ФО з компонентом частини тіла (рука).

Актуальність пояснюється тим, що аналіз відображення ФЗ на позначення частин тіла в фразеологічній картині світу дозволить більш глибше і змістовніше вивчити питання мовознавства, які не вирішені повністю, серед яких наприклад, питання про особливості та функціонування ФО з компонентом частини тіла – “рука”.

Метою роботи є виявлення спільних та специфічних рис семантики та структури ФО з компонентом на позначення частин тіла в українській та англійській мовах в аспекті зіставлення та перекладу.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні завдання:

- визначити наукову концепцію значення ФО на основі вивчення наукових джерел лінгвістичної літератури ;

- виявити основні ознаки ФО;

- виділити підходи до класифікації ФО;

- проаналізувати існуючі класифікації ФО з метою подальшого використання їх окремих елементів в цій роботі;

- зробити дослідження семантичної класифікації ФО на позначення частин тіла в українській та англійській мовах;

- сформувати концепцію зіставного аналізу ФО з компонентом на позначення частин тіла в англійській та українській мовах;

- встановити ідеографічні групи ФО на позначення частин тіла “рука”, що мають різний ступінь збігу в українській та англійській мовах та виявити особливості їх перекладу.

Основним методом дослідження є описовий, як допоміжні використовуються методи компонентного, трансформаційного, стилістичного і порівняльного аналізу.

Об’єктом дослідження в роботі є головним чином стійкі ФО англійської та української мови в аспекті зіставлення фразеологізмів однієї з семантичних груп, а саме ФО з компонентом на позначення частин тіла “рука”. семантичний фразеологізм переклад

Предметом дослідження є група фразеологізмів з компонентом на позначення частин тіла в українській та англійській мовах.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що ФО на позначення частин тіла в українській та англійській мовах мають свою специфіку та різний ступінь еквівалентності при перекладі.

Дослідження проводилися, як на матеріалі однієї мови у зіставному аспекті, так і в роботах – М.М. Шанського, В.В. Виноградова, В.М. Мокієнка, А.В. Куніна, В.М. Телії, О.С. Ахманової та інших; бо дослідження семантики ФО з компонентом на позначення частин тіла в англійській та українській мовах в аспекті зіставлення та перекладу до цього часу не проводилось.

Дослідження проводилось в декілька етапів:

- на першому пошуково-ознайомлювальному етапі проводився добір бібліографічних джерел та складання картотеки. На цьому етапі використовувався метод добору літератури за темою.

- на другому аналітичному етапі було зроблено критичний огляд літератури, сформовано концепцію дослідження, проведено аналіз картотеки та класифікацію матеріалу.

- на третьому етапі було проведено систематизацію та опис матеріалу з використанням порівняльно-зіставного методу і компонентного аналізу.

Новизна дослідження полягає у виявленні специфіки значень ФО з компонентом на позначення частин тіла “рука” в англійській та українській мовах в аспекті зіставлення та перекладу.

Матеріалом для дослідження стали 255 - ФО англійської мови та 560 - ФО української мови з компонентом тіла „рука”, які були отримані головним чином шляхом вибірки з “Англо-російського словника” О.В. Куніна та “Словника фразеологізмів української мови” К.М. Білоніжко, І.С. Гнатюка та дібрані з фразеологічних і загальномовних словників української і англійської мови.

Результати роботи практично можуть бути використані у вивченні української та англійської мов та для розв’язання практичних завдань перекладу фразеологізмів зазначених мов.


І . ТЕОРЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ФРАЗЕОЛОГІЇЇ

1.1 Проблема визначення ФО

Про фразеологію написано багато статей, книг, дисертацій, а інтерес до цієї області мови не зникає ні серед дослідників, ні серед тих, хто просто небайдужий до слова. Фразеологічні засоби мови містять у собі велику силу експресії та емоцій. З давніх-давен дійшли до нас у цих крилатих висловах людські знання, радість, страждання, сміх і сльози, любов і гнів, віра і безвір’я, правда і кривда, чесність і обман, праця і лінь, істина і омана.

Підтверджується точність формули, висловленої ще на початку століття відомим датським мовознавцем Отто Есперсеном, що назвав фразеологію “деспотично примхливою і невловимою річчю”. Сам факт наявності в мові окрім простих слів, цілих словесних комплексів, що іноді тотожні слову, бо частіше виявляють собою унікальний лінгвістичний феномен, що відрізняється яскравою виразністю, образністю й емоційністю, служить для нас приводом до того, щоб досліджувати саме цей розділ мовознавства.

Фразеологізми здавна вважають однією із специфічних рис кожної мови. Вони набагато виразніше, ніж окремі слова, розподіляються в певних структурно-функціональних стилях, виявляючи свою належність до кожного з них, а також до сфери усного чи писемного мовлення.

Оскільки мова, як і кожне суспільне явище, безперервно розвивається, разом з нею в постійному русі перебуває і її фразеологічний фонд. Фразеологія національної мови збагачується і вдосконалюється, вбираючи в себе безцінні скарби із приказок, прислів’їв, афоризмів і професіоналізмів, анекдотів і жартів – з усього того, що впродовж багатьох віків плекає і зберігає у своїй пам’яті носій мови – народ.

Одним із засобів образної і виразної літературної мови є крилаті слова. Ця назва походить ще від Гомеру, в поемах якого («Іліада» і «Одіссея») вона зустрічається багато разів («Він крилате слово промовив», між собою обмінювалися словами крилатими тихо). Гомер назвав «крилатими» слова тому, що вони ніби летять до вуха слухаючого з вуст того що говорить. Гомерівський вислів «крилате слово» стало терміном мовознавства і стилістики. Терміном цим позначають (ввійшовши в нашу мову з літературних джерел) короткі цитати, образні вислови, промови історичних постатей, імена міфологічних і літературних героїв, що стали всенародними, статті характеристики історичних діячів і т.д.. Нерідко термін «крилаті слова» тлумачиться в більш широкому понятті: ним позначають народні приказки, прислів’я, всілякі образні вислови, що виникли не тільки з літературних джерел, але й в побуті.

Отже, фразеологія – розділ мовознавства вивчаючий джерела сполучення слів.

Слово «фразеологія» походити від двох грецьких слів: «фразис» - «вираження» і «логос» - «навчання». Фразеологією називають і сукупність таких сполучень – фразеологізмів. Іноді для їхнього позначення використовують і інші терміни: ідіома і фразеологічна одиниця.

Крилаті чи так званні слова фразеологізми вивчаються в розділі мовознавство, що вивчає стійкі сполучення слів – фразеології.

Фразеологія представляє собою складне явище, вивчення якого потребує власного метода дослідження, а також використання знань інших наук – лексикології, граматики, стилістики, фонетики, історії мови, історії, філософії, логіки та краєзнавства.

Засновником теорії фразеології є швейцарський лінгвіст французького походження Шарль Баллі, який вперше систематизував словосполучення у своїх працях “Нарис стилістики” та “Французька стилістика”.

Праця Ш.Баллі дала початок розвитку фразеологічних досліджень. Концепція Баллі розглядається у працях Виноградова, Будагова, Амосової, Куніна, Назаряна та багатьох інших мовознавців.

Фразеологія як самостійна лінгвістична дисципліна виникла в 40-х рр. XX ст. у радянському мовознавстві. Передумови теорії фразеології були закладені в працях О.О. Потебні, І.І. Срезневського, О.О. Шахматова і Ф.Ф. Фортунатова. Вплив на розвиток фразеології зробили також ідеї французького лінгвіста Ш.Баллі (1865-1947рр.).

У західноєвропейському й американському мовознавстві фразеологія не виділяється в особливий розділ лінгвістики. Питання про вивчення стійких сполучень слів у спеціальному розділі мовознавства – фразеології, був поставлений в навчально-методичній літературі ще в 20-40-х р. у роботах Е.Д. Поліванова, С.И. Абакумова, Л.А. Булаховського. Вивчення фразеології стимулювалося лексикографічною практикою, з одного боку, а з іншого боку – роботами Виноградова, у яких були поставлені питання про основні поняття фразеології, її обсягів і задач. У 50-х роках головна увага приділялася питанням подібності і розходжень фразеологізмів зі словом і сполученням слів; проблематика фразеології вичерпувалася в основному з'ясуванням критеріїв фразеологічності й уточненням основ класифікації фразеологізмів. З кінця 50-х років намітилася тенденція системного підходу до проблем фразеології, розробляються питання, пов'язані з описанням фразеологізмів як структурних одиниць мови (А.І. Смирницкий, О.С.Ахманова). 60-70-і роки в розвитку фразеології характеризуються інтенсивним розробленням власне фразеологічних методів дослідження об'єктів фразеології, заснованих на ідеях системно-рівневого аналізу фактів мови (В.Л. Архангельський, Н.Н. Амосова, В.П. Жуков, А.В. Кунін, М.Т.Тагіев), вивченням системної організації фразеологічного складу (И.И. Чернишова, Н.М. Шанський) і його розвиток (В.Н. Мокіенко, Ф.Н. Попов, А.І. Федоров). Особлива увага приділяється семантиці фразеологізмів, і її номінативному аспекту (В.Н. Телія), фразеоутворенню в його динаміці (С.Г. Гаврін, Ю.А. Гвоздарев), ознаками сполучуваності слів-компонентів (М.М. Копиленко, З.Д. Попова), зіставно-типологічному вивченню фразеологічного складу (Ю.Ю. Аваліані, Л.І. Розейзон), а також розробленню опису фразеологізмів у словниках (А.М. Бабкін, А.И. Молотков)[27].

У науковому відношенні вивчення фразеології має важливе значення для пізнання самої мови. Фразеологізми існують у тісному зв'язку з лексикою, їхнє вивчення допомагає краще пізнати лексичну побудову, утворення і вживання в мові. Фразеологізми складаються з окремих слів і одночасно можуть співвідноситися за значенням до цих слів. За граматичною структурою фразеологізми є реченнями. Порівняння деяких фразеологізмів показує, що між фразеологізмами певної мови існує синонімічний та антонімічний взаємозв’язок, як це спостерігається й у лексиці.

Фразеологізм, фразеологічна одиниця (ФО) - загальна назва семантично невільних сполучень слів, що не виробляються в мові ( як подібні з ними за формою синтаксичні структури – чи словосполучення речення), а відтворюються в ній у соціально закріпленому за ними стійкому співвідношенні значеннєвого змісту і визначеного лексико-граматичного складу. Семантичні зрушення в значеннях лексичних компонентів, стійкість і відтворюваність – взаємозалежні універсальні і відмітні ознаки фразеологізму.

Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії і сподівання. Так в українських ФО відбилися історичні події, відобразилося народне відношення до них: ”От тобі, бабуся, і Юр'їв день” , виникло на Русі після покріпачення селян. У фразеологізмах української мови відобразилось ставлення до людських здібностей і вад: золоті руки; лизати руку; простягти руку . А от історія виникнення усталених словосполучень – перемивати кісточки ; піймати синицю в руку; смерть занесла свою руку та інші ; піднімає завісу над звичаями, віруваннями, обрядами наших предків. Тому-то фразеологія привертає увагу мовознавців, істориків, етнографів, філософів.

Інша особливість фразеології - образність. Вивчення мовної фразеології вводить нас у лабораторію народу - мовотворця, і не випадково з такою увагою вивчають її письменники, що бачать в українській фразеології чудові приклади образного відображення явищ та дійсності. Живописність і образність мови діє поетичними фразеологізмами на уяву слухаючого, змушуючи його переживати сказане більш сильніше, чим якби, звернувся до нього промовець діловою мовою. Наприклад: голою рукою не бери; росинки в роті не було ; дати руку на відсік.

Предметом фразеології, як розділу мовознавства є дослідження категоріальних ознак фразеологізмів, на основі яких виділяються основні ознаки фразеологічності і виникає питання про сутність фразеологізмів як особливих одиниць мови, а також виявлення закономірностей функціонування фразеологізмів у мові і процесів їхнього утворення. Однак в умовах наявності єдиного предмета досліджень і не зважаючи на численні докладні розробки багатьох питань фразеології, дотепер існують різні точки зору на те, що таке фразеологізм, яким є обсяг фразеології будь-якої мови. Переліки фразеологізмів, пропоновані різними вченими, настільки відрізняються один від одного, що з повною впевненістю можна говорити про різні, в багатьох випадках прямо протилежні, що навіть виключають один одного, погляди на предмет досліджень, про різнобій і плутанину в науковій термінології, уживаної для позначення відповідних понять. Цим пояснюється і нечіткість розуміння задач, цілей і самої сутності терміна “фразеологія”.

