Смекни!
smekni.com

Шляхи підвищення ефективності виробництва (стр. 19 из 20)

2. Обґрунтованої та затвердженої методики врахування морального зносу поки ще не існує, нормативні строки служби обладнання, як підґрунтя до визначення рівня зносу, застаріли та втратили чинність через відсутність міністерств, що їх розробляли та затверджували в умовах централізованого планування. Нарахування зносу як суми накопиченої амортизації не відповідає сучасним умовам, бо методів нарахування амортизації існує шість різних, а реальний рівень зносу не може залежати від вибору методу нарахування амортизації. Від обґрунтованості строків корисного використання технологічного обладнання залежать темпи його відновлення, пропорції розвитку виробництва та його ефективність. Практика нарахування амортизації та планування відновлення технологічного обладнання промислових підприємств потребує найскорішого вирішення цих проблем.

3. Для власника конкретної одиниці технологічного обладнання важливо правильно розрахувати строк її корисного використання, як для нарахування амортизації, так і для визначення термінів заміни обладнання. З цієї точки зору повний знос обладнання, від якого залежить термін його корисного використання настає, коли на операції, що її виконує обладнання, різниця між сумою втрат та результатів дорівнює нулю. Але ж можливо, що це обладнання можна продати іншому власнику, якому воно потрібно для виконання інших операцій. Таким чином, необхідно розрізняти моральний знос індивідуальний (для конкретних умов виробництва) та суспільний (для умов ринку аналогічних засобів виробництва).

4. При такому підході ступенем рівня індивідуального зносу обладнання є співвідношення строку корисного використання та фактичного строку служби обладнання, тоді як мірою суспільного – співвідношення первісної балансової вартості та справедливої ринкової вартості на час продажу.

5. Виділення індивідуального та суспільного морального зносу потребує подальшого уточнення його класифікації для потреб обліку та планування на підприємстві в умовах конкретних обставин виробництва. Тому виділення морального зносу третього роду є необхідним кроком для урахування нерівномірності накопичення морального зносу. Якщо моральний знос другого роду накопичується поступово, зі змінами конструкції машин аналогічного призначення, зі зростанням парку таких машин на ринку засобів виробництва, то моральний знос третього роду, як було показано вище, наступає одночасно, іноді для всього парку цілої галузі, і таке обладнання, якщо воно є спеціальним, повністю втрачає свою вартість. Це означає, що для усунення морального зносу третього роду потрібні великі витрати до того ж у зжаті терміни, треба також координувати зусилля кількох виконавців, тож це потребує специфічної організаційної форми відновлення, виявляти його треба заздалегідь, що пов’язано з використанням методів прогнозування.

6. З метою врахування вказаних особливостей, запропоновано концепцію, що дозволяє більш обґрунтовано відображати рівень морального та фізичного зносу основного технологічного обладнання підприємства при обчисленні таких показників, як термін корисного використання активної частини ОВФ, норми амортизації, суми амортизації. Ця концепція заснована на тому, що знос є втратою вартості обладнання під впливом зовнішніх сил. Причому фізичний знос – під впливом або природних умов та законів природи, таких як окиснення, сила інерції, вага, або за умов експлуатації, таких як динамічні та статичні навантаження, сили різання, термічні та хімічні процеси штучного походження. Тоді як моральний знос – під впливом науково – технічного прогресу у всіх його проявах. Згідно з цією концепцією індивідуальний знос вимірюється сумарним рівнем втрат вартості від фізичного та морального зносу. Повний знос настає коли річні втрати від експлуатації застарілого та фізично зношеного обладнання та витрати на його ремонт та обслуговування зрівняються з річним економічним результатом від цієї експлуатації.

7. Для практичного застосування таких підходів до обліку зносу та планування відновлення обладнання на підприємстві має бути виконано вдосконалення методичної бази планування процесів відшкодування зносу обладнання шляхом відновлення окремих об’єктів ОПФ промислових підприємств. Це дозволить поліпшити забезпечення суб’єктів господарської діяльності достатньою методичною базою, покращити обґрунтування окремих актів господарського законодавства, що регулює процеси відновлення активної частини основних виробничих фондів на підприємстві. Перехід від трактування рівня зносу як суми накопиченої амортизації по групі ОВФ до виміру реального індивідуального зносу кожної окремої одиниці технологічного обладнання дозволяє не тільки більш обґрунтовано підходити до процесу амортизації, але й аналізувати стан парку обладнання в цілому, виділяти дійсно повністю зношені одиниці обладнання, та планувати їх відновлення.

