Публікація має містити:
• відомості про заявника (заявників);
• назву товару, яка містить заявлене на реєстрацію географічне зазначення;
• межі географічного місця, з яким пов'язують особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару;
• опис основних особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик товару;
• умови використання географічного зазначення на етикетці та при маркуванні товару.
Публікація може містити й інші відомості, визначені у встановленому порядку.
На підставі прийнятого установою рішення про реєстрацію географічного зазначення здійснюють відповідну реєстрацію.
Реєстрацію здійснюють шляхом внесення до Реєстру необхідних відомостей про географічне зазначення. До Реєстру вносять такі відомості:
• заявлене географічне зазначення;
• кваліфікацію зазначення: назву місця походження товару або географічне зазначення походження товару;
• назву товару, опис його особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик;
• дату прийняття рішення про реєстрацію назви географічного зазначення;
• відомості про осіб, яким надають право на використання зареєстрованого географічного зазначення.
Відомості про реєстрацію географічного зазначення публікують в офіційному бюлетені установи.
Свідоцтво про реєстрацію права на використання географічного зазначення видає установа протягом одного місяця від дати реєстрації зазначення.
Свідоцтво, що засвідчує реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, діє протягом 10 років від дати подання заявки.
Строк дії свідоцтва на наступні 10 років продовжує установа на підставі заяви, поданої власником свідоцтва протягом останнього року дії свідоцтва, за умови підтвердження спеціальним уповноваженим органом того, що власник свідоцтва виробляє товар у географічному місці, зазначеному в Реєстрі, а характеристики товару відповідають характеристикам, занесеним до Реєстру.
6.3.4 Права та обов’язки, що випливають з реєстрації географічного зазначення
Відповідно до ст. 503 ЦК правами інтелектуальної власності на географічне зазначення є:
• право на визнання позначення товару (послуги) географічним зазначенням;
• право на використання географічного зазначення;
• право перешкоджати неправомірному використанню географічного зазначення, у тому числі забороняти таке використання.
Обсяг правової охорони, що її надає реєстрація права на географічне зазначення, визначають занесені до Реєстру і зафіксовані у свідоцтві характеристики товару та межі географічного місця.
Використанням географічного зазначення визнають:
• нанесення його на товар або етикетку;
• нанесення його на упаковку товару, застосування в рекламі;
• запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.
Власник свідоцтва має право наносити поряд із географічним зазначенням попереджувальне маркування для інформування про те, що це зазначення зареєстроване в Україні.
Для попереджувального маркування географічного зазначення походження товару застосовують вписану в овал абревіатуру ГЗП. Замість цього маркування або поряд із ним можна наносити текст: «Зареєстроване в Україні географічне зазначення походження товару».
Власник свідоцтва не має права:
• видавати ліцензію на використання географічного зазначення;
• забороняти (перешкоджати) спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей та інших характеристик, на підставі яких зареєстровано географічне зазначення.
Власник свідоцтва зобов'язаний забезпечувати відповідність якості, особливих властивостей і характеристик товару, який виробляють, їхньому опису в Реєстрі.
6.3.5 Порядок визнання недійсною та припинення правової охорони географічного зазначення
Правову охорону географічного зазначення визнають недійсною на підставі визнання недійсною реєстрації цього зазначення.
Реєстрація географічного зазначення може бути визнана судом недійсною в разі його невідповідності умовам надання правової охорони, передбаченим законом.
Дія реєстрації географічного зазначення може бути припинена судом у разі втрати характерних для даного географічного місця умов і можливостей виготовлення товару, описаного в Реєстрі, а також визнання цього зазначення видовою назвою товару.
Право на використання зареєстрованого географічного зазначення може бути припинене:
• за рішенням суду у зв'язку із втратою товаром особливих властивостей або інших характеристик, описаних у Реєстрі, від дати, встановленої судом;
• у разі ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, яка є власником свідоцтва;
• у разі подання власником свідоцтва заяви до установи про відмову від права на використання цього зазначення. Право припиняється з дня офіційної публікації відомостей про це;
• у разі несплати збору за продовження строку дії свідоцтва. Право припиняється з першого дня дії наступного строку, за який не сплачено збір.
