Смекни!
smekni.com

Використання народних прикмет природознавчого характеру на уроках "Я і Україна" в початковій школі (стр. 3 из 11)

“На Юрія (5 травня) роса – не треба коням і вівся”.

“На Василя (14 січня)на деревах біло, то буде і в коморі мило”.

“Який день на Різдво – такий і на Петра”.

Народний календар мав практичне застосування і багато в чому впливав на господарську діяльність селян-хліборобів.

Початкові вірування українського народу найбільше зв’язані з життям, з природою свого довкілля, бо це вимагалося їх господарським побутом, їх натуралістичними віруваннями. Людина хотіла бути зі своєю природою в найкращих стосунках, бо ясна річ бачила, що в усьому залежить від неї, і тому постійно зверталася до сонця, зірок, Землі [19].

Знамення чи явище на небі – дивували весь народ, комети завжди віщували нещастя, і люди боялися їх з найдавніших часів. А от сонце з давніх-давен наші предки вважали святим. Зроду віку пращури були сонцепоклонниками, обожнювали небесні світила і його променисту вогняну силу. Сварог, Дажбог, Хорс – всі ці слов’янські божества так чи інакше пов’язані з сонцем і його життєдайним початком.

Стародавня людина уявляла сонце у вигляді вогняного колеса, що котилося небом. Гріхом було показувати на сонце пальцем – усохне палець, або виколе собі око; кидати каміння на сонце – бог хліба не дасть.

Образ сонцячасто зустрічається в народних прикметах:

“Стовп біля сонця взимку – на мороз, влітку – на посуху”.

“Якщо сонце сходить в тумані – буде тихо і душно”.

“Духота під час ходу сонця означає, що під вечір задощить”.

“Не лягай спати перед заходом сонця – матимеш страшний сон”.

Образ грому, посланця неба й вогню, який має цілющу силу привертав увагу спостережливого народу. Люди помітили, що весною як гримить перший грім, треба спиною обпертися об дерево чи об щось інше і спина не болітиме до нового грому у наступному році.

“Грім на початку березня – на шкоду житу і ячменю,

бо буде рання весна”.

Особливе значення надавали люди вперше почутому грому. Вважали, що грім, блискавку, град викликають духи:

“Перший грім при північному вітрі – холодна весна,

при східному – суха й тепла, південному – тепла,

західному - мокра”.

“Вранці чути безперервний грім -

надвечір піде дощ з градом”

“Глухий грім – на тихий дощ”.

Образ води шанувався народом. Вода – колиска людства, першість. Слово “Рус” – означає “вода.”

“Якщо вода дуже шумить у горах – буде непогода”.

“Якщо на воді під час дощу з’являються.

бульбашки, то негода недовго”.

“Вода потемніла в річці – перед грозою”.

Багато народних передбачень становлять прикмети пов’язані зі станом атмосферних змін, різними метеорологічними явищами. Наявність туману, роси вранці вважалося доброю ознакою погоди, а рух хмар проти вітру – вірною прикметою негоди. Зважали також на колір та форму хмар: важкі та сірі – на грозу, червонувате при заході сонце – на вітер.

“Білі зимові хмари – на мороз”

“Якщо після нового року хмари рухаються проти вітру –

падатиме сніг”

До достовірних належали також прикмети пов’язані з певними змінами в атмосфері, які спричиняють зміну станупредметів та явищ:

“Духота в повітрі – на грозу”.

“Зволожується сіль чи хліб – на негоду”.

“Дим стелиться, погано горять дрова – на відлигу”.

Значна група прикмет ґрунтується на спостереженнях за поведінкою тварин,комах,птахів,риб. Перед дощем крила комах зволожуються і комахи опускаються в нижчі шари повітря, де їх ловлять птахи та риби. Через те поширені такі прикмети:

“Ластівки літають низько – на дощ”.

“Риби вискакують з води і ловлять комах – на непогоду”.

“Якщо бджоли не вилізають з вуликів – слід чекати дощу”.

“Перед негодою мурашки закривають більшість ходів у мурашник”

“Горобці літають зграйками – на суху і ясну погоду”.

Значна увага приділялася спостереженням за поведінкою тварин, птахів. Переважали тут свійськітварини і птахи. Кіт дере лапами, собака качається – на вітер. Кури чубаються – на дощ. Качка ховає голову – на холод.

“Голуби розворкотілися – на тепло”.

“Якщо кіт згорнувся в клубочок і лапками приховав писок –

похолодає, а коли вмивається – на суху погоду”.

“Корови лягають спати на дворі – буде гарна погода,

під навісом - занегодить”.

“Худоба збивається докупи – на негоду”.

Достовірними прикметами вважали також зміни у рослинномусвіті:

“Якщо шишки високо на смереці – на довгу холодну зиму,

а якщо низько навпаки”.

“Рано жовтіє листя – рання зима буде”.