Узагальнюючи широкий спектр поглядів на фразеологію, можна відзначити наступне. У сучасній лінгвістиці чітко намітилося два напрямки досліджень. Перший напрямок вихідною точкою має визнання того, що фразеологізм - це така стійка одиниця мови, що складається зі слів, тобто по природі своїй - словосполучення. При цьому одні вчені висловлюють думку, що об'єктом фразеології є всі реально можливі в даній мові конкретні словосполучення, незалежно від якісних розходжень між ними.

Як і слова, фразеологізми :

- не використовуються щодня, і відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням: (англ.) by this hand (богом клюнусь); by the left hand (байстрюк); Scotch hands (дві лопатки для розрізання і накладання масла);

- визначаються стійкістю складу і сталістю структури: (англ.) handball (гандбол) ; handbell (дзвіночок); handcart ( ручна валіза);

- часто позначене одне поняття вступає у синонімічні зв’язки з словами: (англ.) at hand ( не за горами, на носу ) = at hand ( близько, рядом ) ; (укр.) руки не слухаються = не слухають ні руки, ні ноги;

- виконують ту ж функцію, що й слова: (укр.) накивати п’ятами – втекти; пасти задніх – відставати; (англ.) at single hand (застарівше значення) – без будь чиєї допомоги.

Так, наприклад, М.М. Копиленко говорить наступне: ”Фразеологія охоплює усі сполучення лексем, що існують у даній мові, у тому числі і так названі “вільні” словосполучення [8,с.81-84].

З іншого боку, об'єктом фразеології в межах цього напрямку визнаються тільки деякі розряди і групи словосполучень, що виділяються з усіх можливих у мові особливою своєрідністю. У залежності від того, які ознаки приймаються в розрахунок при виділенні таких словосполучень, то такий і визначається склад подібних одиниць у мові. Тільки ці “особливі” словосполучення і можуть бути названі фразеологізмами. Незважаючи на умовність понять і зв'язане з цим розмежуванням, звичайно говорять, що фразеологія може бути представлена:

- як фразеологія мови в “широкому” змісті слова, що включає у свій склад і словосполучення, переосмислені цілком, і словосполучення, у яких є не переосмислені слова-компоненти. Прикладом такого “широкого” розуміння обсягу і складу фразеології може служити точка зору В.Л. Архангельського, О.С. Ахмановой, Н.М. Шанського[5; 35].

- як фразеологія мови у “вузькому” змісті слова, що включає у свій склад тільки словосполучення, які переосмислені до кінця. До числа робіт, що відбивають таке розуміння обсягу і складу фразеології української мови, відносяться, наприклад, статті В.П. Жукова [21].

В обох випадках словниковий характер фразеологізму, як і лексемний характер його компонентів не ставиться під сумнів цими вченими. Фразеологізм рекомендують розглядати як номінацію ознак слова і словосполучення, підкреслюється омонімічність фразеологізму і словосполучення, що співвідноситься з ним за структурою.

Другий напрямок фразеології виходить з того, що фразеологізм – це не словосполучення (ні за формою, ні за змістом), це одиниця мови, що складається не зі слів. Об'єктом фразеології є вираз, що є лише генетичною суттю словосполучення. “Вони розкладені лише етимологічно, тобто поза системою сучасної мови, в історичному плані”[11, с.202]. Ці вирази протиставляються не омонімічним словосполученням, тому що якісно відрізняються від них. Основним у вивченні фразеологізму ставиться не змістовна і формальна характеристика компонентів, його утворюючих, і не зв'язків між компонентами, а вивчення самого фразеологізму в цілому, як одиниці мови, що має визначену форму, зміст і особливості вживання у мові. Склад фразеології утворюється з категоріально однотипних одиниць. Історія й етимологія кожного фразеологізму вивчається не в прямолінійній залежності від деяких “універсальних” схем, а як переосмислення словосполучень, та залежить від ступеня семантичної злитості компонентів, від ступеня десимантизаціі слів у словосполученнях. Основні положення цього напрямку розглядаються А.И. Молотковим у статті до “Фразеологічного словника російської мови”, у його книзі “Основи фразеології російської мови” і інших працях.

Нам, ближче позиція В.В. Виноградова, що висловлена в ряді його робіт. Ця точка зору представляється найбільш виправданою, тим більше що її розділяють багато вчених - “Фразеологізм, фразеологічна одиниця - загальна назва семантично невільних сполучень слів, що не виникають в мові (як подібні з ними за формою синтаксичні структури – чи словосполучення речення), а відтворюються в ній у соціально закріпленому за ними стійкому співвідношенні значеннєвого змісту і визначеного лексико-граматичного складу. Семантичні зрушення в значеннях лексичних компонентів, стійкість і відтворення – взаємозалежні універсальні і відміні ознаки фразеологізму”[ 8, с.381 ].

1.2 Основні ознаки ФО

Багатство мови це багатство і його фразеології, тобто виразних і образних прислів'їв, оборотів, влучних і крилатих слів. Дуже часто в таких словах і зворотах лежить цілий світ, ціла історична епоха – факти побуту, уявлень, що прийшли з вірувань наших предків, реальних подій далекого минулого. І такий фразеологічний фонд – неповторне явище кожної мови.

Фразеологія - це те чи інше поняття в мові, яке не завжди передається одним словом.

Нерідко для цього використовується словесний комплекс, що представляє собою визначене, більш-менш стійке лексичне сполучення - так називану ФО.

Такі ФО можуть виконувати функції різних частин мови. Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні і ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.

Фразеологічні звороти являють собою смислову, структурну єдність. Ступінь спаяності слів у фразеологізмів дуже різниться від значення усього звороту.

Фразеологією називається також уся сукупність цих складних по складу стійких сполучень - фразеологізмів. Фразеологія мови, як і лексика, являє собою тонку систему, яка має автономність, оскільки ФО принципово відрізняються, з одного боку, від окремих слів, з іншого боку - від вільних словосполучень, і в той же час входить у більш складну систему загальнонаціональної мови, знаходячись у визначених відносинах з різними його рівнями. Наприклад, як і слова, ФО складаються з фонем, що виконують змістовно-розпізнавальну функцію; це визначає системні зв'язки фразеології з фонематичним рівнем мови. ФО по-різному співвідносяться з різними частинами мови, що характеризує їхні системні зв'язки на морфологічному рівні. Виконуючи визначені синтаксичні функції в реченні, фразеологізми знаходяться в системних відносинах з іншими мовними одиницями на синтаксичному рівні.

У складі фразеологічної системи мов виділяються різноманітні парадигми (групи) ФО, які поєднуються за їх характерними ознаками поєднуваних за їхніх характерними ознаками. Крім уже згаданих груп ФО, можна розглянути і ряд інших, виходячи з їхніх власне лінгвістичних ознак: ФО - однозначні і багатозначні, омонімічні, синонімічні, антонімічні.

Велику цінність становлять приказки і прислів'я, які також належать до фразеології: (укр.) язик до Києва доведе; чорт ногу зломить; (англ.) a clean hand wants no washing (чесній людині не потрібно оправдовуватись) .

Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу:

- возвеличують духовні цінності: (укр.) відкривати серце; душа співає; (англ.) have and open hand (бути щедрим);

- таврують ганебне: (укр.) вернути ніс; клювати носом ;(англ.) bathe / dip one ` s hands in blood (омити руки кров′ю);

- викривають вади: (укр.) в чорному тілі; шкіра та кістки ;

- висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей: (укр.) мотати на вус .

По стилістичних особливостях відрізняються ФО на стилістично маркіровані і нейтральні, причому перші дозволяють виявити у своєму складі різні шари, що істотно відрізняються по стилістичному фарбуванню і стильовій приналежності.

Синтагматичні відносини ФО характеризуються можливостями їхньої сполучуваності з визначеним колом лексичних одиниць. Одні ФО відрізняються дуже обмеженою сполучуваністю. Іншим ФО властива одинична, замкнута сполучуваність, їх можна ужити лише з одним-двома словами: (укр.) живіт підвело; клювати носом; (англ.) dead hand (юрид. „мертва рука”- володіння юридичної особи нерухомістю без права передачі).

Широку сполучуваність мають такі розповсюдженні у всіх мовах фразеологізми, як: Ахіллесова п'ята, біла ворона, зачароване коло.

Зупинимося більш докладно на системних зв'язках ФО, обумовлених лінгвістичними особливостями.

Від філософських творів Платона йдуть вирази - hand on the torch – передавати знання, мудрість; Platonic love платонічне кохання.

Фразеологізми, що володіють близьким чи тотожним значенням, вступають у синонімічні, відносини. Подібно лексичним одиницям, такі фразеологізми утворять синонімічні ряди, які можуть входити і відповідні лексичні синоніми одного ряду. Багатство фразеологічних, як і лексичних, синонімів створює величезні виразні можливості мов.

Фразеологічні синоніми можуть відрізнятися друг від друга стилістичним забарвленням: душа розкривається - книжкове, очі розбігаються - загальновживане, на все горло - розмовне.

Вони можуть не мати семантичних розходжень, а можуть відрізнятися відтінками:(укр.) набити руку; тертий калач ; (англ.) in good hands ( в добрих руках ) . Фразеологічні синоніми, як і лексичні, можуть відрізнятися і ступенем інтенсивності дії, прояву ознаки: (укр.) лити сльози , обливатися сльозами, потопати в сльозах, виплакати всі очі (кожен наступний синонім називає більш інтенсивну дію в порівнянні з попереднім).

В окремих фразеологічних синонімів можуть повторюватися деякі компоненти (якщо в основі фразеологізмів лежать різні образи, ми вправі називати їх синонімами). Від фразеологічних синонімів варто відрізняти фразеологічні варіанти, структурні розходження яких не порушують семантичної тотожності фразеологізмів. Фразеологічні варіанти відрізняються граматичними формами дієслова, у другому - так називаними "варіантними компонентами".

Не синонімуются і ФО, подібні в значеннях, але відрізняються сполучуваністю і тому вони можуть вживатися в різних контекстах. Антонімічні відносини у фразеології розвиті менше, ніж синонімічні. Антонімія фразеологізмів часто підтримується антонімічними зв'язками їхніх лексичних синонімів.

В особливу групу виділяються антонімічні ФО, що частково збігаються по складу, але компоненти, що мають, протипоставлені за значенням. Компоненти, що додають таким ФО протилежне значення, часто є лексичними антонімами, але можуть одержати протилежне значення тільки в складі ФО: (англ.) join hands , але частіше вживається –hand to fist (розм. – рука об руку).

Більшість ФО характеризується однозначністю: вони мають лише одне значення, їхня семантична структура досить монолітна, нерозкладна: (англ.) ask for a lady s hand (просити руку дівчини);

Але є ФО, що володіють декількома значеннями. Наприклад, фразеологізм: голова загула .

Багатозначність виникає звичайно у ФО, що зберегли в мові часткову залежність значень. Наприклад, фразеологізм: бойове хрещення , що означало спочатку - першу участь у бої , став вживатися в більш широкому значенні, указуючи на перший серйозний іспит у якій-небудь справі. Причому багатозначність легше розвивається у фразеологізмів, що мають цілісне значення і по своїй структурі співвідносні зі словосполученнями.

Для сучасної мови більш характерний розвиток образного та фразеологічного значення в термінологічних сполученнях.

Омонімічні відносини фразеологізмів виникають тоді, коли однакові по складу ФО виступають у зовсім різних значеннях. Вони не рідко набувають додаткових відтінків у значенні. Омонімічні ФО можуть з'являтися в мові, якщо в основі образних виразів виявляються різні ознаки того самого поняття: (укр.) під рукою (близько, поруч) але під рукою (під чиєю небудь опікою), така омонімія є результатом випадкового збігу компонентів, що утворять фразеологічні обороти.

В інших випадках джерелом фразеологічних омонімів стає остаточний розрив значень багатозначних фразеологізмів. У подібних випадках важко провести границю між явищем багатозначності фразеологізму й омонімією двох фразеологічних одиниць.

Однак, оскільки вільні словосполучення принципово відрізняються від фразеологізмів: (укр.) до ручки – уживається для вираження негативної межі, міри чого-небудь; далі вже нікуди. Говорити про омонімію таких виразів у точному значенні терміна не є доцільним, бо це випадковий збіг мовних одиниць різного порядку.

Фразеологізми, на відміну від лексичних одиниць, мають ряд характерних рис:

- ФО завжди складні по складу, вони утворюються з'єднанням декількох компонентів, що мають, як правило, окремий наголос, але не зберігають при цьому значення самостійних слів: руки не туди стоять (той хто не в міє робити чогось і т.ін).

