Всі бригади в господарствах прийнято класифікувати за такими ознаками: склад продукції та технологія її виробництва і форма організації використання техніки. Залежно від складу продукції і технології її виробництва, а також від зональних особливостей і виробничих умов найбільш поширеними в рослинництві є такі види бригад:
• спеціалізовані (галузеві) бригади - рільничі, овочівницькі, садівницькі, виноградарські та інші, в яких група працівників зайнята виробництвом одного або кількох однорідних продуктів у межах однієї галузі. За ними закріплюють сівозміни або площі плодоягідних насаджень, необхідні будівлі та інші засоби виробництва;
• рослинницькі бригади - виробляють різні види продукції кількох рослинницьких галузей. Крім польових культур, вони можуть вирощувати також овочеві і плодоягідні культури. За рослинницькими бригадами закріплюють сівозміни, а якщо вони вирощують плоди і ягоди, то й плодоягідні насадження, необхідні будівлі та інші засоби виробництва;
• комплексні бригади - під єдиним керівництвом обслуговують кілька рослинницьких і тваринницьких галузей.
За ними, крім землі і виробничих будівель, закріплюють один або кілька видів тварин.
Основною виробничою одиницею в тваринництві є ферма (скотарська, свинарська, вівчарська, птахівницька тощо), а формою організації праці - бригада. Найбільш перспективними у тваринництві є такі види бригад:
• спеціалізовані, які обслуговують певну статеву вікову групу того чи іншого виду тварин і виробляють, як правило, один вид продукції (молоко, м'ясо тощо). До них відносяться бригади по обслуговуванню молочного стада, вирощуванню та відгодівлі худоби і т. д.;
• галузеві, які обслуговують тварин одного виду в межах галузі. Це скотарські, свинарські, вівчарські, птахівницькі бригади;
• змішані, які обслуговують кілька видів тварин і їх статево - вікові групи з різних галузей.
За формою організації використання техніки всі бригади, що мають трактори, комбайни та інші машини, діляться на такі види:
• тракторні бригади, до складу яких входять механізатори і працівники, що працюють на машинах і обслуговують кілька або всі наявні в господарстві виробничі бригади;
• механізовані бригади (тракторно-рільничі, тракторно-овочівницькі тракторно-садівницькі та ін.), до складу яких входять механізатори широкого профілю, працівники, що обслуговують машини, та працівники інших професій. За такими бригадами закріплюють земельні ділянки (сівозміни) та необхідну техніку.
Якщо за тваринницькою бригадою також закріплюють трактори та інші машини для виконання механізованих робіт і виробництва тваринницької продукції, то така бригада називається механізованою тваринницькою бригадою.
Найбільш ефективними видами бригад у рільництві, особливо в добре технічно оснащених господарствах, де проведена спеціалізація виробництва і концентрація галузей до оптимальних розмірів, є механізовані рільничі (тракторно-рільничі) бригади. В них під єдиним керівництвом зосереджені робоча сила, земля (сівозміна), техніка та інші засоби виробництва, що дозволяє оплату праці членів бригади тісно ув'язати з виробництвом продукції.
В господарствах, де кількість техніки ще недостатня для її закріплення за кожною рільничою бригадою недоцільно проводити таке закріплення з ряду причин, раціональною формою використання техніки є самостійні тракторні бригади, які на госпрозрахункових умовах використовують техніку на потрібних ділянках виробництва. Проте при наявності тракторних бригад доцільно, щоб кожна з них обслуговувала лише одну виробничу бригаду, доведену до раціонального розміру.
В колективних господарствах Полісся та гірських і передгірних районів Карпат, де рільничі й комплексні бригади невеликі і не доведені до раціональних розмірів, кращих результатів досягають тоді, коли тракторна бригада обслуговує дві, а в господарствах з дуже дрібними бригадами (250-300 га) і до трьох виробничих бригад, оскільки саме в такому випадку створюються кращі умови для своєчасного і високоякісного проведення польових робіт та продуктивної роботи механізаторів.
В окремих господарствах, що мають кормові сівозміни на великих земельних масивах, доцільно організовувати спеціалізовані кормодобувні бригади. За ними закріплюють сівозміни і необхідні машини та знаряддя. В господарствах з розвинутим тваринництвом, де в структурі земельних угідь переважають площі під сіножатями та пасовищами, слід створювати лукомеліоративні бригади. За цими бригадами також потрібно закріплювати необхідні машини та знаряддя для проведення лукомеліоративних заходів (зрізування купин, осушення, підсівання трав тощо), поліпшення лук і пасовищ та заготівлі кормів.
У господарствах із значними площами багаторічних трав на весь період їх збирання слід створювати бригади по виготовленню трав'яного борошна.
Розвиток колективних підприємств, концентрація галузей створюють умови для дальшого розподілу та спеціалізації праці. Тому в рослинництві поряд з рільничими бригадами доцільно зберігати і створювати спеціалізовані овочівницькі, садівницькі, виноградарські бригади.
В господарствах з розвинутим овочівництвом і високою концентрацією посівних площ овочевих культур (не менше 50 га в одному масиві) потрібно мати механізовані овочівницькі бригади.
