На підставі укладених договорів і контрактів комерційні служби спільно з постачальниками організують завезення партій товару у власну складську мережу або безпосередньо оптовим покупцям шляхом централізованої доставки. Необхідною умовою при цьому є проведення контролю якості і кількісної відповідності отриманих від постачальника товарів згідно із зобов'язаннями, прийнятими сторонами в укладених договорах.
Недотримання обумовлених строків поставки, порушення якісних гарантій, кількісна невідповідність партії товару, що надійшла, з'ясовуються під час оперативного контролю якості і кількості закуплених товарів і покладає на комерційні служби оптових підприємств обов'язки здійснення претензійної роботи, значення якої в ринкових умовах значно зросло. її успішне проведення дозволяє значно скоротити непланові витрати і втрати, запобігти можливим збиткам і у підсумку - банкрутству підприємства.
Комерційні служби суб'єктів оптового ринку здійснюють формування торговельного асортименту. Для цього на оптових підприємствах проводиться низка торговельно-технологічних складських операцій (фасування, підсортування, передреалізаційна доробка тощо).
Складною ділянкою роботи комерційних служб суб'єктів оптового ринку є організація товаропостачання роздрібних торговельних підприємств та інших клієнтів.
Комерційні служби концентрують свою увагу на розробку схем (графіків, маршрутів) доставки товарів у магазини.
При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що ризик як ймовірнісну категорію найбільш обґрунтовано можна характеризувати, як ймовірність виникнення певного рівня втрат. Певні сфери або зони ризику залежать від величини втрат.
Сфера, в якій витрати не очікуються, це зона без ризику, їй відповідають нульові втрати або негативні (перевищення прибутку.
Зона допустимого ризику - це сфера, в межах якої цей вид комерційної діяльності зберігає економічну доцільність, тобто втрати менші від очікуваного прибутку. Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, який дорівнює розрахунковому прибутку від підприємницької діяльності.
Зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, які заздалегідь перевищують очікуваний прибуток і в результаті можуть призвести до невідшкодованої втрати всіх засобів, укладених комерсантом у справу. В останньому випадку комерсант не тільки не отримує від угоди доходів, але несе збитки в сумі всіх безплідних затрат.
Зона катастрофічного ризику містить втрати, які за своєю величиною перевищують критичний рівень і в результаті можуть досягати величини, яка дорівнює майновому стану підприємця. Катастрофічний ризик здатний призвести до банкрутства, повного краху комерційної фірми, його закриття і розпродажу майна. До катастрофічного ризику слід віднести ризик, пов'язаний із прямою небезпекою для життя людей або виникненням екологічних катастроф.
За оцінками фахівців під час здійснення помірної фінансової політики граничними значеннями рівня ризиків в окремих комерційних операціях є:
• у комерційних операціях із допустимим рівнем ризику -0,1;
• у комерційних операціях із критичним рівнем ризику-0,01;
• у комерційних операціях із катастрофічним рівнем ризику-0,001.
Це означає, що намічена комерційна операція торговельного підприємства може бути відхилена, якщо в одному випадку з десяти внаслідок неї може бути втрачений увесь прибуток; в іншому випадку з тисячі - втрачений увесь власний капітал або суттєва його частина і підприємство може бути оголошене банкрутом.
Комерційний ризик може визначатися як в абсолютних, так і у відносних величинах. Вимір ступеня ризику в абсолютних величинах доцільно застосовувати під час характеристики окремих видів втрат, а у відносних - при порівнянні рівня втрат, що прогнозуються, з реальним рівнем, середньогалузевим, середнім в економіці тощо.
Зниження ризиків
Комерційна діяльність пов'язана з чинниками випадковості, розпливчастості, неповноти інформації, тобто з ризиком. Тому необхідно визначити практичні шляхи (способи) зниження загрози збитків (банкрутства), що пов'язані з певними ризиками, обрати найбільш ефективний спосіб дій, що забезпечать прийнятий ступінь ризику.
До основних способів зниження ступеня ризику належать його уникнення та попередження, диверсифікація, страхування, одержання додаткової інформації під час обрання варіантів рішень і результатів їх реалізації, створення запасів та резервів тощо.
1. Уникнення ризику означає просте ухилення від певного заходу, що обтяжений надмірним (катастрофічним) ризиком. Однак уникнення ризику нерідко означає відмову від прибутку, а це пов'язано з ризиком невикористаних можливостей.
2. Попередження ризику - це досить ефективний засіб, який лише в окремих випадках дозволяє зменшити ризик.