- ФО семантично неподільні, вони мають звичайно нероздільне значення, яке можна виразити одним словом: (укр.) з божої руки – легко, без зусиль;з простягнутою рукою – жебракувати і т.д. Але ця особливість властива не усім фразеологізмам. Є і такі, котрі прирівнюються до цілого описового вираження – права рука – найнадійніший, найкращій помічник у кого-небудь, тут фразеологізми виникають у результаті образного переосмислення вільних словосполучень.

- ФО на відміну від вільних словосполучень характеризують сталість складу. Той чи інший компонент фразеологізму не можна замінити близьким за значенням словом, у той час як вільні словосполучення легко допускають таку заміну. Наприклад, замість: руки не туди стоять – не скажеш що – ноги не туди стоять; не в ті руки – не в ті ноги або руки сверблять – ноги сверблять.

Однак деякі фразеологізми мають варіанти: (укр.) руки не слухаються- не слухають ні руки ні ноги; з простягнутою рукою – з довгою рукою(жебракувати). Проте існування варіантів не означає, що в цих фразеологізмах можна довільно обновляти склад.

ФО відрізняють відтворювання. На відміну від вільних словосполучень, що будуються нами безпосередньо в мові, фразеологізми вживаються в готовому виді, такими, якими вони закріпилися в мові, якими їх утримує наша пам'ять, це свідчить про передбачуваність компонентів фразеологізмів.

Більшості ФО властива непроникність структури: у їхній склад не можна довільно включати які-небудь елементи.

Структурною особливістю, окремих ФО, є наявність у них вкороченої форми поряд з повною. Скорочення складу фразеологізму в подібних випадках мається на увазі прагненням до економії мовних засобів.

- Фразеологізми мають стійкість граматичної форми їхніх компонентів: кожен член фразеологічного сполучення відтворюється у визначеній граматичній формі, яку не можна довільно змінювати.

- Для більшості ФО характерний чітко закріплений порядок слів: an all Parliamentary hand = старий парламентський щур.

У той же час фразеологізми дієслівного типу, складені з дієслова і залежних від нього слів, допускають перестановку компонентів: набрати в рот води - у рот води набрати; не залишити каменю на камені - каменю на камені не залишити.

Фразеологізм, як і слово – є єдиною мовою стійких сполучень. ФО у значній своїй частині не відрізняється від вільних словосполучень. Серед фразеологізмів мі можемо знайти майже всі типи словосполучень, що відзначені в активному фонді мови. Однак потрібно відрізняти ФО від вільних словосполучень. У вільних словосполученнях можна замінити одне слово іншим: довгі руки – вкрасти; руки загребущі – жадібний; золоті руки/ a crack hand – майстер.

У фразеологічному сполученні не можна довільно замінити словосполучення тобто вони мають сталість лексичного складу. Це особлива відмінність ФО від вільних сполучень. Так саме ФО відрізняються від вільних сполучень і цілісність значення - слова в складі фразеологізму утрачають свою значеннєву самостійність. У складі фразеологізму зміст мають не окремі слова , а лише усі вираження в цілому. Це значить, що ФО, як і слова використовуються в мові готовими, тобто їх треба пам'ятати, знати в тім виді, у якому вони установилися в мові, і з тім значенням яку закріпилося за ними!

Неоднорідність структури ряду ФО порозумівається тим, що фразеологія поєднує досить різнобічний мовний матеріал, причому границі деяких ФО виражені недостатньо виразно [30,36].

Незважаючи на давану оригінальність визначених фразеологізмів, їхнє утворення в мові спирається на визначені зразки.

Особливості утворення ФО зв'язані з типом матеріалу, на базі якого вони створюються. В українській мові таких типів п'ять:

1) окремі слова української мови;

2) вільні словосполучення українській мови;

3) прислів'я української мови;

4) ФО української мови;

5) іншомовні ФО.

З окремих слів нові ФО виникають досить часто. Наприклад: руки загребущі – очі завидющі = ненаситна людина.

Найбільше число ФО утворюється на базі вільних словосполучень. Такі словосполучення одержують нове значення стерпне на них по подібності чи явищ їхнього зв'язку. Голова, наприклад, порівнюється з казанком, звідси - казанок варити – «голова міркує ». А в англійській мові слово hand прирівнюється до годинникової стрілки і тому набуває нового значення – стрілка годинника.

Фразеологізм як одиниця мови нерідко стає базою для утворення нових ФО. Такий шлях використовують при утворенні фразеологізмів на базі термінологічних сполучень: hand of write (почерк); the last hand (останній штрих); at the best hand (дешево) і т.д.

Особливим видом утворення нових фразеологізмів на базі існуючих є такий, коли змінюється склад і значення фразеологізму. Це як би розвиток фразеологізму, наприклад, зі словом зелений – «вільний», зелене світло – «вільний проїзд» - зелена вулиця.

На базі фразеологізмів інших мов утворюються запозичені фразеологізми.

Вживання фразеологізмів у мові історично сформувало закріплення традицію правил. Відхилення від загальноприйнятих норм припустимі від визначеного стилістичного ефекту.

Якщо норми порушені в результаті незнання особливостей вживання того чи іншого фразеологізму - виникає помилка.

В офіційних текстах найчастіше зустрічаються такі помилки:

1) у дієслівно-іменних сполученнях напівзнаменні дієслова можуть сполучатися з обмеженим числом іменників;

2) перекручування складу фразеологізму, у результаті лексичної підміни.

3) схрещення близьких за значенням фразеологізмів;

4) зміна граматичної форми слова, що входить в оборот.

Виправлення цих помилок у текстах документів обов'язково.

1.3 Критерії виділення ФО різних типів

Для кожного типу фразеологізмів існують свої критерії виділення, що, однак, далеко не завжди піддаються чіткому аналізу. Для ідіом, що утворять безлічі ФО, фактори нерегулярності повинні бути виражені в максимальному ступені. Спроба орієнтації на якусь одну властивість ідіоматичності не дає бажаних результатів відносно до ідіом, оскільки жодне з охарактеризованих вище властивостей ідіоматичності не є необхідним і достатнім для усіх ідіом у цілому (А.Н.Баранів, Д.О.Добровольский). Реально практично для кожної групи ідіом, наприклад, стійких порівнянь типу - дурний як пробка, крутитися як білка в колесі , виділяється свій набір критеріїв.

Звичайно до ідіом відносять тільки словосполучення і предикативні одиниці типу грошей кури не клюють . Конструкції, аналогічні за формою і функцією реченню, у традиційних описах виключалися зі складу ідіом і попадали в сферу пареміологіі. Однак область паремій, що традиційно розуміються як не однорідна. З одного боку, до паремій відносять сентенції типу - не у свої сани не сідай , а з іншого боку - приказки - хто в ліс, хто по дрова . Останні розумніше відносити до ідіом (Д.О.Добровольский).

Можна виділити наступні параметри, по яких прислів'я відрізняються від приказок:

– наявність значення загальності, що присутствуют у значенні прислів'їв (це виражається на поверхневому рівні лексичними одиницями типу всякий, кожен, а також узагальнено-особистою формою дієслова в складі прислів'їв);

– наявність у прислів'їв «рекомендаційної сили» (Р.М.Хэар);

– велика дискурсивна залежність приказок у порівнянні з прислів'ями.

Дискурсивна залежність приказок виражається в тім, що вони «іллокутивно висловлюються» (у термінології А.Н.Баранова і Г.Е.Крейдліна) або попередньою реплікою коммуниканта, або якимись аспектами ситуації, не обов'язково вираженими словами.

На практиці класифікація ФО і критерії виділення окремих класів бувають тісно зв'язаними з конкретними задачами, розв'язуваними в рамках тієї чи іншої концепції.


1.4 Проблема класифікації ФО

В.В. Виноградов виділив три основних типи ФО: фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення (ФЗ) або ідіома являє собою давно сформований у мові, звичайно емоційно зафарбований, застиглий зворот мови.

Основною особливістю ФЗ, на відміну від сполучень і єдностей, є те, що загальний зміст їх не мотивований значенням складових елементів і не може бути з них виведений.

Слова, що входять до складу зрощення, цілком утратили семантичну самостійність і свої значення, отже, не пояснюють змісту всього обороту в цілому.

Мотивування загального значення ідіоми часто залишається неясним, а в деяких випадках може бути розкрита лише шляхом історичного екскурсу до джерел даного вираження.

Основна задача перекладача, полягає в тім, щоб підібрати визначений аналог в українській мові, правильно передати зміст даного речення. Значення ідіоми, якщо воно дається словником, відшукується найчастіше по іменнику.

ФО збагачують виразні засоби мови, додають йому жвавість і образність.

ФЗ – це абсолютно неподільні не розкладені словосполучення, визначення яких є зовсім незалежним від їхнього лексичного складу, від їхніх компонентів і так саме умовно і довільно, як значення невмотивованого словникового знака.

Фразеологічні єдності (ФЄ) або метафоричні одиниці - словосполучення, у яких значення цілого речення пов'язане з поняттям в середині образного стрижня фрази та потенційного змісту слів. ФЄ, на відміну від сполучення, являє собою нерухомий синтаксичний комплекс.

Загальне значення єдності, так само, як і фразеологічного сполучення (ФС) - мотивовано значенням слів, що входять до його складу, але воно не допускає ні підстановок, ні замін.

Що стосується фразеологічних єдностей і зрощень, то вони вживаються в газетних текстах і найчастіше - у художній літературі.

В словнику, як правило, пояснюється значення ФЄ. Відшукувати його значення потрібно по головному слову, що несе основне семантичне навантаження. У деяких випадках словник не дає значення єдності; тоді варто перекласти його дослівно по складових словах, а потім підібрати аналог. Таким чином, можна установити наступне:

- значення ФЄ, як правило, дається словником;

- знаходження значення розпочинаємо зі слова, що несе у фразеологічній групі основне семантичне навантаження;

- не можна довільно змінити стале в мові сполучення. Разом з тим ФС не є постійним комплексом і в деяких випадках допускає синонімічну підстановку чи заміну;

- треба мати на увазі, що кожна мова володіє своїми внутрішніми законами сполучуваності слів, унаслідок чого складові елементи фразеологічних сполучень не завжди є аналогічними у різних мовах.

Н.М. Шанський виділив четвертий тип ФО, назвавши їх фразеологічними вирази.

Фразеологічні вирази (ФВ) – це стійкі у своєму складі фразеологічні звороти, що виражаються не тільки семантичним членуванням, але і складається цілком зі слів з вільними значеннями.

Н.М. Шанський відзначив розходження фразеологізмів з погляду їхнього лексичного складу, а також докладно охарактеризував ФЗ з погляду їхньої структури, походження, експресивно-стилістичних властивостей.

Будучи частиною словникового складу, ФЗ утворюють кілька стилістичних шарів.

З погляду стилістичної (тобто залежно від їхнього переважного вживання в тій чи іншій сфері суспільної діяльності людей) виділяються:

- між стильові ФО;

- книжкові ФО;

- розмовні ФО;

- просторічні ФО.

Міжстильові ФЗ вживаються у всіх стилях сучасної української літературної мови. До міжстильових відносяться, такі слова «прадід», «Дід Мороз», «двоюрідний брат » тощо. Міжстильові ФЗ складають меншу частину фразеології, тому що більшість ФО утворюються або функціонують у розмовному чи в книжковому стилі. Виконуючи чисто номінативну функцію, вони не виражають ставлення мовця до визначення предметів і їх ознак. Ці ФО можна назвати нейтральними як з погляду стильового, так і з емоційного.

Книжні ФЗ використовуються в стилі художньої літератури та публіцистичному, науковому і офіційно-діловому стилях, наприклад велика кількість фразеологізмів пов’язана з античною міфологією, історією та літературою. Більшість цих фразеологізмів носять інтернаціональний характер, тому що зустрічаються у багатьох мовах: Ahilles hill ахіллесова п’ята; labour of Sisyphus – Сізіфова праця тощо.

Багато англійських фразеологізмів пов’язано з Давнім Римом ( a bed of roses ; Caesar s wife ; cross the Rubicon ).

Офіційно ділові і термінологічні ФО є звичайно нейтральні з погляду емоцій. Але в художній літературі і публіцистиці вживаються багато книжкових фразеологічних оборотів, що мають різне емоційне забарвлення. Значна частина книжкових фразеологізмів характеризується урочистістю і риторичністю. Серед книжкових фразеологічних оборотів виділяються також іронічні і жартівливі.

