Смекни!
smekni.com

Адаптація іншомовних запозичень в сучасній китайській мові (стр. 7 из 17)

Дослідники також виділяють такий вид запозичень, як словотвірні запозичення (використання іншомовних морфем; наприклад, грецький елемент «теле-» («далеко») увійшов до таких українських слів, як телебачення, телезв'язок, телепередача, телеприймач, телеустановка, телеуправління).

Крім уже раніше згаданих видів запозичень, існують також графічні відтворення запозичень без будь-яких змін оригінального написання. Це, насамперед, стосується власних імен – назв корпорацій, пошукових серверів, операційних систем, програмної продукції і т.д. Такі графічні запозичення відносять до абревіацій (ініціальні буквенні скорочення), наприклад: APEC (Asia Pacific Economical Company), OPEC (Organization of petroleum Exporting Companies). У китайській мові вони передаються майже без змін, але існують певні види абревіацій, які притаманні лише китайській мові (детальніше ці явища будуть розглянуті у п. 2.4.).

Подамо схему усіх вище розглянутих видів запозичень:

Схема 4


Іншомовні слова можуть запозичуватися або фонетично, або ж семантично (структурні та етимологічні кальки), а також можливий змішаний спосіб запозичення – фонетико-семантичний (напівкальки). Подамо дані способи запозичень у схемі 6:

Схема 5


Канали даних видів запозичень можуть бути як усні (на слух), так і книжні (письмові). При усному запозиченні слово зазнає більше змін, аніж при книжному запозиченні. Найбільше спостерігається запозичень з письмових форм мови, тому що при наявності письма, літературної мові і літератури будь-яке запозичення дуже швидко фіксується на письмі. Часто відбувається одночасне запозичення в усній і письмовій формі, але рідше, коли усне запозичення передує його письмовій фіксації.

1.5 Типи письмової фіксації запозичень

1. Пряме запозичення без будь-якої зміни написання запозичуваного слова. Воно можливе лише при подібності графіки мов, наприклад, запозичення з однієї романо-германської мови в іншу.

2. Транслітерація (від лат. «trans» – крізь, через та «litera» – літера) – передача літер іншомовного слова за допомогою літер алфавіту мови перекладу. При транслітерації також іноді спостерігається зсув наголосу. Наприклад: процесор (з англ. «processor»), модем (з англ. «modem»), монітор (з англ. «monitor») [31].

У китайській мові транслітерація іншомовних слів має певну специфіку. За допомогою транслітерації найчастіше передаються власні назви. Першопочатковим етапом передачі власної іноземної назви є передача написання іноземного слова за допомогою КФА (китайський фонетичний алфавіт).

Наприклад: Куба (Cuba) у китайській мові записується як «Guba». Тобто, «С» = «G», «u» = «u», «b» = «b» і «a» = «a». Наступний етап – підбір ієрогліфів для кожного складу (характерною рисою китайської мови є фіксована кількість складів та обмежена сполучуваність звуків, а мінімальною фонологічною одиницею виступає голосна за наявності тону, тому кожному складу відповідає певна кількість ієрогліфів, які мають це читання). І кінцевим результатом є запис іноземною назви ієрогліфами – 古巴. Тому, у китайській мові процес транслітерації може відбуватися лише на рівні запису іноземного слова за допомогою КФА. Цікавим явищем є лише часткова транслітерація іноземної назви, тобто одна частина слова передається через транслітерацію, а інша – транскрибується.

Наприклад: штат США Аляска (Alaska): першим трьом буквам існують відповідники у китайській мові – «Ala», але, так як китайський алфавіт «пхіньїнь» характеризується складовою системою запису звуків, а не окремими буквами, то для англ. букви «s» був підібраний склад «si», що є вже звуковою передачею.

Щодо складу «jia», то він взагалі не відповідає ні написанню, ні звуковому наслідуванні – «ka». Це пояснюється пецифічною особливістю передачі іноземних звуків у китайській мові.

3. Наукова транскрипція, фонетична і фонематична, яка використовується у спеціальній науковій і навчальній літературі [20].

4. Практична транскрипція (від лат. «transcription» – переписування) передача звуків іншомовного слова (зазвичай власного імені, географічної назви чи наукового терміну) за допомогою літер алфавіту мови перекладу. Наприклад: м. Суми (梅 – Sumei: ієрогліф 母 має читання «su», яке повністю передає звуки складу «су», 梅 читається як «mei» – це лише звуконаслідування складу «ми», тому що у китайській мові відсутній склад, який може точнго передати ці звуки), п-ів Ямал (版社尔 – Yama’er: читання ієрогліфа亚出 (ya) відповідає звукові, який передає буква «я», 版 (ma) – звуковий відповідник «ма», а 尔 (er) – лише звуконаслідування «л») [31].

