10 000 ( 10 000 – 1 ) / 2 = 49 995 000
Таким чином, замість 9 999 парних комбінацій, які проводяться за допомогою грошей, нам довелось би складати 49 995 000 комбінацій при відсутності грошей.
Найчіткіше сутність міри вартості проявлялась в умовах використання благородних металів в ролі грошей. Всі товари виражали свою вартість через золотий або срібний еквівалент і одержували ціну як певну вагову кількість цього металу.
Таким чином, на всіх, навіть на значно віддалених ринках, ціни на товари мало чим відрізнялись, оскільки в своїй основі вони мали ваговий масштаб.
З початком централізованого карбування монет державами виник масштаб цін. Він являє собою законодавчо зафіксовану вагову кількість монетарного металу, що закріплюється державою за певною грошовою одиницею.
Масштаб цін, як вагова кількість благородного металу, прийнятого за грошову одиницю, є складовою частиною міри вартості, доповнює її призначення виражати вартість товарів.
Масштаб цін був основою порівняння грошових одиниць різних держав і встановлення відповідних валютних курсів
Якщо в 1967 році 1 долар США дорівнював 0,888671 грама золота, а англійський фунт стерлінгів 2,132810, то відповідно співвідношення між цими валютами, або валютний курс, становив 1 : 2,4.
Однак, якщо на перших етапах процесу карбування монет, масштаб цін збігався з їх ваговим вмістом, то зчасом в процесі еволюційного розвитку грошей на певних його етапах в цьому співвідношенні з‖явилися розбіжності. Це зумовлювалося зношенням і псуванням монет, застосуванням сплавів благородних металів з більш дешевими (Золота з міддю). В результаті офіційний масштаб цін поступово відділився від реального грошового вмісту грошової одиниці.
В умовах обігу нерозмінних на золото грошових знаків механізм дії міри вартості дещо змінився.
Золото перестало виконувати роль монетарного товару,воно уже не є посередником в обміні товарами.
Тепер гроші безпосередньо вимірюють вартість товарів. Економічний суб‖єкт виходячи на ринок із своїм товаром і бажаючи поміняти його на інший необхідний йому товар, через механізм ціни визначає в кінцевому варіанті мінову вартість товарів, або суму грошей, якою ці товари оцінюються на ринку і задовольняють побажання обох суб‖єктів операції. В цьому в загальних рисах і полягає економічний зміст вираження функції грошей як міри вартості в сучасних умовах.
Гроші перестають виконувати функцію міри вартості в період високого рівня інфляції в державі. В 1993 році рівень інфляції в Україні склав 10260 відсотків. Населення проводило платежі за товари в основному в національній валюті, карбованцях, але оцінювало їх в доларах США. Такі дії дозволяли громадянам проводити економічні розрахунки користуючись відносно стабільною мірою вартості, в той час як реальна вартість офіційного засобу обігу дуже швидко падала. Такий поділ функцій міри вартості і засобу обігу в одній державі між двома валютами, при високому рівні інфляції, необхідний , хоча і не кращий вихід.
Гроші як міра вартості широко використовуються як на мікро так і на макрорівнях.
Так, за допомогою грошей суб‖єкти економічної діяльності визначають свої витрати на виробництво, доходи від реалізації продукції, рівень рентабельності виробництва, без чого неможливо проводити зважену підприємницьку діяльність. З іншого боку неможливе зважене, раціональне регулювання економічного життя суспільства на макрорівні, якщо не будуть проводитись вартісні оцінки національного продукту, національного доходу, формування та використання бюджетних ресурсів
Засіб обігу – це функція, в якій гроші виступають як посередник в обміні товарів і забезпечують просування вартості в міновому обороті, тобто забезпечують обіг товарів.
На сьогоднішній день обміну товарів за допомогою грошей нема альтернативи, тобто обмін товарів за схемою Т – Г – Т є найбільш економним. Використання грошей в якості засобу обігу дозволило відійти від бартерної форми розрахунків і значно зменшити витрати обігу. Обіг за допомогою грошей потребує значно менше зусиль і часу ніж бартер. Таким чином, зменшуючи витрати обігу гроші стимулюють розвиток виробництва, що в свою чергу створює додаткову масу прибутку в державі і сприяє загальному росту добробуту суспільства.
Товарообмін за допомогою грошей має ряд переваг порівняно з бартером.
По-перше, участь в товарному обміні грошей дає можливість власнику товара реалізувати його на одному ринку, а придбати інший, необхідний йому товар, на іншому.
По-друге, гроші дають можливість повну товарну метаморфозу Т – Г – Т розділитина два самостійних акта: продаж товару Т – Г. та купівлю товару Г – Т. Це дає можливість в процесі обміну товарами зробити певний розрив в часі. Тобто, свій товар реалізувати сьогодні, а інший, необхідний йому товар, придбати через де - який час.