Розмовні ФО – до них належить велика частина ФЗ, ФЄ і прислів'їв, що були утворені в живій народній мові. Ці ФЗ мають яскраво виражену експресивність, чому сприяє їхня метафоричність, наприклад: сама малеча , один як билина в полі, правду матінку говорити. Серед розмовних ФЗ можна виділити групу тавтологічних, застарілих словосполучень, експресивність яких виражена повтором слів, що мають однаковий корінь, наприклад: дурень дурнем, чин чином , ні сват ні брат та інші.

Дуже яскраве емоційно-експресивне фарбування жартівливості містять ФО каламбурного характеру, наприклад: без задніх ніг, увіссати з молоком матері та інші .

Просторічні ФО мають більш знижений стилістичний характер, ніж розмовні, наприклад: від самих пелюшок, оженили мене не спитавши.

Ця група ФО характеризується яскраво вираженою емоційністю частіше вони мають негативне забарвлення: незгоди, наприклад: сунути ніс; чесати голову; сам, як палець.

Вживання ФО у мові підлягає історично сформованим, закріпленим традицією правилам. Відхилення від загальноприйнятих норм припустимі якщо мовець (або той хто пише) прагне досягти визначеного стилістичного ефекту. Якщо норми порушені в результаті незнання особливостей вживання того чи іншого фразеологізму, виникає помилка. В офіційних текстах найчастіше зустрічаються такі помилки:

- у дієслівно-іменних сполученнях на півзмінні дієслова можуть сполучатися з обмеженим числом іменників;

- перекручування складу фразеологізму, у результаті лексичної підміни;

- схрещення близьких за значенням ФО;

- зміна граматичної форми слова, що входить в оборот [6, 20, 36].

В основу іншої класифікації ФО покладені їхні загально граматичні особливості. При цьому пропонуються наступні типології фразеологізмів.

Типологія, заснована на граматичній подібності компонентного складу ФО. Виділяються наступні їхні типи:

- сполучення прикметника з іменником: наріжний камінь, зачарований коло, лебедина пісня – материнська.

- сполучення іменника в називному відмінку з іменником у родовому відмінку: точка зору, камінь спотикання, бразды правления (рос.);

- сполучення імені іменника в називному відмінку з іменниками в непрямих відмінках із прийменником: кров з молоком, душу в душу, справа в капелюсі;

- сполучення прийменниково-відмінкової форми іменника з прикметником: на живу нитку, по старій пам'яті, на короткій нозі ;

- сполучення дієслова з іменником (із прийменником і без прийменника): оглянути поглядом, посіяти сумніву, взяти в руки, узятися за розум, водити за ніс;

- сполучення дієслова з прислівником: потрапити в просак, ходити босяком, бачити наскрізь;

- сполучення дієприслівника з ім'ям іменником: абияк, скрепя серце, стрім голов.

Типологія, заснована на відповідності синтаксичних функцій ФО і частин мови, якими вони можуть бути заміщені. Виділяються такі типи ФО:

- іменні ФО: наріжний камінь, лебедина пісня. У реченні вони виконують функції другорядного, присудка, доповнення; по характері зв'язків з іншими словами в сполученні можуть керувати яким-небудь членом і бути керованими;

- дієслівні ФО : водити за ніс, оглянути поглядом. У реченні виконують роль присудка; у сполученні з іншими словами можуть погодитися, керувати і бути керованими;

- ад'єктивні ФО: косий сажень у плечах, собі на розумі, кров з молоком, на риб'ячому хутрі. Вони мають значення якісної характеристики і, подібно прикметником, виступають у реченні у функції чи визначення іменної частини присудка;

- прислівникові, чи адвербіальні, фразеологізми: на живу нитку, абияк, скрепя серце, віч-на-віч. Вони, подібно прислівникам, характеризують якість дії і виконують у реченні роль обставин;

- вигукові ФО. Подібно вигукам, такі ФО виражають волевиявлення, почуття, виступаючи як окремі нерозчленовані речення.

Можна систематизувати ФО і по інших ознаках. Наприклад, з погляду звукової організації усі ФО розділяються на упорядковані по своїй фоніці і нейтральні. У складі перших поєднуються фразеологізми з вираженою ритмічною організацією: ні кола ні двору, тихіше води нижче трави, ні бе ні ме ні кукуріку; з елементами, що римуються.: вік вікувати, ні сват ні брат [17, 31].

Цікава класифікація ФО за їхнім походженням.

У цьому випадку варто виділити слов'янську фразеологію, до складу якої увійдуть ФО спільнослов'янські, східнослов'янські, власне російські. Перші мають відповідності в інших слов'янських мовах, другі - тільки в українському і білоруському, а треті характерні тільки для російської мови [4].

В особливу групу виділяють ФО , запозичені зі старослов'янської мови. Їхнім джерелом були християнські книги (біблія, євангеліє), переведені на старослов'янську мову [17].

Значну частину складають ФО, що прийшли в українську мову з античної міфології: Ахіллесова п'ята; Гордіїв вузол; Прокрустове ложе; Дамоклів меч; Авгієві стайні; Драконові закони; Танталові хліба; між Сциллою і Харибдою; колесо фортуни; сади Семіраміди. Більшість цих фразеологізмів відомі і в інших мовах, так що варто підкреслити інтернаціональний характер крилатих сполучень, з античними коренями.

Чимала кількість фразеологізмів є запозиченою з європейських мов в більш пізній час. Це ті що стали переважно стали крилатими цитатами з всесвітньо відомих художніх творів: принцеса на горошині (Г. X. Андерсен). Деякі крилаті слова приписуються великим вченим, мислителям: А усе-таки вона вертиться (Г. Галілей); Я знаю тільки те, що нічого не знаю (Сократ); Я мислю, значить існую (Р. Декарт).

Деякі фразеологізми являють собою кальки - буквальний переклад з язика-джерела: синя панчоха (англ. blue stocking), час - гроші (англ. time is money) [18].

Проблема специфіки значення ФЗ розглядалась в науковій літературі неодноразово. Науковці визначили наступні ознаки, що становлять специфіку фразеологічного значення:

- Відсутність спеціалізації компонентів у значенні фразеологічного звороту, цілісність значення фразеологізму. Ця особливість відрізняє значення ФО від значення вільного словосполучення, тому що в значенні слова теж немає спеціалізації компонентів, якщо під компонентами розуміти звуки, що складають вербальний образ слова.

- Образність, експресивність значення фраземи, зумовлена семантичним збагаченням при її формуванні. Без сумніву, як кіт наплакав - більш виразно, ніж просто - мало , а (рос.) – „ни кожи ни рожи” - виразніше, ніж – „некрасивый” .

Посилення сем інтенсивності, образності в значенні фраземи. Наприклад, чугуївська верста (дуже високий); кожа да кости (рос. дуже худий).

Опосередкованість зв'язку значення ФО з реаліями, що позначаються. Іншими словами, значення ФО ніколи не буває прямим, первинним - воно завжди формується на базі уже функціонуючих слів.

Переважно оцінна функція значень фразем. Фраземи рідко виконують номінативну функцію (білий гриб, сухе вино, волозький горіх і ін. ), частіше їхня функція є конотативною.

Більш вузька сполучуваність фразеологічного значення. Наприклад, слово міцно сполучається з великою кількістю слів, фразема - без задніх ніг , що має значення «міцно», - сполучається тільки зі словом - спати.

Відмінність семантичної структури багатозначного фразеологізму від семантичної структури багатозначного слова (фразеосемантичні варіанти рівноцінні, вони частіше перебувають у відношеннях детермінації).

Відсутність словотвірного значення, відсутність семантичних типів формування фразеологічних значень.

Але все ж таки названі риси не вичерпують значення ФЗ. Особлива увага звертається на специфіку образності фразем.

1.5 Семантична структура ФО

ФО збагачують виразні засоби мови, додають йому жвавість і образность. Один з звичайних способів обігравання ФО полягає в тім, що слово, що входить у фразеологічне словосполучення, може бути зрозуміле як би буквально, у його основному значенні. Тоді відбувається руйнування нерозкладного за змістом словосполучення та його несподіваного переосмислення.

Величезний внесок у розгляд соціальної обумовленості змісту семантики слова, а також у розробку загальнотеоретичних і методичних аспектів проблеми «мова і культура» внесли вчені-лінгвісти Н.Г. Комлев, О.С. Ахманова, Е.М. Верещагін, В.Г. Костромаров, Т.Д. Томахін.

Однак перший фундаментальною монографією, присвяченої дослідженню, опису, а головне - доказу лінгвістичної природи нового поняття - «лексического тела» - була присвячена книга Е.М. Верещагіна і В.Г. Костомарова «Лингвострановедческая теория слова». У ній автори досліджують значення фонових знань для спілкування в осмисленій комунікації, тобто проводиться докладний соціолінгвічний аналіз слова як одиниці мови, що функціонує у визначеному соціальному контексті.

Чим більший збіг факторів, тим легший переклад метафор, тому відтворення перекладом фразеологізованих метафор є дуже ускладненим.

З погляду лінгвістики, семантична особливість ФО першої групи полягає в тому, що перший її компонент зберігає своє пряме значенн, а інші зазнають часткового або повного переосмислення.

Відповідно до висунутої лінгвістичної концепції, змістовний план слова розділяється й одним лексичним поняттям не вичерпується. Він включає і ті непонятійні «семантичні частки» (термін авторів), що викликають у людини сукупність визначених знань, сполучених з деяким змістом, і утворить те саме лексичне тло, що разом з лексемою і лексичним поняттям складає структуру слова:

Методика перекладознавчого аналізу явищ фразеологічного рівня ґрунтується на вивченні дуже складної смислової структури ФО, як одиниць семантичної єдності. З погляду перекладу надзвичайно важливі такі риси фразеологізму, як ступінь смислової злитості чи нарізності його елементів, ступінь ясності чи неясності мотивування (наявна чи втрата внутрішньої форми, образності), стилістична забарвленість.

Оскільки для лексиколога одиницею є слово, а для фразеолога ФО як цілісність, у вивченні смислової структури ФО спираємося на погляди вітчизняних учених О. Потебні, В. Гака, М. Комлева, Д. Шмельова, В.Ващенко та інших щодо смислової організації слова та його внутрішньої форми.

Як відомо, слово - носій не тільки актуальної інформації, переданої в ході повсякденної мовної комунікації; воно разом з тим акумулює соціально-історичну інформацію, інтелектуальну й експресивно-емоційну, оцінну, загальногуманістичного і конкретно національного характеру. Така інформація і складає соціальноісторичний, національно обумовлений культурний компонент значимої структури слова. Це об'єктивно існуюче поняття.

Культурний компонент змісту слова для носіїв конкретної мови безпосередньо виявляється в текстах, у яких так чи інакше, з тієї чи іншої ситуації протиставляються соціально-історичні зрізи епох, що склалися в стереотипах мислення, мовного поводження представників різних прошарків суспільства, професій, політичних груп і т.п.

Звичайно це знаходить своє вираження в так званих оцінках мови, у більш розгорнутому виді - у контекстах, що коментують, у деталізованих тлумаченнях слів. Культурний компонент значення слова стає очевидним при протиставленні, зіткненні автором художнього твору соціально-мовних характеристик персонажів.

Вихідний, опорний момент при характеристиці, опису слів, культурний компонент змісту яких обумовлений політичним, ідеологічним осмисленням відповідних понять і явищ дійсності, літературними ремінісценціями й асоціаціями.

Культурний компонент змісту слова неоднорідний. Він може мати інтелектуальний і експресивно-емоційний зміст, раціоналістичну й емоційну оцінку. Такий його характер виявляється повніше всього в "обстановочних" контекстах, у безпосередніх коментарях конкретного слова, вірніше, його слововживання. Це більше всього й у першу чергу поширюється на слова суспільно-політичної і філософської сфер, культурний компонент змісту яких має інтелектуальний зміст.

Уточнення значеннєвого змісту слів, що позначають важливі, ключові поняття соціології, політики, етики, філософії, відбувається найчастіше в ході політичної боротьби. Такими уточненнями, роз'ясненнями термінів політичного, філософського, світоглядного характеру, публіцистичних номінацій, за яких стояли важливі поняття, що визначали принципові позиції, кредо політичних партій, угруповань, того чи іншого діяча, супроводжується розвиток суспільної думки нового часу.

Говорячи про різний статус культурного компонента в значеннєвій структурі коннотативно значимих слів, ми маємо на увазі наступні ряди лексико-семантичних явищ.

