З основною доповіддю на з'їзді виступив генеральний секретар ЦК КПЧ К.Урбанек. Оцінюючи ситуацію в партії та країні, він відверто сказав, що КПЧ опинилася в стані глибокої кризи, яка викликала і кризу всього суспільства. Головну причину кризи доповідач вбачав у сталінських деформаціях партії та суспільства, які полягали в недемократичних, централістичних адміністративно-директивних методах л правління, а ті в свою чергу паралізували діяльність КПЧ. не дозволяли їй своєчасно реагувати на запити життя, призводили до грубих порушень норм демократії, партійного життя, відриву КПЧ від народу.
За прикладом КПРС в Чехословаччині було проголошено перебудову, але КПЧ не зуміла її здійснити. Ускладнилася ситуація в економічному і соціальному розвитку країни. Особливо складною вона була в кадровій політиці. Вузьке коло керівників захопило все в свої руки і робило з партією і країною все. що хотіло. Діяло керівництво безконтрольно. Це і призвело КПЧ до кризи. Партія втратила позиції в країні. Лише за один місяць після подій 17 листопада з рядів КПЧ вийшло понад 62 тисячі чоловік. Припинили роботу майже 3.5 тисячі первинних партійних організацій. З "їзд був покликаний покласти кінець такому становищу.
Обговорювалися доповіді досить бурхливо. Виступило понад 40 делегатів. Усі говорили проте, як вийти кризи, як далі працювати, щоб повернуті КПЧ довіру народу. Делегат П.Димл постави питання про покарання усіх тих, які привели КПЧ до кризи,. висловив недовіру Президії ЦК КПЧ і вніс пропозицію реорганізувати вищі органи партії Делегат під празької організації П Минаржик вважав, що вина за кризу лягає не лише на керівництво. але і на всіх членів КПЧ. Усі виступаючі дійшли згоди, що КПЧ повинна бути докорінно перебудована. необхідно змінити її статут.
З'їзд схвалив важливий документ – “Звернення до громадян ЧССР”, у якому давалася глибока оцінка становища в КПЧ і країні, висловлювалося вибачення за події 17 листопада 1989 року.
На другий день роботи з’їзд схвалив програму дій, що дістала назву “За демократичне, соціалістичне суспільство в ЧССР”87. У документі зазначалося, що КПЧ виступає, за глибокі перетворення. за створення демократичного, соціалістичного суспільства, в якому пануватиме справжня влада народу. Сама КПЧ повинна докорінно перебудуватися. “Ми виступаємо за повну свободу мислення. говорилося в програмі, духовну і культурну творчість, обмін інформації, підтримуємо свободу поглядів, переконань і віросповідання” . Основу згуртування з народом партія вбачала в боротьбі за соціальну справедливість. КПЧ виступала, а повну реалізацію творчих сил народу.
З’їзд вніс зміни в структуру керівних органів влади було ліквідовано Президію ЦК КПЧ і створено Політичний виконавчий комітет і Секретаріат ЦК. У рішенні зазначалося, що Президія ЦК обюрократилася, в складних політичних ситуаціях своєчасно не реагувала на події, відірвалася від рядових комуністів, первинних парторганізацій. Головою Політичного виконавчого комітету КПЧ обрали Л.Адамца, який виступав як прихильник реформ і мав тісні контакти з ГФ і ПІН. Першим секретарем ЦК КПЧ з’їздобрав В.Могориту, колишнього голову Союзу Соціалістичної молоді.
З'їзд схвалив важливі рішення. Але все це робилося з великим запізненням. Чехословаччиною уже керували ГФ і ГПН. Країна поривала із соціалізмом і йшла назустріч європейським демократіям, які також були не без помилок і вад Влада КПЧ рухнула. Для цього було потрібно всього 10 тисяч хвилин.88
Коли з'їзд КПЧ закінчував роботу, мало хто звертав на це увагу. Кореспондент «Правди» С.Вторушин повідомляв, що на будинках і парканах в Празі розклеєні десятки різних плакатів, лозунгів, але на підтримку КПЧ не бачив жодного. Це свідчило про різке падіння авторитету КПЧ, яка ще не так давно була керівною силою країни і на кожному фасаді були лозунги: «Хай живе КПЧ!». На багатьох плакатах і лозунгах містилися відверті випади проти КПЧ. Але лозунгів на захист КПЧ - жодного.
