Предмет і завдання курсу Історія економічних вчень (стр. 10 из 13)

З’ясувавши причини, що породжують недоліки капіталістичної системи та фактори, які на них впливають, Кейнс розробив практичні рекомендації по їх усуненню – економічну програму державного регулювання економіки.

На думку Кейнса держава повинна стимулювати підвищення ефективного попиту, перш за все – інвестиційного, продуктивного, за рахунок бюджетних методів (система державних закупівель і домовленостей), за рахунок заходів по підвищенню граничної ефективності капіталу і знищенню норми процента за допомогою помірної інфляції, впровадження пільгової (заохочувальної) для корпорацій системи податків, державного субсидіювання з метою росту виробництва. Таким чином податки і займи розглядалися Кейнсом як інструмент антициклічного регулювання. Він пропонував розвиток будь-якого виробництва, підтримку його з боку держави. В цілому економічна теорія та програма Кейнса спричинили величезний вплив на розвиток економічної науки та економічну політику провідних країн світу.

До мультиплікатора Кейнса додали акселератор.

3.

Американський варіант кейнсіанства.

Кейнсіанська теорія отримала розповсюдження в різних країнах. Після Другої Світової Війни почали відігравати важливу роль американські економісти. Найбільш розгорнуте викладення американського варіанту кейнсіанства зробили професори Гарвардського університету;

- Елвін Хансен (1887 – 1976)

- Сеймур Харріс (1897 – 1974)

Їх розробки одержали назву неокейнсіанства (ортодоксального кейнсіанства).

Головною проблемою було забезпечення збалансованості ринкового господарства. досягнення його економічної рівноваги. Тому американці розробили американську інвестиційну теорію циклу. На їх думку першочерговим є зниження розмірів реальних інвестицій. Реальним фактором була прийнята динаміка інвестицій.

Інвестиційна теорія є однією з найбільш розповсюджених теорій циклу, що увібрала в себе основні положення теорії Кейнса. Але вона була доповнена деякими новими елементами, головним з них є механізм акселератора. Значне місце в макроекономічній моделі Кейнса посідає механізм мультиплікатора, який являє собою відношення приросту доходу до приросту інвестицій

. Він виконує роль множника, що автоматично забезпечує зростання доходу в наслідок кожного нового приросту інвестицій. Мультиплікаторний процес зображувався Кейнсом у вигляді ланцюгової реакції, в якій кожні нові інвестиції викликають кратне збільшення доходу і зайнятості. Акселератор – це відношення приросту інвестицій до приросту доходу, тобто числовий множник, на який кожний приріст доходу збільшує інвестиції. Інвестиційна теорія поєднала механізм мультиплікатора і акселератора. Мультиплікатор, на думку неокейнсіанців, забезпечує зростання доходу. Акселератор, прискорюючи цей процес доповнює його тим, що кожний приріст доходу веде до наступного збільшення капіталовкладень. Виконуючи зворотній зв’язок акселератор повинен прискорювати регулювання економіки, роблячи його безперервним.

Інвестиційна теорія стала основою розробки неокейнсіанських антициклічних програм, які концентрували увагу на динаміці інвестицій, їх регулюванні з боку держави. Так Хансен запропонував два методи регулювання економіки, -- стабілізація обсягів інвестицій, а значить компенсацію коливання приватних інвестицій засобами податкової і грошової політики.

Основний наголос робився на державні витрати – збільшення державних інвестицій за допомогою бюджетного і кредитного механізмів. Для покриття державних витрат рекомендувалося збільшити податки, державні позики, здійснювати помірну інфляцію. стимулювання приватних інвестицій пропонувалося здійснювати за допомогою державних замовлень і закупівель, надання субсидій та кредитів, податкових пільг.

Американські неокейнсіанці вважали державний бюджет головним механізмом регулювання економіки. Вони називали його “вбудованим стабілізатором” покликаним автоматично реагувати на циклічні коливання і пом’якшувати їх.

До “вбудованих стабілізаторів” в доходній частині бюджету відносяться – подоходний податок, а у витратній – виплати на соціальне страхування, виплати по безробіттю та інше. На думку американців, сума податків зростає під час підйому і зменшується під час криз. Видатки держави збільшуються в період криз і зменшуються під час підйомів, таким чином автоматично стабілізуються розміри ефективного попиту.

4.

Кейнсіанство у Франції.

