Смекни!
smekni.com

Організація виробництва в підприємствах агропромислового комплексу (стр. 63 из 67)

10.4 Горизонтальна інтеграція при формуванні ринкових відносин

Горизонтальна інтеграція реалізує свій організуючий вплив на сільськогосподарський ринок через стабілізацію економічного стану учасників, підвищення їх конкурентоспроможності, її основні напрями такі:

• виробнича горизонтальна інтеграція;

• фінансова горизонтальна інтеграція;

• освітньо-консультативна горизонтальна інтеграція;

• соціальна горизонтальна інтеграція.

У рамках виробничої горизонтальної інтеграції може розвиватись співробітництво партнерів, розмежованих внутрішньогалузевим технологічним поділом праці та шляхом придбання й використання потужної сільськогосподарської техніки. Технологічний постадійний поділ праці особливо поширений в Україні при виробництві м'яса великої рогатої худоби, молока, у птахівництві. Ця практика відома і відповідний досвід узагальнений. Актуальним для України на сучасному етапі є організація горизонтальної взаємодії для придбання та використання сучасної мобільної техніки. її парк має бути істотно збільшений, оскільки реальне навантаження, наприклад на зернозбиральні комбайни, в 4-5 разів перевищує зарубіжні показники, що негативно впливає як на темпи, так і на якість зернозбиральних робіт. Так, середня збиральна площа зернових культур на один комбайн коливається від 36 га у Франції до 71 га у Великобританії, а в Україні вона вже, мабуть, наближається до 200 га.

Для придбання та використання потужної техніки з урахуванням особливостей України можна рекомендувати створення спеціальних машинних станцій, спільних парків, машинних товариств на акціонерній чи кооперативній (для фермерів) основі. По мірі розвитку та поглиблення процесів корпоратизації великих сільськогосподарських підприємств стане можливою і така форма об'єднання технічних засобів, як акціонерне товариство по механізації сільськогосподарських робіт в рослинництві. Власники землі за рахунок своїх майнових паїв утворюють закрите акціонерне товариство і передають йому всю наявну сільськогосподарську техніку, наймають керуючого акціонерним товариством і замовляють йому виконання всього комплексу сільськогосподарських робіт в рослинництві. Продукція належить акціонерам і з надходжень від її реалізації вони розраховуються з керуючим та персоналом. При необхідності парк машин поповнюється за рахунок коштів акціонерів.

Крім охарактеризованих форм для фермерів можуть застосовуватись найпростіші у вигляді усної домовленості про взаємодопомогу технічними засобами з відповідними розрахунками. У будь-якому випадку горизонтальна інтеграція значно здешевлює для сільськогосподарських товаровиробників витрати на техніку порівняно з послугами підприємницьких структур. Можливе також створення асоціацій по взаємному обміну спеціалізованою потужною технікою в рамках асоціації. Техніка її членів перебуває у власності кожного і її використання регулюється централізовано спеціальним персоналом, який і визначає черговість виконання відповідних операцій з таким розрахунком, щоб забезпечити повне використання парку машин і своєчасне виконання всіх робіт у господарствах - членах асоціації. Ремонт техніки здійснює її власник.

У рамках фінансової горизонтальної інтеграції особливо важливо для сучасних умов України налагодити кредитну та страхову. Основною функцією кредитної є акумуляція вільних коштів її учасників та надання окремим із них кредитних послуг. Цей вид інтеграції не повинен містити ніяких функцій дотування чи соціальної допомоги, а має базуватись на класичних економічних принципах кредитування. На позики може розраховувати лише той, хто здатний використати їх за призначенням і своєчасно повернути, Як показує досвід зарубіжних країн, зокрема Федеративної Республіки Германії, при такому підході за рахунок кредитної інтеграції в її кооперативному різновиді може покриватись 35% загальної погреби в кредитних ресурсах, у тому числі 60% потреби у короткотермінових позиках. Саме кооперативна форма і є найбільш прийнятною для цього виду інтеграції. Кредитна кооперація посилює конкуренцію на ринку капіталів і в такий спосіб зміцнює конкурентне середовище.

Страхову горизонтальну інтеграцію доцільно запроваджувати не як противагу підприємницькому страховому бізнесу, оскільки в Україні він і без того розвинутий далеко недостатньо, а як доповнення до нього. Тому можна рекомендувати створення невеликих регіопальних страхових асоціацій вузького профілю, які функціонують на принципах самострахування. Завданням асоціацій може бути створення децентралізованих натуральних фондів насіння, кормів та найважливіших технологічних матеріалів безпосередньо в господарствах, але з розрахунком на їх передачу потерпілим підприємствам - членам асоціації. Цьому повинна передувати постійна страхова самоекспертиза з участю представників усіх членів асоціації, яка б підтвердила настання страхового випадку з не залежних від потерпілого причин. Такий самий підхід можливий і для "вогневого" страхування. Представники членів асоціації періодично інспектують об'єкти всіх підприємств на предмет дотримання правил протипожежної безпеки. Якщо вони порушуються і недоліки не усуваються, право на отримання допомоги переглядається. Страховій інтеграції найбільше відповідає кооперативна чи партнерська організаційно-економічна форма.