Перший ряд складають слова, у тому числі імена власні, коннотація яких спирається на асоціації. При цьому важливо розрізняти асоціації, в основі яких лежать традиційні, історично обумовлені осмислення визначених реалій, представлень, понять як національно-самобутих, властивим тільки носіям даної мови, і асоціації літературного походження. Однак довгий ряд різноманітних найменувань і сформовані в мові такі коннотаціі що далекі іншим мовам.

Слова і словосполучення фольклорного походження мабуть, займають проміжне положення між зазначеними різновидами національно-самобутніх асоціацій, оскільки вони представляються стійкими позначеннями художніх образів національної народно-поетичної традиції.

Другий ряд лексико-семантичних явищ складають слова, уживані в переносно-розширювальному змісті. При такім вживанні вони втрачають співвідносність в основних значеннях зі своїми лексичними еквівалентами інших мов.

До останнього ряду явищ відносяться слова, коннотативный культурний компонент змісту яких виступає як переносно-метафоричне значення даної лексичної одиниці. Наприклад, капелюх поряд із прямим значенням має переносно-метафоричне: про мляву, неенергійну, неметку людину. Тут відзначалися тільки ті слова, коннотация яким національно-специфічна і національно-унікальна. Звичайно, є слова, що укладають у собі аналогічні по змісту коннотации, що спостерігаються в еквівалентних слів різних мов. Це відноситься, скажемо, до культурного компонента змісту слів троянда, червоний, лівий, донкіхот, золушка, червона шапочка.

Найбільше виразно культурний компонент змісту слова виявляється при зіставленні національних культур, зокрема при вивченні не рідної мови. От у чому проблема культурного компонента змісту слова для теорії і практики перекладу, у типологічних лінгвістичних дослідженнях.

При виникненні кожного нового слова створюється разом з новим значенням і нове уявлення. Тому слово складається з трьох елементів: єдності членоподільних звуків (зовнішнього знаку значення ), уявлення (внутрішнього знаку значення ) і самого значення. Звук і значення постійно залишаються неодмінними умовами існування слова, уявлення ж інколи губиться. Внутрішня форма – це найближче етимологічне значення слова, той спосіб, яким виражається зміст. Коли уявлення - внутрішня форма – існує у слові, то таке слово володіє образністю; якщо ж уявлення втрачається, слово перестає бути образним і залишається лише логічною назвою предмета, дії чи їх звичайним означенням. Різниця між зовнішньою та внутрішньою формами найлегше відчутна в словах різного походження, що з часом стали однаково вимовлятися.

З погляду перекладацьких можливостей, дуже важливі риси, якими прислів’я та примовки відрізняються і в українській і в англійській мовах від інших фразеологізмів:

- за своєю синтаксичною структурою, прислів’я є чітко оформлене речення;

- одиниці прислівного типу виражають судження, узагальнену думку, мораль, на відміну від інших ФО, що позначають звичайно якесь поняття обо предмет;

- прислівно-приказковим одиницям властива контрастна будова;

- широке використання фольклорних традицій, символіки, гіперболізації;

Іншою формою семантичної трансформації ФО є наявність серед їх компонентів архаїзмів, лексичних чи семантичних.

Серед лексичних архаїзмів чимало біблеїзмів. Біблійні цитації і ремінісценції були в минулому одним із випробувальних методів боротьби проти багатіїв.

Українські біблеїзми відрізняються від англійських лише тим що ФО часто є не повними еквівалентами тексту оригіналу. Актуальність, сучасність будь-якого слова чи вираження завжди перевіряється на практиці, тобто реальним використанням у мові людей. Це повною мірою справедливо і стосовно ФО, що восходят до біблійних текстів. Оскільки життя мови регулюється багатьма факторами, у тому числі і екстралінгвістичними. Відхід від атеїстичної ідеології, повернення до забутих християнських цінностей закономірно вплинув на активізацію вживання біблеїзмів у живій мові. Сферою найбільш широкого використання цих фразеологізмів у даний час стала публіцистика. Старозавітні і новозавітні вираження щодня можна зустріти на сторінках газет і журналів, у передачах радіо і телебачення. Вони віддають публічної мови жвавість і влучність, образність, викликають складні емоційні асоціації. Крім того, якщо раніш біблійні виречення використовувалися переважно як “ветхі прикраси мови”, те в даний час вони здобувають цивільне звучання, на них спираються в суспільній і політичній боротьбі.

„Слово, безперечно, дуже складна одиниця і в своїй формі, і в семантичній сутності”, - зауважує В.Ващенко [37, с.4]. Тому „ в самому слові, його змісті схрещується багато лінгвістичних і екстралінгвістичних моментів, кількість і склад яких різноманітні”, - стверджує М.Комлев [84, с.25]. С. Кацнельсон стверджує що у семантиці слова наявні такі компоненти, як поняттєве ядро, образно-почуттєве уявлення та емоційно-оцінкове забарвлення. Як семантичні одиниці ФО, які, порівняно зі словом, є одиницями складнішої смислової структури.

Кожна ФО як полісемантична конструкція складається із сполучення лексем певної структурно-граматичної будови (1-й змістовний шар). Від смислу кожної з цих лексем наче „відшаровуються” окремі семи (елементарні одиниці слова), що стають компонентами образу з певним денотативним значенням, на основі якого виникає значення конототивне, яке збігається з предметно-логічним значенням усієї ФО.

Виникнувши на основі 1-го значеннєвого шару, образ немов звільняється від словесної оболонки й стає рельєфнішнім – живим, видимим, відчутним, а далі переходить у фразеологічне значення (2-й змістовний шар) сталої одиниці. Це загальне значення становить єдине семантичне ціле, що виникає від взаємодії усіх окремих значеннєвих сем. Виступаючи як спосіб передачі значення, як змістовний шар-посередник, образ є наче внутрішньою формою ФО, з тією, одначе, різницею, що не всі слова мають виразну внутрішню форму.

Хоч значення ФО не виводиться із суми значень компонентів, воно не нейтральне щодо 1-го змістовного шару. Навпаки, компоненти фразеологізму – це одиниці першорядної вагомості у створенні загального фразеологічного значення. Тільки певна їхня сукупність створює образ за допомогою цілого фразеологічного значення. Фразеологізація – це, насамперед, процес семантичного перетворення, що формує нові одиниці (див. Додаток 1).

Оскільки фразеологізми являють собою дуже неоднорідну область, важко говорити про єдині особливості семантики всього класу. Проте для окремих типів фразеологізмів можна виділити специфічні семантичні характеристики. Так, для ФО характерна наявність у їхньому значенні образної складовий, котра впливає не тільки на експресивно-стилістичні параметри (В.Н.Телия), але і на власне семантику і на сполучуваність ФО.

При перекладознавчому аналізі слід враховувати розбіжності щодо вживання експресивних засобів, зокрема елементів нижчого мовного узусу. Наприклад в українській художній лексиці обмежений допуск брутальної, вульгарної мови, а в сучасній англомовній прозі спостерігається надмірне захоплення елементами низького, грубо-просторічною і лайливою лексикою. Цим зумовлений нижчий коефіцієнт вульгаризмів в українських перекладах англомовного красного письменства. Адже переклад ФО в художній літературі сприймається лише при умові його відповідності художньо-стилістичної традиції мови перекладу.

Ідіоми обо ФО по ряду властивостей наближаються до звичайних одиниць лексикона, зокрема, вони відтворюються як готові одиниці словника. Проте для ФО з живою внутрішньою формою ця аналогія вірна лише частково. Жвавість внутрішньої форми і її вплив на сполучуваність приводять до того, що при вживанні ідіома як би конструюється щораз заново. Ця специфічність ідіоматики описується в рамках спеціального напрямку - когнітивного моделювання актуального значення ідіоми (А.Н. Баранів, Д.О. Добровольский). Сутність когнітивного моделювання полягає в тім, що актуальне значення ідіоми представляється як результат обробки визначених знань про світ, з якими зв'язана ідіома.

Під поняттям словесний образ мається на увазі семантична конструкція, яка виникла в результаті застосування усталених висловів які заново показують речі й явища, про які йдеться з несподіваного боку.

Фразеологічна теорія включає кілька найважливіших компонентів. Серед них – дослідження параметрів фразеологічності (ідіоматичності і стійкості); типологія ФО; дослідження семантики ФО різних типів; опис варіювання форми ФО; когнітивне моделювання актуального значення (для ідіом і паремій); дослідження нестандартних (у тому числі ігрових) вживань ідіом. У повному і закінченому виді такої теорії поки не існує.

Семантична структура фразеологізмів може бути й ускладненої, і простій, у залежності від контексту в широкому змісті цього терміна.

Якщо лінгвісти зближають фразеологічні сполучення з простими словами які складають лексичні єдності, то літературознавці включають їх до складу ресурсів образності, підвищеної виразності, тобто вважають їх конструкціями з живою експресивною функцією, а тому цілком обґрунтовано відносять фразеологію письменника до засобів його поетики.

Народна фразеологія лише частиною "поетична", бо інша чимала частина народних фразеологізмів повинна бути віднесена до словосполучень, що утратили образність, тобто семантично спрощеним і одноплановим. Однак з поетикою зближає фразеологію не стільки можливість глибокої семантичної структури, скільки її ідеологічність.

Вивчення фонових знань, об'єктивних способів виділення культурного компонента значення є важливою задачею, тому що включення в лінгвістичний аналіз соціального виміру дає можливість глибше проникнути в саму природу мови, повніше виявити умови його функціонування і динаміку його розвитку, дозволяє представити в новому світлі картину мови як суспільного явища.

1.6 Типи перекладацьких відповідників

Робота над описом лексичних одиниць, що входять до складу вільних та фразеологічних словосполучень, тісно взаємопов`язана з описом англійської граматики на функціонально-змістовній основі. Для тих, хто навчається, дуже важливо користуватися як семасіологічним, так і ономасіологічним підходами до опису цих мовних одиниць.

Порівняльний опис функціонування лексичних ФО англійської мови, також сприяє створенню навчального словника активного користування, який може озброїти викладача та учня важливою інформацією про специфіку функціонування засобів мовної образності англійської мови.

Фразеологізми - зв'язані, сталі словосполучення, іноді навіть цілі речення, як правило повністю, або частково мають переносне значення. Основною особливістю ФО, на думку багатьох сучасних дослідників, є невідповідність плану змісту плану вираження, що визначає специфіку ФО, надає глибину й гнучкість її значенню. Ці можливості лежать, очевидно, у самій природі ФО - замкнутому мікроконтексті, у якому реалізуються не тільки формальні зв'язки між планом вираження й планом змісту такого знака, але й асоціативно-семантичні, причому не обов'язково логічно виведені із самого мікроконтексту. Саме ця невиводимість і дозволяє ФО позначати найскладніші явища й відносини дійсності в повній і виразній формі.

Найбільш переконливим доказом багатих можливостей ФО - і особливої складності їх для перекладу - є те, що їх охоче не тільки вживають, але творчо переводять багато письменників, журналісти й інші творчі мовні особистості:

Soames doggedly let the spring come - no easy task for one conscious that time was flying, his birds in the bush no nearer the hand, no issue from the web anywhere visible .

У цьому прикладі Дж. Голсуорсі, використовує англійське прислів'я - "a bird in the hand is worth two in the bush" у перетвореному виді, надаючи образу Сомса, як би додаткову людяність, роблячи його більше зрозумілим, менш щасливим, здатним робити нерозумні вчинки, які не приносять прибутку, і тим самим викликає в читача співчуття, відчуття того, що цей бездоганний бізнесмен - така ж людина, як і всі. Дослівний переклад цієї фрази неможливий, тому що вираз, "птаха в кущах, що не дається в руки" не є змістовною одиницею для української мови, як не є нею й "один птах у руках коштує двох у кущах". Отже, перекладач може лише скористатися українським прислів'ям з аналогічним змістом і близькою, але не ідентичною образністю: "синиця в руках дорожче за журавля в небі".

Такі одиниці нерідко являють собою подвійну пастку для перекладачів, тому що їхнє існування, зрозуміле й саме собою, відкрите для носіїв мови, може бути не зафіксовано словниками, або вони можуть сполучати в собі можливості подвійного вживання: як зв'язаної, так і вільної одиниці. Англійський вираз "handwriting on the wall" може мати значення безпосереднє ("напис на стіні "), але може вживатися не тільки в формальному виді, а й у переносному значенні ("лиховісне пророкування, ознака"). Причому в першому випадку асоціативні зв'язки цієї одиниці можуть бути як емоційно нейтральними ("оголошення, повідомлення") , так й емоційно негативними ("псування стін недоречними або лайливими написами" ). У другому випадку, коли має місце актуалізація переносного значення, асоціативні зв'язки того ж самого виразу зовсім інші ("почуття приреченості", "невідворотна доля" і т.п .), пов'язані з біблійними поняттями й легендами. Контекст, у якому такого виразу може бути вжито, не завжди розкриває його статус з достатньою очевидністю:

- Не saw it as clear as a handwriting on the wall.

