Акумуляція тимчасово вільних коштів, регулювання грошового обігу. Банківські заснування інфраструктури ринку, зайняті кредитним підприємництвом, здійснюють мобілізацію вільних коштів населення і підприємств. У результаті формується ринок грошей, розширюються інвестиційні можливості підприємств, пришвидшується товарообмін. Крім естиційні можливості підприємств, пришвидшується товарообмін. Крім того, через зміну ставки банківського відсотка фінансово-кредитні заснування можуть впливати на структуру інвестицій, забезпечуючи їхній перерозподіл між галузями, пришвидшуючи або уповільнюючи темпи економічного росту [30].
Ефективний розвиток сучасної економіки значною мірою визначається не лише виробничим потенціалом підприємств, а й рівнем розвитку допоміжних господарських одиниць. Ринкову інфраструктуру можна визначити як сукупність ринкових інститутів, які прискорюють та спрощують процес укладання угод і сприяють безперешкодному функціонуванню економіки.
Ключовими елементами інфраструктури товарного ринку є, насамперед, консигнатори, комісіонери, лізингові компанії та товарні біржі
Консигнатор — це особа, яка володіє власним складом і здійснює відповідальне зберігання продукції, наданої виробником на підставі відповідного договору.
Подібно до консигнатора комісіонер теж володіє складськими приміщеннями, проте наділенні правом продавати продукцію від свого імені з переказом відповідних сум (за вирахуванням комісійних) на рахунок фірми-виробника.
Дещо відмінною є діяльність лізингових компаній. Вони спеціалізуються на придбанні устаткування та машин, вартість яких є настільки високою, що не дозволяє фірмам, які їх потребують, одразу набути капітал у власність.
Товарна біржа — організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які провадять виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.
Сучасний етап розвитку товарних бірж дозволяє поділити їх на біржі реального та фіктивного товару, універсальні та спеціалізовані. На біржах реального товару укладають угоди, виконання яких передбачає обов'язкове постачання конкретної продукції зі складу продавця сьогодні чи в майбутньому. Біржі фіктивного товару мають справу переважно з обігом біржових контрактів, таких як ф'ючерси та опціони.
Ф'ючерсний контракт — це угода, за якою одна сторона зобов'язується купити, а інша — продати фіксовану кількість конкретного товаруза наперед обумовленою ціною у визначений сторонами термін. Отже, сторони ф'ючерсної угоди мають можливість мінімізувати свої збитки, пов'язані з коливанням цін на продукцію, щоправда, за рахунок можливого зменшення майбутнього виграшу.
Опціон — це угода, за якою одна сторона (продавець опціону) зобов'язується продати чи купити певну кількість товару за наперед обумовленою ціною у визначений сторонами термін. Втрачена вигода продавця опціону, однак, є меншою на величину сплаченої покупцем премії (ціни опціону).
Фондова біржа функціонує на тих же засадах, що й біржа товарна, з тією лише відмінністю, що є організованим ринком для купівлі та продажу цінних паперів.
Якою б не була кількість фондових бірж у країні, всі вони виконують типові функції. Насамперед, фондова біржа відкриває приватним підприємствам та уряду доступ до практично необмежених та відносно дешевих (порівняно з кредитом) фінансових ресурсів. Вигоду отримує й покупець цінних паперів, оскільки продаж активів через біржу зводить до мінімуму можливість зловживань з боку емітента, дії якого одразу стають відомими широким колам громадськості. Важливим завданням фондової біржі є забезпечення відкритості курсів цінних паперів, тобто цін на фінансові активи, що склалися в результаті взаємодії попиту та пропозиції. Здатність курсів фінансових активів нести в собі інформацію про ефективність діяльності їхніх емітентів сприяє виконанню фондовою біржею ще однієї не менш важливої функції — перерозподільної. Коливання курсів цінних паперів інформують не лише про фінансові успіхи (невдачі) окремих фірм, а й про стан і перспективи розвитку конкретних галузей економіки.
Перевагою організованого ринку цінних паперів є підтримання на високому рівні ліквідності фінансових активів. Ліквідність — це здатність фінансових активів швидко і без істотних втрат вартості перетворюватись на готівку.
Біржова торгівля в більшості країн з розвинутою економікою виконує роль індикатора ділової активності. Зростання курсів акцій, за винятком випадків, коли його спричиняють фондові спекуляції, розглядають як ознаку динамічного розвитку національної економіки. Для чіткішого уявлення про коливання ділової активності, зазвичай, вдаються до аналізу так званих фондових індексів.
Біржі праці (або інакше — центри чи служби зайнятості) сьогодні сприймають як органічний елемент усіх економічних систем, що ґрунтуються на ринкових принципах їх організації. Проте, виникли вони не внаслідок об'єктивного розвитку ринкових технологій, а державного втручання, спрямованого на послаблення однієї з найсерйозніших вад ринкової економіки — безробіття.
