Застосування методів непрямої капіталізації (дисконтування грошового потоку) та прямої капіталізації доходу для оцінки майнових прав інтелектуальної власності передбачає визначення розміру тієї частини доходу, що отримана у зв’язку з наявністю у юридичної або фізичної особи таких прав. При цьому грошовим потоком чи доходом може бути:
для методів переваги у прибутку і розподілу прибутків - різниця між прибутком суб’єкта права інтелектуальної власності, отриманого в результаті використання об’єкта права інтелектуальної власності, та прибутком, отриманим без використання такого об’єкта;
для методу додаткового прибутку - додатковий прибуток, який отримано суб’єктом права інтелектуальної власності в результаті використання об’єкта права інтелектуальної власності;
для методу роялті - ліцензійний платіж за надання прав на використання об’єкта права інтелектуальної власності.
Застосування методу переваги у прибутку передбачає дисконтування або пряму капіталізацію різниці між прибутком від діяльності суб’єкта права інтелектуальної власності, що провадиться з використанням об’єкта права інтелектуальної власності, та прибутком, отриманим від такої діяльності, за умови, що вона провадиться без використання зазначеного об’єкта.
Метод переваги у прибутку може застосовуватися шляхом оцінки станом на одну дату цілісного майнового комплексу суб’єкта права інтелектуальної власності та цього комплексу, виходячи із припущення про відсутність у його складі майнових прав інтелектуальної власності. При цьому вартість цілісного майнового комплексу оцінюється шляхом дисконтування грошових потоків або шляхом прямої капіталізації доходу за умови відповідного обґрунтування у звіті про оцінку. Вартість майнових прав інтелектуальної власності дорівнює різниці у вартості цілісних майнових комплексів, визначеній відповідно до вищенаведеного. Джерелом формування переваги у прибутку, що виникає у результаті використання об’єкта права інтелектуальної власності, зокрема, може бути:
збільшення ціни реалізації одиниці продукції (товарів, робіт, послуг);
збільшення обсягу реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у натуральному виразі;
скорочення витрат, пов’язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).
Метод розподілу прибутків полягає у виділенні тієї частини прибутку, що одержана у результаті використання об’єкта права інтелектуальної власності, із загальної суми прибутку суб’єкта права інтелектуальної власності з подальшим переведенням такої частини прибутку у вартість майнових прав інтелектуальної власності. Процедура переведення здійснюється шляхом дисконтування або прямої капіталізації прибутку за умови обґрунтування застосування однієї із зазначених оціночних процедур у звіті про оцінку.
Застосування методу додаткового прибутку передбачає пряму капіталізацію додаткового прибутку, який може отримувати суб’єкт права інтелектуальної власності у результаті використання об’єкта права інтелектуальної власності понад середній прибуток, який отримують подібні суб’єкти, що не мають переваги володіння такими майновими правами. Метод додаткового прибутку застосовується за умови, що оцінювачем не виявлено підстав для того, щоб припускати наявність у складі цілісного майнового комплексу суб’єкта права інтелектуальної власності інших нематеріальних активів, крім оцінюваного майнового права інтелектуальної власності.
Метод роялті застосовується за умови, що майнові права інтелектуальної власності надані або можуть бути надані за ліцензійним договором іншій фізичній або юридичній особі. Метод полягає у визначенні суми дисконтованих доходів від ліцензійних платежів.
Під час застосування методу непрямої капіталізації (дисконтування грошового потоку) прогнозний період визначається з урахуванням залишкового строку корисного використання об’єкта оцінки. Вартість реверсії об’єкта оцінки визначається у разі висловленого оцінювачем обґрунтованого припущення про отримання доходу в результаті його використання, зокрема від продажу, в період, що настає за прогнозним.
