Моделі і механізми впровадження маркетингу в діяльність органів місцевого самоврядування (стр. 14 из 34)

- геолого-географічну характеристику території (характеристики ґрунтів, корисних копалин, повітряного і водного басейнів, ступеню екологічної чистоти та ін.);

- біологічну характеристика території (люди і стан їх здоров'я, тваринний і рослинний світ території);

Рис. 2.1. Структурно-логічна схема управління потенціалом території муніципального утворення

Дана група елементів потенціалу розглядає територію як об'єкт певного місця розташування в просторі, тобто існує сукупність природно-географічних ресурсів, яка може бути використана з певною метою. В цій групі превалює «природно-географічна» оцінка території.

Проте, природні ресурси, перш за все мінерально-сировинні, визначають спеціалізацію регіональної економіки та є фактором комплексування та комбінування виробництва. Якісні та кількісні параметри водних, земельних, кліматичних та рекреаційних ресурсів мають визначальне значення в процесах просторового розміщення об'єктів господарювання, зокрема формування функціональної структури господарства, параметрів розвитку системи розселення, розвитку виробничої та соціальної інфраструктури.. [М Долішній]

До другої групи віднесені інерційні фактори, які мають власну тенденцію розвитку під впливом багатьох факторів, але частково піддаються управлінському впливу. Дана група представлена комплексом ресурсів що дозволяють вести виробничу діяльність на території.

До даної групи потенціалу території можна віднести такі складові:

- матеріально-технічну базу на території (сукупність матеріальних об'єктів господарського і негосподарського призначення, будівель, технічних систем);

- виробничо-господарський комплекс (сукупність галузей і підприємств різних форм власності, об'єктів виробничої інфраструктури);

- транспортну систему території (рівень розвитку транспорту і розміщення головних транспортних шляхів);

- розвиток засобів комунікації (види зв'язку, приступність і якість зв'язку);

- розвиток ринкової інфраструктури території (розвиток фінансово-кредитної, банківської, страхової сфери тощо.);

- інноваційний потенціал території (у тому числі розвиток бізнесів-послуг);

- рівень розвитку соціальної інфраструктури;

- кількість і якість робочої сили (резидентів і нерезидентів території).

Дана складова потенціалу території цікава тим, що вимірюється переважно кількісними оцінками, що можуть бути проаналізовані в динаміці, можлива побудова трендів, пошук і аналіз закономірностей. Показники соціально-економічного розвитку, приведені до відносних величин (наприклад, на душу населення) стають зручною формою порівняння соціально-економічного розвитку різних територій, а виходить, можуть стати основою конкурентного аналізу. [Т.Савчук.]

Ця складова територіального потенціалу може піддаватися значним змінам під впливами цілеспрямованій політиці на державному чи місцевому рівні. Проте ці види ресурсів змінюються в обмежених межах і, як правило, за рахунок залучення додаткових фінансових, інтелектуальних і матеріальних ресурсів. [Т.Савчук.]

До третьої групи факторів віднесені перемінні фактори які мають управлінський вплив по відношенню до інерційних факторів.

У дану групу потенціалу території можна включити:

- адміністративно-організаційне управління (система організації і якість менеджменту даної території, що здійснюють представницькі і виконавчі органи влади в особі депутатів, глави і співробітників виконавчих органів влади);

- інституційні утворення (сукупність соціальних інститутів, що забезпечують міське життя);

- міське співтовариство (конкретні люди, сім'ї, соціальні спільності).

- наявністю відповідної законодавчо-нормативної бази, яка регламентує діяльність органів управління та суб'єктів господарювання;

- характером інформаційної системи та технічних засобів збору, обробки, зберігання та передачі інформації;

- доступні інструменти (важелі) впливу на об'єкти і суб'єкти управління (плани, програми, державні контракти, норми і нормативи, фінансові стимули тощо);

- наявні кадрові ресурси управління, які складаються із керівників, спеціалістів та осіб допоміжного складу. [О Гарасюк.]

Отже, виходячи з визначення потенціалу території та його класифікації, саме здатність суб'єкта управління збільшувати або зменшувати ресурсні можливості є вирішальним фактором у формуванні конкурентоспроможності території та можливості збільшення її економічної вартості. Це твердження свідчить, що одна і та ж сукупність ресурсів може за різних способів використання і за різних зовнішніх умов забезпечувати різні кінцеві результати. А це означає, що тільки результативність публічного управління та якість надання публічних послуг є тим ресурсом який спроможний забезпечити конкурентоспроможність території та її переваги в порівнянні з конкурентними територіями.

Потенціал території муніципального утворення утворюється і реалізується на його ринках. Під ринком муніципального утворення ми будемо розуміти систему функціональних відносин між його суб’єктами (органами місцевого самоврядування, господарюючими суб’єктами, територіальною громадою, зовнішніми інвесторами тощо) з приводу формування, розвитку, розподілу, обміну, використання та відтворення основних елементів потенціалу території муніципального утворення. Елементи, що діють у системі ринків муніципального утворення, можна розділити на власний ресурсний потенціал території (трудові, природні, виробничі, фінансові ресурси) і залучений потенціал (як правило, у вигляді інвестицій і централізованих капітальних вкладень), які пов’язані між собою процесами суспільного виробництва та муніципального управління [В Бабаєв].