В підприємствах з розвинутим садівництвом, виноградарством і високою концентрацією плодових насаджень і виноградників (не менше 50-70 га в одному масиві) доцільно зберігати або організовувати механізовані спеціалізовані бригади - садівницькі та виноградарські.
Кращі результати по вирощуванню ранніх овочів і розсади мають ті господарства, в яких створені спеціалізовані бригади закритого і відкритого ґрунту.
Позитивно зарекомендували себе спеціалізовані бригади і в хмелярстві. За кожною з них слід закріплювати 12- 15 га насаджень. При встановленні кількісного складу бригади потрібно виходити з того, що на кожний гектар хмелю треба виділяти 2-3 постійних працівники. У хмелярських бригадах створюють спеціалізовані ланки в складі 10-15 осіб, за якими закріплюють 3-5 га хмелю.
Для кращого використання і швидшої окупності капітальних вкладень на зрошених і осушених землях доцільно створювати механізовані бригади, спеціалізовані на виробництві певного виду продукції в межах однієї галузі (рільничі, овочівницькі та ін.).
В тих підприємствах, де виробничі бригади, що освоюють зрошувані землі, виконують обсяг землерийних робіт, недостатній для продуктивного використання закріпленої техніки, доцільно створювати на господарство один механізований загін для проведення планувальних і землерийних робіт, заготівлі й внесення органічних добрив.
При визначенні розміру загону слід виходити з тою, що за працівником (ремонтером) необхідно закріплювати 8- 15 км каналів або 50-100 га осушеної площі.
Важливим елементом правильної організації виробництвом є раціональний розмір бригади. На розміри бригад впливають багато факторів: виробничий напрям і спеціалізація господарства; рівень механізації, технологія та організація праці; природні умови (рельєф місцевості, ступінь залісення, розміри і конфігурація земельних ділянок тощо); розташування населених пунктів; рівень підготовки керівників бригад; кваліфікація працівників та інші фактори.
Так, за даними наукових досліджень Українського інституту аграрної економіки, за рільничою і тракторно-рільничою бригадами доцільно закріплювати таку площу ріллі із введеною на ній сівозміною: для господарств зони Полісся -600-800 га, Лісостепу - 800-1200, північного і центрального Степу - 1200-1800, південного Степу - 1500-2000 га. В умовах передгірних районів республіки оптимальним розміром бригади є 400-600 га, а гірських - 200-400 га посівів, або 500-800 га сільськогосподарських угідь.
Раціональний розмір механізованої рільничої бригади на зрошених і осушених землях - 500-800 га сівозмінної площі.
В овочівництві, садівництві і виноградарстві доцільно за бригадами закріплювати 100-200 га овочевих культур, плодоягідних насаджень або виноградників.
Для господарств, які мають тракторні бригади, можна рекомендувати такі оптимальні їх розміри по зонах республіки: Степ - 12-15 фізичних тракторів; Лісостеп - 10-12 і Полісся - 8-10 фізичних тракторів.
При визначенні в рослинництві складу бригади за чисельністю працівників і кількістю машин слід виходити з розмірів і структури посівної площі та рівня механізації. Для практичних розрахунків розміру бригади за чисельністю працівників можуть бути використані примірні норми навантаження площі посіву та плодово-ягідних культур на працівника (табл. 3.1).
Таблиця 3.1 Навантаження посівів чи оброблюваної площі н а працівника, га
| Культури | На неполивних землях | На зрошуваних землях |
| Озимі зернові | 35 | 26 |
| Ярі зернові колосові | 50 | 35 |
| Кукурудза на зерно | 25 | 12 |
| Зернобобові (горох) | 41 | 30 |
| Просо | 40 | 28 |
| Соняшник | 23 | - |
| Картопля | 6 | 3 |
| Баштанні продовольчі | 8 | - |
| Цукрові буряки | 6,7 | 4,6 |
| Кормові корнеплоди | 6,5 | 3,8 |
| Кукурудза на силос | 25 | 10 |
| Озимі на зелений корм | 40 | 28 |
| Кукурудза післяжнивна | 45 | 15 ' |
| Багаторічні трави минулих років | 44 | 21 |
| Сади зерняткові: | ||
| плодоносні | 3 | 2 |
| вступаючі в плодоношення | 5 | 4 |
| молоді насадження | 12 | 10 |
| Сади кісточкові: | ||
| плодоносні | 2 | 1,8 |
| вступаючі в плодоношення | ' 3 | 2,5 |
| молоді насадження | 8 | 6 |
| Смородина, аґрус, малина | ||
| плодоносні | 1,5 | 2 |
| |молоді насадження | 3 | 2,5 |
Навантаження посівної площі овочевих культур на працівника при зрошенні рекомендується таке: капуста рання 1,9 га; капуста середньостигла - 2; капуста пізня - 2,5; огірки - 1,8; помідори - 1,2; буряки столові - 2,5; морква - 2; цибуля на ріпку - 2; кабачки - 2,5; баклажани сині - 1,7; перець солодкий-1,6; горошок зелений - 3; кукурудза цукрова - 5; редька - 0,7; салат, шпинат, щавель — 0,8 га.