Під час порівняльного аналізу дохідності інвестування в об’єкти права інтелектуальної власності та альтернативні об’єкти проводиться аналіз ризиків, пов’язаних із:
ступенем готовності об’єкта оцінки до використання;
строками освоєння, рівнем досягнення прогнозованих (планованих) технічних, економічних, екологічних та інших характеристик об’єкта оцінки або продукції (товарів, робіт, послуг), виробленої та/або реалізованої з використанням такого об’єкта;
можливістю неправомірного використання об’єкта права інтелектуальної власності, зокрема виготовленням та реалізацією контрафактної продукції;
іншими притаманними об’єкту, що оцінюється, ризиками.
9.6 Порядок оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності та оформлення звіту про оцінку
Порядок оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності включає такі етапи:
· оформлення договірних відношень між замовником і оцінювачем шляхом укладання договору на проведення оцінки в письмовій формі;
· попереднє розроблення завдань оцінки;
· ідентифікація охоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності (правова експертиза), перевірку вірогідності представленого оцінювачеві інформаційного масиву для визначення вартості відповідно до встановленого переліку вихідних даних. У рамках правової експертизи ідентифікуються права на об'єкти інтелектуальної власності шляхом перевірки наявності документів, що підтверджують належність майнових прав.
Перелік відповідних документів включає: охоронні документи (патенти, свідчення про реєстрацію, авторські права, квитанції про сплату мита за підтримку в силі охоронного документа), ліцензійні договори, договори про передачу прав. Експертизі підлягають також установчі договори про передачу прав на об'єкти інтелектуальної власності в статутний капітал; договори - замовлення на створення об'єктів інтелектуальної власності третіми організаціями; договори на створення об'єктів інтелектуальної власності на підприємстві в порядку службового завдання; договори між підприємством і розроблювачами об'єктів інтелектуальної власності; акти про безоплатну передачу прав на об'єкти інтелектуальної власності; рішення органів виконавчої влади щодо нематеріальних активів при ліквідації, банкрутстві, приватизації й інших реорганізаціях підприємств. Підприємства, нематеріальні активи яких включають об'єкти інтелектуальної власності, повинні мати акти приймання до використання, про поставлення на бухгалтерський облік, про прийняття на баланс, про внесення у статутний капітал й інші необхідні документи.
На цьому етапі визначаються також цілі оцінки, які передбачають обґрунтування виду вартості для вибору підходу й методів оцінки, розробляється оціночна модель, в якій зазначається конкретний порядок робіт, виявляються особливі обставини й обмеження, відзначаються особливості окремих об'єктів інтелектуальної власності або виробництв, де використовуються ці об'єкти.
· розрахунковий етап передбачає встановлення основних критеріїв розрахунку, переліку допустимих помилок і власне розрахунків відповідно до вимог чинного законодавства.
Результатом проведення оцінки об’єкта інтелектуальної власності має бути оформлення звіту про оцінку, який повинен містити такі елементи:
· вступ, де викладаються мета й завдання оцінки;
· опис охоронних документів об'єктів інтелектуальної власності (термін дії, строк корисного використання, тривалості розрахункового періоду, обсяг прав, ліцензії на вид діяльності, територія правової охорони), інших документів й умов, представлених для оцінки;
· викладення методів оцінки;
· матеріали з розрахунками вартості об'єктів інтелектуальної власності й результати оцінки;
· особливі обставини й обмеження, що враховуються при оцінці;
· розроблення рекомендацій замовникові щодо застосування результатів оцінки.
Також оформляється акт оцінки – документ, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки, здійснені суб’єктом оціночної діяльності.
Розділ 10 РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРАВАМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ТРАНСФЕР ТЕХНОЛОГІЙ
У відповідності до статті 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власностіє:
· право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;
· виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;
· виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;
· інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб’єктів цих прав.
Під використанням об'єкта інтелектуальної власності розуміється будь-яка форма введення його в господарський оборот. Наприклад, це може бути виготовлення продукції із застосуванням запатентованого винаходу, продаж продукції, що містить винахід, застосування винаходу у внутрішньовиробничому процесі (випробування, виміру й т.д.); здача продукції, що містить винахід, в оренду; передача продукції, що містить винахід, на умовах бартерної угоди й т.д.