Смекни!
smekni.com

Педагогіка як наука про виховання (стр. 2 из 9)


13. Основні напрямки всебічного розвитку особистості, їхні завдання

Основними напрямами всебічного розвитку особистості є:

- моральне виховання – формування в учнів моральних понять, поглядів, виховання моральних почуттів, вироблення моральної поведінки;

- розумове виховання – озброєння учнів знаннями, формування наукового світогляду, формування умінь і навичок;

- трудове виховання – ознайомлення учнів з науковими основами сучасного виробництва, практична і психологічна підготовка до праці, підготовка до свідомого вибору професії;

- естетичне виховання – формування естетичних понять, поглядів, переконань, виховання естетичних смаків, розвиток творчих здібностей;

- фізичне виховання – виховання здорової зміни, підготовка до захисту Батьківщини, до фізичної праці.

Кожна складова виховання, виконуючи свою особливу роль, служить водночас досягненню єдиної мети.14. Програма виховання.

Програма виховання – це короткий виклад основних положень і цілей діяльності навчально – виховного закладу по вихованню учнів за весь період їх навчання. Програма будується на основі загальної мети виховання. це ряд послідовних цілей, які досягаються в ході реалізації конкретних завдань і змісту виховання. Провідні завдання виховання школярів викладені в Державній національній програмі “Освіта”, до яких належать:

- формування національної свідомості, любові до рідної землі;

- поваги до старших, до історії і культури свого народу та інших народів;

- виховання духовної культури особистості, утвердження принципів вселюдської моралі;

- формування творчої, працелюбної особистості

- забезпечення повноцінного фізичного розвитку, зміцнення здоров’я

- формування правової, екологічної культури

- розвиток індивідуальних здібностей і талантів.

15. Мета виховання у зарубіжній педагогіці

У сучасній зарубіжній педагогіці передбачаються такі цілі виховання:

- виховання законопослушної людини, яка визнає моральні цінності та правові норми і дотримується їх;

- виховання “саморегулюючої” особистості, реалізація кожною людиною закладених у ній природних задатків;

- виховання гуманіста, формування в особистості людських якостей, вміння встановлювати контакти з іншими людьми, розуміти себе і інших людей;

- підготовка до виживання, об’єднання з іншими людьми заради захисту життя на Землі.

16. Загальна характеристика логіки і методів науково – педагогічного дослідження

Наукове дослідження – це особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовуються засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт.

Є такі методи науково – педагогічного дослідження:

- метод педагогічного спостереження;

- метод бесіди;

- метод інтерв’ю;

- метод анкетування;

- метод експерименту;

- метод вивчення шкільної документації і учнівських робіт;

- метод рейтингу;

- метод узагальнення незалежних характеристик;

- метод психолого – педагогічного тестування;

- соціометрія;

- математичні методи6

- моделювання

- реєстрація;

- ранжування.

17. Процес виховання, його специфіка, структурні елементи, рушійні сили

Виховання – це система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвинутої особистості. Специфічним для нього є двосторонній характер, багатогранність завдань і змісту, трудність розкриття внутрішнього світу дитини, багатство форм і методів, неперервність, тривалість у часі (людина виховується все життя).

Структурними елементами процесу виховання є: мета, зміст, завдання, форми, методи і засоби, його результати і корегування результатів.

Рушійними силами виховного процесу є сукупність суперечностей, вирішення яких сприяє просуванню процесу виховання до нових цілей. Це такі суперечності: між необ-меженими можливостями розвитку людини і умовами соціального життя; між зовнішніми впливами та внутрішніми прагненнями; між впливами сім’ї, школи, громад-ськості, вулиці; між організованим впливом школи і стихійним впливом оточення; між окремими впливами вчителів, між усвідомленням учнем своїх прав і обов’язків. 18. Етапи процесу виховання. Управління процесом виховання.

Етапами процесу виховання є:

- виділення конкретних рис і властивостей особистості, які передбачається виховати;

- вивчення вихованця і діагностика – проектування його особистості на основі зразка – ідеалу;

- засвоєння вихованцем виділених рис і властивостей;

- організація досвіду поведінки відповідно до ідеалу;

- спонукання вихованця до самостійної роботи над вдосконаленням своєї особистості.