У Франції кейнсіанство одержало розповсюдження на початку середини 40-х рр. Деякі французькі економісти сприйняли теорію Кейнса без будь-яких змін; інші, хоч і схвалили ідею державного втручання в економіку, але критично поставилися до теоретичної системи Кейнса. Вони запропонували здійснювати планування економіки. Франсуа Перру (1903 – ) розробив теорію “індикативного” планування (рекомендований). Розробка і прийняття національних планів розвитку здійснення зі згоди та компромісів різних соціальних груп, так званих “соціальних діалогів”. Координуючою силою виступає держава, метою є досягнення узгоджених дій та забезпечення гармонійного росту. Національний план являє собою “упорядкований синтез планів підприємств”. При індикативному плануванні держава (центр) висуває різними цілями і різними, перш за все непрямими діями намагання спонукати підприємців до відповіднихдій. Обов’язкові цілі ставилися лише для державного сектору. Теорія індикативного сектору знайшла практичне втілення у Франції, де з 1947р. розроблялися і впроваджувалися 5рр. плани. Практика індикативного планування одержала розповсюдження також в деяких інших країнах.

5.

В 50рр. деякі прихильники основних ідей економічного вчення Кейнса та його послідовників щодо необхідності обгрунтування необхідності і можливості державного регулювання економіки сприйняли ці ідеї як вихідну позицію для розробки нових теорій, суть яких зводилися до з’ясування і обгрунтування механізму постійних темпів економічного зростання. В результаті виникли так звані неокейнсіанські теорії росту, вони базувалися на врахуванні системи “мультиплікатор – акселератор” та моделюванні економічної дянаміки з використанням характеристик взаємозв’язку між споживанням та нагромадженням.

Основними авторами таких теорій економічного росту стали професор Масачусетського технологічного інституту Євсей Домар (1914 - …) та професор Оксфордського університету Р.Харрод (1890 - 1978). Їх теорії об’єднує загальний висновок про доцільність постійного темпу економічного росту, як вирішальної умови динамічної рівноваги економіки, за якою досягається повне використання виробничих потужностей і трудових ресурсів.

Другим положенням моделі Харрода-Домара є визнання передумови про постійність в тривалому періоді таких показників, як доля заощаджень в доходах і середня ефективність капіталовкладень. Третя схожість їх моделей полягає в тому, що обидва автори досягнення динамічної рівноваги та постійного росту вважали не автоматично можливим, а наслідком відповідної державної політики, тобто акт державного втручання в економіку.

В неокейнсіанській теорії економічне зростання спочатку орієнтоване на спрощену модель росту (однофакторну), яка визначала співвідношення між виробництвом і попитом.

Темп росту був поставлений в залежність від величини нагромадження і виступав як функція нагромадження частини національного доходу, тобто норма нагромадження визначала ріст національного доходу.

В якості механізму, що забезпечував функціонування цієї моделі була застосована взаємодія “мультиплікатор - акселератор”. З часом з’явилися багатофакторні моделі економічного росту. Вони являють собою модифікацію однофакторної моделі, шляхом введення в неї механізму циклічних коливань, врахування впливу НТП на виробництво та зміни його галузевої структури тощо.

6.

Посткейнсіанство – це ліве, радикальне, реформістське крило кейнсіанства. Воно сформувалося в післявоєнний період. Основними представниками є англійські економісти: Джофн В.Робінсон (1903 - 1983), Н.Калдор, П.Сраффа та американські економісти: С.Вайнтрауб, А.Ейхнерх. Центральне місце в посткейнсіанських теоріях займає проблема росту і розподілу.

Посткейнсіанці рекомендували проводити таку політику, яка сприяла б перерозподілу національного доходу з урахуванням інтересів трудящих, широких верств населення. Вона намагалася встановити зв'язок між розподілом національного доходу і темпами його росту. Вони виступають з антимонополістичних позицій, намагаються розробити рекомендації щодо реформування капіталістичної системи, ліквідації її основних недоліків з метою зробити її такою, що більше відповідає інтересам широких верств населення.

Тема №8 Виникнення і розвиток марксистської економічної теорії.

1. Історичні умови та теоретичні джерела виникнення марксизму.

2. Початок формування марксистської політекономії.

3. Теоретичні проблеми капіталу Маркса.

4. Економічні праці Маркса і Енгельса 70 – 90рр.

5. Розвиток Леніним марксистської політекономії.

Марксизм і сучасність.

Тема №9Неолібералізм

1. Еволюція неокласичних ідей у 20 ст.

2. Неокласичні теорії економічного росту.

3. Неолібералізм у Німеччині.

4. Чиказька школа монетаризму.

5. Неокласичне відродження і сучасні консервативні теорії: “раціональних очікувань” та “економіки пропозиції”.

6. Неокласичний синтез.

1.

Так в економічній теорії зберігається напрямок, що відстоює вірність неокласичним підходам, з традиційно неокласичних позицій провадиться аналіз економічних явищ, а саме абсолютизує: саморегулюючий потенціал ринку, заперечує необхідність втручання держави в економіку. Він отримує назву консервативної (ортодоксальної) течії неокласичної щколи. Саме завдяки цій течії відбувається вдосконалення методів дослідження ринкових процесів, їх належать пріоритети економічного росту.