Варто підкреслити важливе значення на цьому етапі порівняльних вправ. Сама природа мови і письма змушує вчителя вдаватися до зіставлення за подібністю і відмінністю (вимова і письмо; голосні і приголосні; наголошені і ненаголошені; дзвінкі і глухі; тверді і м’які приголосні і тощо).
Частина учнів 2–3 класів не розуміє смислової різниці між словами, що позначають родові і видові поняття, не вміє дібрати правильної узагальненої назви або дати визначення предмета.
Щоб уникнути таких недоліків, варто частіше проводити різноманітні словниково-логічні вправи на широкому лексичному матеріалі з повторенням логічних прийомів їх виконання. Виконуючи словниково-логічні вправи, діти навчаються класифікувати і узагальнювати подібність і відмінність.
Наведемо види основних словниково-логічних вправ.
1. Визначення ознак предметів за кольором, смаком, розміром, формою, матеріалом.
2. Визначення видового поняття через родове.
а) Береза – це… Лев – це…
б) до слів першого стовпчика дібрати узагальнююче значення з другого стовпчика.
3. Класифікація предметів або явищ по групах за названою ознакою (розміром, смаком, матеріалом, часом, дією, ступенем використання).
На етапі закріплення, узагальнення і систематизації знань корисною самостійною роботою є вправи на класифікацію і узагальнення, підведення видових понять під родові і, навпаки, зіставлення і протиставлення. Важливу роль у розширенні й уточненні словника молодших школярів відіграють словниково-стилістичні вправи. Майже всі види цих вправ учні можуть виконувати самостійно за вказівкою вчителя або за зразком.
Самостійну роботу з метою повторення і перевірки знань можна проводити після вивчення окремих тем і розділів. Ці роботи будуть для учнів до деякої міри заліковими. З них учитель робить висновок про засвоєння розділу програми усім класом і окремими учнями. Таких робіт може бути 3-4 на рік.
Отже, самостійна робота в початкових класах – обов’язковий компонент процесу навчання. Її роль, зміст, тривалість, способи керівництва, визначаються метою вивчення певного матеріалу, його специфікою та рівнем підготовки школярів.
«Інтерес до виучуваного поглиблюється впродовж того часу, як істини, якими оволодіває учень, стають його власними переконаннями» (В.А. Сухомлинський) [32, с.140].
Висновки до першого розділу
Самостійна робота школярів є різнобічним, поліфункціональним явищем і має не тільки навчальне, але й особистісне й суспільне значення. Вона також є складним і багатогранним явищем, але термінологічно точно не визначена, хоча її зміст однозначно інтерпретується всіма дослідниками і практикантами навчання як цілеспрямована, активна, відносно вільна діяльність школяра. На нашу думку, самостійна робота – це організована самим учнем, залежно від його пізнавальних мотивів, здійснювана у найзручніший для нього час, контрольована ним навчальна діяльність.
Ми вважаємо, по-перше, що самостійна робота школяра є наслідком його точно організованої навчальної діяльності на уроці, що мотивує самостійне її розширення, поглиблення й продовження у вільний час. Відповідно, вчитель повинен організовувати навчальну роботу школяра, розробивши програму його самостійної діяльності з оволодіння знаннями, та керувати нею.
По-друге, самостійна робота школяра є більш ширшим поняттям, ніж домашня робота. Вона може включати і позаурочне, задане вчителем школяру завдання. Але в цілому це паралельно існуюча зайнятість учня за виробленою ним самим програмою засвоєння матеріалу.
Самостійна робота значно впливає на глибину і міцність знань учнів з предмету, на розвиток їхніх пізнавальних здібностей, на темп засвоєння нового матеріалу.
Самостійна робота характеризується власною пізнавальною потребою, самоконтролем, власним режимом праці, свободою вибору місця й часу виконання цієї роботи.
Хоча конкретні форми і методика організації самостійної праці школяра ще не розроблена, проте дослідження у цій галузі дозволяють визначити основу розробки підходу до розгляду самостійної роботи як особливого виду навчальної діяльності, що базується на принципах розвиваючого навчання. Таким чином, самостійна робота школярів, поряд із збільшенням їхньої комунікативної компетенції, повинна здійснювати їхнє особистісне формування як суб’єктів цієї діяльності.
Самостійна робота сприяє формуванню світогляду учнів, забезпечує міцне засвоєння знань, озброює їх практичними навичками, навчає творчо застосовувати свої знання; є провідним чинником активізації розумової діяльності.
На нашу думку всі ці чинники сприяють вияву більш високого рівня самостійності, а отже і особистісного зростання. Дослідники, виділяючи самостійність особистості як її цілісну якість, розглядають поняття самостійності особистості багатосторонньою, бачачи її прояви не тільки в пізнавальній, розумовій діяльності, а також у поведінці людини. Таким чином, самостійність мислення займає особливе місце серед інших властивостей, так як є передумовою до їх проявлення і необхідною умовою творчого мислення. самостійний школяр пошуковий мова
Тому, щоб розвивати в учнів самостійне творче мислення, дітям необхідно дати загальноосвітні і спеціальні знання, розвивати у них самостійність мислення, образну та просторову уяву, сформувати навички самостійної дослідницької діяльності.