3. Розподіл ризику полягає в тому, щоб, наприклад, покласти певну частку відповідальності за ризик на співучасника реального інвестиційного проекту, який краще за інших здатний його контролювати.
4. Суть страхування ризику полягає в тому, що інвестор готовий відмовитися від частини доходів, тобто він готовий заплатити за зниження рівня ризику до нуля. Страхування ризику - це, по суті, передача певних ризиків страховій компанії.
5. Лімітування є важливим засобом зниження рівня ризику і застосовується, наприклад, банками під час продажу товарів у кредит, а інвесторами - під час визначення суми вкладення капіталу.
6. Диверсифікація - процес розподілу Інвестованих коштів між різними об'єктами вкладання, які безпосередньо не пов'язані між собою
7. Створення резервів, запасів на покриття ймовірних витрат являє собою спосіб зниження ступеня ризику.
8. Здобуття додаткової інформації- один із важливих способів зниження ризику. У разі використання неточних економічних даних доцільним є їх уточнення.
При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що шляхом визначення узагальнюючих показників дається кількісна оцінка ефективності здійснення окремих видів діяльності комерційної фірми: функціональної, господарської і соціальної.
Узагальнений показник функціональної діяльності (Еор) визначається за формулою
Еор=Ос+Об+Ф3'
де Тор - річний обсяг роздрібного товарообороту;
Ос - середньорічна вартість основних фондів;
О6- середньорічна вартість оборотних коштів; Ф3 - фонд заробітної плати торговельних працівників за рік.
У даній формулі вартісним вираженням затрат живої праці в торгівлі прийнято витрати на заробітну плату.
Разом з тим слід мати на увазі, що заробітна плата тільки частково виражає вартість трудових ресурсів фірми і не враховує частку вартості затрат трудових ресурсів на створення додаткового продукту, який працівники фірми одержують через суспільні фонди споживання. Було б доцільно вартісну оцінку трудових ресурсів дати як величину новоствореної вартості на фірмі.
Проте визначення такого показника утруднюється у зв'язку з відсутністю відповідної інформації. Тому затрати трудових ресурсів у вартісній формі слід виражати через витрати на заробітну плату.
Узагальнюючий показник ефективності господарської діяльності (Ег) визначається для комерційної фірми співвідношенням
П_____
(Ег) =Во +Е'хк
де П - річний прибуток;
В0 - витрати обігу за рік;
Е' - сума капітальних вкладень за рік; К- коефіцієнт.
Показники Еорі Егдають кількісне уявлення про економічну роботу підприємства. Отже, економічна ефективність (Ес) може визначитися одним показником;
Ес= Еорх Ег
Специфічні показники ефективності вимірюють результативність використання окремих видів ресурсів чи витрат.
Ефективність використання трудових ресурсів (Ет,р), що застосовуються в трудовій діяльності комерційних фірм, визначається відношенням розміру товарообігу або іншого показника, що виражає ефект комерційної діяльності до величини трудових ресурсів. Вартість трудових ресурсів прирівнюється до витрат на оплату праці.
Ет р.= Тф____Вт,р
де Тф- розмір товарообороту фірми за певний проміжок часу, грн;
Вт,р - витрати на оплату праці працівників фірми, грн.
Як ефект при розрахунку цього показника можна використовувати також розмір доданої вартості, створеної підприємством, а в ролі ресурсів - кількість працівників.
Ефективність використання матеріальних ресурсів (Емр) вимірюється фондовіддачею.
комерційний торгівля конкурентоспроможність постачання
Ем.р = Тф___Воф
де В0,ф - вартість основних фондів.
Показник ефективності використання фінансових ресурсів (Еф,р) вираховується відношенням товарообігу до вартості оборотних коштів.
Еф,р= Тф___Во.к
де В0_к- вартість оборотних коштів, грн.
Специфічні (окремі) показники ефективності комерційної діяльності можуть визначатися для окремих елементів результату роботи фірми чи з урахуванням окремих елементів ресурсів. З допомогою системи показників ефективності комерційної діяльності можна визначити конкурентоспроможність, інвестиційну привабливість власного підприємства чи інших фірм, правильно приймати комерційні рішення, дати оцінку результатів роботи за певний період часу та позиції на ринку.
При вивченні цього питання необхідно звернути увагу на те, що для визначення ефективності комерційної діяльності можна використати інший підхід. Наприклад, шляхом виділення результатів і витрат на одну комерційну операцію. Основною операцією в комерційній діяльності є укладання договору.