Тим часом, 4 грудня в Москві відбулась нарада учасниць Варшавського Пакту. Кремль і його союзники формально визнали, що вторгнення у Чехословаччину у серпні 1968 року було незаконним89. Спільна заява, прийнята в кінці наради, ознаменувала остаточну відмову від брежнєвських принципів і відкривала шлях до революційних сил у колишніх країнах-сателітах. Виходом для Чехословаччини та інших країн радянського типу було позбавитись пережитків політичної та економічної системи, що важким тягарем тиснула на особистість. У новорічному зверненні Гавел підкреслив, що демократію необхідно будувати заново на соціальних засадах, зруйнованих корупцією, некомпетентністю і цинізмом. Гавел говорив не тільки про економічний застій, а перш за все про втрату почуття людської довіри, солідарності та знецінення моральної структури суспільства. Це були найтяжчі хвороби, які комунізм залишив у спадщину:
У Чехословаччині ж увага пражан, населення всієї країни 22 грудня 1989 року була прикута до переговорів за «круглим столом», де зібралися представники 14 політичних партій і суспільно-політичних формувань. Обговорювалися два важливих питання: вибори президента і голови Федеральних зборів. Учасники наради досягли взаєморозуміння з даних питань. Було прийнято рішення рекомендувати на посаду президента керівника ГФ В.Гавела, а на посаду голови Федеральних зборів - керівника «празької весни» О.Дубчека. 29 грудня 1989 року члени Федеральних зборів таємним голосуванням обрали президентом В.Гавела. Головою зборів став О.Дубчек. Цим закінчився перший етап «ніжної революції». Переможцями вийшли ҐФ і ГПН. Країна зробила рішучий політичний поворот90
3.6 Новий курс внутрішньої політики після перемоги “Ніжної революції” в Чехословаччині
У підсумку бурхливих листопадово-грудневих подій 1989 року в Чехословаччині почала створюватися нова система політичних, а потім економічних і соціальних відносин. Відійшла від влади КПЧ і перетворилася в одну з політичних партій. Розширився склад Федеральних зборів за рахунок активістів ГФ і ГПН. Вступаючи в 1990 рік, Чехословаччина почала робити перші кроки на шляху формування нової системи, нової внутрішньої та зовнішньої політики.
Своєрідною програмою перших перетворень відходу від системи адміністративно-командної до демократичної було новорічне послання президента В.Гавела чехословацькому народу 1 січня 1990 року. У першій частині послання говорилося, що після 17 листопада 1989 року зроблено перший крок на шляху до дійсної демократизації, до влади прийшов коаліційний уряд, уряд реформ, уряд дальшого руху Чехословаччини вперед до європейської цивілізації. Те, що відбулося в Чехословаччині, було б неможливим «без змін в Радянському Союзі. Польщі, Угорщині, в НДР та інших країнах». Без впливу подій із сусідніх країн наші переміни «не мали б такого чудового мирного характеру»91.
Наступне велике завдання, яке стоїть перед народами Чехословаччини, - говорив далі В.Гавел, - є проведення вільних виборів на багатопартійній основі. Хто переможе на виборах у чесному і принциповому суперництві, той і буде при владі. І річ не в тім. яка партія чи політична течія переможе, головне, щоб на виборах перемогли ті сили, які в громадянському, політичному, професійному аспекті є кращими в країні. Вони зможуть повести чехословацьке суспільство вперед. На завершення В.Гавел сказав: «Можливо спитаєте мене, про яку республіку я мрію? Відповім вам: про республіку самостійну, вільну, демократичну, про республіку економічно процвітаючу та соціально справедливу. Коротше кажучи, про республіку, яка служить людині, а тому може сподіватися, що і людина послужить їй. Про республіку всебічно розвинутих людей, бо без них неможливо вирішити ні однієї проблеми: людських, економічних, соціальних, екологічних, політичних»92.
Курс президента підтримувала переважна більшість населення Чехословаччини. оскільки він витікав з реалій, які склалися в Чехословаччині на початку 1990 року. Кореспондент «Правди» в Празі С.Вторушин, який бачив усе на власні очі, писав, що відбувається рішуча політизація чехословацького суспільства. Взято курс на будівництво нової системи, і повороту до старого уже немає й бути не може93. Кожного дня вносилися корективи у всі сфери життя: в економіку, управління, соціальну сферу, культуру, в зовнішню політику. Це є логічним продовженням програми, висунутої в перші дні розвитку «ніжної революції». Соціологічні дослідження, проведені на початку 1990 року, засвідчили, що новий курс політики активно підтримувало понад 80 відсотків населення. Усі готові були будувати нову Чехословаччину, незважаючи ні на які труднощі, всі засуджують минуле тоталітарної системи165. Чехословацький вчений і політик І.Немечек справедливо писав у ті дні, що старому соціалізму настав кінець94.
Уже на початку 1990 року постало питання, якою повинна бути назва нової Чехословаччини. Одні, переважно ліві сили, вважали, що потрібно зберегти стару назву, що в чехословацькому суспільстві є великі традиції соціалізму. Представники ГФ і ГТ1Н. в першу чергу президент В.Гавел. рішуче виступали протії збереження старої назви. Вони вимагали назви країни – Чехо-Словацька Федеративна республіка і нової атрибутики, які б відображали повний курс, по якому розвиватиметься країна. Федеральні збори затвердили нову назву і нову форму атрибутики Того, хто тоді тримався за старе в Чехо-Словаччнні. вважали б інопланетянином