59. Я схильний до перепалок, задиристий.
60. Я схильний виражати невдоволення лідером.
Результати тесту
У гр. 3. Переважає Залежність - внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових норм, стандартів і морально-етичних цінностей.
У гр. 3. Незалежність - самодостатність, прагнення до самостійних дій, лідерства.
У гр. 1.Переважає Товариськість - контактність, прагнення утворювати емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами.
Формування групових феноменів дозволяє визначити нормативноу поведінку у товариській групі. Можна виділити наступні три умовні напрями:
· вплив норм, членів групи, що розділяються більшістю;
· впливу норм, що розділяються меншиною групи;
· відхилень індивідів від групових норм.
Ці умови дають право визначити факти існування феномена конформності особи в групі, встановлений американським психологом С. Ашем, неодноразово описувався у вітчизняній літературі.
Суть цього явища полягає в зміні позицій (поведінки) індивіда під впливом групи. Автор використовував прийом “наївного” суб'єкта і підставної групи, тобто домовлявся зі всіма учасниками, окрім одного (“наївного” суб'єкта), про те, що вони даватимуть неправильну відповідь на питання, на яке останнім повинен відповідати “наївний” член групи. Близько 33% випробовуваних під впливом групового тиску давали невірну відповідь при виконанні завдання експериментатора.
У експериментах перед випробовуваними ставилося завдання визначити довжину ліній, зображених на картках. Ніяких ускладнень при індивідуальній роботі це завдання не викликало - всі випробовувані легко визначали, яка з ліній більша, а яка менша.
| Дослід. | Групи | Емоції | Інтелект | Мотив | Темперамент |
| 1. | А | Групу об’єднує самовідношення особистості до своїх здібностей, можливість контролювати своє життя | Середній та високий рівень | Спільні інтереси | Переважають холерики та сангвініки |
| 2. | В | Групу об’єднує віра в свої сили та їх об’єктивне бачення, що впливає у значній мірі на її емоційну сферу | Середній рівень | Спільні інтереси | Сангвініки та меланхоліки |
| 3. | С | Групу об’єднує спільна діяльність, досягнення у професійній сфері | Середній | Спільні інтереси | Сангвініки та флегматики |
· Необхідно відзначити, що проаналізовані нами особливості особистості: характер, емоції, темперамент, інтелект мають особливе значення у процесі спільної діяльності людей та формуванні товариської групи.
· Психологічна характеристика особистостей у групі пов'язана з підпорядкуванням індивіда нормам групи під впливом бажання залишитися її членом. У такому разі загроза покарання викликає лише зовнішню згоду з групою, реальна позиція людини не зачіпається.
· Однією з характеристик особистості є стиль поведінки, що демонструється особистістю, який в значній мірі може визначити силу такого впливу. У цьому плані велике значення мають наступні параметри стилю: його стійкість, упевненість індивіда в правоті своєї позиції, виклад і структуризація ним відповідних аргументів.
· Психологічні характеристики індивідів обумовлені розвитком одноманітності оцінок, рішень, поведінкових моделей членів групи, що викликається, у свою чергу, процесами колективізму.
Особистість — соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин. Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану з засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Колектив — соціально значима група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування.
Його характеризують єдність цілей, високий рівень міжособистісного спілкування, згуртованість, внутрішня дисципліна, специфічні норми співжиття. Він є ланкою, що з'єднує особистість із суспільством. Виховання особистості в колективі є втіленням закономірностей розвитку суспільства, адже в колективних взаєминах створюються умови для соціально-психічного її розвитку. Відокремившись від колективу, людина опиняється в соціально-психологічному вакуумі, що значно ускладнює її розвиток.
Колектив є соціальною системою, яка виконує такі функції:
— організаторську (полягає в об'єднанні особистостей для виконання певних завдань);
— виховну (спрямована на створення оптимальних умов для всебічного виховання, психічного й соціального розвитку особистості);
— стимулюючу (сприяє формуванню морально-ціннісних стимулів діяльності особистості, регулює поведінку членів колективу, впливає на формування в особистості цілеспрямованості, волі, гуманності, працьовитості, совісності, чесності, гідності тощо).
