Важливу роль у справі повернення до нормального життя тих, хто недавно звільнився з місць позбавлення волі, грають центри реабілітації й адаптації. Великі реабцентри в Україні працюють у Донецьку, Маріуполі, Нововолинську, Слов'янську, Острозі. Є декілька в Києві, наприклад, центр церкви "Християнська надія". Всього їх на сьогоднішній день більше сімдесяти.
У листопаді 1998 року організувався перший реабцентр у Бучі з характерною назвою — "Вибір". Спочатку там утримувалися 6—10 чоловік.
Через ряд проблем, які виникали з організацією реабілітаційного центру в м. Київ було вирішено згорнули роботу і перенесли служіння в Бучу, ближче безпосередньо до колоній тих місць.
Чоловічий Бучацький реабцентр "Вибір" сьогодні ще більш виправдує свою назву. Він служить тимчасовою базою — усі хто бажає пройти реабілітацію, направляються спочатку сюди. До речі, направляються не тільки церквами, але часто — і адміністрацією прилеглих колоній, що переконалася в ефективності роботи центрів. "Вибір" приймав максимум до 34 чоловік.
В жіночому реабілітаційному центрі "Вірність", що розташовано не далеко від "Вибору", знаходяться 16 жінок. Деякі — з дітьми, які живуть з ними.
Станом на 2002р. благодійний фонд "Краеутольный камень", поєднує дев'ять реабцентров, розташованих у Київській, Житомирській і Полтавській областях. Там у цілому постійно проходять реабілітацію біля вісімдесяти чоловік. А всього через реабцентри за час їхнього існування пройшло біля п'ятисот чоловік.
За час існування центрів відкрилася ще одна грань служіння реабілітації. Якщо спочатку вони планувались в основному для людей, що звільняються з виправних установ, то зараз більшість мешканців реабцентрів, люди з важкою наркотичною залежністю. Звичайно, грань між тими й іншими іноді буває важко прокласти, тому що багато наркоманів мають судимості, а ті. хто повернувся з "зони", як правило, або раніше, або вже там, стали наркозалежними.
Ще один великий реабілітаційний центр "Скала спасения" розташований на окраїні Донецька. Він утворився через рік після "Вибору" у спеціально придбаному для цих цілей колишньому лікарняному комплексі. На сьогодні там пройшли реабілітацію біля двохсот чоловік. На відновлення прибувають люди з різних міст України: Донецька, Житомира, Запоріжжя, Кривого Рогу, Умані, Бердянська, Маріуполя й інших. Приходять люди, що мають наркотичну й алкогольну залежність (до 25 років), майже половина — Віч-інфіковані. Ще один важливий аспект роботи реабцентрів — це допомога особам, що пройшли реабілітацію, у працевлаштуванні, визначенні місця проживання, передача їх на піклування помісним християнським церквам, де їм буде зроблена необхідна духовна і матеріальна допомога. [122;24-27]
В реабілітаційному центрі "Преображение" що біля м. Кременчуг за час існування центру реабілітацію пройшло приблизно 450 осіб, які змогли докорінно змінити своє життя (біля 70 звільнилися від наркотичної залежності). Центр офіційно зареєстрований як міжнародна громадська організація "Центр соціальної адаптації "Преображение". Мінімальний строк реабілітації шість місяців.[145;7]
Християнська благодійна місія "Розділи з голодним хліб твій", заснована в 1994 році. За час діяльності місії склалися гарні стосунки із школами-інтернатами, спеціалізованими школами для глухих дітей і дітей-сиріт, притулком "Проліски", училищем соціальної реабілітації для дітей-правопорушників. Місія проводить спеціальні акції з роздачею подарунків на Різдво, на початок навчального року, на свято Великодня. Крім іграшок діти одержують християнську літературу, слухають проповідь Євангелія. В училищі соціальної реабілітації місія по понеділках проводить регулярні служіння, куди приходять від 30 до 70 чоловік, а по неділях привозить хлопців у церкву.
Місія "Розділи з голодним хліб твій" також проводить служіння для дітей з вулиць, організовує для них благодійні обіди. Також щотижня проводить благодійні обіди для нужденних громадян міста, знайомить них із християнством через програму "Альфа-курсу". Місія "Розділи з голодним хліб твій" і церква "Рема" надають гуманітарну допомогу школам-інтернатам, лікарням, церквам, реабілітаційним центрам, нужденним людям у Макіївці й інших містах. Велику частину благодійної роботи виконують добровольці — члени церкви. [159;5]
Сім’ї, що утримують прийомних дітей при фінансовій підтримці держави, називаються фостерними, прийомними, чи патронажними. В Україні перші такі сім’ї з'явилися у 2000 році. 80% сімей, що входять у цю організацію, — християнські.
