Смекни!
smekni.com

Особливості виховання дітей у багатодітній сім'ї (стр. 3 из 10)

соціально неблагополучні (мають негативні взаємостосунки з морально-правовими органами суспільства);

сім'ї зі специфічними проблемами - сім'ї з психічними та фізичними захворюваннями; сім'ї правопорушників; сім'ї алкоголіків, наркоманів; сім'ї з захворюваннями на СНІД; сім'ї зі схильністю до суїциду; сім'ї інвалідів;

6) залежно від виконання виховної функції:

благополучні;

неблагополучні (в тому числі зовні благополучні);

сім'ї групи ризику.

Таких типологій можна назвати значно більше. Крім того, у межах кожного типу можна ще визначити окремі види сімей. Наприклад, види неблагополучних (зовні благополучні, неповні). Свої типи мають також міські, сільські сім'ї. Але в основному сім'ї змішані, в яких поєднано кілька типів і видів. Наприклад, міські сім'ї можуть мати різний рівень матеріальної забезпеченості, різний характер взаємостосунків, різну структуру. Або неповна сім'я може бути матеріально забезпеченою або бідною, з хорошими взаємостосунками у сім'ї або поганими тощо.

З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних служб потребують сім'ї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально-педагогічна допомога. До таких відносяться типи сімей, залежно від виконання ними виховної функції. Це так звані неблагополучні сім'ї. До неблагополучних відносяться сім'ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в таких сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для виховання дитини. Ці сім'ї характеризуються певними негативними проявами:

· батьки зловживають спиртними напоями, наркомани, ведуть аморальний спосіб життя, вступають у конфлікт з морально-правовими нормами суспільства (тобто припускають різні види правопорушень);

· з низьким морально-культурним рівнем батьків;

· неповні сім'ї;

· зі стійкими конфліктами у взаємостосунках між батьками.

Зовні благополучні сім'ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури та неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання носять не ситуативний, а стійкий характер. Тобто в таких сім'ях постійно порушуються певні педагогічні вимоги. До зовні благополучних можна віднести сім'ї у яких:

спілкування батьків з дітьми носить формальний характер; відсутня єдність вимог до дитини;

безконтрольність з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини або контроль носить однобічний характер;

надмірна батьківська любов;

надмірна суворість у вихованні, застосування фізичних покарань;

має місце насильство стосовно до жінки, дитини;

не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та індивідуально-психологічні особливості особистості дитини. Останнім часом стали звертати на себе увагу сім'ї так званих [13

"Нових українців", які основну увагу зосереджують на власному бізнесі, а сімейне виховання у них зводиться до купівлі дітям дорогих іграшок, одягу, видачі значних сум грошей, їм не вистачає часу для збільшення духовного, морального впливу на дитину.

Сімейне неблагополуччя негативно позначається на формуванні особистості дитини. Дитяче виховання в умовах негативного емоційно-психологічного сімейного мікроклімату визначається ранньою втратою потреби у спілкуванні з батьками, егоїзмом, замкненістю, конфліктністю, впертістю, неадекватною самооцінкою (завищеною чи заниженою), озлобленістю, невпевненістю у своїх силах, недисциплінованістю, втечами з дому, бродяжництвом та ін. (3; с.96-98)

Все це свідчить, що діти з неблагополучних сімей мають більше причин для поповнення рядів важковиховуваних, правопорушників, нарко-залежних.

Благополучна сім'я міцна своїми внутрішніми зв'язками, високим рівнем координації. У такій сім'ї існують взаєморозуміння, взаємна повага, між усіма її членами, позитивна моральна атмосфера, спільність поглядів на більшість сфер духовного життя, врахування у сімейному житті інтересів кожного, душевних переживань, психологічна взаємна підтримка, трудова співдружність, задоволення почуття власної гідності, своєї значущості, взаємна довіра, доброта, чуйність, раціональні способи вирішення всіх сімейних проблем, розуміння завдань сімейного виховання та ін.

Та сім'я позитивно впливає на формування особистості дитини, яка допомагає дитині відчувати себе рівноправним членом сімейного колективу, де її люблять; вона має у сім'ї свої права і свої обов'язки; до її потреб ставляться з розумінням. Така сім'я створює душевний комфорт, рятує від нервових переживань. Саме в таких сім'ях діти найбільше цінують поради і допомогу батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній обстановці дитина виростає доброзичливою, гуманною, здібною до співчуття, спокійною, оптимістичною, добрим товаришем, з почуттям гумору, має тверді етичні правила. Отже, для нормального розвитку дитини потрібна щаслива, повноцінна сім'я, де щасливі між собою батьки, батьки і діти.

Існує також визначення багатодітної сім’ї.

