В час непомірного зростання інформаційного потоку одним із засобів пізнання світу за умови правильного психолого-педагогічного підходу може стати читання. Таке явище цілком закономірне, оскільки, за свідченням вчених від 90 до 95 відсотків інформації ми одержуємо завдяки зоровому сприйманню.
Навчити дітей добре читати - одне з найважливіших завдань школи.
В. О. Сухомлинський зазначав, що без високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці, що погане читання – ніби брудне вікно, крізь яке нічого не видно.
Виробити в учнів уміння самостійно поповнювати свої знання можливо лише тоді, коли вчитель навчить кожного з них (навіть і того, хто має уповільнене мислення, обмежені здібності) читати свідомо, швидко, правильно.
Як відомо, процес читання включає в себе дві особливості: одна здобуває своє вираження в русі очей і мово-звуко-рухових процесах, і друга, яка виражається в русі думок, почуттів, намірів читця, викликаних змістом читаного. Інакше кажучи, у перебігу процесу в цілому у досвідченого читача можна розрізнити: оптичне сприйняття надрукованого чи написаного, відтворення звукової оболонки слова і мовних рухів та відтворення змісту прочитаного.
Перші два моменти – навички читання – мають стати об'єктом прискіпливої уваги вчителя не тільки в період навчання грамоти, а й у всій подальшій роботі, аж поки в класі зникне поскладове читання взагалі, коли помилки стануть одиничними, а темп читання наблизиться до темпу розмовної мови.
Тільки тоді можна починати роботу над виразністю, що й є кінцевою метою навчання читати вголос.
Протягом першого року учні в основному навчаються читати вголос свідомо, правильно, плавно, по складах, переходячи в кінці року на читання цілими словами. Закладаються у цей час і початки виразного читання, особливо знайомого тексту, набувається і певна швидкість, уміння самостійно працювати з книжкою. Усі ці навички читання в наступних класах вдосконалюються.
Учні навчаються усвідомлювати складніші тексти. У виразному читанні дітей, крім визначення голосом розділових знаків, після роботи з учителем виділяються і логічні паузи та наголоси, мовчазне читання поліпшується. Значно збільшується швидкість голосного читання, а особливо – мовчазного.
Швидкість є однією з якостей читання, яка забезпечує усвідомлення тексту. Занадто швидке і занадто повільне читання заважає усвідомленню. При швидкому читанні мозок дитини не встигає схопити зміст у цілому. А повільне читання призводить до того, що учень забуває прочитане, не може усвідомити речення, весь текст, бо частини змісту випадають з його пам'яті.
Занадто швидке і повільне читання не дає можливості іншим учням стежити за читанням свого товариша, призводить до того, що клас у цілому по суті не працює.
На швидкість читання впливає довжина слова, його зміст, зручність чи незручність для вимови. Один і той же учень, залежно від матеріалу, шрифту, читає з різною швидкістю. Кількість знаків або слів різко падає у процесі читання важкого і нецікавого твору. Інтерес завжди поліпшує техніку читання в цілому та його окремих якостей.
У позакласний час з учнями організовую інсценізацію творів. Ця робота їм дуже подобається. Діти читають свої ролі, інколи майже вдвічі швидше, ніж твори у класі. Причому швидкість відповідає характеру персонажів, сприяє кращому усвідомленню твору в цілому.
Така ж картина спостерігалася і під час читання творів з цікавою фабулою. Навіть у першому класі учні читають цілими словами і досить швидко казки, особливо коли в них є рефрени (повторення). Твори М. Коцюбинського "Дві кізочки", "Два цапки", твори Л. Толстого і в перекладі читаються з кращим усвідомленням і швидкістю, ніж ділові матеріали і малохудожні твори. Добірність мови, чітка будова речень, близький ясний зміст творів М. Коцюбинського, Л. Толстого сприяють тому, що в процесі читання у дітей легко виникає змістова догадка, вони без труднощів читають текст цілими словами, а тому - швидко.
Швидкість читання істотно впливає на якість запам'ятовування матеріалу: увага школяра спрямована не власне сам процес, а на сприйняття прочитаного. Враження від окремих слів інтегруються, тому легше сприймаються логічні, смислові зв'язки між ними. При повільному читанні діти просто гублять початок фрази, ще не дочитавши її до кінця. Уявімо: уже в 9 класі обсяг домашніх завдань становить у середньому 6 500 слів. Неважко підрахувати, що учень, читаючи в темпі 80 слів за хвилину, витратить (якщо читати без упину) 1 годину 20 хвилин на те, щоб лише раз прочитати тексти. Але оскільки така низька швидкість заважає сприйняттю, то школяр мусить читати повторно, можливо, і втретє. Ось чому діти, які опановують до 90 слів за хвилину, вчать уроки вряди-годи, а ті, хто читає ще повільніше, практично взагалі не в змозі їх готувати.
Треба мати на увазі, що швидкочитання - це ще й уміння енергійно, хутко міркуючи, виконувати найрізноманітніші завдання та фізичні вправи. Власне, це й якісно вищий рівень інтелекту дитини.