Універсальне поняття «колектив» охоплює різні його види, до яких належать:
Первинний колектив. Об'єднує людей, згуртованих у порівняно невелику соціальну групу, учасники якої перебувають у постійних ділових, товариських, побутових стосунках. Ним може бути колектив класу, виробничої бригади на підприємстві, професійної групи в установі, підрозділу у військових частинах та ін. За кількісним складом нараховує 10—15 осіб.
За більшої кількості в ньому відбувається розподіл на мікроколективи. Якщо в соціальній групі менше 7—8 осіб, вона не є колективом у соціально-педагогічному смислі. Це — замкнена група друзів, приятелів.
У формуванні товариської групи важливе значення має діяльність – це процес, який направляється мотивом. В цьому розуміємо взаємозв’язок мотиву і потреби, який має генетичний характер: розвиток потреб проходить
шляхом змін кола предметів їх задовольняючи.
За якісним складом у колективі має бути приблизно однакова кількість осіб обох статей. Якщо ця вимога загалом витримується у колективах загальноосвітніх закладів, то на виробництві, в системі професійної освіти цього досягти значно складніше, що породжує значні труднощі у розвитку колективу, організації міжособистісних стосунків.
Психологічні характеристики представників товариської групи визначаються існуванням мотивів, мети і установкою у спільній діяльності, як правило у товариських групах існують складні відносини. Активні, товариські, упевнені в собі, за темпераментом сангвініки (рідше холерики). Представники цієї групи не відчувають особливих труднощів. Вони швидко освоюються, знаходять правильний стиль поведінки, представників цієї групи відрізняють товариські стосунки з іншими.
Дослідження показали, що мотиви можуть бути нестійкими: одні з них можуть бути емоційно забарвленні, інші чітко пов’язані з певним типом емоцій та особливостями. Наприклад, інтерес - з позитивними відчуттями, інші - під впливом обставин та особливостями темпераменту. Пасивні, замкнені, тривожні, невпевнені в собі, боязкі, за темпераментом меланхоліки (іноді зустрічаються флегматики). Представникам такої групи важко спілкуватися з оточуючими. Наприклад мотивом відношення до спільної праці може бути позитивним, невизначеним або негативним. Потреби є обумовленим природою та суспільством програми життєдіяльності; емоції - психічні феномени, які викликані потребами. Крім цього, емоція формує тимчасову потребу – намір. Емоція також є своєрідною потребою організму і особистості в емоційному
Задоволенні і тому вона може стати своєрідним об’єктом потреби. Мотиваційна сфера знаходиться в постійному рухливому стані, у розвитку компонентів та їх співвідношення.
Тільки співпадіння психологічних характеристик позбавляють товариські групи від руйнування та виникнення таких проблем: тиск на членів групи, сприяючий їх конформізму і навіюваності. Співпадіння характеристик сприяє формуванню соціальних ролей, розподілу групових ролей; підвищують активність членів товариської групи:— наростання енергії людини у присутності інших людей. Співпадіння психологічних характеристик сприяє виникненню феномену підпорядкування авторитету у поєднанні з феноменом атрибуції відповідальності.
1. Асмолов А.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа. М., 1990.
2. Агеев В.С. Межгруповое взаимодействие: Социальные психологические проблемы. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. – 240 с.
3. Амонашвилли Ш.А. Психолого-дидактические особенности оценки как компонента учебной деятельности // Вопросы психологии. 1975. №4. – С. 77-87.
4. Андреева Г.М. Психология социального познания: Учеб. пособие для студентов психол. и пед. спец. вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 288 с.
5. Андреева Г.М. Яноушек Я. Общение и оптимизация совместной деятельности – М.: Изд. Моск. ун-та, 1987. – 302 с.
6. Асмолов А.Г. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа. М., 1990.
7. Асмолов А.Г. Психологія особистості. – М.,1987
8. Бернштейн, Н.А. Очерки по физиологии движений и физиологии активности.-М.: Медицина, 1966. 349 с.
9. Бодалёв А.А. Восприятие и понимание человека человеком – М.: Педагогика, 1983. – 271 с
10. Виготський Л.С. Педагогічна психологія. – М., 1991. – 480 с.
11. Выготский Л.С. Проблемы развития психики // Соб. соч. в 6 томах. – М.: Педагогика, 1983. – 368 с.
12. Данилин К.Е. Восприятие межличностных предпочтений в группе: Автореферат дис…канд. психол. наук. – М.: МГУ им. М.В. Ломоносова, 1984. – 21 с.