5. Морфологічна передача – заміна форм іншомовного слова формами, які відповідають граматиці рідної мови. Морфологічна передача супроводжує практичну транскрипцію в ряді випадків (передача імен та назв близьких мов, передача термінів).

6. Лексична передача – повний або частковий переклад – практикується при передачі деяких традиційних назв. Наприклад: Нова Зеландія (New Zealand – 新西兰Xin Xilan: «New» перекладається як «новий», у китайському варіанті цієї власної назви перший ієрогліф 新 також має значення «новий», «Zealand» відповідає фонозапис 西社, тобто відбувався частковий переклад іноземної мови) [17, 19].

Подамо типи письмової фіксації іншомовних слів у схемі 7:

Схема 6


Отже, канали запозичень можуть бути як усні, так і письмові, через які у китайську мову потрапляють такі види запозичень як словотвірні запозичення, запозичення значень, інтернаціоналізми, етнографізми, регіоналізми, екзотизми, варваризми та абревіація. Згідно каналу запозичення (усний чи письмовий) іншомовні лексеми проходять різні шляхи адаптації.

Підведемо підсумки: внаслідок взаємодії споріднених чи не споріднених з китайською мов, китайської мови та емігрантських мов, державної мови і мови певної меншини розрізняють екстралінгвальні та лінгвальні причини виникнення лексичних запозичень. Усі іншомовні запозичення розподіляють на певні види, вони проходять різні шляхи адаптації в мові-реципієнті.


РОЗДІЛ 2. АДАПТАЦІЯ ЗАПОЗИЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ МОВІ

Як зазначалося вище, входячи в китайську мову, іноземні лексичні одиниці піддавалися переоформленню відповідно до внутрішніх законів її розвитку, наприклад вони змінювали звуковий склад відповідно до її фонетичної системи, якщо мали у своєму складі звуки, не характерні для китайської фонетичної системи. Тільки в результаті такої переробки вони могли міцно закріпитися в китайській мові.

Згідно класифікації В. І. Горєлова (див. розділ 1.3.) можна побачити, що іншомовні слова розприділяються відповідно певного виду адаптації. Згідно цьому, можна виділити:

1) фонетичну, та

2) семантичну адаптацію іншомовних слів через поєднання фонозапису та семантично значущого лексичного елемента.

Але крім цих способів можна також виділити перехідний етап адаптації від абревіативного запозичення до семантичного та адаптація графічної системи знаків. Розглянемо детальніше подані способи адаптації іншомовної лексики.

2.1 Фонетична адаптація запозичень

При фонетичному запозиченні відтворюється зовнішня форма, звукова оболонка іноземного слова. Коли китайська мова запозичує слово фонетично, вона розбиває це слово на склади і записує кожний склад ієрогліфом. Ієрогліф певним чином представляє китайський склад у його звучанні і семантиці. В інших мовах склади не мають, як правило, самостійного змісту, на відміну від китайської. Тому кожне фонетично запозичене слово в китайській мові передається як сукупність складів, кожний з яких має значення, яке абсолютно ніяк не пов’язане із значенням всього слова в цілому. Обмеженість фонетичних запозичень у китайській мові дослідники пояснюють по-різному. Деякі вважають, що характер ієрогліфічної писемності не пристосований для передачі іншомовних фонетичних запозичень [13]. Інші ж вбачають проблему саме в особливостях фонетичного складу мови [13].

Проте ми погоджуємося з думкою І. Д. Кленіна про те, що першоосновою несприйнятливості китайської мови до звукових запозичень є ієрогліфічний характер її писемності, закріплення за окремими складами певних значень. Інакше кажучи, для китайця кожен склад, позначений тим або іншим ієрогліфом, є не тільки фонетичною, але й смисловою одиницею.

Далі І. Д. Кленін пише, що використання ієрогліфів для запису звукових запозичень так чи інакше веде до втрати очевидного внутрішнього мотивування терміну, що виник в іншомовному середовищі. Внаслідок цього він стає важким для розуміння, запам'ятовування і навіть для вимови [14]. Головним є те, що в китайській мові склад асоціюється із значенням, і тому сам ієрогліф вже передає певне значення і не може слугувати лише засобом фонетичного запису звуків (складів) на окремо від закріпленого за ним власного значення.

І, дійсно, якщо в китайській мові кожний склад, позначений на письмі ієрогліфом, має власне значення, при читанні фонетичних запозичень виникають непотрібні семантичні асоціації, які перешкоджають правильному розумінню їх значень, тому що в сукупності всі ці склади не мають ніякого спільного значення. Китайці як народ, що звик протягом тисячоліть користуватися ієрогліфічною писемністю, віддають перевагу семантичним запозиченням. Тому, семантична значеннєвість складоподілу в китайській мові є тією перешкодою, яка стоїть на шляху проникнення в китайську мову фонетичних запозичень.