8. Технічна база великих промислових підприємств знаходиться в критичному стані і цей стан на переважній більшості підприємств не поліпшується. Це пов’язано з необхідністю великих капіталовкладень з високим рівнем ризику. Старий порядок накопичення фінансових ресурсів шляхом відрахування у фонд розвитку підприємства та амортизаційний фонд, що їх не можна використовувати на інші цілі, в умовах ринку себе не виправдовує, бо не дає підприємству можливості фінансового маневру. Метод економічного регулювання цільового використання сум амортизації полягає в тому, що нарахована амортизація вивільняється від оподаткування на певний строк, після якого вона мусить бути скорегована з урахуванням рівня її фактичного цільового використання. Таким чином, стимулюється цільове використання сум амортизації і підприємство має можливість упродовж певного часу використовувати ці кошти, наприклад, для тимчасового поповнення обігових коштів.

При детальному аналізі ХК «Луганськтепловоз» були виявлені основні причини наростання негативних тенденцій пов’язаних з суттєвим погіршенням стану обладнання:

на всіх ділянках основного виробництва припинене відтворення технічної бази;

у зв'язку з відсутністю джерел фінансування не впроваджуються нові технології, сучасні засоби механізації й автоматизації систем керування;

ступінь зносу технологічного устаткування складає 83%, у т.ч. металорізальне устаткування – 70%, ковальсько-пресові машини – 80%, деревообробне устаткування – 85%, машини для лиття – 90%, зварювальне устаткування – 87%, гальваніка – 92%, інше – 65%.

Також у роботі були запропоновані заходи, після більш детального аналізу продукції, щодо поліпшення стану обладнання на ХК «Луганськтепловоз», такі як модернізація і заміна устаткування після повного його фізичного та морального зносу, у МСЦ на ділянці 12.

Було приведено перелік устаткування із 10 станків, що підлягає продажу, та за умовою реалізації у ринкових умовах планується отримати 36800 грн. У зв’язку з неповною завантаженістю кількість нового обладнання рекомендується обмежити 4-ма одиницями, загальною вартістю 351545 грн.

Після запропонованих заходів здешевлення охолодних систем тепловоза ТЕ114И склало 6,39% чи 8844,62 грн., а 2ТЕ116 7,37% чи 7257,93 грн. Як видно з таблиці 3.9 це зниження відбулося за рахунок зниження витрат на зміст і експлуатацію устаткування і витрат на сировину.

При обсязі випуску 2004 року, тепловозів моделей ТЕ114И – 6 одиниць і 2ТЕ116 – 4 одиниці, загальна економія складе 82099,43 грн., що при загальній вартості охолодних систем 1224509,66 грн., склало 6,70%.

Список використаних джерел

1. Акбердин Р.З. Экономика обновления парка оборудования в машиностроении. – М.: Машиностроение, 1987. – 184 с.

2. Бачевский Б.Е. Экономические проблемы модернизации действующего технологического оборудования в условиях ускорения НТП. Дис. … канд. экон. наук.-Москва, 1983. – 260 с.

3. Бачевский Б.Е. Вопросы анализа производства в планировании технического перевооружения действующих предприятий // Экономические проблемы научно технического прогресса в промышленном производстве. – Саратов, 1985, с. 14–16.

4. Бачевский Б.Е. Методика планирования текущего обновления парка действующего оборудования машиностроительных предприятий. Информационный листок. – Ворошиловград, ВЦНТИ, 1986.- 3с.

5. Васильев Ю.П. Управление развитием производства: (Опыт США).-М.:Экономика, 1989.-239 с.

6. Войцеховский В.Б. Моделирование и оптимизация развития производства. – Киев: Техника, 1380. – 128 с.

7. Гапоненко А.Л. Ускорение реконструкции и обновления производства.-М.:Мысль, 1988.-172 с.

8. Гольдин М.М., Сухинина Л.Н. Моральный износ основных фондов предприятий в условиях НТР. – М.:Экономика, 1986. – 160 с.

9. Гончаров В.Н. и др. Обновление парка оборудования в условиях интенсификации производства / В.Н. Гончаров, Б.Е. Бачевский, О.А. Бурбело.-К.:Техника, 1990. – 136 с.

10.Гончаров В.Н., Череповский А.Н. Формирование и исследование адаптивных свойств парка оборудования машиностроительного предприятия. – Организация машиностроительного производства. Материалы Всесоюзного научного совещания, Рига, 1988. – 214 с.

11.Зельцер Р.Е., Паламарчук А.С. Совершенствование технического перевооружения предприятий в условиях экономического эксперимента // РЖ Прогнозирование и оптимизация в отраслевом планировании, выпуск 6, 1985. – с. 106–110.