Смекни!
smekni.com

Проектування екологічних мереж Ратнівського району (стр. 12 из 23)

2. Екологічні коридори та екоядра проектуються таким чином, аби під них відводилося якомога менше площі сільськогосподарських земель. Переважно місцеположення нових екологічних коридорів визначається системою річок та дренажних каналів, береги яких необхідно залісити та залужити; сучасною мережею шляхів сполучень, зони відчуження вздовж яких необхідно озеленити; межами землеустрою, у яких лісосмуги, що їх закріпляють, слід розширити та впорядкувати; яружними та балковими системами, використання яких під ріллю та випас небезпечні в ерозійному відношенні.

3. Екологічні коридори проектуються лише міжекоядрами, відстань між якими перевищує критичну довжину біотичних міграцій (порядку 500 м). Вони здебільшого не повинні мати довжину більшу від 3-4 км, за якої їх міграційна функція практично не виконується. За необхідності сполучити довгим екологічним коридором два біоцентри, які далеко розташовані одни від одного, посередині екологічного коридору проектується новий біоцентр.

4. Кожна територіальна система біоцентрів має бути пов’язана мережею екологічних коридорів з іншими територіями та існуючими системами екологічних коридорів Білорусі.Виходячи зі сформульованих положень розроблена модель оптимальної біоцентрично-сітьової ландшафтної структури Ратнівського району. Вона полягає в тому, що між екоядрами між якими зв’язку не має або дуже слабкий зв’язок , необхідно створити додаткові екоядра, що в свою чергу допоможе зберегти ряд цінних видів рослин і тварин. Особливо це стосується водних ПЗО, яких в даному районі налічується 14, що становить 49,8% від загальної площі ПЗФ Ратнівського району.


Розділ 5. Водвгосподарсько-екологічна оцінка Ратнівського району

5.1 Методика розрахунку

З метою районування необхідно кількісно оцінити антропогенне навантаження і екологічний стан Ратнівського району. Для цього використана модель розрахунку, яка розроблена в Українському науково-дослідному інституті водогосподарсько-екологічних проблем для басейну малої річки.

Розглядаються моделі підсистем: радіоактивне забруднення, використання земельних ресурсів, використання річкового стоку, якість води. За оцінками нижнього рівня на вищому оцінюють навантаження на басейн. Така структура моделі дозволяє оцінити не лише загальний стан системи, але й скласти уявлення про те, як зміна окремих показників підсистем впливатиме на стан усієї системи [17].

5.1.1 Радіаційне забруднення

Ця підсистема є пріоритетною в оцінці загального стану території. Затверджено критерії щільності радіоактивного забруднення, згідно з якими стан території відносять до задовільного, дуже поганого і катастрофічного. Джерелами даних про щільність радіаційного забруднення території є: карти радіаційного забруднення.

Стан Ратнівського району оцінюється (класифікується) за найгіршими значеннями показників підсистеми. При значенні оцінки (класу) як “задовільний стан” або за відсутності радіаційного забруднення на всій території району виконують розрахунки для інших підсистем [17].

5.1.2 Використання земельних ресурсів

Оцінку стану використання земельних ресурсів виконують за такими показниками (fi):

- лісистість басейну річки (f1) – частка всієї площі лісів, лісосмуг і дерево-чагарникової рослинності в загальній площі басейну, %;

- ступінь природного стану водозбору річки (f2) – частка сумарної площі угідь, які перебувають у природному або близькому до нього стані (болота, водні площі, ліси природного і штучного походження, захисні водоохоронні насадження, заповідні території, пасовища, сіножаті, перелоги) у загальній площі водозбору, %;

- сільськогосподарська освоєність (f3) – частка площі всіх сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги, присадибні землі) у загальній площі водозбору, %;

- розораність (f4) – частка сумарної площі ріллі, садів та городів у загальній площі водозбору, %;

- урбанізація водозбору (f5) – частка сумарної площі населених пунктів під об’єктами промисловості, транспорту, зв’язку в загальній площі водозбору, %;

- еродованість – змив ґрунту (f6), т/га за рік.

