Такий договір забезпечує страхування в принципі від усіх ризиків матеріальних чи втрат збитку застрахованого майна, за винятком тих ризиків, що спеціально обмовляються в договорі як нестрахуємі.
Договір страхування такого типу охоплює все незавершене будівництво, включаючи всі матеріали, устаткування і результати праці.
Страхування морських вантажів передбачає захист від матеріальних чи втрат ушкоджень будь-яких перевезених по чи морю повітряним транспортом вантажів.
Страхування охоплює всі ризики. Включаючи війну і страйки, і поширюється на переміщення товарів зі складу відправника вантажу до складу вантажоодержувача. Іншими словами, кожне відправлення вантажу страхується стосовно до всього процесу її переміщення, включаючи наземне транспортування в порт відвантаження і з порту вивантаження.
Страхування устаткування, що належить підрядчику, широко використовується підрядчиками і субпідрядниками, коли у своїй діяльності вони застосовують велику кількість приналежного їм устаткування з високою відбудовною вартістю.
Ця форма страхування звичайно поширюється також на адресуемое устаткування. Крім того, вона часто застосовується для захисту від наслідків фізичного ушкодження транспортних засобів.
Замовники нерідко жадають від підрядчиків і субпідрядників проведення такого страхування, щоб зменшити ризик серйозних порушень календарних планів будівництва при вибутті устаткування з ладу.
Страхування загальної цивільної відповідальності є формою страхування від нещасливих випадків і має на меті захистити генерального підрядчика у випадку, якщо в результаті його діяльності «третя сторона» потерпить тілесне ушкодження, особистий чи збиток ушкодження майна.
Страхування професійної відповідальності потрібно тільки в тому випадку, коли генеральний підрядчик несе відповідальність за підготовку архітектурного чи технічного проекту, керування проектом, надання інших професійних послуг по проекті.
Юридична відповідальність генерального підрядчика виникає у випадку його нездатності забезпечити відповідність професійних послуг визначеним стандартам якості, загальноприйнятим у даній діяльності.
По можливості, такі стандарти повинні чітко визначатися контрактом, що знижує імовірність появи непорозумінь у відношенні критеріїв для визначення юридичної відповідальності.
Договори страхування професійної відповідальності полягають на час виконання послуг підрядчиком, а також на гарантійний період. Звичайно ці договори включають граничний рівень страхового відшкодування, що вказується або в численні по роках, або в цілому по страхуємому проекті.
3.4 Резервування засобів на покриття непередбачених витрат
Створення резерву засобів на покриття непередбачених витрат являє собою спосіб боротьби з ризиком, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збоїв у виконанні проекту.
Основною проблемою при створенні резерву на покриття непередбачених витрат є оцінка потенційних наслідків ризиків.
Для визначення первісних сум на покриття непередбачених витрат, переоцінки їх у процесі роботи над проектом і уточнення сум резерву майбутніх проектів на основі фактичних даних можуть використовуватися усі викладені вище методи якісного і кількісного аналізу ризику.
При визначенні суми резерву на покриття непередбачених витрат необхідно враховувати точність первісної оцінки вартості проекту і його елементів у залежності від етапу проекту, на якому проводилася ця оцінка.
Точність оцінки вартості проекту впливає на розмір резерву на покриття непередбачених витрат. Якщо оцінка не враховує повною мірою реальний вплив на проект потенційного ризику, то неминучий значна перевитрата коштів.
Ретельно розроблена оцінка непередбачених витрат зводить до мінімуму перевитрата коштів.
Визначення структури резерву на покриття непередбачених витрат може вироблятися на базі одного з двох підходів.
При першому підході резерв поділяється на двох частин: на загальний і спеціальний (мал. 2.7).
Загальний резерв повинний покривати зміни в кошторисі, добавки до загальної суми контракту й інші аналогічні елементи.
Спеціальний резерв містить у собі надбавки на покриття росту цін, збільшення витрат по окремих позиціях, а також на оплату позовів по контрактах.
Багато практиків вважають, що надбавки на покриття росту цін повинні враховуватися окремо від непередбачених витрат. Це особливо актуально, коли контракти передбачають зміна умов чи платежу перегляд умов контрактів відповідно до публікуємих індексів інфляції.
Другий підхід до створення структури резерву припускає визначення непередбачених витрат по видах витрат, наприклад, на заробітну плату, матеріали, субконтракти.
Така диференціація дозволяє визначити ступінь ризику, зв'язаного з кожною категорією витрат, що потім можна поширити на окремі етапи проекту.
