Розвиток податку на прибуток в Україні характеризується не лише частою зміною об'єкта оподаткування, але й зміною складу платників, пільг, ставок, строків сплати, механізму стягнення.
Податок на прибуток підприємств – це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей.
Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.
Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України , її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Таблиця 2.1 – Склад валового доходу платника податку на прибуток
| До складу валового доходу включають | До складу валового доходу не включають |
| 1 | 2 |
| − дохід від продажу товарів (робіт, послуг) і цінних паперів, крім операцій з їхнього первинного випуску й остаточного погашення;− дохід від здійснення банківських, страхових і фінансових послуг;− дохід від торгівлі валютними цінностями, борговими зобов'язаннями й вимогами;− сума безнадійної кредиторської заборгованості;− сума штрафів і пені, отриманих за рішенням сторін договору;− доходи, не враховані в складі валового доходу минулих періодів;− дохід у вигляді отриманої безоплатної фінансової допомоги, вартість безкоштовно наданих платникові товарів (послуг) крім надання неприбутковим організаціям;− сума приросту балансової вартості товарів (запасів). | − суму ПДВ нарахованого (отриманого);− підприємством у складі ціни реалізації товарів (робіт, послуг);− сума зайво сплачених підприємством податків, що відшкодовують підприємству з бюджету;− емісійний дохід;− дохід у вигляді отриманої міжнародної технічної допомоги. |
Валові витрати – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Господарська діяльність являє собою будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності е регулярною, постійною та суттєвою.
Таблиця 2.2 – Склад валового доходу платника податку на прибуток
| До складу валових витрат включають До складу валових витрат не включають | |
| − витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у зв’язку з підготовкою, організацією виробництва (для забезпечення господарської діяльності підприємства); | − витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань; |
| − заробітна плата працівників підприємства; | − нарахування на фонд оплати праці працівників; |
| − витрати на відрядження працівників за умови наявності документів, що підтверджують такі витрати; | − витрати, що пов’язані з нарахуванням виплати відсотків за борговими зобов'язаннями; |
| − сума витрати, не віднесених до складу валових витрат минулих періодів; | − витрати на придбання ліцензій.− витрати на придбання основних засобів; |
| − амортизаційні відрахування; | − вартість торговельних патентів; |
| − сума сплачених штрафів, пені; | сума нарахованих (виплачених) дивідендів. |
Ставки податку на прибуток:
− 30% до об'єкта оподаткування – базова ставка для платників податку;
− 15% від суми прибутку від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в інноваційних центрах;
− від суми доходу нерезидента з джерелом його походження з України, отриманого від проведення господарської діяльності при виплаті цього доходу резидентом або постійним представництвом нерезидента, крім доходів від здійснення портфельних інвестицій у процентні облігації чи процентні казначейські зобов'язання, випущені за рішенням резидента, доходів на безпроцентні (дисконтні) облігації чи казначейські зобов'язання;
− 6% від суми доходів нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів.
Фрахт – винагорода (компенсація), що сплачується за перевезення вантажів та пасажирів морськими та повітряними суднами, перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом, найм судна чи транспортного засобу (їх частин) для таких цілей. Під терміном "базова ставка фрахту" розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодованих) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.
− від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності (крім доходів від операцій, здійснених за договорами довгострокового страхування життя, які оподатковуються за ставкою 0%).
Податок, що підлягає сплаті до бюджету, визначається за формулою:
∑ ПП = ОО ∙ СПП – ПП, (2.1)
де ∑ ПП – сума податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету;
ОО – об’єкт оподаткування;
СПП – ставка податку на прибуток;
ПП – плата за патент (якщо підприємство викупило патент для здійснення своєї діяльності.
Таким чином, до переваг податку на прибуток підприємств можна віднести значні можливості для регулюючого впливу на виробничу сферу. Крім того, пряма залежність суми податку від отриманого прибутку забезпечує соціальну справедливість цієї форми оподаткування.
До недоліків цього податку слід віднести досить складний порядок його визначення, що створює проблеми як для платників, так і для контролюючих органів, значні можливості щодо ухилення від сплати. Крім того, прибуток у ринковій економіці – це величина нестабільна, його розмір постійно коливається на різних фазах економічного циклу, а тому, оподаткування прибутку, з однієї сторони, є "вбудованим стабілізатором" економічного розвитку, тобто автоматично пом'якшує циклічні коливання економіки, а з іншої – створює проблеми для формування бюджетних надходжень у періоди економічного спаду.
Податок з власників транспортних засобів
Податок з власників транспортних засобів є загальнодержавним прямим податком, що стягується з юридичних та фізичних осіб. Правові засади його справляння регулюються Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів".
Об'єктами оподаткування є:
− трактори (колісні);
− автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб;
− автомобілі легкові; автомобілі вантажні; автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів (крім автомобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожежних);
− мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з двигуном (крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 см3);
− яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних);
− човни моторні і катери (крім човнів з підвісним двигуном, крім спортивних);
− інші човни (крім спортивних).
Ставки за податком встановлено у твердій фіксованій сумі залежно від об'єму циліндрів двигуна (зі 100см3), потужності двигуна (з 1 кВт) або довжини (100 см). Зокрема, встановлюються такі ставки для автомобілів легкових (крім автомобілів з електродвигуном) з об'ємом циліндрів двигуна:
− до 1000 см3 3 грн. з 100 см3;
− від 1001 см3 до 1500 см3 4 грн. з 100 см3;
− від 1501 см3 до 1800 см3 5 грн. з 100 см3;
− від 1801 см3 до 2500 см3 10 грн. з 100 см3;
− від 2501 см3 до 3500 см3 20 грн. з 100 см3;
− від 3501 см3 і більше 30 грн. з 100 см3.
Для автомобілів з електродвигуном – 0,5 грн. з 1 кВт.
Податок з власників наземних транспортних засобів сплачується за місцезнаходженням юридичних осіб на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджету міста Севастополя.
Стаття 4 Закону "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" передбачає пільги щодо сплати податку, відповідно до яких від сплати податку звільняються підприємства автомобільного транспорту загального користування незалежно від форм власності, що мають транспортні засоби, зайняті на перевезенні пасажирів, на які у визначеному Законом порядку встановлено тарифи оплати проїзду, а також навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів і використовують учбові транспортні засоби за призначенням. Крім того, на 50% менше сплачують сільськогосподарські підприємства-товаровиробники за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти. Окремих пільг для бюджетних організацій Закон не передбачає.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами – щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
За транспортні засоби, придбані протягом року юридичними особами, податок сплачується перед їх реєстрацією за строками сплати (кварталами), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. При цьому окремий розрахунок суми податку на такий транспортний засіб за формою, затвердженою наказом ДПА України від 17 вересня 2001 р. № 373, подається до податкового органу в десятиденний термін після його реєстрації. У розрахунку зазначається сума податку, яка відповідає кількості кварталів (включаючи квартал, у якому зареєстровано транспортний засіб), що залишились до кінця року, в якому було придбано транспортний засіб. За транспортні засоби, зняті протягом року з обліку, податок не повертається. Якщо транспортні засоби придбано у другому півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі встановленої суми.