Для проведення оцінки земельних ресурсів досліджуваного району ми використовуємо карту «Генеральний план земельного фонду Ратнівського району Волинської області» (див. лист 1). Дану карту розбиваємо на квадрати однакової величини. Кожен квадрат приймаємо за 100% і за нище наведеними формулами проводимо розрахунки. Отримані результати порівнюємо з критеріальними значеннями показників використання земельних ресурсів (табл. 5.1)


Таблиця 5.1

Критеріальні значення показників використання земельних ресурсів в Ратнівському районі

Показник, fі Клас (оцінка) стану
незадовільний нижче норми нормальний покращений добрий
1 2 3 4 5 6
Лісистість, f1 <25 25-35 36-40 41-50 >50
Ступінь природного стану, f2 <50 50-60 61-70 71-75 >75
Сільгоспосвоєність, f3 >60 60-55 55 55-50 <50
Розораність, f4 >35 35-30 30 3-25 <25
Урбанізація, f5 >5 5-4 4 4-2 <2
Еродованість, f6 >8 8-4 4-3 3-2 -

Позначимо оцінку стану за показником лісистості (f1) через U1, за показником ступеня природного стану – через U2 і т.д. Стан використання земельних ресурсів за кожним показником оцінюють множиною альтернатив U1 є U станів басейну річки. При аналізі кожного показника та його ваги в антропогенному навантаженні на басейн встановлено, що множина альтернатив може бути представлена вектором U = (U5, U4, U3, U2, U1) = (“незадовільний”, “нижче норми”, “нормальний”, “поліпшений”, “добрий”), компоненти якого визначаються за логічною функцією:

і є /1,6/(5.1)

У свою чергу, для кожного із станів, а також для оцінки узагальненого критерію та логічної оцінки всієї системи вводиться функція міри:

яка має вигляд:

(5.2)

k є /1,5/

Для оцінки узагальненого критерію застосовують функцію

та
за мірою
.

Функція Ніє лінійною середньозваженою нормованою функцією міри на множині всіх альтернатив критерії, які розглядаються, і має вигляд:

.(5.3)

Функція

є лінійною середньозваженою нормованою функцією міри, визначеною лише за множиною альтернатив з від’ємними мірами, тобто

.(5.4)

Функція

- лінійна середньозважена функція міри, також визначена на множині альтернатив з від’ємними мірами. Обчислюють її за формулою:

.(5.5)

У цих формулах αk – ваговий коефіцієнт k-го показника

Для зони Українського Полісся він становить:

Таблиця 5.2

Вагові коефіцієнти

Показник f1 f2 f3 f4 f5 f6
Ваговий коефіцінт 0,3 0,2 0,1 0,2 0,1 0,1

Множина альтернатив L1 є L підсистеми складається з:

L1 – стан “добрий”, характеризується величиною міри оцінки критеріїв

Ні > 2.(5.6)

При цьому може бути не більше двох показників “нижче норми”, і не повинно бути показників “незадовільно”.

L2 – стан “близький до норми”, характеризується величиною міри оцінки критеріїв

1 < Ні 2.(5.7)

При цьому відсутні значні, різкі відхилення, незадовільні показники від норми

.

L3 – стан “задовільний”, міра оцінки критеріїв становить

-1 ≤ Ні 1(5.8)

і допускає можливість відхилення “нижче норми” всіх критеріїв, що розглядаються. Крім того, можливий випадок різкого відхилення одного критерію при “добрих” і “поліпшених” значеннях інших критеріїв з урахуванням їхньої важливості, що задається умовою

-1 < Нз(-)*< 1,2.(5.9)

L4 – стан “незадовільний”, характеризується, як правило, двох (з показником із коефіцієнтом найвищої важливості) чи трьох (без показника з найвищою важливістю) незадовільних станів. Від’ємна міра при цьому відповідає умові

.(5.10)

L5 – стан “дуже незадовільний” – три (включаючи показник із коефіцієнтом найвищої важливості) або більше показників мають значення незадовільне, а від’ємна міра відповідає умові

Ні(-) < -3.(5.11)

Для оцінки стану всієї підсистеми на множині альтернатив вводиться міра

: