Серії книг – це групи книг, які характеризуються певною загальною істотною ознакою і мають спільне призначення. Зазвичай, для такої групи книг видавці виготовляють і відповідний серійний знак, який вирізняє її від усіх інших книг.
Проілюструємо це на прикладі серії книжок «Дітям про письменників».
Книги про письменників – це наймолодший розділ кола читання сучасного молодшого школяра. Починати формувати читача потрібно не з уміння вчитуватися в зміст книги, вслухатися в голос, який розкриває перед ним картини життя, образи людей, наміри героїв, передбачати їх поступки, радіти за них, а з розповіді про те, хто, чому все це написав, а це означає руйнувати основи і дар слова, творче уявлення і літературний розвиток читача-початківця.
Майбутньому вчителю потрібно запам’ятати, що будь-який творець викликає у нас справжній інтерес тільки тоді, коли ми повноцінно сприйняли результат його творчості і захопились ним. У випадку читання літературних творів закономірність така ж, крім того дитина – читач-початківець повинна зустрітися із творами талановитого письменника не раз. Саме злиття неповторного захоплення читача з тим, що і як йому розказала книга, примушує його спочатку запам’ятати прізвище того, хто написав цю книгу, а потім, коли читач переконається, що в автора і всі інші книги не менш цікаві, як і попередні, взнати, хто вона – ця людина, яка володіє не тільки унікальним життєвим досвідом, але й умінням передавати його іншим [98, С.82-89].
У системі формування читача, розширенні його читацького кругозору чільне місце відводиться бібліографії – опису книг, складанні їх переліків та покажчиків, спрямованих на те, щоб одні книги зближувати з читачем, а про інші умовчувати або забороняти їх. Відомо, що «списки справжніх і помилкових книг» складалися для боротьби з літературою «єретичною» з незапам'ятних часів. В усякому разі, на Русі з моменту прийняття християнства в такі списки вносилися грецькі книги, а з XIV століття, за свідченням Л. М. Равіча, — і книги російські. Але, зрозуміло, мова йшла про книги для дорослого читача. Оскільки дитяча книга завжди сприймалася дорослими як «підручник життя» для дітей, мета опису дитячих книг була, з одного боку, чисто комерційна (просування подарункових видань в заможні сім'ї), а з іншого - вибір книг, які гідні того, щоб привертати дитячу увагу і ставати частиною дитячого життя.
Природно, що перші бібліографічні списки і покажчики власне дитячих книг також були адресовані дорослим: батькам, наставникам, вчителям. Тільки на початку XX століття, як стверджують фахівці, великий російський просвітитель і книжник Микола Олександрович Рубакін вперше підняв питання про необхідність складати списки і покажчики для самих дітей. «Чому ж, — писав він, — самі юні читачі не можуть вибрати книги для свого читання за власним розумінням і бажанням... Вкажіть дітям, р. дорослі, на існування можливо більшого числа хороших книг, а скористатися вашими вказівками за своїм бажанням і вибрати з них по своєму ж розумінню найбільш для них цікаве, — це зуміє і сам юний читач»[85].
Потрібно чітко розрізняти поняття «рекомендація» і «вимога». Так от, бібліографія — це рекомендація того, що існує і що може стати предметом ваших теперішніх інтересів. Тому в 30-70-их роках на адресу молодших школярів розроблялися і публікувалися рекомендаційні списки і рекомендаційні покажчики самих різних типів і з самих різних питань, як загальних, так і спеціальних, але які відображали значну частину інтересів дітей [98, С. 97-99].
Саме тому, чільне місце відводиться так званим «бібліотечним урокам», а це може бути: урок у бібліотеці; урок проведений разом з працівниками бібліотеки; урок, на якому розповідається про бібліотеку та бібліотечну справу. Звичайно, що спеціальних годин для таких уроків не виділяється, але кілька годин за весь навчальний рік учитель все ж таки має. Тому, укладаючи календарно-тематичне планування на початку навчального року, вчителю важливо спланувати бібліотечні уроки. Необхідно враховувати вікові особливості школярів, їхні інтереси та рівень пізнання оточуючого світу. Так, приблизна тематика бібліотечних уроків може бути такою:
Урок 1. Оповіді про книгу. Як книга прийшла до людей.
Урок 2. Знайомство з бібліотекою. Фонди бібліотеки. Функції та обов’язки бібліотекаря.
Урок 3. Бесіда з працівниками бібліотеки «Як вибрати необхідну цікаву книгу?»
Урок 4. Бібліографія та анотація до книги.
Урок 5. Твоя домашня бібліотека.
Урок 6. Вікторина. «По книжкових морях пригод».
Урок 7. На гостину до дитячих журналів.
Урок 8. Знайомство з додатковою літературою. Довідники та спеціалізовані словники.
Урок 9. Робота з каталогом. Види каталогів.