По-третє, за допомогою грошей можна нагромаджувати вартість в її абсолютній формі, що розширює можливості виробництва, створює умови для формування додаткової маси прибутку, дає нові імпульси розвитку виробництва.
Важливою ознакою грошей є те, що гроші в їх функції засобу обігу забезпечують перебіг товарів від виробніка до споживача, після чого товари виходять із сфери обігу, а гроші залишаються, переходячи від одного суб‖єкта до іншого.
Важливо відмітити взаємозв‖язок між кількістю грошей в обігу і товарною масою. Якщо розглядати цей взаємозв‖язок на конкретний момент, то маса грошей повинна приблизно дорівнювати сумі товарних цін. Якщо цей взаємозв‖язок розглядати за певний проміжок часу, то середня маса грошей в обігу повинна бути значно меншою за суму цін товарів, які необхідно реалізувати за цей же проміжок часу, оскільки кожна грошова одиниця за цей період може забезпечити реалізацію кількох товарів. Це співвідношення буде менше на величину яка визначає швидкість обігу грошей.
В певних економічних умовах сфера застосування грошей в їх функції засобу обігу звужується. Наприклад в деяких країнах з надзвичайно високим рівнем інфляції розрахунки з допомогою бартеру більш вигідні, чим з використанням грошей. оскільки втрати від знеціннення грошей значно перевищують витрати та незручності пов‖язані з бартерним обміном.
Швидкий розвиток ринкових відносин в тому числі широке застосування кредиту приводить до звуження сфери використання грошей як засобу обігу і розширення сфери застосування грошей як засобу платежу.
Засіб платежу – це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов‖язань між суб‖єктами економічних відносин, що виникають в процесі розширеного відтворення.
Дана функція виникла в результаті розвитку кредитних відносин в ринковому господарстві і походить з товарообороту. Якщо при функціонуванні грошей як засобу обігу має місце зустрічний рух грошей і товарів, то при їх використанні в якості засобу платежа в цьому русі мається розрив.
Подальший розвиток ринку, формування різнобічних і сталих мінових відносин між товаровиробниками, залучення до цього процесу банків в якості помічників і посередників призводить до посилення взаємної залежності і довіри між суб‖єктами ринку. Тому продаж товару дедалі частіше відбувається в кредит.
Коли товари реалізовуються з відстрочкою платежа, гроші при визначенні ціни ідеально виконують функцію міри вартасті, але не грають ролі як засіб обігу, оскільки гроші за товар будуть виплачені тільки при настанні сроку платежу. За цей час може змінитися вартість грошової одиниці, сама форма грошей, ціни на товар, позичковий відсоток тощо, тому вартість платежу не завжди відповідає вартості товару, який був реалізований в борг, або вартості грошей, які були віддані в борг.
Використання грошей в якості засобу платежу відбувається не тільки при продажі в кредит товарів. Функцію засобу платежу гроші виконують в усіх випадках коли не відбувається безпосередній обмін товару на гроші і вони виступають в якості самостійної мінової вартості. Характерними ознаками функції грошей як засобу платежу є їх односторонній рух і наявність розриву в часі між фактором передачі товару покупцеві і грошей продавцю товару.
Такий розрив виникає тому, що товари поступають в розпорядження покупця раніше, чим продавець отримує гроші. При авансових платежах гроші передаються продавцю раніше одержання від нього товару. Таким чином в обох випадках має місце неодночасний рух товарів і грошей , так як кругооборот Т-Г-Т переривається і рух грошової вартості набуває самостійності по відношенню до вартості товару.
Такий рух грошей називається платежом, а гроші виступають в функції засобу платежу, яка відображає більш високий стан в розвитку товарного виробництва і обігу.
На сучасному етапі розвитку економіки використання грошей як засобу обігу здійснюється переважно в сфері роздрібної торгівлі та при наданні послуг населенню.
Однак, навіть в цих сферах використання функції засобу обігу звужуються завдяки широкому використанню тут кредитних відносин, особливо в країнах з розвинутою ринковою економікою. Таким чином, розширення сфери використання грошей як засобу платежу відбувається за рахунок сфери їх функції як засобу обігу.
Засіб нагромадження – це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширенного відтворення. В цій функції гроші перетворюються в особливй актив, який накопичується та зберігається після продажу товарів або послуг і забезпечує його власнику купівельну спроможність в майбутньому.
Ця функція виникла на певному історичному етапі, коли виробники змогли деяку частину доходу в грошовій формі зберегти, відкласти на майбутні витрати.
Така можливість змогла виникнути , коли продуктивність праці дозволила виробникові не тільки задовольнити потреби виробництва чи особистого споживання, а і робити певні накопичення. Таким чином ця функція змогла виникнути після функції засобу обігу і в результаті її подальшого розвитку, але раніше за функцію засобу платежу.