“Багато лушпиння на цибулі – буде люта зима”.

Спостерігаючи за життям рослин люди помічали, що окремі з них розкривають своє листя або квіти в теплу погоду і закривають в холодну.

“Квіти сильно пахнуть перед дощем”

“Квіти пахнуть здалека – на вітер”.

“Багато було пролісків – гарно вродить картопля”.

“Доки не розвилася жовта верба –

не висаджуй у ґрунт будь-якої рослини”.

Образ Місяця часто приваблював увагу людей. Особливо багато прикмет пов’язано з молодим місяцем, його появою на небі (“місяць-молодик”). Матері впевнені: якщо немовля народиться на молодика, то і в старості виглядатиме молодо. Повний місяць приносить багатство немовляті;

“Місяць блідий – буде дощ”.

“Райдужне коло навколо місяця-молодика – буде вітер і хмари”.

“Якщо місяць народився і водою обмився, незабаром задощить”.

“Круті роги взимку – на мороз, влітку на мокру погоду”.

Цікавим виступає у народних прикметах образ веселки. Здається кольори всіх зелених квітів відбилися в ній. Кольори веселки, її розміри та поява у різних кінцях неба багато про що говорить бувалому мандрівнику:

“Висока крута веселка – на погоду, низька і смугаста – на дощ”.

“Вечірня веселка обіцяє добру погоду, а ранкова на заході - мокру”.

“Червона веселка – спека і вітер”.

“Якщо веселку видно і після дощу, але вона швидко зникає –

на погожу днину”.

Річний календар українці поділили на чотири пори року, кожна з яких має свою систему свят. Левова частка цього набутку традиційно припадає на січень. З останнім місяцем зими у хліборобів було пов’язано багато прикмет. Особливо довіряли люди Стрітенню, оскільки в цей день начебто зустрічається зима з літом:

“Відлига на Стрітення – рання і тепла весна”.

“Якщо на стрітення холодно, то вже скоро весна”.

“Сніг на Стрітення – весна дощова, хурделиця – пізня та холодна”.

“Похмуро і без сонця – дошкулятимуть морози”.

“На Стрітення обертається птиця до гнізда, а хлібороб до плуга”.

Існує багато прикмет, які підтверджуються науковими даними. Помічено, що людина, хвора на ревматизм, з підвищеною нервозністю, хворим серцем або легенями краще за інших відчуває зміну погоди:

Коли руки або коліна ломить – буде переміна погоди”.

“Здорову людину опівдні знемагає сон – буде дощ”.

Цікавим і по-своєму мудрим є календарне регламентування шлюбних обрядів. Знавці весільних церемоній знають, що народна мораль чітко визначала строки їх проведення. Зокрема, заборонялося шлюбувати молодят у другій половині весни і протягом літа:

“Хто у травні звінчається, то буде вік маятися”.

“У травні оженився, то вік журився”.

“У маю розумний жениться, а дурна заміж йде

а в жовтні розумна заміж йде, а дурний жениться”.

Весілля, традиційно на Україні являло значну подію. Тому жовтень називали “весільником”, починаючи з Покрови (14 жовтня), дозволялося справляти весілля:

“Прийшла Пречиста – несе старостів нечиста,

а як прийде Покрова – зареве дівка, як корова”

“Покрова накриває траву листям, землю снігом,

воду льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”.

Система народних прикмет має своєрідну струнку історичну структуру, яка включає в себе два головних історичних шари традиційної побутової культури, які визначають два типи української ментальності – землеробську:

“Сівбу визначають так: зацвіла ліщина – час сіяти моркву, мак;

запахтіла калина – сій огірки, гарбузи”

“З’явилися квіти на бузині – прийшла пора висівати льон”.

“Зацвіла горобина – пора братися за огірки й помідори”.

Козацький тип ментальності формувався на пріоритеті чоловіка-сильного, мужнього “лицаря”, на ідеї дороги, походу – на відміну від прив’язаності до землі та статусу жінки – символу стабільності й землеробської праці:

“У поле вирушай, козаче, вже весна соколом плаче”.

“Прийшла Покрова – сиди, козак, дома”.

“Копита в коней потіють – на тепло”.

“Коні жадібно їдять траву, форкають і хропуть – погода зіпсується”.

“Якщо кожух став гнучким і м’яким – чекай тепло й опадів”.

“Кінь лягає на землю – перед снігопадом”.

Аналізуючи зміст народних прикмет природознавчого характеру можна виділити такі загальні образи: космічні (зірки, місяць, хмари, небо, сонце); метеорологічні (туман, роса, веселка, дощ, вітер, гроза, грім); поведінка тварин, комах, риб, птахів; рослинний світ (квіти, дерева, кущі); спостереження за неживою природою (земля, вода, роса); пори року, місяці; людина і здоров’я; землеробські роботи.

1.2 Педагогічні можливості народних прикмет природознавчого характеру в умовах початкової школи