У цьому реченні дане словосполучення можна витлумачити як у прямому, так і в переносному значенні й відповідно перекладати по-різному. До того ж перекладач може підпасти під вплив асоціативних зв'язків самого виразу, що, в свою чергу, приводить до збільшення числа можливих відповідностей:

- Це постало перед ним з виразністю (лайливої) напису на стіні.

- Він чітко усвідомлював (бачив) всю невідворотність цього.

- Це викликало в нього свідомість повної приреченості .

ФО відіграють важливу роль у спілкуванні й надають різні відтінки способу вираження: вони можуть зробити висловлення (текст) більше емоційним, додати йому виразність, певним чином направити естетичне сприйняття, забезпечити ті або інші культурні асоціації й т.п. Дуже часто ФО служать свого роду кодом сигналу щодо статусу тексту (співрозмовника, теми висловлення, відносин між учасниками комунікації й ін.).

Труднощі перекладу ФО починаються з їхнього розпізнавання в тексті. Подвійне, а те й потрійне "дно" ФО закладається багатоступеневістю семіотичного процесу означення, що співвідноситься із фразеологізмом. Наприклад, англійський вислів "to come through with flying colours" має безпосереднє значення "пройти весь шлях під прапором, що розвивається"; у той же час ця ФО має стійкіше переосмислене значення ("друге дно") -"успішно завершити справу" , а в деяких ситуаціях може виражати також і ще більше емотивно пофарбований зміст "показати характер, діяти з відкритим забралом" ("третє дно").

Практично в будь-якій мові існує кілька рівнів ФО: зафіксовані словником і відомі всім; ті , що вийшли з вживання, але відзначені словником, але за якихось причин не зафіксовані в ньому; і ті що не відзначен словником і відомі тільки окремим суспільним групам. У принципі таких рівнів може бути й більше, однак перша й сама головна умова в кожному разі уміти розпізнати в тексті ФО, на відміну від вільних мовних одиниць. Найбільш продуктивний шлях - це навички виділення в тексті ФО, що суперечать загальному змісту оскільки, як правило, саме поява таких одиниць і свідчить про присутність переносного значення.

Друга важлива умова в процесі розпізнавання фразеологізмів - полягає в умінні аналізувати їхні мовні функції. Тому що конфлікт між переносним і буквальним значенням, нерідко використовується автором тексту для обігравання яких-небудь образних, естетичних, емоційно-оцінних й інших асоціацій для створення гумористичного ефекту. Крім того, ФО досить міцно закріплені за певними соціально-культурними шарами суспільства й служать ознакою опосередкованої присутності того або іншого прошарку в тексті. ФО мають певне стилістичне забарвлення: це можуть бути елементи високого, нейтрального або низького стилю, професійні або інші жаргонізми.

Аналогічні проблеми можуть виникнути при перекладі інтернаціональних ФО, що мають однакове джерело й приблизно однаковий зміст у різних мовах, але при цьому різні функціональні характеристики, різне емоційно-асоціативне переосмислення або відмінний формальний розвиток. Наприклад, в англійській мові відомий вислів - Cesar's wife must be above suspicion відповідає українському "Дружина Цезаря повинна бути поза підозрами" , але на відміну від англійської мови, де цей фразеологізм легко розщеплюється на складові, які можуть вживатися окремо, маючи на увазі ціле, в українській мові ці складові не настільки автономні, тому при перекладі найбільш правильний шлях - це відновити ціле, розширюючи речення додатковим тлумаченням:

Madam, you are Ceasar's wife.

Мадам, дружина Цезаря повинна бути вище підозр.

Варіант "Мадам, ви дружина Цезаря" для українського сприйняття безумовно носить характер буквального значення і із цілим фразеологічним виразом, тому що воно менш інтенсивно адаптувалося в слов’янській культурі.

Іншим аспектом цієї проблеми є подібність ФО, що мають різні, навіть протилежні значення. Перекладача така зовнішня подібність нерідко підводить, тому потрібно бути уважним до деталей ФВ, оскільки відповідники можуть значно відрізнятися за формою. Наприклад, в англійській мові є два досить близьких за формою прислів'я, every tree is known by its (his) fruit й as the tree, so the fruit , які стилістично досить різні й тому при перекладі одержать різні форми відповідників (і, природно, асоціації): і яблуко від яблуні недалеко падає (дурне передається по спадщині, асоціації з народною мудрістю, здоровим глуздом). Нерідко, щоб правильно перекласти фразеологізм біблійного походження, необхідно знати не тільки вихідний контекст, але й сам біблійний контекст, від якого походить даний вираз.

Одним з найбільш складних для перекладу видів ФО є фразеологізми, засновані на сучасних реаліях. Одні з них швидко стають відомими й отримують широке поширення, проникаючи в міжнародні словники сучасної культури; такі фразеологізми порівняно легко розпізнаються в контексті й перекладаються, як правило, за допомогою калькування: Hell's Angels - Ангели Аду; Irangate - Ирангейт; zero option — нульовий варіант і т.д..

Інші залишаються переважно внутрішньокультурними, але, набуваючи популярності в рамках вихідної культури, проникають у велику кількість текстів й, отже, підлягають певному способу перекладу. Такі випадки надають перекладачеві широке поле для творчості: наприклад, російський вираз "поле чудес ", "у країні дурнів ", знакові для нашої сучасності, можна передати на англійську мову за допомогою калькування ("the Land of Wonders ", "in the country of Fools "), а можна шляхом створення функціональної заміни на основі фразеоутворчих моделей англійської мови ("the Wonderfield ", "in the Fools' Land" ). Перший варіант тяжіє до буквального значення, тоді як другий більшою мірою передає фразеологічність й асоціативну потужність вихідних виражень.

Говорячи про ФО, слід, нарешті, зазначити й стійкі парафрази, уживані як фактичні заміни того або іншого прямого іменування предмета, явища або поняття.

Чималі проблеми, в основному культурологічного характеру, являють собою парафрази до назв країн, міст, відомих діячів і т.п.

У систему ФО входять і різного роду історичні фрази, що стали крилатими виразами, але по-різному значимі для вихідної культури, й культури перекладу. Деякі з них одержують більшу універсальність і порівняно легко відтворяться при перекладі, стаючи, у свою чергу, фактом культури, що перекладає. Однак є й такі вираження, які мають кілька фразеологічних відповідностей залежно від контексту. Так, знаменита фраза Олівера Кромвеля (за відтворенням) "Put your trust in God, my boys, and keep your powder dry!" може перекладатися двома шляхами на українську мову: "Покладайтеся на Бога й тримайте порох сухим!" - саме так вона перекладається, особливо в другій частині, коли первинний зміст пов'язаний з якими-небудь історичними ремінісценціями в англійській культурі. Однак цей вираз настільки популярний в англійській культурі, що він може бути застосований в зовсім побутових й далеких від усяких історичних асоціацій контекстах: у таких випадках передається не стільки склад самої фрази, скільки її побутовий “здоровий глузд”, і тоді доцільніше перекладати її не вищенаведеною калькою, а метафоричною відповідністю із числа українських народних прислів'їв, що більшою мірою передає розмовний характер вихідної одиниці.

Аналізуючи та свідомо користуючись різними способами при перекладі ФО, перекладач повинен володіти не тільки знанням обох мов, але й уміти аналізувати стилістичні й культурно-історичні аспекти вихідного тексту в зіставленні з можливостями мови, що перекладає культуру мови.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І

В науковій літературі не існує єдиного визначення ФО. Не всі дослідники включають до числа ФО - фразеологізми, значення які співвідносяться зі значенням в реченні. Не однаковим є також кількісний та якісний склад ознак, які вважаються обов’язковими для визначення ФО. В роботі прийнято таке визначення ФО - це усталене в складі і структурі, відтворене предикативно чи непредикативне сполучення слів, що характеризується в більшому чи меншому ступені цілісністю та ідіоматичністю значення [стр.67].

Основними ознаками ФО є складність, семантична неподільність, сталість складу, відтворюваність, стійкість граматичної форми компонентів, суворо закріплений порядок слів.

Фразеологізми – здатні вступати у синонімічні та антонімічні зв’язки з іншими лексичними одиницями. Також ФО може бути притаманна багатозначність, хоча декілька видів фразеологізмів мають одне визначення.

Відповідно до точок зору науковців В.В.Виноградова, М.М.Шанського, Л.А. Булаховського та інших науковців ФО вважаємо фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення та фразеологічні вирази. Також їх класифікують за походженням (прислів’я, професіоналізми, усталені вислови з анекдотів, жартів, цитати з Біблії, переклади іншомовних висловів, крилаті вирази письменників) та на основі синтагматичних характеристик (ФО - з однопозиційним оточенням, з двопозиційним оточенням та з трипозиційним оточенням).

Існує декілька підходів до класифікації ФО та відповідні до них класифікації з точки зору їхньої семантичної злитості, за складом, за структурою, за сполученням слів, за походженням, за експресивно-стилістичними властивостями, також ідеографічна класифікація. За допомогою різноманітних класифікацій висвітлюються різні аспекти дослідження ФО. Основою є створення ідеографічної класифікації ФО. Також існує структурна класифікація ФО, що ґрунтується на особливостях граматичних конструкцій, за якими побудовані фраземи. Крім цього є класифікація ФО за походженням, за стилістичною маркованістю та за співвідношенням з частинами мови.

Ідеографічна або семантична злитість має таку складність, як неможливість вивести значення ФО зі значень компонентів, що складають її.

У мовознавстві існують різні підходи до визначення фразеологічного звороту, які варіюються в залежності від точок зору, що існують серед науковців. Отже ми додержуємося такої точки зору, що фразеологічний зворот – це усталене в складі і структурі, відтворене предикативне чи непредикативне словосполучення слів, що характеризується в більшому чи меншому ступені цілісністю і ідіоматичністю значення.

ФЗ досліджуються в науці за допомогою контрастивного та зіставно-семантичного аналізу, системно-лінгвістичного підходу та порівняльного опису.

Проблеми перекладу ФО є одними із найбільш цікавих та складних для теорії та практики перекладу. Для відбору способу перекладу необхідно виходити із існуючих зіставних описів та моделей на матеріалі різних мов. Такий зіставний опис повинен брати до уваги як характерні типологічні риси ФО у кожній з мов, що визначаються її лінгвістичними ознаками, так і цілу низку інших аспектів, таких як особливості функціонування ФО як носіїв національно-культурного компоненту, стилістичні характеристики, їх риси як одиниць переносного способу позначення явищ дійсності. Зіставне дослідження ФО в контексті на позначення частин тіла “рука” в англійській та українській мовах – має спиратися на аналіз семантики відповідних одиниць кожної із мов. З метою осмислення значень ФО та їх асоціативних зв’язків. Слід виявити дериваційні особливості відповідних одиниць різних мов та створити їх семантичну класифікацію.

Кожна розвинена мова, як відомо, має у своєму складі значну кількість стійких словосполучень – фразеологізмів, що вживаються носіями мови завжди у звичному, усталеному оформленні. Саме вони найвиразніше передають дух і нев’янучу красу мови, яку витворив народ протягом віків для потреб спілкування в усній та писемних формах. Для того, щоб фразеологічний фонд мови - надзвичайний скарб кожного народу - розвивався, поповнювався і просто використовувався носіями мови, його необхідно передавати наступним поколінням. Для цього необхідно вивчати фразеологію саме знайомство, вивчення та використання ФО сприяє вихованню почуття поваги та любові до свого народу, розвиває комунікативні здібності, робить мову кожного красивою, багатою, з характерним національним колоритом а англійські ФО це прекрасний матеріал для засвоєння знань з фонетики, лексики та граматики англійської мови, який необхідний перекладачеві при перекладі тексту.


РОЗДІЛ ІІ

2.1 Семантичний аналіз ФО з компонентом на позначення частини тіла „рука”

Фразеологічні звороти, які аналізуватимуться у даній роботі були відібрані за допомогою суцільної вибірки зі словників: англійсько-російського фразеологічного словника під ред. А.В. Куніна та англо-українського фразеологічного словника під ред. К.Т. Баранцева.