Управління процесом виховання – це діяльність педагогів, що забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на вихованців. Воно передбачає: підбір змісту у вихованні; підбір методів, прийомів і форм для реалізації змісту виховання; організація діяльності учнів і досвіду їх поведінки; регулювання взаємовідносин у колективі; координація впливу на дитину вчителів, батьків, громадськості; керівництво самовихованням учнів; вивчення рівня вихованості учнів і корекція змісту і методики виховання.

19. Самовиховання як вищий етап процесу виховання. Прийоми самовиховання

Самовиховання успішно здійснюється в школі за таких умов: в дитячому колективі створено сприятливий для самовиховання клімат; в учня, який хоче займатися самовихованням сформовано ідеал, до якого він прагне; в учнів наявний певний рівень свідомості, коли вони правильно оцінюють свої дії і поведінку; учні мають певні відомості з психології і можуть виявити свої позитивні риси і недоліки своєї особистості; в учнів є певний рівень сили волі, уміння долати труднощі.

Прийоми самовиховання:

- самопереконання

- самонавіювання

- самопідбадьорювання

- самозаохочення

- самопокарання.

Особливе місце у самовиховання займає прийом самоаналізу, який полягає в умінні аналізувати свої вчинки, надавати їм певну оцінку. 20. Перевиховання, його функції, етапи, принципи.

Перевиховання – процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості учня, які сформувались під впливом несприятливих умов виховання.

Функції перевиховання: відновна, компенсуючи, стимулююча і виправна.

Етапи перевиховання:

- на першому вивчаються позитивні і негативні риси учня, складається програма перевиховання.

- на другому, початковому етапі починається реалізація наміченої програми перевиховання.

- на третьому переломному етапі триває реалізація програми, але в умовах добровільного сприйняття її учнем

- на заключному етапі нагромад-жується позитивний досвід поведін-ки, розширюється сфера самовиховання.

Принципи перевиховання: поєд-нання примусу з переконанням; гуманне та об’єктивне ставлення до учня; випереджаюче виховання пози-тивних якостей, не виділення педа-гогічно занедбаного учня із загальної маси, провідна роль наставника. 21. Результати процесу виховання, їх контроль і можливості виміру. Критерії вихованості. Психолого – педагогічне вивчення учня і колективу.

Вихованість школярів – показник ефективності і якості навчального процесу.

Основними показниками рівня вихованості школяра є:

зовнішній вигляд, культура поведінки;

- громадська активність;

- самостійність у всіх видах діяльності;

- сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості

- ставлення до навчання, інтерес до знань і усвідомлення їх ролі в своєму розвитку;

- прилучення до національної та світової культури. мистецтва і літератури;

- фізичне здоров’я, потяг до занять фізичною культурою і спортом;

- працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.

22. Шляхи підвищення ефективності процесу виховання

Шляхами підвищення ефективності процесу виховання є:

- подолання формалізму у виховній роботі шляхом уникнення безсистемності у виховній роботі та подолання заорганізованості учнів безліччю безцільних заходів.

- вдосконалення процесу виховання шляхом: а) організації у школі виховних центрів; б) органічного поєднання завдань, що вирішують школи з потребами середовища; в) створення у школі атмосфери поваги до знань; г) підбору раціонального змісту виховання відповідно до мети виховання; д) своєчасного проведення виховних заходів, акцент на профілактику негативних явищ в учнівському середовищі; е) використання різноманітних форм і методів виховного впливу відповідно до віку учнів; є) підвищення емоційної насиченості виховних заходів; ж) подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до учнів; з) створення умов для розвитку самостійності учнів.

23. Закономірності процесу виховання

Закономірності виховання – це стійкі, повторювані, об’єктивно існуючі суттєві зв’язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра.

Перша закономірність полягає в органічному зв’язку виховання з суспільними потребами і умовами виховання;

Друга закономірність виявляється у тому, що людина виховується під впливом різноманітних факторів.

Третя закономірність полягає в тому, що найбільш успішно проходить процес виховання в природному для нього національному руслі з врахуванням національного менталітету вихованця.

Четверта закономірність виявляється в тому, що результати виховання є залежними від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовну сферу, зокрема на формування думок, поглядів, переконань.

П’ята закономірність полягає у визначальній ролі діяльності і спілкування у вихованні.

24. Характеристика принципів виховання

Принципи виховання – це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного процесу.