Із закономірностей функціонування систем випливає, що в результаті взаємодії всіх складових елементів потенціалу досягається ефект цілісності, що створює нові властивості, якими кожний окремий елемент (вид ресурсів) не володіє. Сукупність можливостей, які виникають в результаті взаємодії елементів потенціалу, характеризують ефективність його використання та є передумовою соціально-економічного розвитку території. [Н Гринчук.] Проте об’єднуючим елементом, який є рушійною силою розвитку та забезпечує синергію елементів системи, все-таки залишається публічна управлінська діяльність органів влади та місцевого самоврядування.

Виходячи з такого підходу саме здатність суб'єкта управління збільшувати або зменшувати ресурсні можливості є вирішальним фактором у формуванні конкурентоспроможності території та збільшення її вартості. Це твердження виходить із того, що одна і та ж сукупність ресурсів може за різних способів використання і за різних зовнішніх умов забезпечувати різні кінцеві результати, тому саме діяльність суб’єкту управління забезпечує внутрішні переваги території, визначення пріоритетів і перспектив розвитку, вироблення ефективних моделей формування та соціального управління.

Всі складові потенціалу муніципального утворення взаємодіють. Вони призначені забезпечити якість умов для життєдіяльності на території муніципального утворення. Така характеристика визначає пріоритетність муніципального управління даними підсистемами.

Повертаючись до товарної природи території та ринково-орієнтованої (маркетингової) концепції публічного управління, необхідно зазначити, що основна мета маркетингової діяльності - задоволення потреб споживачів. «Маркетинг – це дзеркальне відображення двох учасників процесу. Продавець реалізує свій товар, а споживач, купує цей товар, сподіваючись задовольнити свої бажання и потреби. Отже, якщо ми бажаємо знати, які бажання і потреби є в наших споживачів, ми зможемо запропонувати їм товар, який вирішив би їх завдання і задовольнив потреби» [Савчук].

Територія муніципального утворення та елементи її потенціалу як товар мають свою специфіку, з одного боку, головне їх завдання - задовольняти потреби територіальної громади як внутрішнього споживача території, а з іншого - вони повинні задовольнити інтереси зовнішнього набувача - інвестора таким чином, щоб той сприяв у задоволенні інтересів територіальної громади та примноженні потенціалу території.

Перш за все, необхідно з’ясувати, які потреби можливо задовольнити за допомогою даної території та елементів її потенціалу, враховуючи її спеціалізацію та географічні особливості, тобто визначити цільову групу зовнішніх набувачів території (суб’єкти, які набувають певного права використовувати ресурси даної території). Далі, шляхом управлінського впливу на цільову групу набувачів створювати умови для задоволення колективних потреб територіальної громади та забезпечення якісного міського середовища, соціально-економічного розвитку й самодостатності муніципального утворення.

Саме наявність якісного міського середовища, яке задовольняє вимоги прогресу, можливості територіального зростання, кваліфіковані кадри і сприятлива економічна кон'юнктура сприяють появі як високотехнологічних виробництв, так і активно діючих комерційних фірм [3]. Проте не всі ділянки міського середовища мають однакову цінність та корисність для інвестора. У зв’язку з цим вони мають різну споживчу вартість та ціну. Споживча вартість території залежить від сприятливих умов для того чи іншого виду діяльності, а ціна формується під впливом попиту та пропозиції на земельну ділянку.

Загальновідомо, наприклад, що центральна частина міста має переваги та високо цінується підприємствами торгівлі, ділового обслуговування, установ культури тощо. З цього випливає, що ціни на різні ділянки міської території мають бути диференційованими залежно від їх споживчої вартості. Отже, чим більшою буде потреба конкретної категорії господарських суб'єктів в умовах, забезпечуваних містом, тим вищою стане їх згода сплачувати високу ціну для отримання таких умов [Л.Хижняк]. Отже різні міські території мають різну цінність. Цінність міських територій полягає в їх здатності приносити додатковий прибуток, який виникає завдяки зручності місцерозташування відносно ринків ресурсів і збуту та інфраструктурному облаштуванню території. За можливість отримання цього доходу власне і визначається ціна території. Вона повинна відповідати грошовій сумі, яка, якщо її вкласти в банк, дасть у вигляді відсотків з вкладу прибуток такого ж розміру, що й рентний дохід, який щорічно можна одержати з даної земельної ділянки. Тобто, вартість землі - це капіталізована земельна рента, а ціна території є капіталізованим рентним доходом, який формується під впливом двох основних чинників: зручності місцеположення (географічна складова) і рівня облаштування (інфраструктурна складова), тобто елементів якості міського середовища і виникає завдяки їх відносній цінності. [Ю Палеха].