Подальше уточнення розмірів непередбачених витрат вимагає установлення взаємозв'язку з елементами структури поділу робіт на різних рівнях цього розподілу, у тому числі, на рівні комплексів (пакетів) робіт. Перевага такого детального поділу робіт полягає в тім, що воно допомагає придбати досвід і створити базу дані коректування непередбачених витрат.
Цей підхід забезпечує достатній контроль за непередбаченими витратами, однак необхідність використання для цього більшого числа даних і оцінок дозволяє застосовувати його тільки для відносно невеликих проектів.
Резерв на непередбачені витрати визначається тільки по тим видам витрат, що ввійшли в первісний кошторис.
Резерв не повинний використовуватися для компенсації витрат, понесених унаслідок незадовільної роботи.
У загальному випадку резерв може використовуватися для наступних цілей:
- виділення асигнувань для знову виявленої роботи з проекту;
- збільшення асигнувань на роботу, для виконання якої було виділено недостатньо засобів;
- тимчасове формування бюджету з урахуванням робіт, для яких необхідні асигнування ще не виділені;
- компенсація непередбачених змін трудовитрат, накладних витрат і т. п., що виникають у ході роботи над проектом.
Поточні витрати резерву повинні відслідковуватися й оцінюватися, щоб забезпечити наявність залишку на покриття майбутніх ризиків.
Непередбачені витрати включаються в бюджет як самостійна стаття і затверджуються відповідальним керівником.
Після виконання роботи, для якої виділений резерв на покриття непередбачених витрат, можна порівняти плановий і фактичний розподіл непередбачених витрат, і на цій основі визначити тенденції використання непередбачених витрат до завершення проекту. При цьому невикористана частина виділеного резерву на покриття непередбачених витрат може бути повернута в резерв проекту (мал. 2.8).
У простих проектах бюджет для покриття непередбачених витрат може бути переданий у розпорядження менеджера проекту, що одержує право використовувати його в плині визначеного чи часу для визначених цілей. Якщо, наприклад, збільшення обсягу робіт розглянуте і прийнято, бюджет менеджера проекту для покриття непередбачених витрат збільшується, а використана частина резерву може бути віднесена на загальний кошторис проекту.
Визначена частина засобів, призначена для покриття непередбачених витрат, звичайно називана загальним резервом, повинна залишитися під прямим контролем вищих керівників.
4. Облік ризиків при фінансуванні проекту
Фінансування проекту є одним з найбільш важливих умов забезпечення ефективності його виконання.
Фінансування повинне бути націлене на рішення двох основних задач:
- забезпечення потоку інвестицій, необхідного для планомірного виконання проекту;
- зниження капітальних витрат і ризику проекту за рахунок оптимальної структури інвестицій і одержання податкових переваг.
План фінансування проекту повинний врахувати наступні види ризиків:
- ризик нежиттєздатності проекту;
- податковий ризик;
- ризик несплати заборгованостей;
- ризик незавершення будівництва.
Суть цих ризиків і деякі способи їхнього обліку при розробці фінансового плану проекту викладені нижче.
4.1 Ризик нежиттєздатності проекту
Інвестори повинні бути упевнені, що передбачувані доходи від проекту будуть достатні для покриття витрат, виплати заборгованостей і забезпечення окупності будь-яких капіталовкладень.
Крім того, фінансування проекту повинне задовольняти існуючим федеральним тестам на «адекватну надійність», щоб визначені інституціональні інвестори, наприклад, страхові компанії, одержали можливість здійснювати інвестиції в проект.
Під час обговорення даного типу гарантій учасники проекту повинні виявляти визначену гнучкість у відносинах з інвестором. Наприклад, якщо при фінансуванні проекту з'являються труднощі з одним з найбільш серйозних тестів на адекватні гарантії – гарантії виплати відсотків, – те проект може задовольняти вимогам іншого тесту – наприклад, на наявність контракту на придбання якою-небудь організацією продукту, що є результатом реалізації проекту.
4.2 Податковий ризик
Податковий ризик включає:
- неможливість гарантувати податкову знижку через те. Що проект не ступить в експлуатацію до визначеної дати;
- утрату виграшу на податках через те, що учасники припинили роботи над уже функціонуючим, але економічно що не оправдали себе проектом;
- зміна податкового законодавства, наприклад, збільшення податку на чи власність зміну планової норми амортизації перед тим як запустити проект в експлуатацію;
- рішення податкової служби понижуючі податкові переваги в результаті здійснення проекту.