В умовах конкурентного середовища потрібне постійне ознайомлення товаровиробників з досягненнями науково-технічного прогресу та ринковою ситуацією. Це завдання вирішується не лише на державних та підприємницьких, а й на інтеграційних засадах освітньо-консультативної інтеграції. В її рамках можуть діяти різноманітні об'єднання (союзи) виробників, завданням яких є організація обміну досвідом роботи, освоєння прогресивних технологій, організації та управління виробництвом, вивчення новітніх досягнень науки та стану продуктових ринків. Об'єднання створюються за професійною ознакою, тобто з виробників одного виду продукції рослинництва чи тваринництва. Потужні національні об'єднання можуть організовувати і власні наукові дослідження для потреб галузі чи підгалузі, широке впровадження наукових розробок у виробництво. Крім виробничих функцій такі об'єднання поступово можуть взяти на себе функції представництва інтересів відповідних груп виробників у владних структурах.

Соціальна горизонтальна інтеграція має своїм змістом задоволення соціальних потреб сільських виробників. Як правило, вона є складовою діяльності інших, переважно кооперативних, об'єднань. В окремих країнах спектр соціальних функцій інтегрованих структур дуже широкий. Так, у Японії так звані багатоцільові кооперативи крім виробничих та маркетингових завдань вирішують питання охорони здоров'я, освіти, забезпечення предметами широкого вжитку та продовольства, культурного розвитку, юридичної допомоги та інші.

Охарактеризовані вище напрями та організаційно-економічні форми інтеграції в реальній господарській практиці повинні функціонувати не ізольовано, а в поєднанні, комплексно, системно. Маркетингова та виробнича вертикальна інтеграція органічно поєднуються між собою і доповнюються осітньо-консультативною допомогою виробникам сировини з боку інтегратора - переробного підприємства. Як правило, він же у своїх власних інтересах надає їм кредитну допомогу у вигляді переважно короткотермінового товарного безвідсоткового кредиту. Прикладом комплексного характеру інтеграційних процесів є згадувані багатоцільові кооперативи Японії.

Вищою формою інтеграції є міжгалузева, тобто інтеграція не окремих підприємств та їх груп, а галузей в цілому. Вона може виникнути як закономірне завершення внутрішньогалузевих та територіальних інтеграційних процесів у рамках продуктових підкомплексів АПК. По кожному з них на національному рівні може створюватися єдиний центр, в якому знаходять відповідне представництво інтереси всіх партнерів даного подкомплексу і вирішується широке коло завдань по їх взаємному узгодженню. В широкому плані це означає координацію та управління роботою підкомплексу: визначення виробничих і ринкових квот для внутрішнього та зовнішнього ринку, розробка технологічних регламентів, правил торгівлі та вимог до якості продукції, визначення змісту типових контрактів, організація продуктових ринків, підготовка законодавчих пропозицій по їх регулюванню, розподіл субсидій та дотацій, підготовка аналітичних ринкових оглядів продуктового ринку та інші. Досвід показує, що процеси міжгалузевої інтеграції ровиваються поступово і тривають довго. Наприклад, у Франції вони були започатковані у 1936 p., коли створили національне міжгалузеве управління зернового господарства, і завершились у 1975 p., коли остаточно сформувалась остання міжгалузева організація - по свинині. Функції міжгалузевих структур також змінюються в залежності від особливостей підкомплексу та конкретного періоду розвитку національної економіки.


10.5 Регулювання відносин в інтегрованих структурах

Інтегровані структури відзначаються великою різноманітністю щодо змісту та організаційно-економічних форм їхньої діяльності. Проте з боку регулювання відносин вони мають два спільних аспекти: 1) організаційно-правовий; 2) економічний. У складі економічних можна виділити відносинивласності та розподілу. До предмету даних рекомендацій відносяться відносини розподілу.

При повній інтеграції на базі одного підприємства всі питання відносин вирішуються в рамках управління підприємством. При цьому суб'єкти відносин взаємодіють не як юридичні особи, а як підрозділи підприємства. Можливий варіант і надання складовим підприємства статусу юридичних осіб, але для цього підприємство має перетворитися на об'єднання, корпорацію. У рамках підприємства інтеграційні процеси створюють передумови перебудови його внутрішньої структури на маркетингових засадах. Підприємство від технологічної може перейти до товарної структуризації свого внутрішнього середовища, зробивши провідними ті свої структурні складові, які виробляють кінцеву продукцію і з нею виходять на відкритий ринок. Решта підрозділів в залежності від характеру та глибини взаємодії з товарними або входять до їх складу (наприклад, кормо виробництво та тваринництво може бути об'єднане з переробними виробництвами), або надають їм послуги на принципах купівлі-продажу за внутрішніми цінами.