а) організації та установи, що ведуть політико-виховну роботу серед населення;
б) спеціалісти підприємств і установ, в складі яких немає ні бібліотек, ні органів НТІ;
в) працівники культури і мистецтва.
Оскільки центральні районні бібліотеки виконують функції низових служб НТІ в галузі сільського господарства, на них покладається інформаційно-бібліографічне обслуговування спеціалістів та працівників масових сільськогосподарських професій, передусім агрономів, зоотехніків, механізаторів, рільників, тваринників. Для забезпечення цієї роботи масові бібліотеки ведуть картотеку фахівців. В ній фіксуються прізвища фахівців, що працюють в межах бібліотечного регіону, із зазначенням посади, освіти, характеру діяльності фахівця та його інформаційних потреб. Крім того, ЦРБ складає картотеку бібліотек-інформаторів регіону, в якій з метою визначення інформаційних можливостей бібліотек фіксуються відомості про їх фонд, профіль комплектування, ДБА та штат працівників.
Основними методами вивчення ефективності інформаційно-бібліографічного обслуговування є анкетування абонентів ВРІ, проведення конференцій і нарад бібліотечних працівників, опит читачів і інформаторів-референтів, вивчення карток зворотного зв'язку, аналіз читацької активності в масових заходах бібліотеки (в останньому випадку використовуються спеціальні зошити обліку). Центральна бібліотека вивчає також звіти своїх підрозділів і філіалів, книги обліку виконаних довідок і незадоволених читацьких запитів. З метою апробації нових форм інформаційно-бібліографічного обслуговування провадиться також експериментальна робота в кращих бібліотеках.
Вибір методу вивчення, а значить і перевірки ефективності бібліографічного обслуговування залежить від цілей, які переслідує бібліотека. Так, анкетне опитування абонентів ВРІ дозволяє скласти об'єктивне уявлення про організаційний бік інформаційно-бібліографічного обслуговування, якість ВРІ оперативність, повнота, відповідність, конкретність); намітити заходи щодо поліпшення цієї роботи. Аналіз книговидач дозволяє проілюструвати спостереження і висновки, зроблені на підставі анкетного опитування, статистичними даними; аналіз читацької активності – зробити висновки-про популярність і доцільність певних форм БІ, виявити серед них найвдаліші тощо.
Найповніші і найоб'єктивніші дані дає комплексне вивчення ефективності, яке провадиться із застосуванням різних форм і методів аналізу і перевірки. Наслідки спостережень, вивчення і аналізу інформаційно-бібліографічного обслуговування обговорюються на методичних радах та засіданнях міжвідомчої ради з питань бібліотечної роботи при районному відділі культури. Відповідно до рішень цих інстанцій інформаційно-бібліографічний відділ ЦБ розробляє рекомендації та організаційні заходи щодо поліпшення цієї роботи.
бібліографічний анотування бібліотечний обслуговування
3. Формування бібліографічної культури та пропаганда бібліотечно-бібліографічних знань
Масове читання в нашій країні стало показником високих духовних запитів і одним із факторів формування всебічно розвиненої особи. «Дві сили найбільш сприяють вихованню культурної людини – мистецтво і наука, – говорив О. М. Горький. – Обидві ці сили сполучені в книзі».
Рівень культури читання, компонентом якої є бібліотечно-бібліографічна грамотність, впливає на характер читання, його спрямованість та інтенсивність. Без бібліографічної культури не може бути ефективного використання книги. Тому пропаганда бібліотечно-бібліографічних знань, будучи одним із важливих розділів діяльності масових бібліотек, розповсюджується на всіх читачів незалежно від віку й освіти.
Є, однак, категорії й групи читачів, робота з якими в цьому напрямку вимагає особливої уваги. Це молодь, що вчиться. Зараз поставлено конкретне завдання: озброїти студентів і учнів основами бібліотечно-бібліографічних знань, підготувати їх до самостійної роботи з книгою з метою самоосвіти й самовиховання.
Масові бібліотеки здавна виступають у спілці зі школою: проводять бібліотечні уроки, знайомлять читачів з елементами книги, організують екскурсії до бібліотеки тощо. Нині ця робота піднята на вищий рівень. По-перше, формування бібліографічної культури включено в систему загальноосвітньої підготовки учнів і студентів. По-друге, ця робота здійснюється не ізольовано від інших процесів бібліотечно-бібліографічного обслуговування, зокрема керівництва читанням, а в єдності з ними. По-третє, рекомендації щодо формування бібліографічної культури все частіше знаходять своє обґрунтування в науково-теоретичних дослідженнях, спираються на положення й висновки таких дисциплін, як психологія, педагогіка, бібліографознавство, інформатика та інші.
