Структура фізичної працездатності у юних велосипедистів (стр. 7 из 13)

Завданням етапу спеціалізованої базової підготовки є створення передумов для виключно напруженого тренування на подальшому етапі — етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей. Підготовка стає більш спеціалізованою. Річний об'єм роботи на етапі спеціалізованої базової підготовки зростає до 600—800 ч, загальна фізична підготовка складає 20 %, допоміжна — 30 %, а спеціальна фізична підготовка — 50 % всього об'єму роботи. На цьому етапі уточнюється майбутня спортивна спеціалізація [17, 18, 27].

Вирішуючи задачу підвищення функціонального потенціалу організму велосипедиста, не рекомендується використовувати великий об'єм тієї роботи, яка близька по характеру до змагання. Бажано застосовувати різні засоби, не віддаючи переваги таким, що гостро впливає. На даному етапі вже проводять спеціалізовані заняття для вдосконалення спеціальної витривалості. Проте найбільш напружені навантаження спеціальної спрямованості слід планувати лише на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей.

При підготовці велосипедистів до змагань в спринті не слід виконувати значні об'єми роботи, направленої на розвиток загальної витривалості. Спортсмени достатньо легко справляються з роботою аеробного характеру і для них тренери часто планують великі об'єми роботи саме такої спрямованості. Об'єм роботи на цьому етапі у багатьох велосипедистів досягає 70—80% об'єму, виконуваного спортсменами високого класу на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей, щоб, незалежно від майбутньої спеціалізації, створити спортсменові могутню аеробну базу. Передбачається, що надалі він зможе успішніше за інших виконувати великі об'єми спеціальної роботи [17, 18, 26].

Проте це виправдано лише в тих випадках, якщо спортсмен має генетично обумовлену схильність до досягнень високих результатів на середніх або довгих дистанціях, оскільки зміст роботи відповідає по своїй спрямованості профільним якостям, що обумовлюють успіхи на вказаних дистанціях. Для майбутніх же спринтерів подібна базова підготовка шкідлива, вона стає непереборним гальмом в зростанні їх майстерності. У основі даного явища перш за все лежать зміни в структурі м'язової тканини, яка перебудовується до роботи на витривалість, і її здібності до прояву швидкісних якостей пригноблюються. Тому планувати функціональну підготовку на етапі, що характеризується високими тренувальними навантаженнями, слідує диференційовано, з урахуванням майбутньої спеціалізації спортсмена. Етап максимальної реалізації індивідуальних можливостей. Побудову тренувального процесу припускає досягнення максимально можливих результатів в номерах програми, вибраних як спеціалізація. В цей час істотно збільшується частка засобів спеціальної підготовки в загальному об'ємі тренувальної роботи [32, 33, 39].

Головне завдання цього етапу — досягнення найвищих результатів — диктує необхідність максимального використання найбільш сильних тренувальних дій, здатних викликати інтенсивне протікання адаптаційних процесів. Сумарні величини об'єму і інтенсивності тренувальної роботи зростають до максимальних значень, широко використовуються заняття з великими навантаженнями, збільшується кількість занять в тижневих мікроциклах.

Загальний об'єм роботи за рік складає 900—1400 ч, частка загальної фізичної підготовки зменшується до 15 %, такий же об'єм і допоміжної підготовки, а спеціальна фізична зростає до 70 % [17, 18, 26].

Спостерігається прагнення до застосування максимальних параметрів тренувальних і змагань навантажень, які за окремими показниками досягли граничних значень (табл. 1.7).

Слід пам'ятати, що само по собі застосування максимальних тренувальних навантажень, широкої практики змагання, жорстких режимів роботи, гострого спарингу, використання тренажерів, засобів відновлення, застосування полегшень або утруднень (зміна зовнішнього середовища, лідирування, дихання через збільшений мертвий простір, використання среднегорья, побудови тренувального процесу без днів відпочинку, застосування стрибкоподібного збільшення навантажень в році, декількох великих навантажень протягом одного дня і ін.) — всього того, що характеризує підготовку спортсменів високого класу на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей, автоматично ще не забезпечує рішення основної задачі [29, 31].