Враховувалася одна характеристика – фразеологічні звороти з компонентом на позначення частини тіла “рука” в англійській та українській мовах.

Усього проаналізовано близько 815 фразеологічних зворотів з компонентом тіла „рука”. Дослідження виявило, що за структурно-семантичною класифікацією ці фразеологічні звороти можна розподілити на:

Структурно-семантична класифікацією

на позначення частини тіла „рука”

Кількість ФО на позначення частини тіла „рука”в

англійській

мові

українській мові
Фразеологічні єдності 54 105
Фразеологічні зрощення 96 155
Фразеологічні сполучення 57 137
Фразеологічні вирази 87 163

Фразеологічні одиниці збагачують виразні засоби мови, додають йому жвавість і образность. Один з звичайних способів обігравання фразеологізмів полягає в тім, що слово, що входить у фразеологічне словосполучення, може бути зрозуміле як би буквально, у його основному значенні. Тоді відбувається руйнування нерозкладного за змістом словосполучення та його несподіваного переосмислення. Словники української мови засвідчують широке входження до фразеологічних зворотів і таких слів тематичного ряду, як око (близько 200 фразеологічних одиниць), ніс (близько 40), вухо (близько 50), серце (близько 50), нога (близько 70), рука (близько 556 одиниць).

Семантичні групи:

а) позначення розумової діяльності: узятися за розум; усвідомити, мати на увазі; ламати голову; не виходить з голови; пропустити мимо вух; зібратися з думкам;

б) стан обличчя, що характеризується зовнішнім проявом: вішати голову, ніс; робити вид, махнути рукою, руки опускаються .

Лексико-семантична група:

а) - з позначенням якості дії: без зайвих слів; за дві секунди; уздовж і поперек; з рук геть погано; курям на сміх; з п'ятого на десяте; абияк; про усякий випадок; ні з того ні із сього; у кращому випадку; у будь-якому випадку.

б) - позитивна характеристика людини: володіти собою, голова на плечах, горіти в руках, далеко піти, душу нараспашку, знати собі ціну, золоті руки, ловити на лету, майстер на всі руки; не вдарити в бруд обличчям; права рука; народитися в сорочці; бачити наскрізь; брати/взяти себе в руки; тримати себе в руках; домагатися свого; грати першу скрипку; не покладаючи рук ;

в) - негативна характеристика: бити баклуши; мілко плавати; ні те ні се; залишає бажати кращого; п'яте колесо у возі; сім п'ятниць на тиждень; важкий на підйом; водити за ніс; втирати/втерти окуляри; виводити/вивести із себе, з ладу/з терпіння; викохатися/вийти сухим з води; діяти на нерви; кривити душею, міряти на свій аршин; палець об палець не вдарити; наламати дров; обводити-обвести навколо пальця; переливати з порожнього в порожнє; підливати-підлити олії у вогонь; ховати/сховатися в кущі; пускати/пустити пил в очі; рубати з плеча; дивитися крізь пальці; убивати/убити час; язик проковтнути.

Семантична група зі значенням характеристики людини: знати собі ціну; золоті руки; майстер на всі руки; права рука; сказати своє слово; собаку з'їв; ціни нема; бити баклуши; як з гуся вода.

Зі значенням діяльності у відношенні до кого-небудь: брати у свої руки; кидатися словами; бачити наскрізь; вставляти палки в колеса; тримати в курсі; обвести навколо пальця.

Зі значенням якості, ознаки дії: без зайвих слів; здебільшого; засукавши рукава; абияк; з рук геть погано; як білка в колесі; як потрапило; з п'ятого на десяте; крок за кроком.

Семантична група зі значенням вираження промовця до висловлюваної думки:

а) чогось сказати; нічого подібного; повинно бути; між іншим; по правді кажучи; принаймні; з однієї сторони ...з іншої сторони;

б) зі значенням вираження почуттів, емоцій: от ще; нічого не поробиш; годину від години не легше.

Семантичні групи з позначенням часу, причини, умов дії: зрештою; у кінцевому рахунку; у першу чергу; останнім часом; до пори до часу; щорічно; чи рано пізно; з деяких пір; з часом; з тих пір; із дня на день; про усякий випадок; від чогось робити; у будь-якому випадку; будь-що-будь; як би те ні було; незважаючи ні на що; чого б це ні коштувало .

Широке функціонування назв частин тіла як організуючих центрів фразеологічних одиниць пояснюється впливом деяких екстралінгвістичних факторів. Відомо, що в житті людини велику роль відіграють органи відчуттів, через які відбувається процес пізнання навколишнього світу, і органи за допомогою здійснюються найрізноманітніші дії і процеси. Орієнтацію у просторі, оцінку оточення людина здавна співвідносила з частинами свого тіла. Інтенсифікацію процесу фразеології зворотів із назвами частин тіла викликали жести. Так, вияв різних людських емоцій – радості, захоплення, просьби, горя і подібних – часто супроводиться жестом однієї руки чи обох рук до серця тощо.

Багаточленність фразеологічних одиниць найрізноманітніших структурних типів і семантичних полів організуються навколо іменників, що являють собою назви частин тіла людини чи тварин, як-от: голова (вбивати в голову; викинути з голови; голову втрачати; голову сушити; голову крутити; голову підводити; звалювати з хворої голови на здорову; на головах ходити; гаряча голова; сам собі голова; як сніг на голову), зуб (брати на зуби; тримати язик за зубами; зуб на зуб не попадає; крізь зуби цідити; мати зуб (зуба); до чорта в зуби; до чорта в зуби; не по зубах) та ін.

Біблійні фразеологічні одиниці є повністю асимільованими запозиченнями.

Приведімо декілька прикладів найпоширеніших біблеїзмів. Біблійні еквіваленти деяких з цих зворотів використовуються і в українській мові:

2.2 Особливості ФО з компонентом на позначення частини тіла „рука” в українській та англійській мовах

Структурна класифікація ФЗ на позначення частини тіла (рука) в українській та англійській мовах дуже різноманітна і багатогранна, тому поділити її на окремі види або типи семантичної злитості неможливо. Отже в даній роботі було використано повну структурну класифікацію фразеологічних оборотів та проведена характеристика по стилю функціонування та емоційно – експресивному забарвлені значення чи вживаності того чи іншого фразеологізму.

При фразеологічних способах відтворення фразеології мов оригіналу в перекладі, при максимальному збереженні смислу висловлювання, з найбільшою повнотою передаються елементи форми цього висловлювання.

Безпосередньою причиною існування фразеологічних еквівалентівє певна універсальність категорій людського мислення, наявність семантичних універсалій і певна спільність людського досвіду. Необхідність фразеологічних еквівалентів випливає з денотативної теорії перекладу, яка спирається на той безперечний факт, що в процесі спілкування люди обмінюються думками (інформацією) про якісь матеріальні чи поза матеріальні явища реальної дійсності, єдиної для всього людства або, принаймі, для солідного мовного ареалу через спільність довколишнього світу, біологічного середовища, виробничих і життєвих процесів.

Проведені нами підрахунки – звичайно, дуже умовно – на основі „Англо-українського фразеологічного словника” [47]показали, що на 815 фразеологізмів, зафіксованих у словникові ФО є спільними для обох мов, це передусім, інтернаціоналізми, запозичені, слова кальки.

Дослідження фразеологічних одиниць на позначення частини тіла в українській та англійській мовах, показало що роль компонента “рука” у формування значення фразеологічних оборотів можуть бути різні.

Компонент семи рука актуалізує у складі фразеологічного звороту своє споконвічне значення тіла - „рука”. Наприклад:many hands make light to work ; under ones hand ; fold ones hands ; hand to fist .

Сема рука у складі фразеологічного звороту втрачає сему тіла. Наприклад:hand over fist ; hand in glove ; with a sparing hand ; at the best hand ; by this hand . at any hand ;

Сема рука у складі фразеологічного звороту є семантично надлишковою. Наприклад:cap in hand ; throw in ones hand ; at no hand

2.3 Особливості перекладу ФО на позначення частини тіла „рука”

Аналіз специфіки відтворення описовим способом семантико-стилістичних функцій ФО мови-джерела у перекладі та зіставлення дескриптивних конструкцій цільової мови з ФО оригіналу дає змогу визначити дескриптивний переклад як відтворення фразеологізмів описово, вільними, неусталеними словосполуками, утвореними на рівні мовлення, або моно лексемами, семантично – та зрідка стилістично – хоча б певною мірою рівно вартісними висловам оригіналу. Деякі дослідники називають такий вид відтворення нефразеологічним перекладом. У перекладі відтворюється, передусім, сема діагнозу та зрідка окремі конототивні семи.

Так, ФО – пішла по руках (не гарна поведінка молодої особи, повія, людина легкої поведінки), може бути використана у реченні –зошит пішов по руках ; і сема емоційної коннотації поведінки втрачається і переходить в констатацію факта - дії (розповсюдження).

Англійське мовлення не знає аналогічної ФО, бо не завжди перекладач може зважитись на калькування, тільки якщо використати стилістично нейтральне словосполучення не фразеологічного рівня - зошит використали усі;

Наше дослідження проводиться в межах стилістики декодування з використанням лінгвістичних даних двох зіставних мов детального лінгво-стилістичного аналізу семантико-стилістичних функцій ФО оригіналу і перекладу.

Оскільки фразеологія вивчає мову в усьому розрізі її структури водночас то ми використовуємо семи обов’язкові й додаткові, приховані, денотативні й конототивні.

У досліджені застосовується метод мінімальних розрізнювальних пар, тобто зіставлення максимально подібних щодо значення слів. Наявність чи відсутність відповідних сем в українсько-англійських фразеологічних парах дає змогу наочно проілюструвати їх повну чи не повну семантичну, стилістичну та емоційно-експресивну адекватність відтворення.

Оскільки лінгвістичний апарат перекладознавства є ще в процесі становлення і в індивідуальному вжитку фразеологічні словосполучення можуть піддаватися різним перетворенням. Можливість навмисного переосмислення фразеологізмів, їхнє обігравання (часте використання в добутках художньої літератури) свідчить про те, що слова, які утворюють фразеологізми сприймаються саме як слова, а не як зовнішнє співпадаюче зі словами компонента фразеологізму.

Роздивимось ступінь адекватності перекладу та відношення між ФО зіставлювальних мов. В роботі було проведено аналіз близько 815 фразеологічних зворотів англійської, в перекладі на українську мову (рідну).

Умовні позначення: СГБ – структурна граматична будова; ПЛЗ – предметно-логічне значення; ДОб – денотативна образність; ЕЕК - експресивно-емоційні конотації; ФСК – функціонально-стилістичні конотації. Збіг кожного із зазначених значень позначаеться знаком +, розходження – знаком -.

Таблиця. Ступінь адекватності перекладу та відношення між ФО зіставлювальних мов.

Відношення між ФО в укр. та англ. мовах Збереження у перекладі Ступінь
СГБ ПЛЗ ДОБ ЕЕК ФСК адекватності
Повні еквіваленти + + + + + Повна
Різноструктурні часткові еквіваленти + + + + Повна
Різнообразні часткові еквіваленти + + + + Повна
Різноструктурні та різно образні часткові еквіваленти + + Повна
Різностильові часткові еквіваленти + + + Часткова
Різноекспресивні часткові еквіваленти + + + + Часткова

Усі види фразеологічних способів відтворення семантико-стилістичних функцій оригіналу в перекладі представлені таблицею, що досить точно визначає ступінь адекватності ФО цільової мови висловам оригіналу та відношення між фразеологізмами зіставлювальних мов.


ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ

Дослідження виявило, що існують розбіжності за структурою та семантичною злитістю. Виявлено, що інтернаціональною дискурсивною умовою функціонування ФО на позначення частин тіла “рука”, функції стилів функціонування і типи прагматичних значень, виражених у таблицях. Але ці ж ознаки і відрізняють ФО на позначення частин тіла “рука”, від вживання однієї мови від іншої.

Дослідження виявило, що існують розбіжності за структурою та семантичною злитістю.

За дослідженням, яке було проведено, на рівні семантичної класифікації збігається за логічною схемою.

За типом співвідносності виділяють такі групи фразеологізмів:

а) повні співвідносності не мають жодних проблем при перекладі, перекладач може використовувати відповідники;

б) при роботі з частковими співвідносностями слід враховувати специфічні особливості цих фразеологізмів;

в) при перекладі безеквівалентних співвідносностей слід використовувати образні засоби та прагматичне значення контексту.