Отже, пізнавальна самостійність школяра – це результат досконалої системи навчання, виховання і розвитку учнів, спрямованої на формування розумової та практичної самостійності, як якості особистості дитини.
Розвитку самостійності школярів сприяє поступове збільшення обсягу самостійних завдань і їх урізноманітнення, застосування творчих робіт у поєднанні з роботами тренувального характеру.
Важливим засобом розвитку самостійності кожного учня є диференційоване навчання. Воно забезпечує оптимальні умови для учіння кожного школяра, базується на врахуванні можливостей і труднощів, передбачає подачу саме для нього призначеного завдання.
Створення у навчанні умов для розвитку у школярів самостійності є одним з найважливіших засобів особистісного зростання кожного учня.
Розділ 2. Експериментальна перевірка впливу самостійних робіт як засобу особистісного зростання молодших школярів
2.1 Визначення первинного рівня сформованості самостійності молодших школярів у навчальній діяльності у експериментальному і контрольному класах
Самостійною на уроці вважається така робота, яку учні виконують без участі вчителя, а лише за його завданням у спеціально визначений час. При цьому вони свідомо прагнуть досягти поставленої мети, виявляючи свої зусилля в тих чи інших розумових і фізичних діях.
Самостійність учнів у навчанні є найважливішою передумовою свідомого й міцного оволодіння знаннями. Часто застосовувана самостійна робота розвиває зосередженість, цілеспрямованість, уміння міркувати, запобігає формалізму в засвоєнні знань і взагалі формує самостійність як особливість мислення і рису характеру дитини.
Як вже було зазначено вище самостійні роботи можуть бути використані як на різних уруках так і на різних етапах навчання. Для отримання продуктивнішого результату ми зупинимося на одному предметі – українській мові.
Під час експерименту ми взяли два паралельних класа – 3А і 3В Харківської гімназії № 55. У продовж експерименту ми спробували підтвердити гіпотезу про те, що використання системи самостійних робіт, буде позитивно впливати на формування пізнавальної самостійності молодших школярів.
На констатувальному етапі дослідження з метою вивчення динаміки використання самостійної роботи як методу навчання у структурі уроку в 3А і 3В кл. початкової школи, нами було проведено систему спостережень за уроками вчителів масової початкової школи та відвідано 20 уроків в 3А і 3В класах Харківської гімназії №55 впродовж 2010 року.
Результати спостережень за використанням різних видів самостійної роботи за характером пізнавальної діяльності на окремих етапах уроку в початковій школі узагальнені і представлені нами у таблиці 2.1.1.
Таблиця 2.1.1Використання видів самостійної роботи (за характером пізнавальної діяльності) в структурі уроку початкової школи.
| Етапи уроку | Класи | Характер навчального матеріалу за способом діяльності | |||
| Репродуктивні види самостійної роботи | Продуктивні види самостійної роботи | ||||
| Види самостійної роботи за характером пізнавальної діяльності | |||||
| Відтво-рювальні | Реконструктивно-варіативні | Еврестичні | Творчі | ||
| Перевірка домашнього завдання | 3А | 11,1% | 14,4% | 2,2% | 1,1% |
| 3В | 14,4% | 12,2% | 3.3% | 2,2% | |
| Повторення попереднього матеріалу | 3А | ||||
| 3В | |||||
| Актуалізація опорних занань учнів | 3А | ||||
| 3В | |||||
| Мотивація навчальної дільності | 3А | ||||
| 3В | |||||
| Первинне сприйняття нового матеріалу | 3А | ||||
| 3В | |||||
| Осмислення сприйнятого | 3А | 4,4% | 4,4% | 6,6% | 3,3% |
| 3В | 4,4% | 5,5% | 7,7% | 4,4% | |
| Закріплення нового матеріалу | 3А | 11,1% | 15,5% | 6,6% | 5,5% |
| 3В | 11,1% | 15,5% | 7,7% | 6,6% | |
| Повторення і узагальнення отриманих знань | 3А | 11,1% | 11,1% | 5,5% | 5,5% |
| 3В | 12,2% | 13,3% | 6,6% | 7,7% | |
| Підсумок уроку | 3А | 4,4% | 5,5% | 2,2% | 2,2% |
| 3В | 6,6% | 6,6% | 3,3% | 4,4% | |
| Завдання додому | 3А | ||||
| 3В | |||||
Як бачимо у таблиці результати у 3А і 3В класах майже однакові, це говорить про те, що вчителі традиційно підходять до організіції уроків, не ставлячи за мету