Біржі праці мало нагадують біржу в класичному розумінні цього слова, бо не здійснюють операції купівлі-продажу. Основною функцією біржі праці є забезпечення ефективної зайнятості через скорочення часу, необхідного для взаємного пошуку і зустрічі працівника та працедавця, а також фінансова підтримка осіб, що втратили роботу.
Фінансові посередники - один із ключових елементів інфраструктури ринкової економіки. Цей термін позначає велику кількість фінансових інститут.: таких як банки, страхові компанії, довірчі товариства (трасти), інвестиційні фонди та компанії, кредитні спілки тощо.
Сучасна економіка, як правило, спирається на дворівневу банківську систему. Перший (вищий) її рівень формує центральний банк країни, а другий — комерційні банки.
Комерційні банки — фінансові установи різних форм власності, які здійснюють активні (кредитування економіки), пасивні (залучення коштів на депозит) та активно-пасивні (здійснення розрахунків між економічними суб'єктами, купівля-продаж валюти та цінних паперів тощо) операції. За спектром послуг, які надають комерційні банки, їх поділяють на універсальні та спеціалізовані. Якщо універсальні банки присутні практично в усіх сегментах ринку фінансових послуг, то спеціалізовані концентрують свої зусилля на окремих з них задля найповнішого врахування запитів потенційних клієнтів.
Діяльність комерційних банків у ринковій економіці доповнюють інші фінансові посередники. Зокрема, страхові компанії продаючи своїм клієнтам страхові поліси, перебирають на себе частий їхніх ризиків, пов'язаних із щоденною життєдіяльністю чи господарями операціями.
За подібним принципом організовані пенсійні фонди, що гарантують своїм вкладникам виплату щорічного доходу після досягнення ними пенсійного віку.
Інвестиційні фонди — це посередники, що акумулюють фінансові ресурси шляхом емісії власних акцій чи інвестиційних сертифікатів. Отримані кошти розміщують на ринку цінних паперів так звані компанії: з управління активів (чи інвестиційні компанії).
Довірчі товариства володіють власною нішею на ринку фінансових послуг. Вони спеціалізуються на управлінні майном фізичних та юридичних осіб на підставі відповідного договору [22, c. 153-164].
1.2. Ринок цінних паперів та його значення
Фондовий ринок зародився в надрах ринку споживчих товарів. Перші операції з цінними паперами відбувалися на оптових ринках і товарних біржах [15, c.316].
Становлення фондового ринку розпочалося з кінця XV — початку XVI ст. у великих містах Європи. Прообразом бірж стали збори купців на міських площах перед прилавками мінял. На біржових зборах у Венеції та Флоренції здійснювалась торгівля облігаціями державних позик, на Лейпцизьких ярмарках продавались частки (акції) рудників, у Генуї існував ринок векселів.
На початку XVII ст. виникла Амстердамська біржа, яка надовго стала найважливішою біржею світу, головним носієм прогресу в галузі біржової торгівлі.
У той час коли Амстердамська біржа вже функціонувала, лондонські брокери укладали угоди на площах та в кафетеріях [27, c. 365-366].
На Амстердамській біржі (1608 р.) вперше були встановлені середні норми, які характеризували якість товарів. Виникнення внутрішніх біржових стандартів дозволило не поставляти товари на біржові торги.
З 1720 р. тут запроваджуються ф'ючерсні угоди. На цій біржі вперше було введено в обіг такі цінні папери, як акції. Торгівля акціями започатковує біржову спекуляцію, яка згодом поширюється і на товари [25, c. 31-32].
Перша американська фондова біржа з'явилась у 1791 р. у Філадельфії, а в 1792 р. виникла біржа, яка сьогодні називається Нью-йоркською фондовою біржою.
У період з XVI по XVIII ст. біржі набули своїх основних характерних рис. Визначальне значення для розвитку біржової торгівлі в середині XVI ст. мали біржі Антверпена і Ліона. Саме в цей період були створені біржі в Тулузі, Гамбурзі, Франкфурті та Лейпцигу. В основному це були товарні та вексельні біржі. Основою роботи Антверпенської і Ліонської бірж були не угоди з товарами, а робота з векселями і позиковим капіталом, в основному державними борговими зобов'язаннями.
У XVII—XVIII ст. визначальну роль відігравала спочатку Амстердамська, а потім Лондонська, Паризька та Віденська біржі. Кінець XVIII — початок XIX ст. ознаменувалися появою на ринку значної кількості великих державних позик. Першість тут утримувала Англія і відповідно Лондонська біржа. На континенті в цей час велике значення мала Франкфуртська біржа.