6.3.6 Захист прав на географічне зазначення
Порушенням прав на географічне зазначення є використання неправдивого (фальшивого) зазначення або такого зазначення, що вводить споживача в оману щодо справжнього місцезнаходження товару.
Порушенням права власника свідоцтва про реєстрацію права на використання зареєстрованого географічного зазначення є:
• використання зареєстрованого географічного зазначення, якщо товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовують у перекладі або супроводжують словами: «вид», «тип», «стиль», «марка», «імітація» тощо;
• використання зареєстрованого географічного зазначення особою, яка не має свідоцтва про реєстрацію права на його використання;
• використання зареєстрованого географічного зазначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару, його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання шкодить репутації зареєстрованого зазначення або є неправомірним використанням його репутації;
• використання зареєстрованого географічного зазначення як видової назви.
Не вважають порушенням прав власника свідоцтва:
• використання зареєстрованого географічного зазначення будь-якою особою, яка на законних підставах придбала позначений цим географічним зазначенням товар у власника свідоцтва та повторно вводить його в обіг;
• використання географічного зазначення особою, яка не має свідоцтва про реєстрацію права на його використання, але добросовісно його використовувала до дати реєстрації. Якщо ця особа протягом 12 місяців від дати реєстрації географічного зазначення не подасть до установи заявку на одержання права на використання цього зазначення, подальше його використання вважають порушенням прав власника свідоцтва.
Захист прав на географічне зазначення здійснюють у судовому та іншому встановленому законом порядку.
Суди відповідно до їхньої компетенції розв'язують, зокрема, спори про:
• правомірність реєстрації географічного зазначення;
• встановлення факту використання географічного зазначення;
• порушення прав власника свідоцтва про реєстрацію права на географічне зазначення;
• компенсації.
Розділ 7 ПРАВОВА ОХОРОНА ІНШИХ ОБ’ЄКТІВ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
До нетрадиційних результатів інтелектуальної діяльності, як правило, відносять наукові відкриття, компонування інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин і породи тварин, комерційну таємницю.
Відповідно до ст. 457 ЦК «науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни в рівень наукового пізнання».
Поняття «відкриття» та «винаходи» чітко розмежовують. Якщо винахід - технічне розв'язання завдання, у результаті якого створюють нові прилади, способи, речовини, то відкриття виявляє раніше невідомі явища, властивості й закономірності тих чи інших об'єктів матеріального світу.
Відкриття - результат наукового дослідження, основними ознаками якого є світова новизна, достовірність (доведеність) і фундаментальність (докорінні зміни в рівні пізнання). Відкриттям визнають не будь-яке розв'язання наукового завдання, а таке, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання.
7.1.1. Необхідність і способи правового регулювання наукового відкриття
Вчені дотримуються різних позицій щодо необхідності та способів регулювання права на наукове відкриття.
Окремі автори стверджують, що слід лише викласти сутність відкриття у пресі – й авторський пріоритет буде автоматично закріпленим, а реєстрацію відкриттів вважають бюрократичним актом. Хоча авторське право не спроможне здійснити державну функцію оцінки й обліку відкриттів як найвищих досягнень наукової діяльності.
Більшість дослідників поділяють думку про необхідність правової охорони наукових відкриттів як окремого правового інституту, але при цьому їхні позиції відрізняються щодо правових засобів такої охорони.
Так, деякі автори підтримують ідею віднесення наукових відкриттів до об'єктів права інтелектуальної вартості, тобто відокремлення права на наукове відкриття в самостійний цивільно-правовий інститут.
Інші дослідники вважають, що регулювання майнових відносин у разі виявлення відкриттів виходить за рамки цивільного права, оскільки наукові відкриття не піддаються монополізації і на них не може бути встановлено виключне право. При цьому пропонують будувати правову охорону наукових відкриттів як особливий вид правового регулювання з використанням правових засобів, застосовних при охороні об'єктів права інтелектуальної власності.