Усвідомлення твору завжди стимулює потрібну швидкість.
Крім того, швидкість має певне значення лише тоді, коли вона супроводжується усвідомленням читаного, а не становить самоцілі. Сама по собі швидкість читання не має педагогічної цінності.
Норми швидкості свідомого читання можуть служити деякими показниками якості читання учнів, за цими нормами легко вести облік успішності учнів з даного предмета.
Швидкість розвивається у процесі всієї роботи з читання. Вона є, так би мовити, службовою частиною якостей читання. На її розвиток добре впливає постійне тренування в голосному і мовчазному читанні.
Сформувати навички читання вголос допомагає система прийомів і вправ, що вдосконалюють зорове сприймання і вимову, а також сприяють синтезу сприйняття і розуміння.
Вправи, пов'язані із зоровим сприйманням, спрямовані, по-перше, на розвиток зіркості до буквеного складу слова, тобто правильності читання, і, по-друге, на збільшення "поля читання", тобто на розвиток його швидкості.
Для виховання в учнів зіркості до буквеного складу слова доцільними є вправи на увагу вже з букварного періоду. Основою такої роботи служать слова, дібрані вчителем з читаного на уроці тексту, й поняття з незначною відмінністю в буквеному складі. Учням пропонується прочитати ці слова і пояснити різницю в їх написанні та значенні.
Для розширення "поля читання" раджу скористатися методом моментального зорового сприйняття, який, до того ж, дає можливість поповнити лексичний запас дитини. Для вправлянь варто виготовити картки зі словами різного буквеного складу, зображеними друкованим шрифтом. Матеріал демонструється учням у певній послідовності.
Серія І. Набори карток з односкладовими словами
1) з двох літер: ау, уа, ои;
2) з трьох літер: мак, рак, лак;
3) з чотирьох букв зі збігом двох приголосних на початку: стіл, кран, грім;
4) з чотирьох букв зі збігом двох приголосних у кінці: вовк, банк, бант;
5) з п'яти букв зі збігом трьох приголосних на початку: стриж, згриз.
Серія II. Набори карток з двоскладовими словами
1) з двох прямих складів з наголосом на першому: горе, щуки, мати;
2) з двох прямих складів з наголосом і на другому: межа, вода, гора;
3) перший обернений наголошений, другий – закритий: атлас, орден, ордер;
4) перший – прямий, другий – закритий, наголошений: багаж, вагон, фазан;
5) зі збігом двох приголосних на початку, перший склад наголошений: просо, пряник, книга;
6) зі збігом двох приголосних у середині, з першим наголошеним складом: космос, меблі, марка;
7) зі збігом двох приголосних у середині, з наголосом на другому складі: ведмідь, ліхтар, мікроб;
8) зі збігом двох приголосних на початку і в середині, з першим наголошеним: правда, праска, зрадник;
9) зі збігом двох приголосних на початку і в середині, з другим наголошеним складом: трамвай, тріска;
10)зі збігом трьох приголосних на початку, з першим наголошеним складом: скромний, вправа;
11)зі збігом трьох "приголосних на початку, з другим наголошеним складом: спрямовувати, спростити;
12)зі збігом трьох приголосних у середині слова: завтра, сестра.
Серія III. Набори карток з трискладовими словами
1) з наголосом на першому складі: вулиця, вудочка, дудочка;
2) з наголосом на другому складі: дорога, ворона, початок;
3) з наголосом на третьому складі: молоко, барабан;
4) зі збігом двох приголосних на початку, перший склад наголошений: грамота, скочити; другий наголошений - гримаса; третій наголошений – глибина;
5) зі збігом двох приголосних у середині: загадка;
6) зі збігом трьох приголосних на початку: справитись, скликати.
Серія IV. Набір карток з багатоскладовими словами:
щиросердний, енциклопедія
Добре, коли є настільна картонна ширмочка заввишки 25-30 см, з-за якої вчитель показує класу кожну картку протягом 0,5-1 сек. На вправу відводиться на уроці до 1 хв.: 10 сек. – на читання 10 слів (на урок добирається до 10 карток), а решта часу - на перевірку розуміння прочитаного. Оскільки ця вправа ігрова, їй можна дати назву, скажімо, "Не барись - лови слово", "Впіймай слово" тощо.
До наступних щаблів складності вчитель має переходити не раніше, ніж переконається у тому, що кожен учень навчився швидко схоплювати поглядом слова певного типу.
Швидкість читання залежить і від кількості регресій, тобто зворотного руху очей для уточнення прочитаного. Щоб позбутися цього, пропоную учням звичайною лінійкою закривати попереднє прочитане слово. Крім цього, використовую шаблони: в аркуші паперу прорізується віконце, крізь яке видно 3-5 рядків. Під час читання учень зсуває його донизу, закриваючи опановані рядки.
Учням, які читають дуже повільно, раджу ритмічно постукувати олівцем чи ручкою в ході читання. Це дає можливість, підпорядковуючись ритму, підвищити темп.