Бібліографічна орієнтація читачів має бути комплексною за тематикою і характером подачі матеріалу, диференційованою – за читацьким призначенням. Читачам потрібні не розрізнені відомості, а система знань з таких питань, як загальна культура читання, самостійна робота з книгою, організація бібліотечно-бібліографічної та інформаційної служби, ДБА бібліотеки, види й типи бібліографічних посібників, методика бібліографічної роботи, організація й ведення особистої бібліотеки.
Склався мінімум бібліотечно-бібліографічних знань, яким треба оволодіти кожному читачеві:
1) раціональні методи роботи з книгою;
2) вміння стежити за новою літературою;
3) вміння самостійно відшукувати й добирати літературу за бібліографічними джерелами;
4) вміння складати й оформляти списки літератури для самоосвітньої, навчальної, виробничої та наукової роботи;
5) знання основних інформаційно-бібліографічних центрів країни та їх видань.
Мінімум бібліографічних знань засвоюється поетапно, шляхом активних взаємин з бібліотекою та участі в її заходах.
Форми й методи пропаганди бібліографічних знань
Пропаганді бібліографічних знань властиві всі форми й методи масової, групової та індивідуальної роботи з читачем. Для зручності аналізу й характеристики ці форми і методи об'єднуються в групи:
1) форми письмової пропаганди;
2) форми наочної пропаганди;
3) форми усної пропаганди.
З другого боку, за своїм характером пропаганда бібліографічних знань може бути комплексною і розрізненою.
Особливість комплексної пропаганди полягає в тому, що в ній різні форми й методи масової, групової та індивідуальної роботи з читачами об'єднуються широко взятими бібліотечно-бібліографічними темами, нерідко програмами, розрахованими на проведення серії різноманітних бібліографічних заходів. Комплексний характер, наприклад, мають бібліотечні уроки, екскурсії до бібліотеки, бібліографічні семінари-практикуми, бібліографічні конференції читачів, дні бібліографії, місячники пропаганди бібліотечно-бібліографічних знань.
Комплексна пропаганда вимагає всебічного методичного забезпечення, кооперування бібліотек, установ і організацій, зацікавлених у розвитку бібліографічної культури. Форми письмової пропаганди – це пам’ятки, плакати, методичні й практичні посібники з бібліографічних питань, що випускаються обласними та центральними міськими й районними бібліотеками. Частина цих видань звернена безпосередньо до читача, навчальні ж, методичні та практичні посібники адресуються переважно організаторам бібліотечно-бібліографічної пропаганди – бібліотечним працівникам.
До форм письмової пропаганди належать також папки журнальних та газетних статей з бібліотечно-бібліографічних тем (наприклад: «Раціональні методи роботи з книгою», «Бібліографічне оформлення наукових праць», «Система бібліографічної інформації», «Домашня бібліотека»), альбоми з висловлюваннями діячів науки і культури про книгу, бібліотеку і бібліографію, з цифровим матеріалом, що характеризує розвиток книговидання, бібліотечної й бібліографічної справи, з відповідними ілюстраціями; матеріали в настінних газетах і бюлетенях (інформація про новинки бібліографічної літератури, відповіді на запитання читачів у рубриці «Бібліографічна консультація»)
Найбільш розповсюдженими формами наочної пропаганди бібліографічних видань, плакати та стенди.
Наявність великої кількості бібліографічних матеріалів дає змогу урізноманітнювати виставки бібліографічних видань за змістом і читацьким призначенням. Вони можуть бути загальними, адресованими широкому колу читачів (наприклад, «Бібліографічну культуру – кожному читачеві», «Наша Батьківщина в довідниках та бібліографічних виданнях»); тематичними, адресованими фахівцям (наприклад, «Бібліографічні посібники – працівникам сільськогосподарського виробництва», «Видання Інформцентру з питань культури і мистецтва»). Можуть розкривати окремі типи бібліографічних видань (наприклад, «Реферативні журнали з техніки»), пропагувати методи бібліографічної роботи («Як вибрати книгу», «Бібліографія і самостійна робота з книгою» та ін.).
Бібліографічні матеріали демонструються під час громадських переглядів літератури, ними доповнюють звичайні виставки книг на стендах і на полицях відкритого доступу.
Ефективною формою пропаганди бібліографічних посібників є книжкові виставки, складені виключно з літератури, що рекомендується в тому чи іншому посібнику. Така виставка повторює структуру посібника й розташування літератури всередині розділів. За основу беруться, відомо, найзначніші рекомендаційні посібники, зміст яких може зацікавити багатьох і різних читачів бібліотеки, а сама література, що рекомендується, відповідає сучасним завданням і вимогам.