Така серія бібліотечних уроків допоможе вчителю зорієнтувати школярів у книжковому світі, буде сприяти відвідування бібліотек, навчить користуватися додатковою літературою і каталогом, буде в цілому залучати до книги, формувати вдумливого та уважного читача. Пропонуємо фрагмент одного з таких уроків (Див. дод. Е).
Тема. На гостину до книжкового дому(знайомство з бібліотекою. Фонди бібліотеки. Функції та обов’язки бібліотекаря).
Мета. Дати уявлення учням про бібліотеку, її фонди, розкрити функції та обов’язки працівників бібліотеки; розвивати читацькі інтереси школярів; виховувати шанобливе та бережливе ставлення до бібліотечних фондів.
Методичні рекомендації до уроку
Цей урок має проводитися у бібліотеці( шкільній, міській тощо).
У вступному слові вчитель може використати такий матеріал:
Слово «бібліотека» - грецького походження, а перекладається так: «бібліо» - книга, «тека» - зберігання. Отож, це місце, де зберігаються книги. Деякі бібліотеки мають свої давні історії.
Наприклад, багато років тому теж збирали книги. Так, бібліотека багдадського халіфа Везір–ал–Сахіда нараховувала біля ста тисяч книг. Більшу частину життя він провів у військових походах, і за ним завжди їхав слідом караван з книгами. Цікаво, що верблюди йшли за порядком літер в алфавіті і караванники - бібліотекарі мали змогу швидко знайти необхідну книгу. Це був своєрідний каталог.
Один із можливих шляхів залучення учнів до книги при вивченні літератури, розширення їхнього читацького кругозору – це організація бібліотечних уроків, різновидами яких є: урок у бібліотеці; урок проведений разом з працівниками бібліотеки; урок, на якому розповідається про бібліотеку та бібліотечну справу [37, С.35-39].
На сьогоднішній день можна спостерігати таку особливість: учні читають у більшості випадків без конкретного плану і перспективи, хоч розуміють, що це неправильно. Лише окремі читають книжки в якійсь системі, добираючи їх на певну тему, яка їх цікавить. Безсистемність читання, пошуки книжок навмання – наслідок низької бібліографічної грамотності учнів. Відсутність у більшості учнів бібліографічних знань і навичок призводить до того, що школярі в основному користуються читальними залами, а ще менше тих, які звертаються за допомогою до бібліографічного відділу. Треба обов’язково знати, якими книгами поповнюють свої бібліотеки учні, порадити їм, щоб там обов’язково була науково-популярна, наукова, критична, публіцистична література, різні довідники, словники. Добрим консультантом тут стане бібліотекар.
Для учнів 3-4 класів бажано в бібліотеках організовувати читання творів, об’єднаних спільною темою: про козаччину, про українських гетьманів, про те, як живуть народи у різних країнах. Тут діти ознайомлюються з новими відомостями про авторів книжок, одержують пораду щодо самостійного читання. Практикується проведення ранків, присвячених творчості улюблених письменників. Перед цим учні перечитують уже знайомі їм книжки, твори, збірники віршів, пробують визначити, чому той чи інший твір їм подобається, а потім обмінюються думками. Таким чином, для одних учнів участь у таких ранках є початковим етапом формування їхнього ставлення до книжки, оцінних суджень, в інших – бажання прочитати ту чи іншу книжку, твір.
У роботі з молодшими школярами бібліотекарі часто використовують лялькові театри. Улюблені герої розповідають дітям казки, у формі гри навчають, як треба користуватись бібліотекою, закликають бережливо ставитись до книжки. Знання, які учні одержують колективно, закріплюються під час індивідуальної роботи бібліотекаря і вчителя з дітьми.
У бібліотеках організовуються спеціальні добірки книг на теми: «За сторінками ваших підручників». Учнів ознайомлюють з каталогами, в яких книжки розташовані у відповідності з системою наук, і вчать самостійно добирати потрібну літературу. Значно збільшується для цього віку кількість рекомендованих бібліографічних посібників. Більші вимоги до індивідуальної роботи з учнями. Бібліотекар у співдружності з учителем допомагає учням скласти план читання, в якому книжки рекомендуються у певній системі: від простого до складного і від часткового до загального.
Учителі-словесники разом з бібліотекарями організовують читацькі конференції на такі теми: «Мої улюблені книжки», «Найдавніші українські книжки», «Чому я люблю читати?» та інші.
У мовно-літературному кабінеті або бібліотеці готується спеціальна виставка методичних посібників, унаочнення на допомогу учням. Красиво оформлені стенди, у яких висвітлюються поради учням, орієнтація на самостійну творчу роботу.
Учням заздалегідь дається завдання: підготувати відгук про книжку, прочитану самостійно, розповісти про найцікавіший епізод, у якому відображено героя; записати у читацький щоденник висловлювання про щастя, добро, милосердя: підібрати матеріали про автора книги, які найбільше сподобались; скласти план свого виступу під час обговорення книжки.
Керувати позакласним читанням повинен учитель і бібліотекар. Роботу з питань виховання читача необхідно вести систематично, а не зводити лише до окремих заходів.