Під багатодітною сім'єю прийнято розуміти родину, що має трьох і більше дітей. Даний показник вірний для європейської частини Росії. У районах з традиційно високою народжуваністю він може бути збільшений. Можна виділити наступні види багатодітних сімей.

1. Сім'ї, в яких батьки люблять своїх дітей і свідомо хотіли їх мати. У цих родинах дитина - одна з основних життєвих цінностей, і батьки роблять все від них залежне, щоб їх дітям жилося краще.

2. Сім'ї, в яких батьки свідомо не прагнули мати багато дітей. Третій і подальші діти могли з'явитися в них, головним чином через відсутність планування сім'ї. Такі сім'ї можуть сформуватися, наприклад, в результаті народження двійні або трійні, через острах перервати вагітність, лікарського заборони на аборт за станом здоров’я матері, відмови від аборту і засобів контрацепції з-за релігійних переконань.

3. Сім'ї, що утворилися в результаті об'єднання Двох неповних сімей, в кожній з яких вже були діти.

4. Сім'ї, в яких народження великого числа дітей можна вважати проявом неблагополуччя. Діти тут часто є засобом для отримання різного Роду допомоги, пільг і благ. Крім того, в більшості випадків у таких сім'ях саме явище дітей на світло є наслідком безладних польових відносин у стані алкогольного або наркотичного I сп'яніння, і типової психологічної установкою, батьків ы виступає переконання в тому, що їх основне завдання - виробити дитину на світло, а подальша його доля повинна стати турботою держави. Віднесення сім'ї до того чи іншого типу дозволяє чітко визначити оптимальний стиль взаємин з нею, обсяг і характер необхідної соціальної та іншої допомоги

Для того, щоб дитина розвивалась добре без порушень психіки та інших відхилень від норми для дитини дуже важливо мати гармонійні фактори атмосфери у сім’ї:

Яку сім'ю можна назвати успішною, як не ту, де присутній високий рівень задоволення потреб і високий рівень пред'явлених вимог, де особистість стоїть у центі, а до фізичного, душевного та духовного здоров'я ставляться як до вищої цінності, де атмосфера сприяє розвитку людської гідності і поваги інтересів. Ці чинники можуть вважатися недосяжними, а дарма, треба лише враховувати та застосовувати фактори, які впливають на формування здорової атмосфери сім'ї.

1. Любов.

2. Правильне виховання.

3. Послідовність.

4. Створення особистого прикладу для дітей.

1. Любов.

На дітей більше впливають стосунки між батьками ніж стосунки з дітьми. Діти глибоко переживають відносини, які не складаються між батьками. В основному в пам'яті дітей залишаються яскраві, кольорово-забарвлені події і емоційні стреси, які пережиті в дитинстві (сварки батьків глибоко ранять дітей). Стосунки між татом і мамою впливають на дітей протягом життя (душевні рани).

У форматі сім'ї, її умовно можна поділити на дві складові:

· любов між батьками;

· любов між батьками та дітьми.

Отже, за умов присутності такої важливої складової, як любов у стосунках батьків та дітей, це сприяє створенню здорової атмосфери у сім'ї та гармонійному розвитку відносин. Щоденні прояви та демонстрація любові у сім'ї сприяє формуванню правильних цінностей у дітей. Правильне розуміння та трактування любові впливає на другий фактор - правильне виховання.

2. Правильне виховання.

Саме виховання, де цінність особистості стоїть на головному місці, де не має зазіхань на особисту гідність, має під собою міцне підґрунтя розуміння суті любові. Інколи у процесі виховання на батьків впливають чинники, які відгукуються на дітях, це:

· внутрішній стан батьків;

· незагоєні рани, образа;

· фінансовий та економічний стан.

Навіть при існуванні таких подразників, наше ставлення до дітей не повинно змінюватись і деструктивно впливати на розвиток особистості.

Розуміння своєї відповідальності за долю, психологічний стан дітей, є першим кроком до правильного виховання.

Прийняття дитини як окремої особистості із притаманними лише її властивостями, ставлення з повагою до її слабких та сильних сторін, є другим кроком зміцнення правильного виховання.

Встановлення конкретних кордонів, правил у вихованні, коли у разі порушень цих кордонів дитина знає, що буде покарана. Цей чинник створює умови для свободи дій та цілісного розвитку.

3. Послідовність.

В сім'ї, послідовність виражається як чітке дотримання встановлених правил та цінностей:

· єдність у вихованні;

· єдність у покаранні;

· єдність у поглядах на вчинки дітей.

4. Створення прикладу.

На дітей більше впливають наші вчинки, ніж наші слова та поради. Діти слухають нас, а вчаться на наших вчинках, які ми щоденно демонструємо перед ними.

Якщо ви хочете навчити дітей бути чесними - ніколи не брешіть їм.