49. Структура діяльності вчителя в навчальному процесі. Творчий характер діяльності вчителя
Роль учителя в навчальному процесі: Він виступає, передовсім як організатор і керівник пізнавальної діяльності учнів, створює умови, за яких учні можуть найбільш раціонально і продуктивно вчитися, виступає як джерело знань і умінь в навчальному процесі, надає допомогу, коли у учнів виникають труднощі, виступає в ролі державної особи, здійснює контроль за навчальною роботою учнів.
Щоб здійснювати процес викладання, вчителю необхідно знати мету школи і місце свого предмета в її реалізації; знати предмет, який викладає, володіти методикою викладання, знати учнів, вміти управляти процесом учіння.
Діяльність вчителя в процесі викладання включає в себе такі елементи: планування своєї діяльності (тематичне і поурочне), організація навчальної роботи, організація діяльності учнів, стимулювання активності учнів, здійснення поточного контролю, регулювання, корегування; аналіз результатів своєї діяльності.
50. Психолого–педагогічні основи навчально–пізнавальної діяльності учня
Учіння – це система пізнавальних дій учня, спрямованих на вирішення навчально – виховних завдань.
Передумови навчальної діяльності учня: наявність мети, яка стимулює учня до навчання; наявність фізіологічної і психологічної готовності до навчання; наявність бажання вчитися; наявність активності у процесі навчання, зосередження уваги на навчальній діяльності, наявність належного рівня розвитку. Сприятливі умови позитивного ставлення учнів до навчання: наукові знання викликають цікавість, вони практично значимі для учня в різних життєвих ситуаціях; навчальна діяльність викликає емоції, бажання долати труднощі, спробувати власні сили; колективний характер навчання; справедлива оцінка навчальних досягнень.
Внутрішній процес засвоєння нових знань включає такі ланки: сприймання – осмислення і розуміння – узагальнення – закріплення – застосування на практиці.
51. Види навчання та їх характеристика
В залежності від характеру організації процесу викладання і засвоєння знань, від специфіки побудови змісту навчального матеріалу і провідних методів і засобів навчання, що використовуються при цьому, можна виділити кілька основних видів навчання:
- пояснювально-ілюстративне – забезпечує швидке засвоєння навчальної інформації, міцне засвоєння знань умінь і навичок.
- проблемне навчання передбачає послідовне і цілеспрямоване висунення перед учнями пізнавальних завдань, які вони вирішують під керівництвом учителя і активно засвоюють нові знання.
- однією з різновидностей репродуктивного підходу до навчання є програмове навчання, суть якого полягає у дозуванні навчального матеріалу. Позитивним є виділення головного і істотного, забезпечення оперативного контролю за ходом засвоєння знань. Негативним є зведення ролі учителя до інструктора, відсутність можливості для розвитку творчості.
52. Загальна характеристика змісту освіти. Вдосконалення змісту освіти відповідно до вимог Закону України “Про освіту”
Зміст освіти – це система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує всебічний розвиток особистості.
У державній програмі “Освіта” сформульовано найважливіші принципи реформ всієї системи освіти:
- демократизація освіти;
- гуманізація освіти;
- національна спрямованість освіти;
- неперервність освіти;
- неподільність навчання і виховання
53. Навчальні плани, програми, підручники та посібники національної школи та їх характеристика
Навчальний план – це документ, який визначає склад навчальних предметів, які вивчаються в даному навчальному закладі, їх розподіл, тижневу і річну кількість годин, що відводяться на кожний навчальний предмет, і, в зв’язку з цим, структуру навчального року.
Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, які підлягають засвоєнню, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.
Підручник – книга, що включає основи наукових знань з певної навчальної дисципліни у відповідності з цілями навчання, встановленими програмою і вимогами дидактики.
Навчальний посібник – книга, в якій матеріал розширює границі підручника, містить додаткові, найновіші і довідкові відомості.
54. Загальна, політехнічна та професійна освіта. Характеристика. Взаємозв’язки між ними
В залежності від мети і характеру підготовки учнів розрізняють загальну, політехнічну й професійну освіту.
Загальна освіта – сукупність основ науки про природу, суспільство, мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині.
