•створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;
•контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами: та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органом;
•контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів тощо [27, c. 403-406].
Нагляд за виконанням законодавства на фінансовому ринку внаслідок його специфіки потребує формування спеціальних структур, що пов'язане з:
• контролем за розкриттям значних масивів інформації;
• наданням значної кількості ліцензій та дозволів;
• організацією реєстрації інструментів та учасників ринку;
• необхідністю постійної адаптації законодавства та правил до
• ситуації, що швидко змінюється;
• захистом інтересів прав учасників ринку.
Світовий досвід не дає однозначної моделі організації контролю за фінансовим ринком. Різноманітність підходів у цій сфері визначається, перш за все: ступенем розвиненості фінансового ринку, особливостями національного законодавства, соціальною й правовою культурою суспільства, рівнем організації професійних об'єднань учасників ринку і багатьма іншими факторами [16, c. 32].
Державне регулювання ринку цінних паперів покладено на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
Основними завданнями Комісії є:
•формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів в Україні, сприяння адаптації національного ринку до міжнародних стандартів;
•координація діяльності державних органів із питань функціонування в Україні ринку цінних паперів;
•здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів в Україні;
•захист прав інвесторів через застосування заходів щодо порушень законодавства на ринку цінних паперів;
•сприяння розвитку ринку цінних паперів;
•узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розробка пропозицій щодо його вдосконалення.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку накладає на юридичних осіб штрафи:
•за випуск в обіг та розміщення незареєстрованих цінних паперів відповідно до чинного законодавства — у розмірі до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до 150% прибутку (надходжень), одержаних у результаті цих дій;
•за діяльність на ринку цінних паперів без спеціального дозволу, отримання якого передбачено чинним законодавством, — у розмірі до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
•за ненадання, несвоєчасне надання або надання свідомо недостовірної інформації — у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
•за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень, рішень про усунення порушень щодо цінних паперів — у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу може бути оскаржено в суді [27, c. 404-406].
Закон передбачає такі основні форми здійснення державного регулювання на ринку цінних паперів:
• правничо-нормативна форма (прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів, регулювання випуску та обігу цінних паперів та обов'язків учасників ринку цінних паперів, створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, що здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів);
• система ліцензування та спеціальної реєстрації (видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю, заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність і притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством, реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформування про випуск (емісію) цінних паперів);
• безпосередній контроль за діяльністю учасників ринку (контроль за достовірністю інформації, що подається контролюючим органам емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформування про випуск цінних паперів, контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів, контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів, та ін.).
Закон "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" насамперед зорієнтований на здійснення превентивних та контролюючих заходів і не визначає функцій держави, спрямованих на формування державної політики та створення умов для прискорення процесу формування фондового ринку [12, c. 566-567].
Посадові особи, які порушують законодавство про цінні папери, несуть кримінальну і майнову відповідальність, установлену відповідними законодавчими актами України.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення здійснюють контроль за випуском та обігом цінних паперів, за винятком приватизаційних. Контроль за обігом приватизаційних паперів здійснює Фонд державного майна України. Державною комісією призначаються державні представники на фондових біржах. Вони уповноважені здійснювати контроль за додержанням положень статуту і правил фондової біржі та мають право брати участь у роботі керівних органів фондових бірж.
Антимонопольний комітет України здійснює контроль за дотриманням вимог антимонопольного законодавства при обігу цінних паперів.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення у разі відхилення від умов, визначених у дозволах на здійснення діяльності по випуску й обігу цінних паперів, а також у статуті та правилах фондової біржі, можуть застосовувати такі санкції:
а) виносити попередження;
б) призупиняти на термін до одного року підписку на цінні папери та їх продаж;
в) призупиняти на певний термін укладання угод з окремих видів діяльності по випуску й обігу цінних паперів;.
г) анулювати дозвіл, виданий на ведення діяльності по випуску й обігу цінних паперів у разі повторного застосування санкцій, передбачених підпунктами а) та в) [27, c. 405-406].
Державне регулювання фондового ринку також здійснюється опосередкованими методами, до яких, зокрема, належить податкове регулювання. Можна виділити два основних напрями державної податкової політики на фондовому ринку:
1) податкова політика щодо інвестиційної діяльності на фондовому ринку;
2) податкова політика щодо спекулятивної та посередницької діяльності на фондовому ринку.
В чинному податковому законодавстві база оподаткування не передбачає поділу на інвестиційну та спекулятивну діяльність. Це призводить до зниження інвестиційної активності потенційних учасників фондового ринку. Слід зазначити, що в законодавстві більшості розвинутих країн є чіткий поділ інвестиційної та спекулятивної діяльності на фондовому ринку. При цьому інвестиційна діяльність значно менше оподатковується [12, c. 568].
РОЗДІЛ III. АНАЛІЗ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Важливим фактором, який впливає на розвиток вітчизняного ринку цінних паперів, є створення умов для виконання угод з цінними паперами на організаційно оформленому ринку. Торгівля цінними паперами на такому ринку підвищує інвестиційну привабливість емітента за рахунок забезпечення його ліквідності та прозорості. У 2006 р. обсяг виконаних договорів на ринку цінних паперів України становив 492,78 млрд. грн., що на 89,01 млрд. грн. більше, ніж у 2005 р. Зокрема, у 2006 р. обсяг виконаних договорів з акціями становив 45,79 % від загального обсягу торгів (225,65 млрд грн), з векселями — 28,86 % (142,23 млрд. грн.). Обсяг виконаних угод торговцями цінними паперами з нерезидентами становив 180,64 млрд. грн., або 36,66 % від загального обсягу торгів. При цьому частка організованого ринку становила всього 29,08 млрд. грн., або 5,9 %. Організаційним оформленням угод в Україні займається сім фондових бірж:
• Українська фондова біржа (УФБ);
• Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);
• Фондова біржа ПФТС;
• Українська міжнародна фондова біржа (УМФБ);
• Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ);
• Придніпровська фондова біржа (ПФБ);
• Фондова біржа «Іннзкс» [16, c. 144-145].
В Україні спостерігається значний прогрес в усвідомленні важливості ефективного корпоративного управління. Запроваджуються заходи, спрямовані на поліпшення механізмів захисту прав акціонерів і кредиторів акціонерних товариств. Ефективна практика корпоративного управління є головною передумовою, що визначає здатність залучати фінансові ресурси, потрібні для довгострокового інвестування й економічного зростання.
Потенціал фондового ринку України досить значний. Так, у 2006 р. в країні були зареєстровані випуски цінних паперів на загальну суму 84,07 млрд грн, з них: акцій — на суму 43,54 млрд грн, корпоративних облігацій — на 22,07 млрд грн, муніципальних облігацій — 83,5 млн грн, огщіонів — 16,68 млн грн, інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів — 16,61 млрд грн, акцій корпоративних інститутів спільного інвестування — 1.53 млрд грн, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (ФОН) — 216 млн грн. На початок 2007 р. у лістинг фондових бірж було включено 1775 цінних паперів, що випущені 998 емітентами. На 13,5 млн особистих рахунках у реєстродержателів нараховувалося 706,9 млрд іменних цінних паперів вартістю 136,73 млрд грн. При цьому особистих рахунків фізичних осіб нараховувалося 13,43 млн.