Президентом Київського благодійного фонду "Ліга прийомних сімей", Володимир Кононенко працює вже більше трьох років. Він так характеризує основні завдання роботи благодійного фонду "Ліга прийомних сімей":
"Ми налагоджуємо контакти з тими людьми, які є ключовими в реалізації наших довгострокових завдань. Ми проводимо зустрічі із суспільно-політичними лідерами, щоб заручатися підтримкою. Зараз створюємо центр, що буде займатися інформаційною кампанією, тому що бачимо, що держава не зацікавлена в цьому. У деяких областях є фонди, що працюють по розвитку прийомних родин, і в нас є з ними налагоджені партнерські стосунки. " [136;4]
Є багато країн, де фостерні сім’ї — дуже розвинута практика. У багатьох країнах дитячі будинки — велика рідкість. Якщо батьки виявилися нездатними доглядати за дитиною, то дитина переходить до прийомної сім’ї, а не потрапляє в інтернат.
З 1985 р. в Україні функціонує Адвентистська організація допомоги та розвитку (АОДР), в 1993 р. зареєстрована в Мінюсті України як відділення Всесвітньої організації АОДР. Це незалежна неурядова міжнародна організація, заснована Церквою адвентистів сьомого дня (АСД) наприкінці Другої світової війни. Особливу увагу приділяє соціальному служінню та наданню допомоги населенню, потерпілому від стихійного лиха. Здійснюється в рамках проголошеної Всесвітнім з’їздом Церкви АСД (1990) програми "Глобальна місія". За останні роки українська АОДР здійснила низку акцій: допомога потерпілим від повені на Закарпатті та Волині (одягом, взуттям та продуктами харчування), оздоровлення дітей, що зазнали радіоактивного забруднення від аварії на ЧАЕС, організація безплатних їдалень для малозабезпечених та інше[78; 10-11].[]
Серед нових представницьких спільнот вирізняється Собор незалежних євангельських церков України (на початок 1996 р. налічував близько 40 громад у різних регіонах країни), що складається з недавніх членів євангельсько-баптиських п’ятидесятницьких, пресвітерських громад. Більшість прихильників Собору – молоді віруючі, часто з вищою освітою. Біблійні класи, гуртки молоді, місії цієї спільноти спрямовані на Євангелізаційну, філантропічну та культурно-освітню діяльність.
Крім того, останнім часом з’являються течії "нового протестантизму", які відіграють певну роль в соціальному житті незалежної України [100; 84-95]. До таких церков відносяться харизматичні церкви: Церква Повного Євангелія, Християнська місія "Еммануїл", Церква "Філадельфія" та інші.
"На цьому тлі тисячі вірних, що їх набула створена харизматична київська громада "Посольство Боже" ("Слово Віри"), виглядають, як справжні тріумфатори. Не розумно було б з цього приводу говорити про "підступних сектантів", які затягують у свої тенета простодушних українців, - якщо люди прийшли і залишилися в цій громаді, значить, щось їх там дуже приваблює" – пише у своїй статті В. Єленський [29; 38].
Церква Повного Євангелія "Посольство Боже" в м. Києві, яка нараховує близько 30 тис. членів, веде активну роботу з тими, хто потребує допомоги позбутися нарко- і алкозалежності. Реабілітаційний центр "Любов", який працює при церкві, повертає сотні хворих на наркозалежність до щасливого життя. Непереможне Слово Боже Церква несе тим, хто за свої злочини перебуває у місцях позбавлення волі. Колишні злочинці отримують підтримку і надію, впевненість у своєму майбутньому житті.
При церкві створена громадська організація "Об'єднання християн-підприємців", яка бере на себе посередницьку роль між владними структурами та Церквою через об'єднання християн для захисту від свавілля.
На кошти прихожан-бізнесменів при фонді соціального партнерства відкрито благодійну їдальню "Стефанія", де щодня безкоштовно харчується понад 1000 чоловік. Здебільшого це люди, позбавлені житла, малозабезпечені. У церкві функціонують багато інших служінь. Серед них: "Служіння милосердя", "Дитяче", "Молитовне", "Для безпритульних дітей", "Служіння сурдоперекладу", "Служіння зцілення", християнський молодіжний центр "Шлях", "Служіння для народів Закарпаття" тощо. Це газета "Слово віри", телепередача "Оазис серед хаосу", програма "Мир вашому дому" з циклу "З любов’ю". Заснована християнська "Лінія довіри", яка працює цілодобово та безкоштовно. За допомогою сюди звертаються люди різного віку, соціального рівня, одинаки, сімейні та інші. Працівники лінії довіри – психологи, медичні працівники, студенти духовних семінарій. Статистика свідчить, що на основі Слова Божого вдається знизити рівень злочинності та порушень моральних норм, зняти психологічні стреси у людей, які опинились у різних критичних обставинах, та послабити соціальну напругу в суспільстві. Окрема увага приділяється жіночому служінню.
За останні десять років євангельські громади поповнилися сотнями, навіть тисячами новонавернених віруючих, для яких належність до помісної церкви, - хай то баптистська чи харизматична, – виявилась не просто привабливою, але стала важливим чинником впливу на подальше життя. Усе це спонукало провести дослідження соціального обличчя протестантських церков за місцем проживання, а саме м. Рівне. Це дослідження проводилось у квітні-травні 2004-го рр. складалось із включеного спостереження, тематичних інтерв’ю та опитувань. У ньому взяло участь 100 респондентів-віруючих громад таких найчисельніших на Рівненщині протестантських напрямків, як євангельські християни-баптисти, євангельські християни, харизматична церква Повного Євангелія.