Політехнічна освіта – сукупність знань про головні галузі і наукові принципи виробництва й озброєння загально технічними уміннями, необхідними для участі в продуктивній праці. Професійна освіта – сукупність знань, практичних умінь і навичок, необхідних для виконання роботи в певній галузі трудової діяльності. В навчальних планах професійно – технічних училищ є три цикли навчальних предметів: професійно – технічний, загально технічний і загальноосвітній. Між загальноосвітньою, політехнічною і професійною освітою існує тісний зв’язок.
55. Зміст освіти в зарубіжній школі
Характерним для змісту освіти в зарубіжних країнах є: інтеграція навчальних предметів на основі між предметних проектів; відбір навчального матеріалу на основі інтересів і безпосередніх потреб дитини; надання переваги або природничо – математичним предметам, або предметам гуманітарного циклу; диференціація навчання за змістом; деполітизація і деідеологізація навчального процесу.
56. Закономірності навчання, їх характеристика
Дидактика розглядає такі закономірності навчання:
- його виховуючий характер;
- обумовленість суспільними потребами;
- залежність від умов, в яких воно протікає;
- взаємозалежність процесу навчання, виховання і розвитку;
- взаємозалежність навчання і реальних навчальних можливостей учнів
- єдність методів і форм навчання.
Педагогіка розглядає такі принципи навчання:
- принцип науковості;
- систематичності і послідовності
- доступності;
- зв’язку навчання з життям;
- принцип свідомості і активності учнів;
- принцип наочності;
- міцності знань, умінь і навичок;
- індивідуального підходжу до учнів;
- принцип емоційності навчання.
57. Методи навчання, прийоми навчання. Підходи до класифікації методів навчання
Методом навчання називають спосіб впорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладачів і учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання. Прийом навчання – це деталь методу.
Методи поділяють: а) за джерелами передачі і характером сприйняття інформації: словесні, наочні і практичні; б) у залежності від основних дидактичних завдань, які вирішуються на конкретному етапі навчання: методи оволодіння знаннями; формування умінь і навичок; застосування одержаних знань; закріплення; перевірки знань, умінь і навичок; в) у відповідності з характером пізнавальної діяльності учнів по засвоєнню змісту освіти виділяють такі методи, як пояснювально-ілюстративні. репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі. При цілісному підході виділяють: Методи організації та здійснення навчально–пізнавальної діяльності, методи стимулювання навчальної діяльності учнів, методи контролю і самоконтролю у навчанні.
58. Методи організації та здійснення навчально–пізнавальної діяльності. Класифікація. Характеристика
До цієї групи методів відносять словесні методи: розповідь – послідовне розкриття змісту нового матеріалу (виділяють художню, наукову, науково-популярну, описову розповідь); пояснення – словесне тлумачення понять, явищ, принципів дій приладів, слів, термінів; лекція – усний виклад навчального матеріалу, великого за обсягом, складного за логічною побудовою; бесіда – питально – відповідальний метод навчання (види бесід: вступна, повідомлююча, бесіда-повторення, контрольна, репродуктивна, евристична, катехізична); дискусія, диспут – суперечки на наукову чи суспільну тему, обговорення різних питань. Наочні методи: ілюстрування, демонстрування, та самостійне спостереження. Практичні методи: вправи – багаторазове повторення певних дій або видів діяльності, лабораторні, дослідні роботи .
59. Методи стимулювання навчальної діяльності учнів
Їх умовно можна поділити на дві групи:
а) методи формування пізнавальних інтересів учнів (використовуються прийоми, які викликають позитивні емоції – образність, цікавість, здивування, моральні переживання); стимулююча роль навчального матеріалу (створення ситуації новизни, актуальності); використання пізнавальних ігор; створення ситуацій успіху.
б) методи стимулювання обов’язку і відповідальності в навчанні – заохочення до виконання своїх обов’язків, привчання до виконання вимог, зауваження.
60. Методи контролю і самоконтролю у навчанні
Методи контролю – це сукупність методів, які дають можливість перевірити рівень засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок.
Метод усного контролю (індивідуальне, фронтальне та ущільнене усне опитування.
методи письмового контролю (письмові контрольні роботи, твори, перекази, диктанти, письмові заліки).
Тестова перевірка знань. Розрізняють дві групи тестів: розумової обдарованості (інтелекту) і навчальної успішності..
Самоконтроль і самооцінка є важливим способом морального і розумового самовдосконалення особистості Мета самоконтролю як у попередженні помилок, так і у їх виправленні.