Дослідження показало, що ФО на позначення родиних відносин виконують такі функції у мові:

Проблеми перекладу ФО є одними із найбільш цікавих та складних для теорії та практики перекладу. Для відбору способу перекладу необхідно виходити із існуючих зіставних описів та моделей на матеріалі різних мов. Такий зіставний опис повинен брати до уваги як характерні типологічні риси ФО у кожній з мов, що визначаються її лінгвістичними ознаками, так і цілу низку інших аспектів, таких як особливості функціонування ФО як носіїв національно-культурного компоненту, їх стилістичні характеристики, їх риси як одиниць переносного способу позначення явищ дійсності. Зіставне дослідження ФО в контексті на позначення ФО в англійській та українській мовах – має спиратися на аналіз семантики відповідних одиниць кожної із мов. З метою осмислення значень ФО та їх асоціативних зв’язків.


ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дипломній роботі зіставлялися 815 англійських та українських фразеологічних зворотів на позначення частин тіла “рука”. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення ФО на позначення частини тіла „рука”, а також необхідністю створення засад для навчання міжкультурної комунікації. Для дослідження проблеми функціонування ФО на позначення частини тіла „рука”, була сформована концепція, що включала фундаментальні теоретичні положення, методи та прийоми класифікації ФО концептуальну ідею та основоположну гіпотезу, яка підлягала перевірці.

Ідеографічна класифікація полягає в тому, що аналіз мовних фрагментів здійснюється з урахуванням компонента на позначення семи «тіла» між мовою, з одного боку, та національно-культурними особливостями життя, з іншого. У проекції на дослідження стилістично-експресивної класифікації зумовило необхідність аналізу існування ФО в мові та прагматичного потенціалу семи „рука”. Дослідження, проведене у цій роботі, підтвердило положення про те, що відіграє важливу роль у спілкуванні, виконуючи контактовстановлюючу функцію, соціально-диференційну та функцію вираження почуттів, емоцій і ставлення до співбесідника або інших ситуації. Виявлено, що інтернаціональною дискурсивною умовою функціонування ФО на позначення частини тіла „рука”, є сема «тіло», функції стилів функціонування і типи прагматичних значень, виражені у таблицях. Але ці ж ознаки і відрізняють ФО на позначення частини тіла „рука”, від вживання однієї мови від іншої.

Дослідження виявило, що існують розбіжності за структурою та семантичною злитістю.

За дослідженням, яке було проведено, на рівні семантичної класифікації було виявлено що ФО на позначення частини тіла „рука”, збігається за логічною схемою.

За типом співвідносності виділяють такі групи фразеологізмів:

а) повні співвідносності не мають жодних проблем при перекладі, перекладач може використовувати ці відповідники;

б) при роботі з частковими співвідносностями слід враховувати специфічні особливості цих фразеологізмів;

в) при перекладі безеквівалентних співвідносностей слід використовувати образні засоби та прагматичне значення контексту.

ФО на позначення частин тіла виконують функцію розмежування.

При перекладі ФО на позначення частин тіла слід спиратися на тип їх відповідності. У цій роботі виділені такі типи відповідників:

- повні відповідники, одиниці яких збігаються за денотативним значенням та компонентним складом одиниці;

- часткові відповідники, одиниці цієї групи мають деякі розбіжності у компонентному складі;

- безеквівалентні формули (ФО на позначення частин тіла які відсутні у мові перекладу).

Переклад повних відповідників не викликає труднощів, оскільки вони повністю взаємозамінні.

Дескриптивний переклад застосовують при відтворенні змісту ФО, що мають у своєму складі архаїзми, семантичні або лексичні, національно-специфічні реалії, або є історизмами, етнографізмами, чужими для англомовного світу. Його використовують також при відтворенні семантики ФО, зцементованих інтралінгвальними чинниками (тавтологією, алітерацією, асонансом та ін.).

При перекладі часткових відповідників слід надавати перевагу прагматичним значенням, які вони виражають, а не компонентному складу.

При перекладі безеквівалентних формул можна використовувати транскодування, калькування, контекстуальну заміну. Крім названих, у цій роботі пропонується метод обхідного маневру, при якому етикетна формула перекладається вільним сполученням, яке виражає схоже значення.

Причиною помилок при перекладі буває і те, що фразеологізація вільних словосполучень у різних мовах дає різні семантичні результати.

Кожна ФО складається із певного сполучення лексем – перший змістовний шар – від змісту яких наче відшаровуються окремі семи. Ці семи стають компонентами предметно-логічного образу, який, маючи денотативне й конотативне значення, є змістовним шаром-посередником між ФО як самостійною структурою, що складається з певних компонентів, і ФО-носієм певного фразеологічного значення – другим змістовним шаром – що є єдиним значеннєвим цілим і виникає кінець кінцем від взаємодії усіх значеннєвих сем. До цього трипланового змісту пришаровується стилістично-функціональна й емоційно-експресивна конотації, що виникають від взаємодії образного шару й фразеологічного значення ФО.


ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Амосова Н.Н. Основи англійської фразеології. – Л., 1963.

2. Амосова Н.Н. Английская контекстология. – Л., 1968.

3. Антрушина Г.Б. Лексикология. – М.: Дрофа, 2000.

4. Апресян Ю.Д. Вибрані труди: том 1. – Лексична семантика. – М., 1995; том 2. – Інтегральний опис мови і системна лексикографія. – М., 1995.

5. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. – М., 1957.

6. Бабкин А.М. Фразеология и лексикография (задачи русского фразеологического словаря) – «Проблемы фразеологии». – М., - Л., 1964.

7. Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. – М., 1964.

8. Балли Ш. Французская стилистика/ Пер. С фр. К.А.Долинина. – М., 1961.

9. Березнева І.М. Особливості вивчення фразеологічних одиниць з семантизмами як наукова проблема // Лінгвістичні дослідження. – 36 наук. Пр. – Вип. 5. – ХДПУ, 2000. – С. 122-127.

10. Будагов Р.А. Французская стилістика Балли Ш. : [Вступ ст.] // Балли Ш. Французкая стилистика / Пер. с фр. К.А. Долинина. – М., 1961.

11. Вакуров В.Н. Основи стилистики фразеологических одиниць (на материале советского фейлетону). – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. – 175с.

12. Васильченко В.О. Українська фразеологія. – К., 2000.

13. Ващенко Л.С. Українська лексикологія: Семантико-стилістична типологія слів. – Дніпропетровськ, 1979.

14. Виноградов В.В. Основные понятия русской фразеологии как лингвистической дисциплины. – М., 1945.

15. Виноградов В.В. Лексикология и лексикография: Избранные труды. – М.: Наука, 1977. – 312с.

16. Виноградов В.В. Русский язык. – М.:, 1972. – 639с.

17. Вежбіцка Ганна. Семантичні універсаліі в описах мов. – М., 1999.

18. Верещагин Е.М. Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова – М. : Рус.яз., 1980.

19. Грановская Л.М. Біблійні фразеологізми. Досвід словника // Російська мова. – 1998. – №1. – с. 73-79.

20. Ененко Ю.А. Фразеологія "Слово о полку Ігоря" в тлумачному словаре В.І Даля // Творчий спадок В.І. Даля в ідейно-нравче формування особистості: Тези доповідей і звітів четвертих Далевських робіт. –Ворошиловград, 1988. – С. 77-78.

21. Ефремов Л.П. Лексическое и фразеологическое калькирование. Труды Самарканд. гос. ун-та. Нов.сер.//Вопросы фразеологии. – 1961. Вып. 106. – 256с.

22. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов. – М.: Просвещение, 1978. – 159с.

23. Жуков В.П. Фразеологічна варіантність і синонімія в зв'язку з проблемою фразеографіі (на матеріалі Словника фразеологічних синонімів російської мови) // Проблеми російської і загальної фразеографіі: Міжвузівський збірник наукових праць. – Новгород, 1990р. – С. 81-86.

24. Каракуця О.М. Фразеологізми української мови з компонентом «душа»: Автореф. – Харків, 2002.

25. Костомаров В.Г. Жизнь языка. – М.: Просвещение, 1975. – 176с.

26. Кунин А.В. Фразеология современного английского языка. – М.: Высшая школа, 1996. – 496с.

27. Мокіенко В.М. Слов'янська фразеологія: Підручник, посібник для вузів по спец. «Слов'янська мова і літ.». – М.: Вища. шк., 1989. – 287с.

28. Молотков А.И. Основы фразеологии российского языка. – Л.: Наука, 1977. – 284с.

29. Медведєв Ф.П. Українська фразеологія: Чому ми так розмовляємо? – Харків: Вища школа, 1982. – 232с.

30. Пелепейченко Л.М, Тучина Н.В. Порівняльна лексикологія української, російської та англійської мови. – Х.: ВІВВ МВС У., 2003. – 110с.

31. Ступин Л.П. Теория и практика английской лексикографии. – Л., 1982.

32. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. – К.: Наукова думка, 1973.

33. Смит Л.П. Фразеология английского языка / Пер. С англ. А.Р. Игнатьева. – М., 1959.

34. Сучасна українська мова. Лексика і фразеологія./ За ред. Білодіда І.К. – К.: Наукова думка, 1973.

35. Українська мова. Енциклопедія. – К.: «Українська енциклопедія», 2000.

36. Чабаненко В.А. Стилістика експресивних засобів української мови. – Запоріжжя, 2002.

37. Шанський Н.М. Фразеология современного русского языка: Специальная литература, 1996. – 192с.

38. Шапошнікова І.В. Системні діахронічні зміни лексико-семантичного коду англійської мови в лінгво-этнічному аспекті. – Іркутськ, 1999.

39. Хайитов Б.Т. Фразеологизмы в словаре // Русский язык. – 1987. №1. – С. 86-89.

40. Федоров А.И. Розвиток фразеології наприкінці XVIII – початку XIX ст. – Новосибірськ: Наука, 1973. – 171с.

41. Cruse D.A. Lexical Semantics. – Cambridge, 1997.

42. Labov W. Principles of Linguistic Change. Vol.1. - Oxford: -Blackwell, 1994.

43. Langacker R.W. Language and its Structure. Some Fundamental Linguistic Concepts. - N.Y., 1968.

44. Lyons J. Introduction to Theoretical Linguistics. - Cambridge, 1969.

45. Leech G.H. Semantics. - L., 1974.

46. Stubbs M., Words and Phrases. Corpus Studies of Lexical Semantics. - Blackwell Public, 2000.

Перелік використаних словників

47. Аракин В.Д. Англо – русский словарь. – М., 1997.

48. Білоніжко В.М., Гнатюк І.С., Словник фразеологізмів української мови, – К.: Наукова думка, 2003. – 2000с.

49. Баранцев К.Т. Англо-український фразеологічний словник. – 2-ге вид., випр. – К.: Т-ов „Знання”, КОО, 2005. – 1056 с.

50. Кунин А.В. Большой англо-русский фразеологический словарь: Около 20 000 фразеологических единиц / – 5-е изд., исправл. – М.; Живой язык, 1998. – 944с.

51. Маккаи A.A. Идиомы русского и английского языков. – Нью-Йорк, 1997.

52. Мюллер В.К. Англо-русский словарь. – М., 1998.

53. Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько – російський, російсько – український фразеологічний тлумачний словник. – Х..: Прапор, 1997. – 462с.

54. Ступин Л.П. Словари современного англ. языка – Л., 1984.

55. Словарь американский идиом. – СПб.: Изд-во «Лань», 1997.

56. Удовиченко Г.В. Фразеологічний словник української мови: В 2-х т. – К.: Вища шк., 1984. – 1455с.

57. Cambridge international dictionary of idiom, – Cambridge University Press, 1999. – p. 587. Academic Consult. Prof. Michael McCarthy.

58. Collins H. 101 American English Idioms. Understanding and Speaking English Like an American. Passport Books, USA, 1987. – 104p.

59. The Longman Dictionary of Contemporary English. – М.: Русский язык, 1992.

60. Longman. Dictionary of English Idioms. – Harlow and London. 1979.

61. Makkai A.A. Idiom Structure in English. – The Huge. 1972.

62. Mencken H. L. The American Language. – Alfred A. Knopf, New York, 1937. – 770p.

63. McCarthy M., Walter E. Cambridge International Dictionary of Idioms (CIDI). – Cambridge University Press, UK, 1999. – 433p.

64. The Oxford Russian Dictionary. – М.: «Прогресс - Академия», 1995.

65. Oxford Dictionary of Current Idiomatic English. Vol. 2 – Oxford University Press, 1988.

66. Seidl, J., McMordie, W. English Idioms and How to Use Them. – Oxford, 1978.

67. Webster's New World Dictionary of American English. – Cleveland & New York: Webster's New World, 1988.