2. Вексель "погашається" зустрічним постачанням товарів, робіт, послуг.
У даному Зат„Оболонь” здійснює за згодою Тов„Атем” зустрічне постачання товарів (робіт, послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподатковування є договірна вартість таких товарів без урахування дисконтів або інших знижок із номіналу такого векселя (абзац 2 п. 4.8 ст. 4 Закон проП ПДВ).Тому у випадку «погашення» векселя не коштами, а постачанням товарів, база оподатковування аналогічна базі оподатковування при реалізації товару під забезпечення виданого векселя.
Договором передбачено, що видані вексель буде "погашений" шляхом зустрічного постачання, податкові зобов'язання варто нарахувати вже при одержанні товарів , у забезпечення яких видається вексель, Податковий кредит виникає при здійсненні заключної операції, тобто на дату зустрічного постачання. У цьому випадку оспорювати "бартерність" зазначених операцій неможливо, оскільки відсутні грошові розрахунки (Зат.„Оболонь”як продавець товарів не одержує коштів на розрахунковий рахунок).
Позначення:
1,2 – Рух сировини (хміль і солод)
3,4,7 – Рух векселя
5 – Викуп векселя
6 – оплата за сировину Тов „Атем”
8 – погашення векселя продукцією Зат”Оболонь”
9 – реалізація продукції оптовим торговцям
Четвертий розділ
ПРОБЛЕМИ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКУ
НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В УКРАЇНІ
А.СОКОЛОВСЬКА, доктор економічних наук
Жоден з податків, що стягуються в Україні, не викликає стільки дискусій, як ПДВ. Пристрасті навколо нього вирують вже не один рік: з одного боку, не раз порушувалося питання про необхідність його скасування і запровадження податку з реалізації' чи податку з продажу; з іншого - наводяться аргументи на захист ПДВ, на користь його збереження у складі податкової системи України. Однак крапку в цих дискусіях ще не поставлено внаслідок відсутності обгрунтованих відповідей на такі запитання: чому стягнення цього податку, теоретично найдосконалішої форми універсальних акцизів, породило стільки проблем в Україні; чи можна було уникнути цих проблем; у чому їх коріння (в природі податку чи в особливостях його застосування в Україні); чи сприятимуть кроки, здійснені в процесі податкової реформи, вирішенню проблем, пов'язаних з функціонуванням ПДВ.
Аналіз теоретичних засад оподаткування доданої вартості дозволяє дійти висновку, що коріння частини проблем функціонування ПДВ криється в особливостях об'єкта оподаткування, найуживаніших принципах утримання податку та методах обчислення податкових зобов'язань. Зокрема, наслідком застосування найпоширенішого - кредитного - методу обчислення зобов'язань з ПДВ є існування часового лагу між сплатою податку в ціні придбаних матеріальних ресурсів і відшкодуванням цієї суми після реалізації виробленої підприємством продукції завдяки перерахуванню до бюджету різниці між отриманим і сплаченим податком. Величина цього лагу залежить від тривалості виробничого циклу і в деяких галузях може бути досить значною. Це не спричиняє особливих незручностей, якщо підприємства мають вільний доступ до недорогих кредитних ресурсів і можуть своєчасно поповнювати обігові кошти. Якщо ж такий доступ є обмеженим, а ресурси дорогими, то виникає їх гостра нестача. На величину лагу впливає також швидкість реалізації виробленої продукції. В умовах недостатнього сукупного попиту, низької якості та конкурентоспроможності багатьох видів продукції, що ускладнюють її реалізацію, ця вада ПДВ набуває особливої ваги і породжує значні труднощі у його застосуванні.
Кредитний метод за певних умов спричиняє виникнення кумулятивного ефекту, відсутність якого вважається основною перевагою ПДВ над податком з реалізації. Умовою його виникнення є звільнення від сплати податку економічного суб'єкта, що перебуває у будь-якій точці ланцюжка "виробництво - кінцеве споживання1', крім кінцевого пункту - роздрібної торгівлі. Внаслідок такого звільнення підприємство втрачає право на податковий кредит. ПДВ, сплачений ним у ціні придбаної продукції, відноситься на витрати виробництва і підвищує її ціну. Через те, що таке підприємство не утримує ПДВ із своїх продажів підприємству-покупцю, останнє також не має права на податковий кредит і перекладає всю суму податку на споживача. Таким чином, звільнення від ПДВ, перериваючи ланцюжок податкових кредитів, не тільки дозволяє оподаткувати на пізнішій стадії додану вартість звільненого від податку економічного суб'єкта, а й призводить до того, що вартість, додана іншими економічними суб'єктами на більш ранній стадії, оподатковується на пізнішій стадії, внаслідок чого й виникає кумулятивний ефект.