Таблиця 1.7 Параметри тренувальної роботи велосипедистів високого класу (чоловіки) на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей

Ефективність роботи залежить від того, наскільки тренер зуміє сумістити в часі період використання могутніх засобів тренувальних дій з періодом максимальної схильності організму спортсмена до досягнення найвищих результатів. До цього періоду організм спортсмена повинен бути підготовлений, з одного боку, природним розвитком, а з іншої — направленими перетвореннями, обумовленими багаторічною підготовкою. При поєднанні цих умов максимальні спортивні досягнення стають реальністю, якщо цього зробити не вдалося, то спортсмен демонструє результати нижче за тих, які він міг би показати.

Вивчення досвіду підготовки і виступів провідних велосипедистів миру [3, 10, 13, 25, 32, 43] дозволяє виявити найбільш характерні тенденції сходження до вершин майстерності залежно від вимог конкретної спортивної дисципліни, об'єму роботи різної спрямованості, динаміки тренувальних і змагань навантажень і ін. Вивчення цих тенденцій дозволить визначити найбільш ефективну тривалість тренування на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей, встановити доцільну динаміку тренувальних і змагань навантажень, співвідношення роботи різної спрямованості.

Етап збереження досягнень. Зміст роботи і характер завдань цього етапу мало відрізняються від попереднього етапу. Тут ставляться ті ж цілі, проте неминуче виснаження функціональних ресурсів організму, зниження його адаптаційних можливостей, пов'язані вже з віковими інволюційними процесами, а також з багаторічною дією гранично високих фізичних навантажень, обумовлюють необхідність вираженого індивідуального підходу. Цьому сприяє накопичений досвід підготовки, який дозволяє визначити найбільш доцільні для конкретного індивіда способи розподілу навантаження, найбільш ефективні засоби і методи, тобто розкрити індивідуальні особливості. Таким чином вдається підтримувати рівень спортивних досягнень.

На етапі збереження досягнень не завжди виправдано підвищення навантажень, важко утримувати і рівень навантажень на раніше доступних величинах. Тому спортсмени прагнуть утримати досягнутий рівень підготовленості за рахунок розширення не стільки функціональних можливостей, скільки вдосконалення технічної майстерності, усунення приватних недоліків підготовленості при колишньому або навіть меншому об'ємі роботи. Скорочується і частка загальної фізичної і допоміжної підготовки, а частка спеціальної роботи зростає до 80 % [17, 18, 26].

Найбільш важкою проблемою є підвищення мотивації спортивної діяльності у спортсменів, результати яких вже не проявляють тенденції до подальшого зростання. Спонукальним мотивом для продовження тренування в жорстких режимах із застосуванням колосальної фізичної напруги може служити визнання суспільної цінності високого спортивного результату (Р.А. Пілоян, 1984).

На даному етапі, як ніколи раніше, виявляється прагнення до використання тих засобів і методів, які через якісь обставини застосовувалися недостатньо або взагалі не застосовувалися. Колишніми варіантами розподілу роботи не тільки не вдається добитися прогресу, але навіть важко утримати результат, тому використовується значна вариативность величини тренувальних навантажень: на тлі зменшення загального об'єму роботи (1000—1200 ч в рік) застосовуються "ударні" заняття,, малих або середніх цикли навантажень. Ці чинники можуть виявитися ефективними на етапі збереження досягнень (В.Н. Платонов, 1980) [26, 27, 28].

Слід зазначити, що багато фахівців етап максимальної реалізації індивідуальних можливостей і етап збереження досягнень об'єднують і розглядають як етап підготовки до вищих досягнень.

1.5 Види спортивної підготовки велосипедистів

Спортивне тренування охоплює різні сторони підготовки спортсмена фізичну, технічну, тактичну, психологічну і теоретичну. Вона включає в себе виховну роботу, лікарський контроль і т.д.

Загальна фізична підготовка направлена на зміцнення здоров'я, підвищення рівня розвитку основних фізичних якостей, необхідного для велоспорту. Вона направлена на підвищення рівня всебічного розвитку спортсмена і на зміцнення його здоров'я. Вона сприяє розширенню функціональних можливостей організму спортсмена, створює умови для підвищення тренувального навантаження і забезпечує постійне зростання спортивних результатів. Будучи важливим чинником в здійсненні принципу хвилеподібності тренувального процесу, сприяє прискоренню протікання відновних процесів і попереджає настання перетренованості [26, 27, 28].

Фізичні вправи повинні надавати не тільки загально-розвиваючий вплив, залучаючи до роботи весь організм і всі мʼязові групи (плавання, гру, гімнастика) і локальне (вправи для певних м'язів і мʼязових груп з навантаженями, з опором, амортизаторами, ізометричні вправи і т.п.).