Це означає, що в системі ПДВ, обтяженій численними звільненнями, кредитний метод обчислення зобов'язань з податку породжує ряд проблем. За цих умов, як вважають деякі вчені \ перевагу може бути надано прямому методу віднімання як такому, що не спричиняє кумулятивного ефекту.
1 Див.: Пособие по налоговой политике (Под ред. Партасарати Шома). Вашингтон, МВФ, 1995, с. 118.
Певні ризики пов'язані й з утриманням ПДВ за принципом призначення. р ма, в разі його застосування додана вартість продукції, що експортується, є складовою податкової бази країни-імпортера. Інакше кажучи, додатне сальдо торговельного балансу зумовлює звуження податкової бази та зниження фіскальної ефективності податку на додану вартість.
У цілому ПДВ характеризується складним механізмом визначення об'єкта оподаткування й податкових зобов'язань, отже, й складним механізмом адміністрування. Все це збільшує ризики ухилення від сплати податку, які залежать від технічної та організаційної простоти його обчислення та стягнення.
В особливостях ПДВ криється об'єктивна можливість виникнення деяких проблем його функціонування. Проте перетворитися на дійсність вона може лише за певних обставин. До них належать: відсутність надійного і стабільного правового поля господарської діяльності; "непрозорість" операцій купівлі-продажу як підґрунтя для фіктивних операцій, що створюють умови для відшкодування з бюджету несплаче-них сум ПДВ; низький рівень правової та податкової культури; становлення податкової служби, що характеризується відсутністю достатнього досвіду податкового адміністрування, сучасних податкових технологій, адекватної матеріальної бази. При цьому виникає невідповідність між вимогами до адміністрування ПДВ і можливостями такого адміністрування.
Наявність в Україні всіх умов, здатних ускладнити адміністрування ПДВ, свідчила про недоцільність його запровадження на початку 90-х років і необхідність використання податку з обороту як більш адекватної особливостям етапу, на якому перебувала Україна, форми універсальних акцизів. Проте еволюція останніх в Україні пішла іншим шляхом - сліпого копіювання структури непрямого оподаткування, властивої західноєвропейським країнам.
Незважаючи на те, що ПДВ є податком, адекватним умовам зрілої ринкової економіки, його запровадження на початку ринкових перетворень, які відбувалися на фоні розгортання системної кризи, виявилося більш ефективним і менш проблематичним, ніж можна було очікувати. Так, частка ПДВ у ВВП у 1992-1994 рр. досягла найвищих позначок і становила, відповідно, 9,7; 11,6 і 10,8%. Пояснити це можна як поступовим нагромадженням негативних явищ в економіці України, посиленням їх впливу на податкову систему, так і особливостями запровадженої в Україні форми ПДВ. Остання насправді була своєрідною перехідною формою до класичного податку на додану вартість, що поєднувала в собі риси і податку з обороту, і власне ПДВ.
По-перше, запроваджена в Україні форма ПДВ відрізнялася від класичної споживчої, оскільки передбачала зменшення податкових зобов'язань платника на суму податку, сплаченого в ціні придбаних матеріальних ресурсів, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу, а також введених в експлуатацію основних виробничих фондів і взятих на облік нематеріальних активів. Тим часом про класичну споживчу форму ПДВ можна говорити лише тоді, коли законодавством країни передбачається вирахування сум податку, сплачених постачальникам основних фондів і нематеріальних активів, із сум податку, отриманих від покупців готової продукції, незалежно від строку введення в експлуатацію і продуктивного використання таких основних фондів і нематеріальних активів.
По-друге, механізм стягнення ПДВ в Україні до 1997 р. не передбачав відшкодування з бюджету від'ємної різниці між сумою податку, отриманого від покупців, і сумою податку, сплаченого постачальникам. Тільки при здійсненні операцій з продажу деяких товарів, звільнених від ПДВ, у тому числі операцій з експорту, суми податку, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам, зараховувалися в рахунок чергових платежів або відшкодовувалися з бюджету. Така норма, не властива класичному ПДВ, надавала йому ознак податку з обороту. Проте ця перехідна до класичної форма ПДВ відповідала умовам, що склалися в Україні і характеризувалися: кризою платежів, за якої порушення графіка розрахунків між суб'єктами господарювання ускладнювало й їх розрахунки з бюджетом; розвинутою практикою використання різноманітних схем, спрямованих на уникнення оподаткування або зменшення податкових зобов'язань; недостатнім досвідом податкових органів щодо відстежу-вання і своєчасного розкриття таких схем.
Протягом 1995-1997 рр. відбувалося реформування податку на додану вартість: у 1995 р. знижено його ставку з 28 до 20%; у 1997 р. переглянуто ряд правових норм,
що регулюють механізми визначення величини та порядку стягнення податку. Саме цей рік деякі західні експерти вважають роком запровадження реального (читай: класичного. -АС.) ГЩВ 2.